Постанова

від 18.01.2024 по справі 705/870/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Черкаси

справа № 705/870/21 провадження № 22-ц/821/134/24 категорія 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача адвокат Розборський Володимир Віталійович

відповідач: Уманська дитячо-юнацька спортивна школа № 1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював в Уманській дитячо-юнацькій спортивній школи № 1 на посаді робітника комплексного обслуговування й ремонту будинків з 03 грудня 2018 року.

Наказом № 132 к/гр. від 17 листопада 2020 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач вважає, що звільнено його було безпідставно. Так, 18 листопада 2020 року під час перебування позивача на робочому місці його викликали до директора Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 ОСОБА_2 , який по його прибуттю запропонував позивачу звільнитися за власним бажанням, але коли позивач відмовився, то директор сказав, що він звільнений за прогул.

Позивач заперечував та пояснював, що він не згідний із звільненням, оскільки прогулу не допускав, але його не слухали та цього ж дня вручили йому трудову книжку з відміткою про звільнення.

При цьому повного розрахунку з позивачем проведено не було.

ОСОБА_1 звернувся до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 із заявою у якій просив надати йому можливість ознайомитися з документами на підставі яких він був звільнений, але відповіді не отримав.

17 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою про поновлення його на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу. За вказаною позовною заявою було відкрито цивільну справу № 705/4981/20. Отримавши відзив у цій справі стало зрозуміло, що його звільнено з посади за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Із відзиву на позовну заяву вбачалося, що в Уманській дитячо-юнацькій школі спортивній школі № 1 створена постійно діюча комісія з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, яка на протязі 2020 року неодноразово фіксувала факти порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку та на підставі складених актів до нього неодноразово застосовувалися заходи громадського та дисциплінарного стягнення.

У зв`язку з тим, що позивач звертався до суду з іншими позовними вимогами, він просив суд змінити позовні вимоги, однак йому було відмовлено.

Також, за наслідками розгляду справи № 705/4981/20 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову, оскільки позивачем не ставилося питання про визнання незаконним наказу № 132 к/гр від 17 листопада 2020 року, згідно якого його було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП Українита його скасування, тому суд не може вийти за межу заявлених позовних вимог та перевіряти його законність.

У поданій 22 лютого 2021 року позовній заяві ОСОБА_1 просив суд поновити строк для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Скасувати наказ Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 від 25 вересня 2020 року про попередження ОСОБА_1 .

Скасувати наказ Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 від 26 жовтня 2020 року № 32 про винесення ОСОБА_1 догани.

Скасувати наказ Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 від 17 листопада 2020 року № 132 к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Уманській дитячо-юнацькій спортивній школі № 1 на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків.

Стягнути з Уманської дитячо-спортивної школи № 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2020 року до дня поновлення на роботі, який на день подачі позову складає 17768 грн. 10 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Стягнути з Уманської дитячо-спортивної школи № 1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1200 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою про вирішення трудового спору.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням встановлених обставин справи, на думку суду, попередній судовий розгляд позову, у задоволенні якого позивачу було відмовлено в зв`язку з невірно обраним способом захисту, дійсно мав місце, а тому суд визнав вказану причину пропуску визначеного законом строку для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору поважною та відповідно поновив такий строк.

Крім того, під час розгляду справи, судом було встановлено, що на час звільнення позивача з роботи, ОСОБА_1 був членом профспілкового органу.

Директор Уманської дитячо-спортивної школи № 1 звертався в установленому законом порядку до профспілкової організації з поданням про погодження звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, і таке погодження було надано, при цьому було обґрунтовано таку згоду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем були дотриманні вимоги трудового законодавства щодо правил та порядку застосування дисциплінарних стягнень, про що свідчать наявні відповідні акти, протоколи, доповідні записки та пояснення, а в оскаржуваних наказах зазначені підстави та встановлені порушення.

Таким чином, суд не встановив підстав для визнання наказів незаконними, а тому прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказів директора Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 та поновлення його на роботі.

Оскільки судом встановлено, що звільнення позивача було законним, тому суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що під час розгляду цивільної справи, суд першої інстанції не врахував, що систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

ОСОБА_1 зазначив, що 25 вересня 2020 року відповідачем було прийнято наказ № 29/1 про попередження. Позивач зазначив, що попередження не є покаранням.

26 жовтня 2020 року відповідачем прийнято наказ № 32 про сурове попередження, яким ОСОБА_1 винесено догану.

Відповідач звернувся до профспілкового комітету Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 з поданням, актом та протоколами № 1 та № 2 про погодження звільнення ОСОБА_1 , однак профспілковий комітет взагалі не розглядав надані йому документи та безпідставно надав згоду на звільнення.

Суд вищевказаного не врахував та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.

Зазначено, що відповідачем було повністю дотримано передбачену процедуру звільнення позивача і ніяких порушень трудового законодавства не допущено. Тому, висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову є правильним і не підлягає скасуванню.

Рух справи

Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Постанова Черкаського апеляційного суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що були предметом розгляду суду у цивільній справі № 705/4981/20, яка вже була розглянута судом.

Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що висновки Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року про закриття провадження у справі є передчасним, оскільки підстави та предмет позову у справах № 705/4981/20 та № 705/870/21 не є тотожними.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в Уманській дитячо-юнацькій спортивній школі № 1 на посаді робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків з 03 грудня 2018 року та займав виборну посаду голови ревізійної комісії профспілкової організації. Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників школи робочий тиждень складається із 40 годин і становить 5 робочих днів.

У посадовій інструкції зазначено, що позивач має працювати в режимі нормованого робочого дня.

Отже, ОСОБА_1 виконував роботи, які йому були поручені та входили в його обов`язки на протязі 5 днів та 40 годин в тиждень.

25 вересня 2020 року директором Уманської дитячо-юнацькій спортивної школи № 1 було винесено наказ № 29/1 про попередження ОСОБА_1 (а.с. 40 Т.1).

Підставою для винесення наказу про попередження став Акт № 1 (а.с. 38 Т.1) та Протокол № 1 (а.с. 39 Т.1) від 25 вересня 2020 року комісії з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, яким зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

26 жовтня 2020 року директором Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 було винесено наказ № 32 про суворе попередження ОСОБА_1 (а.с. 43 Т.1).

Підставою для винесення наказу про суворе попередження став Акт № 2 (а.с. 41 Т.1) та Протокол № 2 (а.с. 42 Т.1) від 26 жовтня 2020 року комісії з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, яким зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

17 листопада 2020 року директором Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 було винесено наказ № 132 к/тр (а.с. 46 Т.1), яким звільнено ОСОБА_1 з займаної посади за систематичне невиконання внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою для винесення наказу про суворе попередження став Акт № 3 (а.с. 44 Т.1) та Протокол № 3 (а.с. 45 Т.1) від 16 листопада 2020 року комісії з дотримання внутрішнього трудового розпорядку, яким зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

Отже, оспорюваним наказом позивача було звільнено 17 листопада 2020 року.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач, 16 листопада 2020 року перебуваючи на робочому місці близько 14 години 30 хвилин від прибиральниці дізнався, що в умивальнику спортивного залу протікають шланги подачі води, тому позивач, знаючи, що адміністрація школи лише ставить задачі але не забезпечує нічим для їх виконання, поїхав в магазин та за власні кошти придбав два шланги, але оскільки уже було близько 16 години 30 хвилин, а магазин знаходиться на значній відстані, він вирішив не повертатися на роботу, оскільки його робочий день закінчувався о 17 годині 00 хвилин.

Наступного дня, з ранку позивач замінив шланги.

При цьому, 16 листопада 2020 року позивач на роботі не був близько 30 хвилин, але 17 листопада 2020 року його викликали в адмінбудівлю ДЮСШ та на нараді керівництва школи директор запропонував йому звільнитися за власним бажанням.

Оскільки позивач не погодився, то останньому повідомили, що його звільнено і він наступного дня може прийти та отримати трудову книжку.

Раніше видані накази позивач не враховує, оскільки ними були застосовані лише попередження та суворе попередження до нього, а відповідно до законодавства це не є покаранням. Тому, не вбачає систематичності порушення ним трудової дисципліни.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 141 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до статті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Пунктами 1, 22 Постанови Пленуму ВС від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Згідно статті 147-1 КЗпП Українидисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Під порушенням трудової дисципліни слідує розуміти винне протиправне невиконання або не належне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Вина, як одна із ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Підставою для застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором.

Відповідно до статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен жадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Суд апеляційної інстанції під час перевірки обгрунтованості мотивів судового рішення враховує, що судом першої інстанції в ході розгляду справи досліджувалися всі документи, які були підставою для винесення наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, які стали підставою для подальшого звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП Україниу зв`язку з систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Районний суд врахував під час розгляду справи ту обставину, що позивач відмовився надавати пояснення, про що сторони не заперечили і даний факт свідчить про дотримання відповідачем положеньстатті 149 КЗпП України.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Системний аналіз вказаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що на час звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи, останній був членом профспілкового органу.

Сторони у справі не заперечили тієї обставини, що директор Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 звертався в установленому законом порядку до профспілкової організації з поданням про погодження звільнення позивача з роботи і таке погодження було надано, при цьому було обгрунтовано таку згоду.

Посилання ОСОБА_1 про необізнаність з розкладом роботи та трудовим розпорядком судом першої інстанції правильно визнано необгрунтованими, оскільки під час розгляду справи, позивач своїми показами сам підтвердив обізнаність з вищевказаними порядками трудової діяльності та неодноразово під час розгляду справи погоджувався з тією обставиною, що ним дійсно 16 листопада 2023 року було порушено дисципліну шляхом самовільного залишення робочого місця в другій половині дня.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи дійшов висновку, що районний суд проаналізувавши в сукупності правила внутрішнього трудового розпорядку, оскаржувані накази, надані відповідачем документи, щодо виявлення та фіксації порушень трудової дисципліни, а також врахувавши пояснення сторін у справі, визнав доводи позивача про порушення відповідачем норм чинного законодавства при звільненні безпідставними, оскільки в судовому засіданні доведено, що під час виконання роботи позивач неодноразово порушував свої трудові обов`язки.

В суді апеляційної інстанції такі висновки районного суду спростовані не були будь-якими належними та допустимими доказами.

Крім цього, районним судом правильно враховано, що відповідно до ст. 150 КЗпП Українидисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава ХV цього Кодексу) але наявні дисциплінарні стягнення в передбачені трудовим законодавством строки оскаржено не було, хоча позивач і звертався до суду з позовом про поновлення його на роботі. Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що систематичні порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в судовому засіданні.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06 листопада 1992 року, зі змінами та доповненнями, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За приписами статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, який широко використовується в практиці ЄСПЛ, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку відповідачем були дотриманні вимоги трудового законодавства щодо правил та порядку застосування дисциплінарних стягнень, про що свідчать наявні відповідні акти, протоколи, доповідні записки та пояснення, а в оскаржуваних наказах зазначені підстави та встановлені порушення.

Обгрунтованих доводів щодо неправомірності такого висновку районного суду апеляційна скарга не містить тому висновок районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було правомірним, тому судом також правильно відмовлено в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними від первісних.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко