Постанова

від 28.11.2024 по справі 916/1239/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1239/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, Н.М. Прицневської,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: М.О. Споришев;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2023, повний текст складено 02.11.2023

у справі №916/1239/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮРІЯ-ГРУП

про стягнення 2 109 046,95 грн.,

головуючий суддя суду першої інстанції: С.В. Літвінов

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕСІТ ЮНАЙТЕД" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРІЯ-ГРУП" про стягнення 2 109 046,95 грн., з яких 818 238,33 грн. основного боргу та 1 290 808,62 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів №15/01 від 15.01.2022 в частині оплати за надані позивачем послуги.

Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю ЮРІЯ-ГРУП вказувало, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про замовлення відповідачем послуг за договором та їх фактичне отримання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що послуги за договором укладеним між сторонами, в період його чинності повинні були надаватись виключно за письмовим замовленням (заявкою) замовника, що передбачено п.3.2.5. договору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, заявки на отримання послуг відсутні, а відтак суд дійшов висновку, що транспортно-експедиційні послуги не замовлялись.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції виснував, що в матеріалах справи відсутні підстави для складання рахунків та актів наданих послуг. Крім того, позивачем не надано належних доказів щодо виконання послуг зазначених у актах наданих послуг, а отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості та пені в розмірі є такими, що задоволенню не підлягають.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області, та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що транспортно-експедиційні послуги позивач виконав у повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають, що підтверджується відсутністю будь-яких письмових претензій на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД та відсутністю мотивованих відмов від підписання замовником актів наданих послуг.

На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково зазначив про відсутність підстав для складання рахунків та актів виконаних послуг, оскільки транспортно-експедиційні послуги були замовлені через переписку, шляхом електронного з`єднання (електронною поштою) та за допомогою MSC судоходної компанії доставлено вантаж до порту Brisbane Австралія за власні кошти позивача, а далі, без узгодження з замовником перевезення, вказана компанія передала вантаж отримувачу. Саме тому, позивач відправив акт виконаних послуг, рахунки, а згодом і претензію.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Н.М. Принцевської, Я.Ф. Савицького.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

30.07.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 у справі №916/1239/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 у справі №916/1239/23. Встановлено відповідачу згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення скаржнику) на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД на 24 жовтня 2024 року о 10:30 год.

22.10.2024 від скаржника надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про долучення доказів.

23.10.2024 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Між тим, суддя зі складу суду Н.М. Принцевська з 24.10.2024 по 25.10.2024 перебувала у відпустці відповідно до наказу голови суду №273-в від 23.10.2024, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 24.10.2024, не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/1239/23 відбудеться 28.11.2024 об 11:00 год.

У судовому засіданні 28.11.2024 колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на подачу доказів, виходячи з наступного.

Так, обґрунтовуючи поважність причин для поновлення строку на подачу доказів, скаржник зазначив, що при подачі позову до суду першої інстанції ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» надало підтверджуючі документи, що стосувались предмету позову (копії договору, рахунків, актів виконаних робіт, претензії), оскільки йому було невідомо, що в ході судового розгляду ТОВ «ЮРІЯ-ГРУП» стане заперечувати взагалі існування замовлення ним послуг у ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД». Таким чином, на даний момент розширилось коло обставин, що підлягають доказуванню по даній справі, та у ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» наявні додаткові письмові та електронні докази, що мають значення для встановлення істини по справі.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина третя статті 269 ГПК України встановлює, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, відзив на позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРІЯ-ГРУП подано до суду першої інстанції 24.04.2023. Отже, відповідач сформував свою позицію щодо позовної заяви у квітні 2023 року. При цьому, оскаржуване рішення ухвалене місцевим господарським судом у жовтні 2023 року. Таким чином, колегія суддів зазначає, що у скаржника було достатньо часу (більше 5-ти місяців) для подачі будь-яких доказів до суду першої інстанції. З огляду на зазначене, колегія суддів визнає причини пропуску процесуального строку на подачу доказів неповажними, а відтак відмовляє у його задоволенні, а докази, долучені до нього, до уваги не приймає.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮРІЯ-ГРУП про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлене належним чином, своїм правом на подачу відзиву згідно статті 263 ГПК України не скористалось, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла наступних висновків .

15.01.2022 між ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД та ТОВ ЮРІЯ-ГРУП укладено договір про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів №15/01 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД прийняло на себе зобов`язання надати або організувати за плату та за рахунок Замовника транспортно-експедиційні послуги, а ТОВ ЮРІЯ-ГРУП зобов`язується сплатити надані послуги.

Предмет договору визначено у розділі 1, відповідно до якого виконавець зобов`язується за плату та за рахунок замовника надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг та/або митно-брокерських послуг, що пов`язані з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника, а також додаткових послуг, що необхідні для доставки вантажу.

Пунктом 3.2.5. договору визначено, що виконавець зобов`язаний за письмовим замовленням (заявкою) замовника здійснювати транспортно-експедиційні послуги.

Пунктом 3.4.2. договору передбачено зобов`язання замовника, надавати виконавцю заявку на надання транспортно-експедиційних послуг, не менш ніж за 5 робочих днів до виданої дати готовності вантажу до відвантаження/прийому. В тому числі, заявка може бути надіслана виконавцю з використанням факсимільного та електронного зв`язку, при цьому вона має силу оригіналу.

Порядок розрахунків визначений розділом 4 Договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата за організацію надання послуг здійснюється згідно рахунку виконавця протягом 3-х банківських днів від дати виставлення рахунку.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що замовник зобов`язується сплачувати рахунки виконавця протягом терміну та на суму, що вказані в рахунку. Замовник погоджується із тим, що виконавець має право направляти замовнику рахунок із використанням засобів факсимільного та електронного зв`язку, з подальшим наданням оригіналів документів.

Пунктом 4.3. визначено, що на підставі наданих послуг, що підтверджуються передачею транспортних, а також супутніх документів Виконавець складає акт виконаних робіт (надання послуг) і надає його Замовнику. Замовник протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Акту виконаних робіт (надання послуг) повинен підписати його, завірити печаткою і відправити Виконавцю, або надати протягом п`яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну, якщо акт не буде підписано або не буде надано мотивовану відмову, Акт виконаних робіт (надання послуг) вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень.

Пунктом 4.4. Сторони домовились, що обмін Актами наданих послуг (далі - Акт) по Договору між Сторонами здійснюється шляхом оформлення Актів в електронному вигляді з накладенням електронних цифрових підписів Сторін за допомогою програми M.E.Doc або іншої системи електронного документообігу (затвердженої нормативними актами України), яку використовують обидві Сторони. Підписання Актів в електронному вигляді здійснюється Сторонами згідно порядку та в строки, що передбачені умовами Договору.

Пунктом 4.5. Підтвердженням витрат Виконавця є документи (рахунки, накладні тощо) видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання обов`язків по даному Договору, або органами влади.

Розділом 6 договору унормовано, що претензії, що можуть виникнути по змісту даного договору, повинні бути пред`явленні на протязі 30 календарних днів із дня настання події, що послужили підставою для пред`явлення претензії. Кожен випадок збитків, за який інша сторона потребує їх сплати, повинен бути документально обґрунтований розрахунком та підтверджений документально.

Пунктом 9.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ТОВ ФЕСІТ ЮНАЙТЕД для ТОВ ЮРІЯ-ГРУП було надано транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 818238,33 грн., в тому числі ПДВ.

Позивач стверджує, що ТОВ ЮРІЯ-ГРУП не сплачено рахунки №110 від 15.02.2022 в сумі 635635.09 грн. (в т.ч. ПДВ), №111 від 15.02.2022 в сумі 2575,70 грн. (в т.ч. ПДВ), №202 від 11.04.2022 в сумі 15557,41 грн. (в т.ч. ПДВ), №255 від 05.05.2022 в сумі 2925,49 грн. (в т.ч. ПДВ), №599 від 08.08.2022 в сумі 161544.64 грн. (в т.ч. ПДВ).

Посилаючись на несплату відповідачем вказаних вище рахунків, нарахувавши пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів №15/01 від 15.01.2022.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що послуги за договором укладеним між сторонами, в період його чинності повинні були надаватись виключно за письмовим замовленням (заявкою) замовника, що передбачено п.3.2.5. договору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, заявки на отримання послуг відсутні, а відтак суд дійшов висновку, що транспортно-експедиційні послуги не замовлялись.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком Господарського суду Одеської області з огляду на наступне.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено місцевим господарським судом, між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів №15/01 від 15.01.2022.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів доходить висновку, що надання послуг за вказаним договором здійснюється на підставі письмового замовлення (заявки) замовника, що встановлено пунктом 3.2.5. та 3.2.6. договору. Аналогічні положення випливають також із пункту 3.4.2. та 3.4.3. договору, відповідно до якого встановлено зобов`язання замовника, надавати виконавцю заявку на надання транспортно-експедиційних послуг та/або митно-брокерських послуг.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не місять письмових заявок або будь-яких інших документів, які б підтверджували замовлення Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРІЯ-ГРУП послуг за спірним договором.

Крім цього, пунктом 4.3. договору сторони погодили, що на підставі наданих послуг, що підтверджуються передачею транспортних, а також супутніх документів Виконавець складає акт виконаних робіт (надання послуг) і надає його Замовнику. Натомість, матеріали справи не містять також будь-яких доказів передачі транспортних та/або супутніх документів, які б підтверджували надання послуг за договором.

Натомість, матеріали справи містять, надані позивачем, акти надання послуг, які не підписані відповідачем.

При цьому, колегія суддів враховує, що за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, оскільки відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України саме договір є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Також варто враховувати, що виконавець (підрядник) не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання актів наданих послуг (виконаних робіт), а має лише констатувати факт відмови від підписання актів, в яких ним зафіксовано обсяг та вартість наданих послуги (виконаних робіт). Однак, у такому випадку виконавець повинен діяти відповідно до умов договору.

Так, умовами договору сторони передбачили, що послуги за договором надаються на підставі письмової заяви замовника. Натомість, як встановлено вище, матеріали справи таких заявок не містять не містять.

З огляду на зазначене, те, що будь-яких інших доказів реальності надання послуг матеріали справи також не місять, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає, що у позивача відсутні підстави для складання рахунків та актів наданих послуг.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Отже, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, надані позивачем, колегія суддів зазначає, що у своїй сукупності, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, вони не підтверджують неналежне виконання відповідачем договору про надання транспортно-експедиційних та/або митно-брокерських послуг та послуг перевантаження вантажів №15/01 від 15.01.2022 в частині оплати за надані послуги, про що вірно вказано місцевим господарським судом, а відтак підстави для задоволення позову у даній справі відсутні.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕСІТ ЮНАЙТЕД залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 у справі №916/1239/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.12.2024.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяН.М. Принцевська

СуддяЯ.Ф. Савицький