Постанова

від 02.05.2024 по справі 910/13167/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. Справа№ 910/13167/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 02.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.10.2023 (повний текст складено та підписано 02.11.2023)

у справі № 910/13167/22 (суддя Борисенко І. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті"

до 1) Головного управління Національної поліції у місті Києві;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Двері та замки"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Київська міська прокуратура

2) Волинська митниця Держмитслужби

про стягнення 10 187 881, 26 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті" (далі - ТОВ "Топ Сіті", позивач) до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ НП у місті Києві, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Двері та замки" (далі - ТОВ "ТД "Двері та замки", відповідач-2) про солідарне стягнення шкоди в сумі 10 187 881, 26 грн.

Позовні вимоги ТОВ "Топ Сіті" обґрунтовані тим, що в результаті дій слідчого Деснянського УП ГУНП в місті Києві у кримінальному провадженні № 42017101030000155 відкритому за заявою директора ТОВ "Топ Сіті" ОСОБА_1. за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у позивача був незаконно вилучений товар торгівельних марок "Class" та "Kedr" (врізні замки, дверна фурнітура), який був переданий на відповідальне зберігання ТОВ "ТД "Двері та замки", проте, у подальшому цей товар був втрачений, у зв`язку із чим позивачу завдано матеріальну шкоду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті" до Головного управління Національної поліції у місті Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Двері та замки", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська прокуратура та Волинська митниця Держмитслужби про стягнення 10 187 881, 26 грн відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/13167/22 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, в апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, які за своїм змістом тотожні змісту позовної заяви.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 апеляційну скаргу у справі №910/13167/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

28.12.2023 матеріали справи №910/13167/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП СІТІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/13167/22 та призначено судове засідання на 08.02.2024.

18.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

23.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі, в яких остання заперечила доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, просила залишити рішення місцевого суду - без змін.

26.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Через підсистему "Електронний суд" 02.02.2024 від позивача надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без руху.

05.02.2024 через канцелярію суду третьою особою-1 подано пояснення по справі, які за своїм змістом повністю тотожні поясненням, які надійшли до суду 23.01.2024.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці та суддв Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13167/22.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, справу №910/13167/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП СІТІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/13167/22 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Тищенко А.І., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП СІТІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/13167/22 призначено на 02.05.2024.

У судове засідання 02.05.2024 з`явились представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-1 та наддали пояснення по справі. Представники позивача та третьої особи-2 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 18.03.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи-2.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 12.05.2016 між Bosquet Finance Limited (консигнант) та ТОВ "Топ Сіті" (консигнатор) був укладений договір консигнації № 10КС (далі - договір), відповідно до якого консигнант зобов`язується поставляти товари, визначені п. 2 цього договору консигнатору для продажу, а консигнатор зобов`язується приймати на реалізацію та від свого імені та за встановлену цим договором винагороду продавати ці товари третім особам (покупцям).

Відповідно до п. 2.1 договору консигнації предметом цього договору є такі товари: дверна фурнітура.

Консигнатор, згідно з п. 3.1 договору, взяв на себе зобов`язання здійснювати приймання товарів консигнанта та забезпечити зберігання товарів та їх якості на своєму митному складі за адресою: 08132, м. Вишневе, Київська обл. Києво-Святошинський район, вул. Промислова, 2-А.

Відповідно до п. 4.1 договору товари, передані консигнатору є власністю консигнанта до моменту продажу покупцю.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) товару покладено на консигнатора з моменту приймання товарів консигнатором на консигнацію (п. 4.2 договору).

Договір вважаються укладеним з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року (п. 10.1).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору консигнації № 10КС від 12.05.2016 ТОВ "Топ Сіті" на територію України були ввезені 4 контейнери товару (дверних замків та дверної фурнітури), а саме:

1) відповідно до митної декларації № 125140002/2016/654235 у кількості 62 840 одиниць загальною вартістю 53 510,00 дол. США (далі - контейнер № 1);

2) відповідно до митної декларації № 125140002/2016/654332 у кількості 61 246 одиниць загальною вартістю 75 666,20 доларів США;

3) відповідно до митної декларації №125140002/2016/654441 у кількості 24 504 одиниці загальною вартістю 23 785,80 дол. США (далі - контейнер № 3);

4) відповідно до митної декларації №125140002/2016/654297 у кількості 32 120 одиниць загальною вартістю 39 521,00 дол. США (далі - контейнер № 4).

Отже, ТОВ "Топ Сіті" було ввезено на територію України та розміщено на своєму складі за адресою: 08132, м. Вишневе, вул. Промислова 2-А товару у загальній кількості 180 710 одиниць загальною вартістю 192 483,00 дол. США.

У подальшому, 02.11.2017 слідчим Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М.С., за заявою директора ТОВ "ТД "Двері та замки" ОСОБА_1 було відкрите кримінальне провадження № 42017101030000155 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. У своїй заяві директор ТОВ "ТД "Двері та замки" ОСОБА_1 вказував, що у період з липня до серпня 2016 року, ОСОБА_2., шляхом обману, під приводом організації перевезення підконтрольним йому ТОВ "Топ Сіті" на територію України з м. Гдині Республіки Польщі вантажу - дверної фурнітури торгівельних марок "Class" та "Kedr" загальною вартістю 249 599,60 доларів США (еквівалентно 6 274 933 грн. 94 коп. за курсом Національного банку України на момент вчинення кримінального правопорушення), який належить ОСОБА_1 на підставі зовнішньоекономічного контракту КС-04/2016 від 10.04.2016, укладеного між ТОВ "Торговий Дім "Двері та замки" та ТОВ "Торгова компанія "ЗЕНІТХАНДСОМ", а також забезпечення виконання процедури його подальшого розмитнення, заволодів вказаним чужим майном, тим самим завдавши ОСОБА_1 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах у розмірі 6 274 933,94 грн.

У подальшому, 06.03.2018, на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Київ від 26.02.2018 у справі №1-кс/754/541/18 на складі митного контролю, що використовувалося ТОВ "Топ Сіті" та знаходиться в Київській обл., Києво-Святошинському районі, м. Вишневе, вул. Промислова, 2-а, слідчим Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М. С. було проведено огляд та було виявлено врізні замки марки "Class" 39 620 шт., дверна фурнітура марки "Class" і "Kerd" 77 860 шт., дверні замки з циліндровими механізмами марки "Class" і "Kerd" 63 250 шт.

Після проведення огляду, виявлене майно 07.03.2018 було визнано речовим доказом, відповідно до вимог ст. 98 КПК України.

27.03.2018 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/3401/18 було винесено ухвалу про арешт вищезазначеного товару з метою збереження речових доказів.

16.04.2018 слідчою суддею Деснянського районного суду м. Києва було винесено ухвалу 1-кс/754/938/18 у справі №754/4531/18 про передання на відповідальне зберігання ТОВ "ТД "Двері та замки" вищезазначеного майна.

Проте, у період з 06.03.2018 по 27.03.2018, тобто, в період з моменту проведення огляду на складі ТОВ "Топ Сіті" за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 2-А та до моменту накладення арешту на майно, представниками позивача був вивезений увесь товар, що знаходився на вказаному складі ТОВ "Топ Сіті" за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 2-а.

У подальшому, досудовим розслідуванням було встановлено, що частина майна зберігається на митному складі вул. Антонова, 1-а с. Чайки, Києво-Святошинського району, Київської області. Інша частина перевезена для подальшого вивозу через Митний пост "Ягодин" (Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул Прикордонників, 2) Територіального органу Волинської митниці ДФС, де була затримана у зв`язку з порушенням митного законодавства. Третя частина була вивезена через митний кордон України на територію Польщі.

З метою виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 16.04.2018 у справі № 754/4531/18 про передання на відповідальне зберігання ТОВ "ТД "Двері та замки" вищезазначеного майна, слідчим Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М. С. було здійснено виїзд на територію митного складу за адресою: вул. Антонова, 1-а с. Чайки, Києво-Святошинського району, Київської області , де було виявлено частину дверної фурнітури з маркуванням "Class" і "Kerd" у кількості 12 018 штук.

Як вбачається з акту прийому-передачі речових доказів від 01.06.2018 вказане майно представником Київської митниці ДФС було передане слідчому Деснянського УП ГУНП у місті Києві Ревері М.С., а в подальшому завантажено в автомобіль представника ТОВ "ТД Двері та Замки" Лубягіна О. В.

Також ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 20.02.2019 у справі № 754/1905/19 за клопотанням представника ТОВ "ТД Двері та Замки" було зобов`язано керівника Волинської митниці ДФС України передати ТОВ "ТД Двері та Замки" або його представнику на відповідальне зберігання тимчасово вилучене майно-товари, які вилучені згідно протоколу про порушення митних правил від 30.03.2018 № 1654/20500/18 працівниками Волинської митниці ДФС України та знаходяться за адресою: Волинська обл., с. Старовойтово, вул. Прикордонників, 44 (територія МПП "Ягодин"), а саме - дверну фурнітуру та замки.

26.02.2019 представнику ТОВ "ТД Двері та Замки" Лубягіну О. В., на підставі акта приймання-передачі від 26.02.2019 та накладної № 38 від 26.02.2019, Волинською митницею ДФС був переданий товар (дверна фурнітура, замки) у загальній кількості 103 072 одиниці, що був тимчасово вилучений у справі про порушення митних правил та був речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017101030000155.

Далі, 10.08.2020 постановою слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М.С. кримінальне провадження № 42017101030000155 було закрите на підставі ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального провадження.

16.11.2020 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/14382/20 був скасований арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 27.03.2018 у кримінальному провадженні № 42017101030000155. Цією ж ухвалою зобов`язано слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверу М.С. або іншу уповноважену (компетентну) посадову чи службову особу Деснянського УП ГУНП у місті Києві повернути ТОВ "Топ Сіті" вилучене в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017101030000155 майно, а саме - врізні замки марки "Class" 36 920 шт., дверну фурнітуру марки "Class" і "Kerd" 77 860 шт., дверні замки з циліндровими механізмами марки "Class" і "Kerd" 63 250 шт.

17.11.2020 ТОВ "Топ Сіті" листом звернулось до Деснянського УП ГУНП у місті Києві та Київської місцевої прокуратури № 3 з вимогою повернути, вилучене у кримінальному провадженні № 42017101030000155 майно.

У відповідь на вказаний лист, Деснянське УП ГУНП у місті Києві листом повідомило позивача, що майно ТОВ "Топ Сіті" у вказаному кримінальному провадженні працівниками СВ Деснянського УП ГУНП не вилучалось, а майно, що знаходилось на складах Волинської та Київської митницях ДФС було передане на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки".

За твердженням позивача, після скасування ухвалою слідчого судді арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 42017101030000155 на майно позивача, орган, що здійснює досудове розслідування - Деснянське УП ГУНП у місті Києві, не виконав ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/14382/20 від 16.11.2020 та, незважаючи на неодноразові звернення, у тому числі на адресу ТОВ "ТД Двері та Замки", вилучене майно так і не було повернуто ТОВ "Топ Сіті". При цьому, за адресою місцезнаходження відповідач-2 не знаходиться, а відомості про місцезнаходження вилученого майна, його комплектність та стан позивачу невідомі.

Отже, позивач вважає, що майно у кількості 119 464 одиниць було втрачене, а ТОВ "Топ Сіті" завдано збитки у сумі 10 187 881,26 грн., які ГУ НП у місті Києві та ТОВ "ТД "Двері та замки" мають відшкодувати у порядку ст.ст. 1166, 1173 ЦК України.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно зі ст. 22 ЦК України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Водночас спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи 1174 ЦК України.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Отже, керуючись вищенаведеним правовим регулюванням спірних правовідносин, суд зазначає, що для стягнення шкоди завданої позивачу бездіяльністю відповідача-1, необхідним є встановлення трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірної бездіяльності, наявності шкоди, причинного зв`язку між бездіяльністю та заподіяною шкодою, а для покладення відповідальності за такі збитки на відповідача-2 - повного складу цивільного правопорушення (окрім зазначених умов, також наявність вини заподіювача шкоди).

Вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій (бездіяльності) органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Так, позивач стверджував, що протиправна бездіяльність відповідача-1 полягає у неналежному зберіганні відповідачем-1 вилученого слідчим відділу Деснянського УП ГУНП у місті Києві майна у кількості 119 464 одиниць та негайного неповернення його позивачу на виконання ухвали слідчого судді від 16.11.2020.

Згідно зі ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

За приписами статті 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також згідно зі ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166,170 - 174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

За змістом частини третьої статті 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення, зокрема, про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у справі № 754/3401/18 було накладено арешт на врізні замки марки "Class" 39 620 шт., дверна фурнітура марки "Class" і "Kerd" 77 860 шт., дверні замки з циліндровими механізмами марки "Class" і "Kerd" 63 250 шт (загальна кількість 180 730 одиниць), що зберігаються на складі митного контролю за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 2-а, що використовувалося ТОВ "Топ Сіті", а ухвалою від 16.04.2018 вказане майно (у кількості 12 018 шт.) передане на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки".

З метою виконання вказаної ухвали та відповідно до акту прийому-передачі речових доказів від 01.06.2018 вказане майно у кількості 12 018 одиниць, представником Київської митниці ДФС, за участю слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Ревери М. С., було передане представнику ТОВ "ТД Двері та Замки" Лубягіну О. В.

Отже, дії слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві з передачі на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки" були наслідком ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/4531/18 від 16.04.2018.

Вказані обставини були встановлені Територіальним управлінням ДБР, розташоване у місті Києві, під час досудового розслідування кримінального провадження №62020100000002572 від 17.12.2020 за фактом можливого зловживання владою, слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Ревери М. С. під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017101030000155, за результатом якого постановою від 03.02.2021 кримінальне провадження № 62020100000002572 було закрите у зв`язку з відсутністю в діях вказаного слідчого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Також, як вже було встановлено колегією суддів та підтверджено актом приймання-передачі речових доказів від 01.06.2018, Київська митниця ДФС (через слідчого) передала на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки" товар у кількості 12 018 одиниць. У той час, як ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 27.03.2018 арешт був накладений на майно загальною кількістю 180 730 одиниць.

З цього приводу слід зазначити, що як встановив слідчий ДБР у постанові про закриття кримінального провадження від 03.02.2021, у період з 06.03.2018 по 27.03.2018, тобто, в період з моменту проведення огляду на складі ТОВ "Топ Сіті" за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 2-А та до моменту накладення арешту на майно, представниками позивача був вивезений увесь товар, що знаходився на вказаному складі ТОВ "Топ Сіті", частина якого була розташована (у кількості 12 018 одиниць) на складі Київської митниці ДФС; інша частина (у кількості 103 072 одиниці) була затримана Волинською митницею ДФС та передана згідно з ухвалою слідчого судді від 20.02.2019 у справі № 754/1905/19 - ТОВ "ТД Двері та Замки". Третя частина була вивезена через митний кордон України на територію Польщі.

Крім того, як вбачається з акту приймання-передачі від 26.02.2019, Волинською митницею ДФС на відповідальне зберігання ТОВ "ТД Двері та Замки" був переданий товар (дверна фурнітура та замки) у кількості 103 072 одиниць, при цьому, така передача відбувалась без участі слідчого Деснянського УП ГУНП у місті Києві Ревери М. С.

Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено вилучення слідчим Деснянського УП ГУНП у місті Києві Реверою М. С. у ТОВ "Топ Сіті" майна у кількості 119 464 одиниць, як вказував позивач, а також наявність такого елементу складу правопорушення, як бездіяльність відповідача-1 у його зберіганні та негайному неповерненні на виконання ухвали слідчого судді від 16.11.2020 у справі № 754/14382/20.

Щодо наявності бездіяльності ТОВ "ТД Двері та Замки" у незбереженні товару у кількості 119 464 одиниць, то, як вже було встановлено апеляційним судом, товар у вказаній кількості не був переданий на зберігання відповідачу-2.

Доказів, що відповідач-2 вчиняє дії зі зберігання та неповернення майна, що було передане ТОВ "ТД Двері та Замки" на зберігання у кількості 12 018 одиниць (Київською митницею ДФС) та у кількості 103 072 одиниць (Волинською митницею ДФС), що разом становить 115 090 одиниць, матеріали справи не містять, а доводи позивача, що відповідач-2 не знаходиться за адресою його місцезнаходження та не отримує листи позивача, не свідчить про бездіяльність відповідача у цьому питанні.

Отже, місцевий суд дійшов правомірного висновку про недоведеність позивачем наявності бездіяльності відповідача-2 (ТОВ "ТД Двері та Замки"), яка стала причиною заподіяння збитків.

До того ж колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами розміру шкоди у сумі 10 187 881,26 грн, оскільки з наданого позивачем висновку ТОВ Київський експертно-дослідний центр" № 15041 від 10.08.2021 вбачається, що експерт визначив вартість товару (дверної фурнітури та замків) у загальній кількості 119 464 одиниці, у той час, як встановив суд, така кількість товару відповідачем-1 у позивача не вилучалась, та відповідачу-2 на зберігання не передавалась.

Щодо тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі, стосовно того, що висновок місцевого суду про неправильність (неналежність) оцінки майна є неприйнятним, адже суд та учасники справи не обмежені у правах та повноваженнях здійснювати математичні підрахунки, посилаючись на висновок експерта, що містить ціну на окремі позиції з партії товарів, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд позбавлений можливості, на підставі долученого позивачем висновку експерта, складеного за результатами проведення експертного дослідження, перевірити обгрунтованість заявленого позивачем розміру шкоди у сумі 10 187 881,26 грн, в силу викладеного вище, а здійснити окремий розрахунок на підставі наявних в матеріалах справи доказах, апеляційний суд не вбачає за можливе, враховуючи, що саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права іншими учасниками справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та вірогідними доказами не доведено повного складу цивільного правопорушення для стягнення з відповідачів збитків у сумі 10 187 881,26 грн.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, і тому потребують захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, Верховним Судом у постанові від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

Так, позивач вказав, що за договором консигнації ТОВ "Топ Сіті" зобов`язано забезпечити належне зберігання переданого йому консигнантом на реалізацію товару, та у разі відсутності факту продажу товару (неможливості його реалізації) позивач зобов`язаний повернути цей товар консигнанту у тому розмірі, в якому позивач його отримав.

Відповідно до п. 4.1 договору товари, передані консигнатору (ТОВ "Топ Сіті"), є власністю консигнанта (Bosquet Finance Limited) до моменту їх продажу покупцю.

Разом з тим, у пункті 10.1 сторони погодили, що даний договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та (або) скріплення печатками сторін, і діє протягом одного року.

Отже, договір консигнації № 10КС від 12.05.2016 діяв до 12.05.2017, доказів, що цей договір був пролонгований між сторонами, позивачем суду не надано.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що після припинення дії договору консигнації позивач не має жодних прав щодо майна, оскільки власником цього майна є консигнант, а договір, на підставі якого майно знаходилось у позивача, припинив свою дію.

Отже, оскільки договір консигнації припинив свою дію, позивач не є власником товару за цим договором, то у останнього немає права на відшкодування шкоди у зв`язку з його втратою. При цьому позивач не довів факту вилучення у нього товару у кількості 119 464 одиниць. А відносини за договором консигнації в частині повернення/неповернення нереалізованого майна стосуються лише сторін цього договору (ТОВ "Топ Сіті" та Bosquet Finance Limited), та не є предметом даного судового спору.

Зважаючи на викладене та враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що позивачем у цій справі не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, то у суду відсутні підстави для застосування до відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до надання скаржником власної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, однак не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про недоведеність наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті".

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 24.10.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП СІТІ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 у справі №910/13167/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП СІТІ".

Матеріали справи №910/13167/22 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.06.2024 після виходу з відпустки колегії суддів

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко