Рішення

від 24.10.2023 по справі 910/13167/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023Справа № 910/13167/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті"

до 1) Головного управління Національної поліції у місті Києві;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Двері та замки"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Київська міська прокуратура

2) Волинська митниця Держмитслужби

про стягнення 10 187 881, 26 грн.

за участю представників:

від позивача: Папієнко О. А.

від відповідача-1: Лисенко В. О. ;

від відповідача-2: Десятерик В. В.;

від третьої особи-1: Котляр Т. М.;

від третьої особи-2: не з`явився

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті" (далі - ТОВ "Топ Сіті", позивач) до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ НП у місті Києві, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Двері та замки" (далі - ТОВ "ТД "Двері та замки", відповідач-2) про солідарне стягнення шкоди в сумі 10 187 881, 26 грн.

Позовні вимоги ТОВ "Топ Сіті" обґрунтовані тим, що в результаті дій слідчого Деснянського УП ГУНП в місті Києві у кримінальному провадженні № 42017101030000155 відкритому за заявою директора ТОВ "Топ Сіті" Овчинникова М. В. за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у позивача був незаконно вилучений товар торгівельних марок "Class" та "Kedr" (врізні замки, дверна фурнітура), який був переданий на відповідальне зберігання ТОВ "ТД "Двері та замки", проте, у подальшому цей товар був втрачений, у зв`язку із чим позивачу завдано матеріальну шкоду.

У позові ТОВ "Топ Сіті" просить солідарно стягнути з ГУ НП у місті Києві шляхом списання з Державного бюджету України та ТОВ "ТД "Двері та замки" матеріальну шкоду в сумі 10 187 881, 26 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2022 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

26.12.2022, відповідач-1 - ГУ НП у місті Києві, у строк, визначений законом, надав відзив у якому проти позову заперечив, зазначив, що ГУ НП у місті Києві є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки вина органів досудового слідства відповідними доказами не доведена, у той час, як працівниками Деснянського УП ГУНП у місті Києві виконувались процесуальні рішення слідчого судді, що, зокрема, стосувались передачі майна на відповідальне зберігання. Також позивачем не доведено наявність усіх елементів правопорушення для притягнення відповідача-1 до відповідальності.

26.12.2022 від Державної казначейської служби надійшли письмові пояснення у яких Казначейство вказало, що жодних прав та інтересів позивача не порушило та шкоди позивачу не завдало.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 до участі у справі були залучені треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Київська міська прокуратура (далі - прокурор/прокуратура, третя особа-1) та Волинська митниця Держмитслужби (далі - Волинська митниця, третя особа-2).

27.02.2023 від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення, у яких остання вказала, що 26.02.2019 саме за зверненням представника ТОВ "ТД "Двері та замки" митницею було передане майно на відповідальне зберігання відповідачу-2.

13.03.2023 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, у яких прокуратура вважала, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не підтвердив належними доказами неправомірність дій прокуратури та Деснянського УП ГУНП у місті Києві, наявність шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та настанням шкоди.

17.04.2023, від відповідача-2 надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що позивач не є власником втраченого товару, тому відсутнє порушене право позивача, що є підставою для відмови у стягненні на його користь шкоди. Також вказав про відсутність складу правопорушення з боку відповідачів, що свідчить про необґрунтованість вимог щодо притягнення до відповідальності органів державної влади та стягнення матеріальної шкоди.

24.04.2023 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по суті позову, у яких останній вказав про недоведеність позивачем понесення збитків у зв`язку з втратою майна.

19.06.2023, 16.10.2023 та 17.10.2023 представник позивача подав клопотання про надання додаткових доказів, а саме - митних декларацій №125140002/2016/654235, №125140002/2016/654332, № 125140002/2016/654441, №125140002/2016/654297, листа Волинської митниці Держмитслужби від 05.06.2023 №7.3-23/6436, копію протоколу огляду місця події від 06.03.2018, номенклатуру товару, відповідно до якої на відповідальне зберігання відповідачу-2 було передано 114 840 одиниць товару загальною вартістю 9 158 162,38 грн. Розглянувши зазначені клопотання суд, ухвалами, занесеними до протоколів судового засідання від 20.06.2023 та від 17.10.2023, задовольнив вказані клопотання та до матеріалів справи долучив надані позивачем докази.

18.07.2023 та 25.07.2023 представник відповідача-2 подав клопотання про долучення додаткових доказів, а саме - витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020220490001455 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, а саме - викрадення переданого ТОВ "ТД "Двері та замки" на зберігання майна, акти приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, рапорт, протокол допиту потерпілого, довідку ГБК "Схід", розглянувши які суд ухвалою, занесеною до протоколів судового засідання від 18.07.2023 та від 25.07.2023 задовольнив вказані клопотання, поновив строк для подачі цих доказів та долучив їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник ТОВ "Топ Сіті" заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 та представник відповідача-2 проти позову заперечили, з підстав, викладених у відзивах на позов, просили відмовити у задоволенні позову.

Третя особа-1 вважала, що позов задоволенню не підлягає, з підстав, зазначених у своїх письмових поясненнях.

Представник третьої особи-2 до суду не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 24 жовтня 2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2016 між Bosquet Finance Limited (консигнант) та ТОВ "Топ Сіті" (консигнатор) був укладений договір консигнації № 10КС (далі - договір), відповідно до якого консигнант зобов`язується поставляти товари, визначені п. 2 цього договору консигнатору для продажу, а консигнатор зобов`язується приймати на реалізацію та від свого імені та за встановлену цим договором винагороду продавати ці товари третім особам (покупцям).

Відповідно до п. 2.1 договору консигнації предметом цього договору є такі товари: дверна фурнітура.

Консигнатор, згідно з п. 3.1 договору, взяв на себе зобов`язання здійснювати приймання товарів консигнанта та забезпечити зберігання товарів та їх якості на своєму митному складі за адресою: 08132, м. Вишневе, Київська обл. Києво-Святошинський район, вул. Промислова, 2-А.

Відповідно до п. 4.1 договору товари, передані консигнатору є власністю консигнанта до моменту продажу покупцю.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) товару покладено на консигнатора з моменту приймання товарів консигнатором на консигнацію (п. 4.2 договору).

Договір вважаються укладеним з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року (п. 10.1).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору консигнації № 10КС від 12.05.2016 ТОВ "Топ Сіті" на територію України були ввезені 4 контейнери товару (дверних замків та дверної фурнітури), а саме:

1) відповідно до митної декларації № 125140002/2016/654235 у кількості 62 840 одиниць загальною вартістю 53 510,00 дол. США (далі - контейнер № 1);

2) відповідно до митної декларації № 125140002/2016/654332 у кількості 61 246 одиниць загальною вартістю 75 666,20 доларів США;

3) відповідно до митної декларації №125140002/2016/654441 у кількості 24 504 одиниці загальною вартістю 23 785,80 дол. США (далі - контейнер № 3);

4) відповідно до митної декларації №125140002/2016/654297 у кількості 32 120 одиниць загальною вартістю 39 521,00 дол. США (далі - контейнер № 4).

Отже, ТОВ "Топ Сіті" було ввезено на територію України та розміщено на своєму складі за адресою: 08132, м. Вишневе, вул. Промислова 2-А товару у загальній кількості 180 710 одиниць загальною вартістю 192 483,00 дол. США.

У подальшому, 02.11.2017 слідчим Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М. С., за заявою директора ТОВ "ТД "Двері та замки" Овчиннікова М. В. було відкрите кримінальне провадження № 42017101030000155 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. У своїй заяві директор ТОВ "ТД "Двері та замки" Овчинніков М.В. вказував, що у період з липня до серпня 2016 року, Русских В.О. , шляхом обману, під приводом організації перевезення підконтрольним йому ТОВ "Топ Сіті" на територію України з м. Гдині Республіки Польщі вантажу - дверної фурнітури торгівельних марок "Class" та "Kedr" загальною вартістю 249 599,60 доларів США (еквівалентно 6 274 933 грн. 94 коп. за курсом Національного банку України на момент вчинення кримінального правопорушення), який належить Овчинникову М.В. на підставі зовнішньоекономічний контракту КС-04/2016 від 10.04.2016, укладеного між ТОВ "Торговий Дім "Двері та замки" та ТОВ "Торгова компанія "ЗЕНІТХАНДСОМ", а також забезпечення виконання процедури його подальшого розмитнення, заволодів вказаним чужим майном, тим самим завдавши Овчинникову М.В. матеріальної шкоди в особливо великих розмірах у розмірі 6 274 933,94 грн.

У подальшому, 06.03.2018, на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Київ від 26.02.2018 у справі №1-кс/754/541/18 на складі митного контролю, що використовувалося ТОВ "Топ Сіті" та знаходиться в Київській обл., Києво-Святошинському районі, м. Вишневе, вул. Промислова, 2-а, слідчим Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М. С. було проведено огляд та було виявлено врізні замки марки "Class" 39 620 шт., дверна фурнітура марки "Class" і "Kerd" 77 860 шт., дверні замки з циліндровими механізмами марки "Class" і "Kerd" 63 250 шт.

Після проведення огляду, виявлене майно 07.03.2018 було визнано речовим доказом, відповідно до вимог ст. 98 КПК України.

27.03.2018 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/3401/18 було винесено ухвалу про арешт вищезазначеного товару з метою збереження речових доказів.

16.04.2018 слідчою суддею Деснянського районного суду м. Києва було винесено ухвалу 1-кс/754/938/18 у справі №754/4531/18 про передання на відповідальне зберігання ТОВ "ТД "Двері та замки" вищезазначеного майна.

Проте, у період з 06.03.2018 по 27.03.2018, тобто, в період з моменту проведення огляду на складі ТОВ "Топ Сіті" за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 2-А та до моменту накладення арешту на майно, представниками позивача був вивезений увесь товар, що знаходився на вказаному складі ТОВ "Топ Сіті" за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 2-а.

У подальшому, досудовим розслідуванням було встановлено, що частина майна зберігається на митному складі вул. Антонова, 1-а с. Чайки, Києво-Святошинського району, Київської області. Інша частина перевезена для подальшого вивозу через Митний пост "Ягодин" (Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул Прикордонників, 2) Територіального органу Волинської митниці ДФС, де була затримана у зв`язку з порушенням митного законодавства. Третя частина була вивезена через митний кордон України на територію Польщі.

З метою виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 16.04.2018 у справі № 754/4531/18 про передання на відповідальне зберігання ТОВ "ТД "Двері та замки" вищезазначеного майна, слідчим Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М. С. було здійснено виїзд на територію митного складу за адресою: вул. Антонова, 1-а с. Чайки, Києво-Святошинського району, Київської області , де було виявлено частину дверної фурнітури з маркуванням "Class" і "Kerd" у кількості 12 018 штук.

Як вбачається з акту прийому-передачі речових доказів від 01.06.2018 вказане майно представником Київської митниці ДФС було передане слідчому Деснянського УП ГУНП у місті Києві Ревері М. С., а в подальшому завантажено в автомобіль представника ТОВ "ТД Двері та Замки" Лубягіна О. В.

Також ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 20.02.2019 у справі № 754/1905/19 за клопотанням представника ТОВ "ТД Двері та Замки" було зобов`язано керівника Волинської митниці ДФС України передати ТОВ "ТД Двері та Замки" або його представнику на відповідальне зберігання тимчасово вилучене майно-товари, які вилучені згідно протоколу про порушення митних правил від 30.03.2018 № 1654/20500/18 працівниками Волинської митниці ДФС України та знаходяться за адресою: Волинська обл., с. Старовойтово, вул. Прикордонників, 44 (територія МПП "Ягодин"), а саме - дверну фурнітуру та замки.

26.02.2019 представнику ТОВ "ТД Двері та Замки" Лубягіну О. В., на підставі акта приймання-передачі від 26.02.2019 та накладної № 38 від 26.02.2019, Волинською митницею ДФС був переданий товар (дверна фурнітура, замки) у загальній кількості 103 072 одиниці, що був тимчасово вилучений у справі про порушення митних правил та був речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017101030000155.

Далі, 10.08.2020 постановою слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М. С. кримінальне провадження № 42017101030000155 було закрите на підставі ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального провадження.

16.11.2020 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/14382/20 був скасований арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 27.03.2018 у кримінальному провадженні № 42017101030000155. Цією ж ухвалою зобов`язано слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверу М. С. або іншу уповноважену (компетентну) посадову чи службову особу Деснянського УП ГУНП у місті Києві повернути ТОВ "Топ Сіті" вилучене в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017101030000155 майно, а саме - врізні замки марки "Class" 36 920 шт., дверну фурнітуру марки "Class" і "Kerd" 77 860 шт., дверні замки з циліндровими механізмами марки "Class" і "Kerd" 63 250 шт.

17.11.2020 ТОВ "Топ Сіті" листом звернулось до Деснянського УП ГУНП у місті Києві та Київської місцевої прокуратури № 3 з вимогою повернути, вилучене у кримінальному провадженні № 42017101030000155 майно.

У відповідь на вказаний лист, Деснянське УП ГУНП у місті Києві листом повідомило позивача, що майно ТОВ "Топ Сіті" у вказаному кримінальному провадженні працівниками СВ Деснянського УП ГУНП не вилучалось, а майно, що знаходилось на складах Волинської та Київської митницях ДФС було передане на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки".

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує, що після скасування ухвалою слідчого судді арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 42017101030000155 на майно позивача, орган, що здійснює досудове розслідування - Деснянське УП ГУНП у місті Києві, не виконав ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/14382/20 від 16.11.2020 та, незважаючи на неодноразові звернення, у тому числі на адресу ТОВ "ТД Двері та Замки", вилучене майно так і не було повернуто ТОВ "Топ Сіті". При цьому, за адресою місцезнаходження відповідач-2 не знаходиться, а відомості про місцезнаходження вилученого майна, його комплектність та стан позивачу невідомі.

Отже, позивач вважає, що майно у кількості 119 464 одиниць було втрачене, а ТОВ "Топ Сіті" завдано збитки у сумі 10 187 881,26 грн., які ГУ НП у місті Києві та ТОВ "ТД "Двері та замки" мають відшкодувати у порядку ст.ст. 1166, 1173 ЦК України.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно зі ст. 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Водночас спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи 1174 ЦК України.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Отже, керуючись вищенаведеним правовим регулюванням спірних правовідносин, суд зазначає, що для стягнення шкоди завданої позивачу бездіяльністю відповідача-1, необхідним є встановлення трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірної бездіяльності, наявності шкоди, причинного зв`язку між бездіяльністю та заподіяною шкодою, а для покладення відповідальності за такі збитки на відповідача-2 - повного складу цивільного правопорушення (окрім зазначених умов, також наявність вини заподіювача шкоди).

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій (бездіяльності) органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Так, позивач стверджує, що протиправна бездіяльність відповідача-1 полягає у неналежному зберіганні відповідачем-1 вилученого слідчим відділу Деснянського УП ГУНП у місті Києві майна у кількості 119 464 одиниць та негайного неповернення його позивачу на виконання ухвали слідчого судді від 16.11.2020.

Відповідно до ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

За приписами статті 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також згідно зі ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166,170 - 174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

За змістом частини третьої статті 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення, зокрема, про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у справі № 754/3401/18 було накладено арешт на врізні замки марки "Class" 39 620 шт., дверна фурнітура марки "Class" і "Kerd" 77 860 шт., дверні замки з циліндровими механізмами марки "Class" і "Kerd" 63 250 шт (загальна кількість 180 730 одиниць), що зберігаються на складі митного контролю за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 2-а, що використовувалося ТОВ "Топ Сіті", а ухвалою від 16.04.2018 вказане майно передане на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки".

З метою виконання вказаної ухвали та відповідно до акту прийому-передачі речових доказів від 01.06.2018 вказане майно у кількості 12 018 одиниць, представником Київської митниці ДФС, за участю слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Ревери М. С., було передане представнику ТОВ "ТД Двері та Замки" Лубягіну О. В.

Отже, дії слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві з передачі на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки" були наслідком ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/4531/18 від 16.04.2018.

Вказані обставини були встановлені Територіальним управлінням ДБР, розташоване у місті Києві, під час досудового розслідування кримінального провадження № 62020100000002572 від 17.12.2020 за фактом можливого зловживання владою, слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Ревери М. С. під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017101030000155, за результатом якого постановою від 03.02.2021 кримінальне провадження № 62020100000002572 було закрите у зв`язку з відсутністю в діях вказаного слідчого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Також, як вже було встановлено судом та підтверджено актом приймання-передачі речових доказів від 01.06.2018, Київська митниця ДФС на відповідальне зберігання (через слідчого) передала на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки" товар у кількості 12 018 одиниць. У той час, як ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 27.03.2018 арешт був накладений на майно загальною кількістю 180 730 одиниць.

З цього приводу слід зазначити, що як встановив слідчий ДБР у постанові про закриття кримінального провадження від 03.02.2021, у період з 06.03.2018 по 27.03.2018, тобто, в період з моменту проведення огляду на складі ТОВ "Топ Сіті" за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 2-А та до моменту накладення арешту на майно, представниками позивача був вивезений увесь товар, що знаходився на вказаному складі ТОВ "Топ Сіті", частина якого була розташована (у кількості 12 018 одиниць) на складі Київської митниці ДФС; інша частина (у кількості 103 072 одиниці) була затримана Волинською митницею ДФС та передана згідно з ухвалою слідчого судді від 20.02.2019 у справі № 754/1905/19 - ТОВ "ТД Двері та Замки". Третя частина була вивезена через митний кордон України на територію Польщі.

Крім того, як вбачається з акту приймання-передачі від 26.02.2019, Волинською митницею ДФС на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки" був переданий товар (дверна фурнітура та замки) у кількості 103 072 одиниць, при цьому, така передача відбувалась без участі слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Ревери М. С.

Отже, позивачем не доведено вилучення слідчим Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М. С. у ТОВ "Топ Сіті" майна у кількості 119 464 одиниць, як вказує позивач, а також наявність такого елементу складу правопорушення, як бездіяльність відповідача-1 у його зберіганні та негайному неповерненні на виконання ухвали слідчого судді від 16.11.2020 у справі № 754/14382/20.

Щодо наявності бездіяльності ТОВ "ТД Двері та Замки" у незбереженні товару у кількості 119 464 одиниць, то, як вже було встановлено судом, товар у вказаній кількості не був переданий на зберігання відповідачу-2.

Доказів, що відповідач-2 не вчиняє дії зі зберігання та неповернення майна, що було передане ТОВ "ТД Двері та Замки" на зберігання у кількості 12 018 одиниць (Київською митницею ДФС) та у кількості 103 072 одиниць (Волинською митницею ДФС), що разом становить 115 090 одиниць, матеріали справи не містять, а доводи позивача, що відповідач-2 не знаходиться за адресою його місцезнаходження та не отримує листи позивача, не свідчить про бездіяльність відповідача у цьому питанні.

Отже, суд доходить висновку, що позивач не довів наявність бездіяльності відповідача-2 (ТОВ "ТД Двері та Замки"), яка стала причиною заподіяння збитків.

При цьому, суд оцінює критично надані відповідачем-2 витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020220490001455 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, рапорт протокол допиту потерпілого, довідку ГБК "Схід", якими відповідач-2 обґрунтовує втрату майна, що було передане йому на зберігання, оскільки ідентифікуючих ознак викраденого майна, його кількості, ці документи не містять, а тому не можуть бути належними доказами для підтвердження обставин, що майно у кількості 115 090 одиниць у ТОВ "ТД Двері та Замки" було викрадене.

Суд зазначає, що відсутність такого елемента делікту як бездіяльність, внаслідок якої було завдано шкоди, свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, передбаченого статтею 11 ЦК України.

Крім того, окрім недоведення позивачем бездіяльності відповідачів, суд зазначає також про недоведення належними і допустимими доказами розміру шкоди у сумі 10 187 881,26 грн.

Так, на підтвердження вказаної суми щкоди (втраченого товару) позивач надав висновок ТОВ Київський експертно-дослідний центр" № 15041 від 10.08.2021, який суд оцінює критично, оскільки експерт визначив вартість товару (дверної фурнітури та замків) у загальній кількості 119 464 одиниці, у той час, як встановив суд, така кількість товару відповідачем-1 у позивача не вилучалась, та відповідачу-2 на зберігання не передавалась.

Згідно зі ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та вірогідними доказами не доведено повного складу цивільного правопорушення для стягнення з відповідачів збитків у сумі 10 187 881,26 грн.

Також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суд у своєму рішенні має зробити висновок чи порушені права особи чи охоронювані законом інтереси. Якщо ж за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, а позивач посилається лише на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, і тому потребують захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, Верховним Судом у постанові від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

Так, позивач вказує, що за договором консигнації ТОВ "Топ Сіті" зобов`язано забезпечити належне зберігання переданого йому консигнантом на реалізацію товару, та у разі відсутності факту продажу товару (неможливості його реалізації) позивач зобов`язаний повернути цей товар консигнанту у тому розмірі, в якому позивач його отримав.

Відповідно до п. 4.1 договору товари, передані консигнатору (ТОВ "Топ Сіті"), є власністю консигнанта (Bosquet Finance Limited) до моменту їх продажу покупцю.

Разом з тим, у пункті 10.1 сторони погодили, що даний договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та (або) скріплення печатками сторін, і діє протягом одного року.

Отже, договір консигнації № 10КС від 12.05.2016 діяв до 12.05.2017, доказів, що цей договір був пролонгований між сторонами, позивачем суду не надано.

Таким чином, після припинення дії договору консигнації позивач не має жодних прав щодо майна, оскільки власником цього майна є консигнант, а договір, на підставі якого майно знаходилось у позивача, припинив свою дію.

Суд враховує умови п. 10.4 договору, що у разі, якщо строк дії договору не буде продовженим сторонами, то консигнатор зобов`язується у 30-ти денний строк повернути консигнанту вартість усього отриманого, проте, неоплаченого товару (або повернути нереалізований товар консигнанту у той же строк в належному стані).

Натомість, як вже було встановлено судом, позивачем не доведено, що у позивача був вилучений товар у кількості 119 464 одиниць (про цю кількість позивач вказує у позові). А як зазначав суд вище, з посиланням на обставини, встановлені у постанові ДБР про закриття кримінального провадження від 03.02.2021, у період з 06.03.2018 по 27.03.2018 товар, що зберігався на складі ТОВ "Топ Сіті", останнім був вивезений зі складу та частина цього товару взагалі була перенаправлена через митний кордон України на територію Польщі.

Отже, оскільки договір консигнації припинив свою дію, позивач не є власником товару за цим договором, то у останнього немає права на відшкодування шкоди у зв`язку з його втратою. При цьому, як зазначалось, позивач не довів факту вилучення у нього товару у кількості 119 464 одиниць. А відносини за договором консигнації в частині повернення/неповернення нереалізованого майна стосуються лише сторін цього договору (ТОВ "Топ Сіті" та Bosquet Finance Limited), та не є предметом даного судового спору.

Зважаючи на викладене та враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що позивачем у цій справі не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, то у суду відсутні підстави для застосування до Відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

При цьому, суду жодним чином не обґрунтовано наявність солідарної відповідальності у відповідачів.

Інші доводи позивача, наведені у наданих суду в позові та поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Суд також враховує усталену практику Європейського Суду, відповідно до якої у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України").

У справах "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010 р.), "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням викладеного у позові ТОВ "Топ Сіті" суд відмовляє у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду,

Враховуючи, що у відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", позивачем не сплачувався судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, витрати по сплаті судового збору не покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті" до Головного управління Національної поліції у місті Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Двері та замки", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська прокуратура та Волинська митниця Держмитслужби про стягнення 10 187 881, 26 грн. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 2 листопада 2023 року.

Суддя Борисенко І. І.