Рішення

від 23.10.2023 по справі 944/6184/19

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2023 рокусправа № 944/6184/19Зал судових засідань №7,

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючої-судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Богданова А.В.,

за участю сторін:

представника позивача Зозулі А.В.,

представника відповідача Прийми І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м.Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району), в якому просила:

- визнати рішення Яворівської КЕЧ району про відмову ОСОБА_1 в оформленні передачі у приватну власність та приватизації квартири АДРЕСА_1 незаконним;

- визнати за ОСОБА_1 зі складом сім?ї 2 особи право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов?язати Яворівську КЕЧ району оформити передачу у приватну власність ОСОБА_1 зі складом сім?ї 2 особи квартири АДРЕСА_1 згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проживає разом із сином ОСОБА_2 у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . 2 жовтня 1990 року ОСОБА_1 була прийнята у Яворівську КЕЧ району на посаду бухгалтера, де пропрацювала на різних посадах до вересня 1994 року. 26 листопада 2008 року була прийнята за контрактом на військову службу у Збройні Сили України, де проходить службу по теперішній час. ОСОБА_1 є учасником бойових дій. У 1992 році позивач звернулася до Яворівської КЕЧ району, де працювала на той час, із заявою про виділення їй житлової площі. Оскільки вільних квартир тоді не було, її разом з сином було заселено у вільну кімнату в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . На момент вселення у дану квартиру її одну кімнату вже займав ОСОБА_3 із своєю сім`єю, який також дав свою згоду на заселення ОСОБА_1 в дану квартиру. Місце проживання позивача разом із сином у вказаній квартирі є зареєстроване з 12 листопада 1992 року. 26 листопада 1993 року квартиронаймач ОСОБА_3 був знятий з реєстрації у даній квартирі та разом із своєю сім`єю вибув на постійне місце проживання до Росії. 14 червня 1994 року були зняті з реєстрації і члени його сім`ї. Отже, з 26 листопада 1993 року ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_2 безперешкодно та відкрито користується квартирою, підтримує її в належному стані, сплачує необхідні комунальні платежі.

В 2013 році ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Яворівської КЕЧ району про визнання права власності на вищезазначену квартиру за набувальною давністю. Яворівською КЕЧ району було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23.09.2013 було визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , у задоволенні зустрічного позову Яворівської КЕЧ району до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18 лютого 2014 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23.09.2013 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на вказану квартиру було скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог було відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в зустрічному позові, Апеляційний суд Львівської області виходив з того, що ОСОБА_1 перебуває у фактичних договірних відносинах з Яворівською КЕЧ району щодо найму житла, зареєстрована в даній квартирі разом з членами своєї сім`ї, здійснює оплату комунальних послуг, а тому правових підстав для її виселення не вбачається.

07.03.2014 між Будинкоуправлінням №1 при Яворівській КЕЧ району та ОСОБА_1 було укладено Договір найму житлового приміщення в будинках державного житлового фонду, згідно якого ОСОБА_1 та членам її сім`ї було надано в безстрокове користування спірну квартиру. 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Яворівської КЕЧ району із заявою встановленої форми про надання дозволу на оформлення передачі їй у приватну спільну сумісну власність зі складом сім`ї - 2 особи квартири АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», однак Яворівська КЕЧ району відмовила ОСОБА_1 в приватизації займаної нею квартири, мотивуючи тим, що окрім наданих нею до заяви документів, не додана копія ордера на жиле приміщення. Вважає, що дії Яворівської КЕЧ району є неправомірними, оскільки ордер лише є підставою для вселення у квартиру. Те, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 на законних підставах вселилася і проживають у спірній квартирі підтверджується вищезазначеними обставинами та документами. З огляду на викладене вважає, що рішення Яворівської КЕЧ району про відмову ОСОБА_1 та її сину в оформленні передачі у приватну власність та приватизації спірної квартири прийняті без врахування норм чинного законодавства і порушують їх право на отримання житла у власність. Просить позов задовольнити.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано рішення Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) про відмову ОСОБА_1 в оформленні передачі у приватну власність та приватизації квартири АДРЕСА_1 незаконним. Визнано за ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов`язано Яворівську квартирно-експлуатаційну частину (району) оформити передачу у приватну власність ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2021 року в частині зобов`язання Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) оформити передачу у приватну власність ОСОБА_1 зі складом сім`ї дві особи квартири АДРЕСА_1 скасовано і в цій частині позовних вимог відмовлено.

В решті рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 червня 2023 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання постанови вона має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2023 заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії направлено до Львівського окружного адміністративного суду.

Справа №944/6184/19 надійшла на адресу Львівського окружного адміністративного суду 23.08.2023.

Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено головуючу суддю Братичак У.В.

Ухвалою від 28.08.2023 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

До суду 13.09.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. 15 жовтня 2019 року позивач звернулася до Яворівської КЕЧ (району) зі заявою про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , на що було надано відповідь №3207 від 25.07.2019, в якій було відмовлено у приватизації, відповідно до Наказу №396 від 16.12.2009 «Про затвердження положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян». Оскільки, згідно пункту 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» для приватизації житла громадянином до органу приватизації подаються документи, які визначені у цьому пункті. Зокрема має бути подана копія ордеру на жиле приміщення. Враховуючи, що позивачем при подачі заяви на приватизацію не надано копію ордеру на житлове приміщення, Яворівською КЕЧ (району) було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 . Відповідно до ст.58 Житлового кодексу України єдиною підставою для вселення в житлове приміщення є ордер, який видається на підставі рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті селищної, сільської Ради народних депутатів. Тому, на думку Яворівської КЕЧ (району), позивач немає права на приватизацію у зв?язку з відсутністю рішення та ордера на вселення.

Окрім цього, вказує, що з аналізу норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають питання чи має громадянин право на приватизацію згідно наданого пакету документів. В даному випадку, суд не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла.

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 09.10.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 28.12.2015 Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом на народження серії НОМЕР_3 від 15.04.1989, свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 від 06.09.1997.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_6 №3454 від 18.05.2018, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_6 .

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_7 , ОСОБА_1 з 02.10.1990 прийнята на роботу в Будинкоуправління №1 (Яворівську КЕЧ району).

Згідно з витягом із послужного списку, виданим Військовою частиною НОМЕР_6 , старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України з 26.11.2008.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_8 №2965вих від 03.08.2021, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_6 з 26.11.2008 по теперішній час.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №175632302 від 30.07.2019, квартира АДРЕСА_1 перебуває у державній власності Міністерства оборони України.

Відповідно до довідки Яворівської КЕЧ району №108 від 13.05.2018, ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 проживають та зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить МО України та перебуває у державній власності. Особистий рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_1 , благоустрій будинку: водопровід, каналізація, індивідуальне опалення та газ.

Відповідно до довідки Яворівської КЕЧ району №152 від 08.04.2019, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; склад її сім`ї син ОСОБА_2 .

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 відповідає технічним вимогам, що підтверджується технічним паспортом, який виготовлено 19.04.2013.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23.09.2013 у справі №460/1745/13 визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову Яворівської КЕЧ району до ОСОБА_1 про виселення із житлового приміщення відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 у справі №460/1745/13 рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23.09.2013 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

07.03.2014 між Будинкоуправлінням №1 при Яворівській КЕЧ району та ОСОБА_1 згідно рішення Яворівського районного суду від 18.02.2014 у справі №460/1745/13 укладено договір найму житлового приміщення в будинках державного фонду України квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

24.04.2007 між ВАТ «Львівгаз» від імені якого діє філія Яворівське УЕ ГГ та ОСОБА_1 укладено договір №1004477 про надання послуг з газопостачання.

25.10.2017 між КП Яворівської міської ради «Житлокомунсервіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів.

20.11.2017 між Міським комунальним підприємством «Яворіввода» та ОСОБА_1 укладено типовий договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води.

Згідно з відповіддю Яворівської КЕЧ району №2207 від 25.10.2019 на заяву позивача від 15.10.2019, ОСОБА_1 відмовлено у передачі квартири у приватну власність, оскільки у наданих документах відсутня копія ордера на жиле приміщення.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міністерства оборони України у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 розділу І Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380).

Підготовка, оформлення документів та передання у власність громадян квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах здійснюються уповноваженими на це органами приватизації, створеними при КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (пункт 1 розділу X Інструкції № 380).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 №2482-XII (далі Закон №2482-XII) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Статтею 2 Закону №2482-XII визначено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 3 Закону №2482-XII приватизація здійснюється шляхом:

безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;

продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

За змістом ст. 6 Закону №2482-XII незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними:

однокімнатні квартири;

квартири (будинки), одержані у разі знесення або відселення всіх сімей з будинків (частин будинків), які належали їм на праві власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки (частини будинків) грошової компенсації;

квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим встановлена ця пільга Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Другої світової війни, воїни-інтернаціоналісти, особи з інвалідністю I і II груп, особи з інвалідністю з дитинства, ветерани праці, що пропрацювали: не менше 25 років - жінки, 30 років - чоловіки, ветерани Збройних Сил та репресовані особи, реабілітовані згідно із Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

квартири (будинки), в яких мешкають сім`ї загиблих при виконанні державних і громадських обов`язків та на виробництві;

квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім`ї (сім`ї, що мають трьох і більше неповнолітніх дітей).

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону №2482-XII передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з частиною 11 статті 8 Закону №2482-XII спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині 10 статті 8 Закону №2482-XII закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 200/18858/16-ц.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396 було затверджено Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (далі Положення №396), яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положенням, в тому числі й рішенням органу приватизації.

Згідно з пунктом 17 Положення №396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи:

- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

- копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

- документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Аналіз вказаних норм Закону №2482-ХІІ і Положення №396, у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою, дає підстави для висновку, що громадяни мають право на приватизацію житлових приміщень державного житлового фонду, зокрема квартир, які знаходяться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Право на приватизацію квартир державного житлового фонду набувають громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах на умовах договору найму, та повністю не використали одержані житлові чеки для приватизації житла у державному житловому фонді.

Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир, загальна площа яких відповідає передбаченій законом площі, та в межах номінальної вартості житлових чеків.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності покладається на відповідні органи приватизації, створеними, в тому числі державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких знаходяться квартири.

Передача квартир у власність громадян здійснюється за рішеннями цих органів приватизації, що приймаються на підставі письмових заяв про приватизацію квартири та доданих до них документів. При цьому органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №682/2875/18.

Так, судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить до державного житлового фонду, ордер на вселення у зазначене приміщення ОСОБА_1 не видавався. У спірну квартиру ОСОБА_1 вселилась разом із сім`єю у 1992 році, з того часу постійно в ній проживають та зареєстровані, вона несе витрати з її утримання.

Законність проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі підтверджується договором найму житлового приміщення в будинках державного фонду України. При цьому, суд зауважує, що судовим рішенням у справі №460/1745/13, яке набрало законної сили 18.02.2014 у задоволенні позову відповідача про виселення позивача відмовлено з огляду на відсутність правових підстав на це. Зокрема, суди у вказаній справі встановили, що ОСОБА_1 вселилась у спірну квартиру зі згоди Яворівської КЕЧ району та ОСОБА_3 , разом з сином зареєстрована за цією адресою, на неї оформлені особові рахунки по цій квартирі, фактично Яворівська КЕЧ району визнала її квартиронаймачем.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №316/672/18.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_1 та її син вселилися у спірне житлове приміщення на законній підставі і протягом тривалого часу правомірно та добросовісно ним користуються, на спірну житлову площу окрім позивача ніхто не претендує, спірна квартира є єдиним об`єктом нерухомого майна та єдиним житлом сім`ї позивача, що свідчить про те, що ОСОБА_1 має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому її «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

Згідно положень частини 10 статті 8 у прив`язці до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання відповідача на те, що позивач не має права на приватизацію згідно з положеннямст.58 Житлового Кодексу УРСР, оскільки не надала ордеру, є безпідставним.

Таким чином, дії Яворівської КЕЧ району порушують конституційне право позивача на приватизацію житла у встановленому законом порядку, а відтак рішення Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про відмову ОСОБА_1 в оформленні передачі у приватну власність та приватизації квартири АДРЕСА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов?язання Яворівської КЕЧ району оформити передачу у приватну власність ОСОБА_1 зі складом сім?ї 2 особи квартири АДРЕСА_1 згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, порядок приватизації майна встановлений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396, процедура приватизації має бути здійснена у чіткій відповідності з вимогами законодавства.

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами, до числа яких суд не належить.

Зазначений висновок відповідає позиції, висловленій в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.03.2017 по справі №752/12075/15-ц, та у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 по справі №761/38539/16-ц.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири, а тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району оформити передачу у приватну власність ОСОБА_1 зі складом сім`ї дві особи квартири АДРЕСА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) про відмову ОСОБА_1 в оформленні передачі у приватну власність та приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) зі складом сім`ї 2 особи право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2023.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна