Рішення

від 20.10.2023 по справі 392/1351/19

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1351/19

Провадження № 2/392/15/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Березія Ю.А.,

секретар Кальна М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -

Миролюбівська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області, Маловисківська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області

про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3523182000:02:000:0332, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Позов мотивовано тим, що позивач вважає себе спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_3 .

У січні 2019 року позивач дізналася про те, що ОСОБА_3 за життя була включена до списків КСП та отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Після смерті спадкодавця позивач прийняла спадщину, оскільки проживала з нею, але не оформила право на спадщину тому, що не знала про його існування.

Позивач зазначила, що був втрачений оригінал примірника відповідного сертифікату, але представником отримана інформація про те, що відповідач незаконно оформив спадщину на земельну ділянку, частка якої належала позивачеві.

Рішенням Кіровської сільської ради від 22.02.2001 року № 94 ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 10,2129 га, кадастровий номер 3523182000:02:000:0332, що розташована на території Кіровської (Миролюбівської) сільської ради.

Позивач вважає, що ефективним способом захисту її порушеного права є визнання права власності на половину спірної земельної ділянки.

2. Стислий виклад заперечень відповідача.

17 грудня 2019 року представник відповідача адвокат Тимченко С.В. надіслав до суду відзив, у якому просив відмовити позивачеві у задоволенні позову (а.с. 41).

Відзив мотивовано тим, що позивач ОСОБА_4 у встановлений строк не прийняла спадщину.

Представник відповідача зазначив, що позивач ОСОБА_4 обрала неправильний спосіб захисту порушеного права.

Предмет позову не є об`єктом спадкових прав, а є особистою приватною власністю відповідача.

3. Пояснення третьої особи.

У письмових поясненнях представник третьої особи Миролюбівської сільської ради просила вирішити питання щодо визнання права власності за ОСОБА_4 на 1/2 частку спірної земельної ділянки на розсуд суду (а.с. 52).

4. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

19 вересня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 32).

30 січня 2020 року та 21 лютого 2020 року ухвалами суду задоволено клопотання представника позивача про витребування спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також допит свідків (а.с. 56).

26 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 100).

13 липня 2021 року ухвалою суду представникові позивача відмовлено у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження (а.с. 128-129).

10 листопада 2021 року за клопотанням представника позивача зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області у справі № 392/1295/21 (а.с. 142).

10 квітня 2023 року поновлено провадження у справі (а.с. 150).

7 червня 2023 року ухвалою суду представникові позивача відмовлено у задоволенні клопотань про поновлення провадження у справі, про повернення до стадії підготовчого провадження та прийняття заяви про зміну предмету позову.

Судом задоволено клопотання представника відповідача про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів та допит свідків (а.с. 171-172).

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

2.1. Судом встановлено, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки кадастровий номер 3523182000:02:000:0332, площею 10,2129 га складає 343440,41 грн (а.с. 6).

2.2. Записами у паспорті позивача ОСОБА_1 підтверджується, що з 14 березня 1990 року місце реєстрації позивача - АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

2.3. 22 травня 1992 року Кіровською сільською радою народних депутатів посвідчено заповіт громадянки ОСОБА_3 , відповідно якому на випадок смерті вона зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належало на день смерті і на що за законом вона мала право, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 (а.с. 11-12).

2.4. Відповідно до свідоцтва про народження громадянка ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ; батьками записані ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (а.с. 15).

2.5. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

2.6. Записами у свідоцтві про шлюб підтверджується, що 12 травня 1973 року зареєстровано шлюб між громадянами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (а.с. 16).

2.7. 22 травня 2000 року Маловисківською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа щодо майна ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18-21).

2.8. Відповідно до інформації відділу у Маловисківському районі ГУ Держгеокадарстру у Кіровоградській області від 4.01.2019 року № 8/115-19 громадянка ОСОБА_9 включена до списків колишнього КСП "Пам`ять Леніна", сертифікат серії НОМЕР_1 видано 30.01.1997 року; державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 036246 видано громадянину ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Кіровської сільської ради від 22.02.2001 року № 94 (а.с. 22, 23-24).

2.9. 13 листопада 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3523182000:02:000:0332, площею 10,2129 га; 6 грудня 2018 року зареєстровано право оренди ОСОБА_10 на спірну земельну ділянку, на підставі договору оренди землі від 15.11.2018 року (а.с. 25-26).

2.10. 2 квітня 2001 року Кіровською сільською радою видано державний акт на право приватної власності на землю ІІ-КР № 036246, відповідно якому власником земельної ділянки кадастровий номер 3523182000:02:000:0332, № 332-333, площею 10,21 га, записаний ОСОБА_2 (а.с. 46).

2.11. 22 травня 2000 року державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори Дробот Л.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно якому спадкоємцем майна ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є син ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), розміром 5,66 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки на місцевості із земель колективної власності КСП "Пам`ять Леніна", що належало померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0120868, виданого земельним відділом Маловисківської райдержадміністрації 7 березня 1997 року (а.с. 47).

2.12. Відповідно до матеріалів спадкової справи № 281 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на земельну частку (пай), розміром 5,66 га. Копія сертифікату на право на земельну частку (пай) долучено до матеріалів спадкової справи.

Позивач ОСОБА_1 не зверталася до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини чи видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 65-71).

2.13. 15 листопада 2018 між орендодавцем ОСОБА_2 і орендарем ОСОБА_10 укладено договір оренди землі, об`єктом якого є земельна ділянка площею 10,2129 га, кадастровий номер 3523182000:02:000:0332 (а.с. 96-98).

3. Зміст спірних правовідносин.

3.1. У справі, що розглядається, предметом спору є вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3523182000:02:000:0332, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Підстави позову зводяться до того, що позивач вважає себе спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач стверджує, що після смерті матері ОСОБА_3 вона прийняла спадщину, оскільки проживала зі спадкодавцем.

Позивач не оформила право на спадщину, а саме право на земельну частку (пай), оскільки не знала про існування відповідного сертифікату, оригінал якого було втрачено.

Позивач вважає, що відповідач незаконно оформив право на спадщину на земельну ділянку, частка якої належала позивачеві.

3.2. Заперечення відповідача ОСОБА_2 грунтуються на тому, що позивач у встановлений законом строк не прийняла спадщину після смерті матері; позивач обрала неправильний спосіб захисту порушеного права; предмет позову не є об`єктом спадкових прав, а є особистою приватною власністю відповідача.

4. Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка аргументів учасників справа.

4.1. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

4.2. 5. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (пункт 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України).

4.3. Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачем щодо відкриття та прийняття спадщини після смерті матері, слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

4.4. Відповідно до частин першої і другої статті 524 ЦК Української РСР (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

4.5. Частиною першою статті 529 ЦК Української РСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

4.6. Згідно до частини першої статті 534 ЦК Української РСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

4.7. Відповідно до вимог статей 548, 549 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

4.8. Статтею 550 ЦК Української РСР передбачено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

4.9. Відповідно до статті 553 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

4.10. Згідно зі статтями 560, 561 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу). Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

4.11. Мотивована оцінка аргументів позивача.

Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 обгрунтувала свої вимоги наступними обставинами: 1) позивач вважає себе спадкоємцем за заповітом майна матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) позивач стверджує, що після смерті матері ОСОБА_3 вона прийняла спадщину, оскільки проживала зі спадкодавцем; 3) позивач не оформила право на спадщину, а саме право на земельну частку (пай), оскільки вона не знала про існування відповідного сертифікату, оригінал якого було втрачено; 4) позивач вважає, що відповідач незаконно оформив право на спадщину на земельну ділянку.

Суд частково погоджується з аргументами позивача.

Позивач ОСОБА_1 насправді є спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки за життя 22 травня 1992 року спадкодавець склала відповідний заповіт, посвідчений Кіровською сільською радою, яким на випадок смерті все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .

На день смерті спадкодавця цей заповіт не змінено

і не скасовано, що підтверджується відповідною довідкою.

Проте, для придбання спадщини як за заповітом, так і за законом необхідно, щоб спадкоємець її прийняв: фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, або він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Між тим, у справі відсутні належні, допустимі та достовірні докази про те, що позивач ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті матері.

Суд констатує, що не прийнявши спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 втратила на неї право.

4.11.1. Докази позивача, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Суд оцінює недостовірними відомості, що викладені у таких документах: 1) акті про встановлення факту від 17.08.2018 року (а.с. 13-14); 2) довідці Миролюбівської сільської ради від 21.08.2018 року № 102, у частині проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 на день смерті ОСОБА_3 та після смерті матері деякий час (а.с. 17).

В акті про встановлення факту від 17.08.2018 року зазначено, що комісія підтвердила факт проживання громадянки ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , ще й після смерті матері за адресою: АДРЕСА_2 .

Між тим, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; акт складено 17 серпня 2018 року, тобто майже більш як через двадцять років після смерті спадкодавця; висновки комісії грунтуються лише на опитуванні сусідів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які не допитувалися у судовому засіданні; в акті не зазначено з якого саме часу та по який ОСОБА_1 начебто проживала у с. Червона Поляна; у паспорті громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , зазначено місце її реєстрації з 14 березня 1990 року - АДРЕСА_1 ; у матеріалах справи є свідоцтво про одруження щодо реєстрації шлюбу 12 травня 1973 року між громадянами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , що підтверджує наявність у позивача своєї сім`ї.

Крім того, відповідно до пункту 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом від 31.10.1975 року № 45/5 Міністерства юстиції Української РСР (чинної на час виникнення правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу УРСР).

Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця

проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому

окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може служити наявність у спадкоємців ощадної книжки, квитанції про здані в ломбард речі, технічного паспорту на автомобіль чи мотоцикл або свідоцтва на моточовен та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користуватися яким можливо лише після належного оформлення прав на нього.

Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкодавців.

Складаючи акт від 17.08.2018 року комісія Миролюбівської сільської ради не врахувала зміст зазначеного підзаконного нормативного акта та не перевірила наявність у позивача письмових документів, що насправді можуть підтверджувати про те, що спадкоємець ОСОБА_1 безпосередньо перед смертю спадкодавця ОСОБА_3 проживали разом, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця у період шести місяців від дня відкриття спадщини.

Наведені факти враховані судом під час оцінки відомостей, що викладені в акті про встановлення факту від 17.08.2018 року, тому суд дійшов висновку про те, що зазначений документ не є належним та достовірним доказом, який може підтверджувати факт постійного проживання однією сім`єю спадкодавця ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 .

Вивчивши зміст довідки Миролюбівської сільської ради від 21.08.2018 року № 102 суд установив, що зазначена довідка щодо проживання позивача ОСОБА_1 на момент смерті матері в АДРЕСА_2 видана на підставі акту про встановлення факту від 17.08.2018 року, який визнано судом неналежним та недостовірним доказом.

Тому, з аналогічних мотивів суд оцінює як неналежним та недостовірним доказом відомості, що викладені у довідці.

4.11.2. Оцінка суду аргументів позивача щодо незаконності оформлення відповідачем права на спадщину на земельну ділянку.

Матеріалами спадкової справи підтверджується, що сертифікат на право на земельну частку (пай), що належав спадкодавцеві ОСОБА_3 та був виданий після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , зберігався у відповідача ОСОБА_2 , оскільки відповідач 22 травня 2000 року звернувся до Маловисківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_9 , яка проживала в с. Червона Поляна Маловисківського району та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 66).

На підставі цієї заяви була заведена відповідна спадкова справа № 281 (а.с. 65-71).

Судом достовірно встановлено, що на день звернення відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, у порядку, передбаченому статтями 548, 549 ЦК Української РСР, не прийняла спадщину і таким чином втратила на неї право.

Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке отримав відповідач ОСОБА_2 , було предметом судового розгляду у справі № 392/1295/21.

7 листопада 2022 року рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області, яке набрало законної сили, позивачеві ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову.

Посилання позивача на те, що вона не знала щодо наявності у спадкодавця ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), не є підставою для скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, отриманого відповідачем ОСОБА_2 , оскільки як спадкоємець за заповітом позивач могла знати і повинна була знати обсяг спадкової маси, на яку вона мала право після смерті матері.

Наведені обставини дають підставу для висновку про помилковість аргументів, якими позивач обгрунтувала свої вимоги за пред`явленим позовом.

4.12. Мотивована оцінка аргументів відповідача.

Аргументи відповідача ОСОБА_2 грунтуються на тому, що позивач у встановлений законом строк не прийняла спадщину після смерті матері; позивач обрала неправильний спосіб захисту порушеного права; предмет позову не є об`єктом спадкових прав, а є особистою приватною власністю відповідача.

Суд погоджується з позицією відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті матері, а тому втратила на неї право, оскільки зазначена обставина підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом відповідач ОСОБА_2 успадкував після смерті матері не земельну ділянку, а права на земельну частку (пай).

Тому, суд вважає доведеним твердження відповідача про те, що предмет позову не є об`єктом спадкових прав після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Щодо способу захисту суд констатує такі висновки.

Спосіб захисту порушеного права визначає позивач при поданні позовної заяви до суду (пункт 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Положеннями частини першої статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).

Насправді, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5.06.2018 року у справі № 338/180/17 зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, оскільки обрання позивачем при зверненні до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 жодного разу не з`явилася у судові засідання.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Збирання доказів не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє врегулюванню спору та роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, але виконання цього обов`язку можливе лише у разі явки учасника справи у судове засідання.

У межах пред`явленого позову суд погоджується з позицією відповідача про те, що позивач обрала неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки предмет позову не є об`єктом спадкових прав після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Усі докази, надані відповідачем, покладені в основу судового рішення.

5. Щодо судових витрат.

Представник відповідача адвокат Тимченко С.В. надіслав до суду клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача 10800 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача до клопотання додав розрахунок витрат на правничу допомогу та платіжну квитанцію про отримання коштів.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Приписами частин першої і другої статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проаналізувавши відомості, що зазначені у документах щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним складності справи, наданим послугам, витраченому часі та ціною позову.

Тому, клопотання представника відповідача необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -

Миролюбівська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області, Маловисківська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про визнання права власності.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_4 ) - 10800 (десять тисяч вісімсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року.

Головуючий

суддя