Постанова

від 01.11.2023 по справі 334/8537/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.11.2023 Справа № 334/8537/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№334/8537/21 Головуючийу 1інстанції Гнатюк О.М.

Провадження № 22-ц/807/2057/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Товариство човновласників «Отдих» про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом Громадської організації «Товариство човновласників «Отдих» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язанні вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И ЛА:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Громадської організації «Товариство човновласників «Отдих» про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з 2001 рік по лютий 2017 року був членом громадської організації «Товариство човновласників «Отдих». В 1998 році позивач придбав човен «Крим» з мотором «Вихрь-М». Згідно з договором купівлі-продажу від 16 березня 2004 року він придбав у власність бокс причальний № НОМЕР_1 та підйомник з кришкою для зберігання човна протягом всього року. Згідно протоколу засідання правління ГО «ТЧ «Отдих» від 12.02.2017 року, позивача було виключено із членів громадської організації в зв`язку з несплатою внесків. Після виключення з членів даної організації, його човен «Крим» було викинуто на берег, а підйомник зайнято іншим човном іншого власника. При цьому, підйомник з човном було закрито на замок. Замок двічі зрізали, а човен викидали на берег, при цьому побивши, спотворивши та зламавши його. Це було зроблено під керівництвом та за вказівкою керівника ГО «ТЧ «Отдих» ОСОБА_2 . Вважає такі дії з боку відповідача порушенням прав власника, та такими, що завдають збитків. Право власності на підйомник підтверджується договором купівлі-продажу від 16 березня 2004 року, затверджений печаткою відповідача. Факт наявності перешкод у користуванні даним підйомником підтверджується відповідним фото, на якому зображено зайнятий підйомник позивача, та не оспорюється самим відповідачем. Зокрема, на підйомнику перебуває інший човен, що абсолютно позбавляє позивача можливості користуватися і підйомником, і човном, адже інший човен на цьому підйомнику закріплено та встановлені замки. Позивач вказує на те, що протиправними діями відповідача було зіпсовано човен та позбавлено доступу до підйомника, аби його там зберігати, що, в свою чергу, не дає йому можливості розпорядитися своєю власністю в повній мірі, у зв`язку з чим позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 25000 грн.

ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 - підйомника для човна, що знаходиться на території причалу, який перебуває у віданні Громадської організації «Товариство човновласників «Отдих», шляхом його звільнення та надання до нього доступу власнику ОСОБА_1 ; стягнути з Громадської організації «Товариство човновласників «Отдих» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 тисяч гривень.

Громадська організація «Товариство човновласників «Отдих» подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язанні вчинити певні дії.

Зустрічний позовобґрунтований тим,що товариствочовновласників «Отдих»(т/ч«Отдих»)-неприбуткова організація.Вся фінансово-господарськадіяльність здійснюєтьсявиключно напідставі членських(щомісячних,одноразових щорічних,вступних таінших)внесках.Вищий законодавчийорган т/ч«Отдих» -Загальні збори,виконавча влада-правління товариства.В січні2017р.голова товаристваповідомив човновласника ОСОБА_1 про необхідністьрозрахуватись зборгами за2016р.12.02.2017р.рішенням загальнихзборів ОСОБА_1 виключений зтовариства «Отдих»за несплату,щорічного членськоговнеску поблагоустрою,та порушенняСтатуту т/ч«Отдих».25.02.2017р. ОСОБА_1 головоютовариствавказано (присвідках),що він повинен продати (розібрати) своє майно та покинути причал, сплативши борги. 10.11.2017 р. ОСОБА_1 надано витяг з протоколу засідання правління: що він лишається причального номера на пірсі №1 гідротехнічної споруди. Гідротехнічні споруди (також пірси №2, №3) належать державі та перебувають в оренді у товариства човновласників «Отдих». ОСОБА_1 двічі інсценував викрадення свого судна з викликом поліції. 20.03.2018 р. рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі №334/2584/17 за позовом ОСОБА_1 до громадської організації Т/Ч «Отдих» - у задоволенні позову відмовлено. 07.09.2018 р. Апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2018 р. у цій справі залишене без змін. Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_1 належить човен «УЗА-7857» та бокс причальний № НОМЕР_1 для зберігання човна, в зазначеному договорі також вказано, що відповідач є власником підйомника на пірсі № НОМЕР_2 , однак згідно документації ТЧ «Отдих» підйомник є частиною Пірсу № 1, що в свою чергу відноситься до гідротехнічної споруди, та належить державі, за яку кожного звітного року ТЧ «Отдих» сплачує кошти за технічний огляд, кожного, з 3-х належних ТЧ «Отдих» пірсів на користь Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України». Гідротехнічні споруди зареєстровані Регістром судноплавства України (Київ,Сагайдачного. 10). Сплата в держбюджет товариством: 2016 р. 13300 грн., 2017 р. 13000 грн. , 2018 р.- 14000 грн., 2019 р. - 14000 грн., 2020 р. 14000 грн. 30.11.2017г. рішенням правління човен УЗА-7857 відбуксований на берег (територія причалу на орендованій землі). Відповідач свідомо своєю бездіяльністю створює перешкоди у функціонуванні ТЧ «Отдих», тим, що з 25.02.2017 року, так і не демонтував та не вивіз свій бокс № НОМЕР_1 , який був перенесений з пірсу на земельну ділянку ТЧ «Отдих» (за яку товариство сплачує щорічно кошти у держ. бюджет) та не вивіз човен «УЗА-7857», що перешкоджає ТЧ «Отдих» користуватися земельною ділянкою. Позивач за зустрічним позовом просив зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати та вивезти свій бокс №116, човен «УЗА-7857» з території, приналежної ТЧ «Отдих».

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ГО «Товариство човновласників «Отдих».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 .

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування, та розпорядження своїм майном.

За ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїми майном на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння (ст. 391 ЦК України).

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Позивач у позові зазначає про порушення його прав відповідачем шляхом перешкоджання у користуванні підйомником.

При цьому підйомник є механічним пристроєм (механізмом), який встановлений на причальному місці.

Стороною позивача надано договір купівлі-продажу від 16 березня 2004 року, відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 бокс, підйомник за 300 доларів.

Відповідно до витягу з протоколу засідання правління ТЧ «Отдих» ОСОБА_1 запропоновано забрати човен з підйомника до берегу. З 1.12.2017 року човен буде знятий з підйомника без участі позивача.

Подані стороною позивача документи не містять ознак, що дозволяють індивідуалізувати підйомник, та які підтверджують перехід права власності на підйомник, встановлений на причальному місці ТЧ «Отдих».

Позивачем також надано довідку, яка написана від руки, містить відтиск печатки ТЧ «Отдих» та підпис голови ТЧ «Отдих» ОСОБА_4 . Довідка має наступний текст «Справка. Дана ОСОБА_1 в том, что на причале №2 (т/л «Отдых») у него имеется бокс-причальный № НОМЕР_1 и подъемник. Председатель товарищества лодковладельцев «Отдых» ОСОБА_5 »

Вказана довідка не містить дати її складання та містить формулювання, яке вказує на наявність в користуванні ОСОБА_1 причального боксу та підйомника без зазначення правих підстав.

Позивач, обґрунтовуючи наявність перешкод у здійсненні права власності майна, вказує фактично на неможливість використання ним підйомника, проте належних доказів, що підтверджують право власності на вказане майно суду надано не було.

За вказаних обставин вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права власності не підлягають задоволенню.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також діловоїрепутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності, то вони також не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, визначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду від 22 серпня 2022 року у справі №348/1072/20, провадження №61-17778св21, зазначено, що «відповідно до статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушення прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Отже, підставою для задоволення позову такої особи є встановлення факту порушення його прав і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позову не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах , та те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновком суду.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2023 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді: