Рішення

від 23.10.2023 по справі 916/1239/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1239/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСІТ ЮНАЙТЕД" (вул. Моряків-десантників, 40, Вилкове, Кілійський район, Одеська область, 68355) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРІЯ-ГРУП" (Садовий кооператив "Механізатор", 16/325, Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832) про стягнення 2 109 046,95 грн.

за участю представників:

від позивача: Споришев М.О. адвокат

від відповідача: Чебан С.В. адвокат

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕСІТ ЮНАЙТЕД" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРІЯ-ГРУП" про стягнення 2 109 046,95 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів № 15/01.

Ухвалою суду від 29.03.2023 позовну заяву залишено без руху.

05.04.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.04.2023 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

24.04.2023 відповідач надав до суду відзив на позов відповідно якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Протокольною ухвалою суду від 05.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті про що зазначено в протоколі судового засідання 05.06.2023.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 23.10.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

15.01.2022 року між ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ГРУП» (далі - ТОВ «ЮРІЯ-ГРУП») укладено договір про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів № 15/01 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» прийняло на себе зобов`язання надати або організувати за плату та за рахунок Замовника транспортно-експедиційні послуги, а ТОВ «ЮРІЯ-ГРУП» зобов`язується сплатити надані послуги.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» для ТОВ «ЮРІЯ-ГРУП» було надано транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 818 238 (вісімсот вісімнадцять тисяч" двісті тридцять вісім) гривень 33 копійки, в тому числі ПДВ.

Згідно п. 4.1. Договору, оплата Замовником здійснюється згідно рахунку Виконавця протягом 3-х банківських днів.

Позивач стверджує, що ТОВ «ЮРІЯ-ГРУП» не сплачені рахунки № 110 від 15.02.2022 р. в сумі 635 635.09 грн. (в т.ч. ПДВ). №111 від 15.02.2022 р. в сумі 2575,70 грн. (в т.ч. ПДВ). № 202 від 11.04.2022 р. в сумі 15 557,41 грн. (в т.ч. ПДВ). № 255 від 05.05.2022 р. в сумі 2925,49 грн. (в т.ч. ПДВ) № 599 від 08.08.2022 р. в сумі 161 544.64 грн. (в т.ч. ПДВ).

Отже, станом на 30.01.2023 року заборгованість за ТОВ «ЮРІЯ-ГРУП» склала 818 238 (вісімсот, вісімнадцять тисяч двісті тридцять вісім) гривень 33 копійки, в тому числі ПДВ.

Позивач вказує, що транспортно-експедиційні послуги ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» були виконані в повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають, що підтверджується відсутністю будь-яких письмових претензій на адресу ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» та відсутністю мотивованих відмов від підписання Замовником актів надання послуг ( №№ 96, 97, 146, 190, 500).

Приймаючи до уваги, що Відповідачем протиправно не виконано обов`язок з оплати послуг на загальну суму 818238,33 грн, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в сумі 818238,33 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1290808,62грн.- пені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Приписами частини 1 та 2 статті 917 ЦК України встановлено, що перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором… Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог…

Частиною 1 статті 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Приписами частини 1 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до положень статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів № 15/01 який укладений 15.01.2022 року між ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРІЯ-ГРУП» (далі - ТОВ «ЮРІЯ-ГРУП»).

Предмет договору визначено у розділі 1, відповідно до якого виконавець зобов`язується за плату та за рахунок замовника надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг та/або митно-брокерських послуг, що пов`язані з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника, а також додаткових послуг, що необхідні для доставки вантажу.

Пунктом 3.2.5. договору визначено, що виконавець зобов`язаний за письмовим замовленням (заявкою) замовника здійснювати транспортно-експедиційні послуги.

Пунктом 3.4.2. договору передбачено зобов`язання замовника, надавати виконавцю заявку на надання транспортно-експедиційних послуг, не менш ніж за 5 робочих днів до виданоїдати готовності вантажу до відвантаження/прийому. В тому числі, заявка може бути надіслана виконавцю з використанням факсимільного та електронного зв`язку, при цьому вона має силу оригіналу.

Порядок розрахунків визначений розділом 4 Договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата за організацію надання послуг здійснюється згідно рахунку виконавця протягом 3-х банківських днів від дати виставлення рахунку.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що замовник зобов`язується сплачувати рахунки виконавця протягом терміну та на суму, що вказані в рахунку. Замовник погоджується із тим, що виконавець має право направляти замовнику рахунок із використанням засобів факсимільного та електронного зв`язку, з подальшим наданням оригіналів документів.

Пунктом 4.3. На підставі наданих послуг, що підтверджуються передачею транспортних, а також супутніх документів. Виконавець складає акт виконаних робіт (надання послуг) і надає його Замовнику. Замовник протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Акту виконаних робіт (надання послуг) повинен підписати його, завірити печаткою і відправити Виконавцю, або надати протягом п`яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну, якщо акт не буде підписано або не буде надано мотивовану відмову, Акт виконаних робіт (надання послуг) вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень.

Пунктом 4.4. Сторони домовились, що обмін Актами наданих послуг (далі - Акт) по Договору між Сторонами здійснюється шляхом оформлення Актів в електронному вигляді з накладенням електронних цифрових підписів Сторін за допомогою програми M.E.Doc або іншої системи електронного документообігу (затвердженої нормативними актами України), яку використовують обидві Сторони. Підписання Актів в електронному вигляді здійснюється Сторонами згідно порядку та в строки, що передбачені умовами Договору.

Пунктом 4.5. Підтвердженням витрат Виконавця є документи (рахунки, накладні тощо) видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання обов`язків по даному Договору, або органами влади.

Розділом 6 договору унормовано, шо претензії, що можуть виникнути по змісту даного договору, повинні бути пред`явленні на протязі 30 календарних днів із дня настання події, що послужили підставою для пред`явлення претензії. Кожен випадок збитків, за який інша сторона потребує їх сплати, повинен бути документально обґрунтований розрахунком та підтверджений документально.

Пунктом 9.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року.

Судом встановлено, що послуги за договором укладеним між сторонами, в період його чинності повинні були надаватись виключно за письмовим замовленням (заявкою) замовника, що передбачено п. 3.2.5. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, заявки на отримання послуг відсутні в матеріалах справи, отже суд доходить до висновку, що транспортно-експедиційні послуги не замовлялись.

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що в матеріалах справи відсутні підстави для складання рахунків та актів наданих послуг.

Крім того, позивачем не надано належних доказів щодо виконання послуг зазначених у актах наданих послуг.

З вищенаведеного вбачається, що позивачем не наведено належних доводів та обґрунтувань на підтвердження своєї позиції щодо наявності підстав для задоволення позову. В тому числі, позивачем не подано належних і допустимих доказів у розумінні положень ГПК України, які свідчили б про замовлення відповідачем послуг за договором та отримання їх відповідачем, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 818238,33 грн, пені в розмірі 1 290808,62 грн. є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСІТ ЮНАЙТЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРІЯ-ГРУП" про стягнення 2 109 046,95 грн. - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Повне рішення складено 02 листопада 2023р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов