Ухвала

від 02.11.2023 по справі 320/39569/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

02 листопада 2023 року м. Київ Справа № 320/39569/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши заяву представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного

позову до третя особа:приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 1) Кабінету Міністрів України, 2) Міністерства юстиції України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи",провизнання протиправними та нечинними окремих положень постанови і наказів, ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2), третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи», в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним абзац 3 підпункту 9 пункту 2 постанови відповідача-1 від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»;

- визнати протиправним та нечинним наказ відповідача-2 від 03.05.2022 № 1760/5 «Про затвердження переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» (у редакції наказу відповідача-2 від 23.08.2023 № 3038/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна») в частині включення позивача до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна (№ з/п 179), із застереженням, передбаченим абзацом 3 підпункту 9 пункту 1 постанови відповідача-1 від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»;

- визнати протиправним та нечинним наказ відповідача-2 від 17.02.2023 № 652/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна» в частині включення позивача до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна (№ з/п 182), із застереженням, передбаченим абзацом 3 підпункту 9 пункту 1 постанови відповідача-1 від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії наказу відповідача-2 від 03.05.2022 № 1760/5 "Про затвердження переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна" (у редакції наказу відповідача-2 від 23.08.2023 № 3038/5 «Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна») в частині пункту 179 щодо застосування обмежень до ОСОБА_1 (про право зайняття нотаріальною діяльністю № 8111) до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;

- зупинення дії наказу відповідача-2 від 17.02.2023 № 625/5 "Про внесення змін до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна" в частині пункту 182 щодо застосування обмежень до ОСОБА_1 (про право зайняття нотаріальною діяльністю № 8111) до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;

- підключення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили судовим рішенням у даній справ;

- зобов`язання третьої особи поновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування наведеної вище заяви представник позивача зазначає, що окремі положення оскаржуваних наказів є очевидно протиправними.

Крім того, представник позивача наголошує, що включення позивача до переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, із застереженням, передбаченим абзацом 3 підпункту 9 пункту 1 постанови відповідача-1 від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», призводить до заподіяння шкоди клієнтам, діловій репутації позивача та, як наслідок, неможливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує така небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка у разі невжиття судом заходів забезпечення позову в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводять до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Суд також наголошує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність представником позивача існування передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Так, представник позивача не довів суду існування обставин, які без вжиття судом відповідних заходів вказували б на неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення в майбутньому.

Представником позивача також не надано суду належних та достатніх доказів в обґрунтування очевидної протиправності оскаржуваних рішень.

Крім того, заявлені представником позивача заходи забезпечення позову співпадають зі змістом позовних вимог позивача.

У зв`язку з цим суд звертає увагу представника позивача на те, що Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зроблено висновок, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що повна, всебічна та об`єктивна оцінка питання порушення/дотримання відповідачем-2 вимог чинного законодавства України може бути надана судом виключно за результатами розгляду справи по суті.

Суд також наголошує, що частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено виключний перелік заходів забезпечення позову, які можуть вживатись судом, серед яких такий вид забезпечення як поновлення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та підключення заявника до цього реєстру відсутній.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) сторонам (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Харченко С.В.