Постанова

від 25.10.2023 по справі 755/19633/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/19633/21 головуючий у суді І інстанції Чех Н.А.

провадження № 22-ц/824/10240/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Етея» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етея» про розірвання договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила розірвати договір № АС 1206 від 12 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Етея»; стягнути з ТОВ «Етея» грошові кошти у розмірі 42 700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Етея» було підписано Акт-перелік передачі, згідно яких товариство надало, а позивач отримала індивідуально підібраний комплекс товарів та послуг по догляду за обличчям та/або волоссям, який визначено в таблиці акту. Загальна вартість комплексу по догляду склала 42 700 грн. Акт складено на підставі Договору № АС 1206 від 12 червня 2021 року. Однак, даний договір між сторонами не укладався. Оскільки на той час у позивача були відсутні кошти на оплату послуг, оплату було здійснено через АТ «Акцент-Банк» за допомогою послуги банківської установи «Розстрочка платежу», відповідно до якої виконавець отримав грошові кошти в повному обсязі, а позивач зобов`язалась повертати їх рівними платежами банківській установі. У зв`язку із зміною особистих обставин у позивача, обумовлені послуги їй не були потрібні. 08 липня 2021 року позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою про розірвання договору та з проханням повернути сплачені кошти. 17 серпня 2021 року відповідач надав відповідь про відмову в розірванні договору та можливість скористатися замовленими послугами в зручний для неї час. Згодом, позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про розірвання договору, однак, відповіді не отримала. Станом на день звернення до суду з позовом, відповіді позивач не отримала, грошові кошти відповідач не повернув.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Етея» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд при винесені рішення дійшов до хибного висновку, що істотною зміною обставин у позивача є те, що 22 червня 2021 року у неї було виявлено захворювання сечової системи та направлено до спеціаліста та згідно Консультаційного висновку спеціаліста від 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 має захворювання нирок, гострий пієлонефрит, больовий синдром. При цьому, в матеріалах справи є лише одна заява позивача від 08 липня 2021 року про те, що у зв`язку з неможливістю виплачувати кошти за договором вона просить його розірвати. Будь-які посилання на захворювання відсутні. Також, у лікарських висновках, які були долучені до матеріалів справи відсутні належні та допустимі докази, що у позивача є протипоказання по проходженню косметологічних процедур відповідно до Договору № АС 1206 від 12 червня 2021 року. Тобто, позивач не довела наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України як підстави для розірвання договору, а суд першої інстанції повинен був надати правову оцінку доводам позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин сторін положень ст. 652 ЦК України та з`ясувати наявність одночасно чотирьох умов. Також, оскільки основна підстава для розірвання Договору, яка зазначена у заяві позивача від 08 липня 2021 року пов`язана з неможливістю виплачувати кошти, позивач повинна була діяти у межах та спосіб визначеним договором про надання споживчого кредиту «Розстрочка» ABH0RH244860179240 від 12 червня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та AT «Акцент-Банк», а саме, п. 16 заяви про надання споживчого кредиту (а.с. 7). Станом на дату винесення рішення суду, підстава щодо відсутності грошей у позивача вже була відсутня, в зв`язку з погашенням кредитного договору, а тому і причини для розірвання зазначеного договору відсутні. Відповідно до платіжного доручення № TR. 18031088.17127.2996 від 12 червня 2021 року відповідач отримав від ОСОБА_1 оплату згідно Договору № АС1206 від 12 червня 2021 року в розмірі 29 540,77 грн. Тобто, належним відповідачем по даній справі є саме AT «Акцент-Банк».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, 12 червня 2021 року ТОВ «Етея», в особі директора Гаврилюк О.В., та ОСОБА_1 підписано Акт-перелік передачі (акційний) до договору № АС1206 від 12 червня 2021 року, згідно якого на виконання умов договору товариство надало позивачу комплекс товарів та послуг по догляду за обличчям та/або волоссям: альгінатна маска з ліфтинг-ефектом (60 хв.) - 5 процедур, процедура з використанням рідкого колагену (60 хв.) - 7 процедур, омолоджуюча інноваційна процедура з ефектом ліфтингу з пептидами (60 хв.) - 7 процедур, карбоксітерапія - 5 процедур, мікротоки (60 хв.) - 7 процедур, ліфтинговий масаж Anti-Age за унікальною авторською методикою (30 хв.) 5 процедур, фракційне омолодження обличчя Ліпозеро (30 хв.) - 7 процедур, парафінотерапія (30 хв.) - 6 процедур. Загальна вартість комплексу по догляду - 42 700 грн.

12 червня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» укладено договір про надання споживчого кредиту «Розстрочка» АВН0RH244860179240, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 39 700 грн. на строк з 12 червня 2021 року по 11 квітня 2022 року. Кредит надано для часткової оплати товару згідно з переліком шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Етея» за косметологічний комплекс по догляду за обличчям на загальну вартість 42 700 грн., 3 000,00 грн. сплачено за рахунок власних коштів клієнта.

08 липня 2021 року ОСОБА_1 подала відповідачу заяву, де просила розірвати договір від 12 червня 2021 року № 4060 у зв`язку з неможливістю виплачувати кошти за цим договором.

На повторне звернення позивача ТОВ «Етея» 17 серпня 2021 року надало відповідь, де вказало, що вона придбала у товариства косметологічний комплекс по догляду за обличчям, та гарантували їй якісне надання послуг у зручний для неї час. Крім того, товариство підтвердило свою готовність щодо виконання взятих на себе зобов`язань до їх повного виконання та/або припинення у встановлений договором або законом порядку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 652 ЦК України, виходив з того, що оскільки позивач не бажає отримувати у відповідача оплачений комплекс товарів та послуг, документів щодо його часткового проходження відповідач не надав, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 42 700 грн.

Апеляційний суд не погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернути до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди та інше.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 907 ЦК України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2021 року між сторонами був укладений Договір № АС1206, за умовами якого ТОВ «Етея» зобов`язалось підібрати та надати замовнику косметологічний комплекс по догляду за тілом, а замовник зобов`язався прийняти комплекс по догляду згідно Акту приймання-передачі, сплатити за нього у визначеному розмірі грошову суму. Дана обставина підтверджена як позивачем так і відповідачем. Підтверджено сторонами і те, що кошти за договором були оплачені в повному обсязі.

Згідно п. 9.4 Договору, він може бути розірваний за взаємною згодою сторін, при цьому замовник оплачує товариству вартість підбору комплексу догляду, отриманої (пройденої) його частини і відшкодовує збитки, заподіяні розірванням.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір у зв`язку зі зміною особистих обставин. До позовної заяви позивач надала заяву від 08 липня 2021 року адресовану відповідачу, зі змісту якої вбачається, що позивач просить розірвати договір від 12 червня 2021 року №4060 у зв`язку з неможливістю виплачувати кошти за договором.

Інших доводів щодо підстав розірвання договору позивач при зверненні до суду з позовом не навела та доказів щодо неможливості виконання умов договору також не надала.

Пізніше, під час розгляду справи по суті, позивач надала суду довідку з медичного закладу від 22 червня 2021 року, з якої вбачається, що у позивача виявлено захворювання сечової системи. Зі змісту зазначеної довідки не вбачається будь-яких обмежень щодо проходження позивачем косметологічних послуг відповідно до оспорюваного договору.

Також, позивач надала консультаційний висновок датований 30 вересня 2022 року (тобто, більше ніж через рік, після укладення договору з відповідачем). Зі змісту висновку вбачається, що у позивача виявлено хворобу нирок; гострий пієлонефрит; больовий синдром. Натомість, зазначений висновок також не містить будь-яких обмежень щодо проходження позивачем косметологічних процедур відповідно до Договору № АС1206 від 12 червня 2021 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції взяв за основу надані позивачем довідки, та виходив з того, що оскільки 22 червня 2021 року у позивача було виявлено захворювання сечової системи та направлено до спеціаліста та згідно Консультаційного висновку спеціаліста від 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 має захворювання нирок, гострий пієлонефрит, больовий синдром, тому це є істотною зміною обставин.

Однак, такі висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не пов`язувала неможливість виконання умов договору зі станом свого здоров`я та, звертаючись до відповідача із заявою про розірвання договору, посилалась виключно на неможливість оплати послуг.

При цьому, оскільки основна підстава для розірвання договору, яка зазначена у заяві позивача від 08 липня 2021 року в зв`язку з неможливістю виплачувати кошти, позивач повинна була діяти у межах та спосіб визначеним договором про надання споживчого кредиту «Розстрочка» ABH0RH244860179240 від 12 червня 2021 року укладеним між ОСОБА_1 та AT «Акцент-Банк», а саме п. 16 Заяви про надання споживчого кредиту (а.с. 7).

Станом на день винесення рішення суду, така підстава як відсутність грошей у позивача вже була відсутня, в зв`язку з погашенням кредитного договору, а тому і причини для розірвання зазначеного договору саме з зазначених підстав були відсутні (а.с. 63).

Відповідно до платіжного доручення № TR. 18031088.17127.2996 від 12 червня 2021 року відповідач отримав від ОСОБА_1 оплату згідно Договору № АС1206 від 12 червня 2021 року в розмірі 29 540 грн. 77 коп. (а.с.87).

В зазначеному випадку, питання щодо наявності чи відсутності коштів стосується позивача та АТ «Акцент-Банк».

Враховуючи зазначене, позивач не довела наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України як підстави для розірвання договору, а суд першої інстанції повинен був надати правову оцінку доводам позивача за позовом щодо необхідності застосування до спірних правовідносин сторін положень ст. 652 ЦК України та з`ясувати наявність одночасно чотирьох умов.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав до задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено 2 724 грн. судового збору. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, а позивач звільнена від сплати судового збору, сплачений відповідачем судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави на його користь у розмірі 2 724 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Етея» задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етея» про розірвання договору та стягнення коштів відмовити.

Компенсувати за рахунок держави на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етея», місце знаходження: вул. Андрія Шептицького Митрополита, 10Б, м. Київ, ідентифікаційний код - 43936178, судовий збір у розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.