Ухвала

від 29.11.2023 по справі 334/8537/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 334/8537/21

провадження № 61-16716ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Товариство човновласників «ОТДИХ» про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом Громадської організації «Товариство човновласників «ОТДИХ» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду із позовом до Громадської організації «Товариство човновласників «ОТДИХ» (далі - ГО «ТЧ «ОТДИХ»), у якому просив:

- усунути йому, ОСОБА_1 , перешкоди у користуванні власністю, зокрема підйомником для човна, розташованим на території причалу, який перебуває у віданні ГО «ТЧ «ОТДИХ», шляхом його звільнення та надання до нього доступу власнику ОСОБА_1 ;

- стягнути з ГО «ТЧ «ОТДИХ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 25 000, 00 грн.

Відповідач ГО «ТЧ «ОТДИХ» звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила зобов`язати його демонтувати та вивезти належний йому бокс причальний № НОМЕР_1 для зберігання човна та човен «УЗА-7857» з території, належної ГО «ТЧ «ОТДИХ».

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 02 серпня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ГО «ТЧ «ОТДИХ».

Постановою від 01 листопада 2023 року Запорізький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2023 року в оскаржуваній частині - без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і не переглядалося.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 23 листопада 2023 року із застосуванням системи «Електронний суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ухвалити в цій частині нове рішення, яким його позов задовольнити; в частині вимог позову ГО «ТЧ «ОТДИХ» рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки цю скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, тобто які не підлягають касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позовів у цій справі є вимоги немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні майном, зобов`язання вчинити дії та вимога майнового характеру про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000, 00 грн.

Додатково Суд врахував, що спір виник з приводу користування рухомим майном, вартість якого не перевищує ту межу, яка визначена для надання права на касаційне оскарження судових рішень у такому спорі (іншого заявником не доведено на обґрунтування права на касаційне оскарження).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Урахувавши предмет позову, складність правових питань, вирішених судами під час розгляду цієї справи, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судових рішень у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що судові рішення можуть бути оскаржені у касаційному порядку, оскільки ця справа має виняткове значення для нього. Це зумовлено тим, що заявник позбавлений можливості користуватися підйомником для човна, що відповідно позбавляє його можливості розпоряджатися належним йому на праві власності човном та причальним боксом, які розташовані на території, належній ГО ТЧ «ОТДИХ».

Верховний Суд відхиляє такі доводи як необґрунтовані. Непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, без доведеності існування інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої він є.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не зазначені, Суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки не встановив; так само заява про усунення недоліків касаційної скарги не містить згадані винятки.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Zubac v. Croatia, № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Stanev v. Bulgaria [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Levages Prestations Services v. France, § 45; рішення у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain, § 37; та Kozlica v. Croatia, § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; Shamoyan v. Armenia, § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, Dobric v. Serbia, Zubac v. CROATIA, № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та Jovanovic v. Serbia, § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України», у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за приписами [процесуального] кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За змістом прецедентної практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення ухвалені у справі незначної складності, яка визнана судом малозначною, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 176, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Товариство човновласників «ОТДИХ» про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом Громадської організації «Товариство човновласників «ОТДИХ» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак