Рішення

від 26.10.2023 по справі 755/16634/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/16634/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Арапіної Н.Є

з секретарями Сич В.С., Рибаковим О.Д. за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» Воробйова Є.Л.,

представників відповідачів Товариства з обмеженою

відповідальністю «1+1 Інтернет», Товариства

з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно» Заянчуковського С.О., Руденко В.В. ,

розглянувши в порядку загального позовного провадженням у відкритому судовому засіданні в залі суду Дніпровського районного суду м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

у с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що 18 лютого 2021 року Державна установа «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення», яка перебуває сфері управління Міністерства Молоді та Спорту України, оголосила про процедуру закупівлі «ІНФОРМАЦІЯ_23. Відповідно до Протокольного рішення № 001-44-21-01 від 10 березня 2021 року Уповноваженої особи Управління «Укрспортзабезпечення» Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 було визнано переможцем процедури закупівлі, а 23 березня 2021 року між ДУ «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , як переможцем процедури закупівлі - постачальником, було укладено договір № 6/44, відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, на підставі наказу Мінмолодьспорту від 12.01.2021 № 44 «Про придбання спортивного обладнання та інвентарю довгострокового використання для забезпечення підготовки та участі національної збірної команди України з веслування академічного в Іграх XXXII Олімпіади 2020 року в м. Токіо (Японія)» постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю (ІНФОРМАЦІЯ_23), а замовник - прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в публікації на своїй персональній сторінці Facebook.com (посилання ІНФОРМАЦІЯ_12), розмістив інформацію щодо позивача такого змісту: «Недавно Министерство молодежи и спорта похвасталось закупкой для наших олимпийцев новеньких лодок для академической гребли. По одному из тендеров, на закупку трех лодок Empacher, было потрачено 2.6 млн. грн. То, что тендер был прописан под одного поставщика - ерунда. Проблема в том, что этот поставщик, ФОП ОСОБА_6 , продал. Вместо новых лодок Министерству втюхали б/у лодки которые уже как три года бороздят реки и заливы страны. Потолок в цене этих лодок 40% от стоимости тендера. Как так вышло? Поставщик лодок ФОП ОСОБА_6 - карманный ФОП известного в гребном мире афериста ОСОБА_4 . Мы уже как-то о нем писали. Находясь в тесных отношениях с Министром спорта ОСОБА_10 , ОСОБА_4 не только договорился про тендер "под себя", но и про то, что Министерство "скушает" б/у инвентарь. Как доказательство привожу фото шильдика одной из лодок 2Х. Оригинальный год производства 2019 заменен на 2020. Но изюминка в том, что ввезя эти лодки в 2019 ОСОБА_4 их даже не растаможил. После того, как он их три года использовал, а теперь продал на тендере, он спешно поехал на Киевскую таможню чтобы каким-то образом задним числом оформить растаможку лодок которые согласно тендера давно растаможены. В узких кругах вчера ОСОБА_4 хвастался что у него на таможне "кореш" который все порешает. Именно поэтому сегодня утром ОСОБА_4 собрал лодки и помчал на Киевскую таможню где прямо в эти минуты активно занимается их оформлением. Прошу сотрудников таможни внимательно отнестись к этой информации, а Министерство молодежи и спорта как-то прокомментировать эту закупку. ОСОБА_10, Міністерство молоді та спорту України». 29 квітня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО» викладено і розповсюджено на веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_25 інформацію щодо позивача під назвою: „ ІНФОРМАЦІЯ_3 ". Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_13 Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 ІНТЕРНЕТ" викладено і розповсюджено на веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацію щодо позивача під назвою: „ ІНФОРМАЦІЯ_3". ІНФОРМАЦІЯ_1 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗН УА" викладено і розповсюджено на веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 , власником домену (веб-сайту) якого є ОСОБА_5 , інформацію щодо позивача під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_14». Розповсюджена інформація стосовно позивача не відповідає дійсності порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Обставини, які викликали ситуацію спричинили позивачу моральних страждань. У зв`язку з чим просить визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, викладену і розповсюджену ОСОБА_2 в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй персональній сторінці Facebook.com (посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме: «Недавно Министерство молодежи и спорта похвасталось закупкой для наших олимпийцев новеньких лодок для академической гребли. По одному из тендеров, на закупку трех лодок Empacher, было потрачено 2.6 млн. грн. То, что тендер был прописан под одного поставщика - ерунда. Проблема в том, что этот поставщик, ФОП ОСОБА_6 , продал. Вместо новых лодок Министерству втюхали б/у лодки которые уже как три года бороздят реки и заливы страны. Потолок в цене этих лодок 40% от стоимости тендера. Как так вышло? Поставщик лодок ФОП ОСОБА_6 - карманный ФОП известного в гребном мире афериста ОСОБА_4 . Мы уже как-то о нем писали. Находясь в тесных отношениях с Министром спорта ОСОБА_10 , ОСОБА_4 не только договорился про тендер "под себя", но и про то, что Министерство "скушает" б/у инвентарь. Как доказательство привожу фото шильдика одной из лодок 2Х. Оригинальный год производства 2019 заменен на 2020. Но изюминка в том, что ввезя эти лодки в 2019 ОСОБА_4 их даже не растаможил. После того, как он их три года использовал, а теперь продал на тендере, он спешно поехал на Киевскую таможню чтобы каким-то образом задним числом оформить растаможку лодок которые согласно тендера давно растаможены. В узких кругах вчера ОСОБА_4 хвастался что у него на таможне "кореш" который все порешает. Именно поэтому сегодня утром ОСОБА_4 собрал лодки и помчал на Киевскую таможню где прямо в эти минуты активно занимается их оформлением. Прошу сотрудников таможни внимательно отнестись к этой информации, а Министерство молодежи и спорта как-то прокомментировать эту закупку. ОСОБА_10, Міністерство молоді та спорту України» та зобов`язати ОСОБА_2 спростувати у триденний строк з дня набрання рішення суду по даній цивільній справі законної сили розповсюджену ним недостовірну інформацію шляхом надрукування великим шрифтом і на новому місці на сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 де і була надрукована недостовірна інформації під заголовком «СПРОСТУВАННЯ»; визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, викладену і розповсюджену Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО» в сюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_13 на веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_15 під назвою: „ІНФОРМАЦІЯ_3 " та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС- КІНО» спростувати у триденний строк з дня набрання рішення суду по даній цивільній справі законної сили розповсюджену ними недостовірну шляхом надрукування великим шрифтом і на тому ж місці на сайті, де і була надрукована недостовірна інформації під заголовком „СПРОСТУВАННЯ"; визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, викладену і розповсюджену Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 ІНТЕРНЕТ" ІНФОРМАЦІЯ_13 о 18:49 на веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16 , під назвою: „ ІНФОРМАЦІЯ_3 " та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 ІНТЕРНЕТ " спростувати у триденний строк з дня набрання рішення суду по даній цивільній справі законної сили розповсюджену ним недостовірну інформацію шляхом надрукування великим шрифтом і на тому ж місці на сайті, де і була надрукована недостовірна інформації під заголовком «СПРОСТУВАННЯ»; визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, викладену і розповсюджену Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗН УА" ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17:53 на веб- сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 , власником домену (веб-сайту) якого є ОСОБА_5 , під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_14» та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», власником домену (веб-сайту) якого є ОСОБА_5 спростувати у триденний строк з дня набрання рішення суду по даній цивільній справі законної сили розповсюджену ним недостовірну інформацію шляхом надрукування великим шрифтом і на тому ж місці шпальти, де і була надрукована недостовірна інформації під заголовком „СПРОСТУВАННЯ"; стягнути з ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн. та матеріальну шкоду, витрачену на лікування у розмірі 71 550,00 грн. та стягнути з відповідачів судові витрати.

11 жовтня 2021 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» (01042, пров. Новопечерський, 3, корп. 2, оф. 9, м. Київ) належним чином завірену інформацію про власника доменного імені tsn.ua та власника даного веб-сайту, а також належним чином завірену інформацію про власника доменного імені (веб-сайту) ІНФОРМАЦІЯ_17.

08 вересня 2022 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

26 жовтня 2023 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні просила задовольнити позов з викладених у позовній заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_2 не визнав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у відзиву на позов.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» Воробйов Є.Л. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачів ТОВ «1+1 Інтернет», ТОВ «Гравіс-Кіно» Заянчуковський С.О., Руденко В.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_4 є майстром спорту України міжнародного класу та тренером-викладачем з академічного веслування. Крім того, позивач є заслуженим працівником фізичної культури і спорту України (а.с. 122-123, т. 1).

За загальновідомою інформацією відповідач ОСОБА_2 є медійним журналістом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем ОСОБА_2 на сторінці свого облікового запису соціальної мережі Фейсбук зроблено публікацію, в якій висвітлено інформацію, в якій згадано позивача (а.с. 69, т. 1, а.с. 166, т. 2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет порталі «Цензор.нет» на веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 було опубліковано статтю під заголовком під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_14» (а.с. 3-7, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_10 на веб сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 опубліковано статтю під назвою „ ІНФОРМАЦІЯ_3 " (а.с. 74-75, т. 1).

Державна установа «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення», яка перебуває сфері управління Міністерства Молоді та Спорту України, оголосила про процедуру закупівлі «ІНФОРМАЦІЯ_23. (а.с. 47-48, том 1).

Відповідно до Протокольного рішення № 001-44-21-01 від 10 березня 2021 року Уповноваженої особи Управління «Укрспортзабезпечення» Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 було визнано переможцем процедури закупівлі (а.с. 49-50, том 1).

23 березня 2021 року між ДУ «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , як переможцем процедури закупівлі - постачальником, було укладено договір № 6/44, відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, на підставі наказу Мінмолодьспорту від 12.01.2021 № 44 «Про придбання спортивного обладнання та інвентарю довгострокового використання для забезпечення підготовки та участі національної збірної команди України з веслування академічного в Іграх XXXII Олімпіади 2020 року в м. Токіо (Японія)» постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю (ІНФОРМАЦІЯ_23), а замовник - прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 51-55, 56, 57-64, том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розповсюджена інформація стосовно позивача не відповідає дійсності порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Всі твердження відповідачів висвітлені у публікаціях є недостовірною інформацією, яка має бути ними спростована.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано витяг з сайту за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-02- 18-012563-Ь: Оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-02-18-012563-b (а.с. 47-48, т. 1), витяг з сайту за посиланням https: / /prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-02- 18-012563-b: Протокольне рішення № 001-44-21=01 від 10.03.2021 Уповноваженої особи Управління "Укрспортзабезпечення" (а.с. 49-50, т. 1), копія договору про закупівлю товарів № 6/44 від 23.03.2021 (а.с. 51-64, т. 1), роздруківка статті в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 (а.с. 65-67, т. 1), CD-диск - огляд публікації в мережі Facebook.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка належить ОСОБА_2 (електронний доказ) і роздруківка зі сторінки ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 68, 69-72 т. 1), роздруківка сторінки за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.74-75, т. 1), CD-диск із записом сюжету з сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 73, т. 1), роздруківка сторінки за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 76-78, т. 1), роздруківка сторінки за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19 (а.с. 79-80, т. 1), копія адвокатського запиту №05/8-355 від 08.06.2021 (а.с. 82-83, т. 1), копія відповіді Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» №05-1397/21 від 17.06.2021 з додатками (а.с. 84-85, т. 1), копія накладної № 2 від 16 квітня 2021 року (а.с.86,т.1); копія акту про відсутність претензій від 16 квітня 2021 року (а.с.87, т.1); копія митної декларації від 15 квітня 2021 року (а.с.88,89,т.1); копія форми МД-2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 про завершення митного оформлення (а.с.90-92,т.1);витяг з сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_22: Тендерна документація закупівлі «ІНФОРМАЦІЯ_23. (ДК 021:2015: 34520000-8 Човни), наказ № 44, веслування академічне», ідентифікатор закупівлі UA-2021-02-18-012563-b (а.с. 93-115, т. 1), копія гарантійного листа ФОП ОСОБА_14 № 1 від 02 березня 2021 року (в складі тендерної пропозиції) (а.с.116, т. 1), роздруківка сторінки за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_20 (а.с.117-119, т. 1), роздруківка сторінки за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с. 120-121, т. 1), копія Посвідчення ОСОБА_4 НОМЕР_1 від 03.11.2017 р. (а.с. 122, т. 1), копія Посвідчення ОСОБА_4 НОМЕР_2, виданого на підставі Указу Президента України від 25.07.2013 №392/2013 (а.с. 123, т. 1), копія Посвідчення ОСОБА_15 НОМЕР_3 від 11.04.2018 р. (а.с. 124), Копія посвідчення НОМЕР_4 від 18.12.1968 р. (а.с. 125, т. 1), Копія листа від 11.08.2021 №19/23/2-22737 (а.с. 126, т. 1), копія Висновку експертного дослідження від 09.08.2021 №ЕД-19- 21/19022-ПС (а.с. 127-140, т. 1), копія довідки Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український Центр підтримки номерів і адрес» від 27.07.2021 №244/2021-Д (а.с. 141-148, т. 1), роздруківка сторінки за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21 (а.с. 150-156, т. 1), витяг з Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення щодо ТОВ «ГРАВІС-КІНО» (а. с. 157-161, т. 1), копія адвокатського запиту №05/8-293 від 02.06.2021 (а.с. 168, т. 1), копія листа ТОВ «Інтернет Інвест» №672 від 10.06.2021 (а.с 171, т. 1).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_2 скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що він є відомим професійним журналістом, а відтак, інформацію, яка є суспільно-значущою для громадськості не можуть замовчувати. Подана роздруківка публікації електронного доказу є неналежним доказом поширення інформації, оскільки за вказаним в позові посиланням відсутня публікація. Відповідач заперечує, що він є автором оскаржуваних речень, які містяться в матеріалах позовної заяви та заперечує, що він є власником сторінки ІНФОРМАЦІЯ_24. Вказаний обліковий запис було заблоковано та наразі доступу у відповідача до нього немає. Отже, позивачем не доведено, що ОСОБА_2 є поширювачем інформації, а відтак і належним відповідачем по справі. Твердження позивача щодо недостовірності інформації є оціночними судженнями. Вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підтверджені належними доказами (а.с. 220-221д, т. 2).

Відповідач ОСОБА_16 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що він є відомим професійним журналістом, а відтак, інформацію, яка є суспільно-значущою для громадськості не можуть замовчувати.

Представник відповідачів ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Гравіс-Кіно» скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не подано належних доказів розповсюдження інформації та за вказаними у позові посиланнями жодна інформація, яка б стосувалася позивача. Твердження позивача щодо недостовірності інформації є оціночними судженнями. Крім того позивачем сформовано позовні вимоги не конкретно, що унеможливлює виконання рішення суду, а відтак, у позові слід відмовити (а.с. 77- 80 т. 3).

Представник відповідача ТОВ «ЗН УА» скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт поширення відповідачем інформації та додані до матеріалів справи докази не є актуальними та належними (а.с. 159-162, т. 3).

Позивач скористався процесуальним правом подачі відповіді на відзив відповідача ТОВ «ЗН УА», в якому зазначає, що на дату звернення до суду спірна публікація існувала. Позивачем до позову надано належні, допустимі та достовірні докази (а.с. 18-22, т. 3).

Представник відповідачів ТОВ «1+1 Інтернет» та ТОВ «Гравіс-Кіно» подав до суду заперечення, в яких наголошує на доводах викладених у відзиві та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.98-100, т. 3)

Відповідно до частин 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як роз`яснено у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до Закону України «Про телекомунікації» доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою. Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, таким чином, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім`я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту. Відповідно належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, є дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.

Крім того, у випадку, якщо програмне забезпечення веб-сайту розміщене на договірних засадах на веб-сервері отримувача послуг хостингу, останньому повинна бути відома інформація про такого володільця програмного забезпечення веб-сайту в силу існуючих договірних відносин.

Отже, оскільки реєстрант доменного імені має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені, отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту таким доменним іменем, вони є відповідальними за створення технологічної можливості функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет. А володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту.

При цьому першочерговою умовою для можливості адресації веб-сайту відповідним доменним іменем є реєстрація такого доменного імені.

Отже, власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу.

Слід зазначити, що згідно із усталеною практикою, реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в онлайн-режимі. При цьому реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостинг-провайдером.

Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом (ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейський суд з прав людини» є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Отже, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

У силу статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс , Гудвіна, Прагер і Обершлік ) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Межі припустимої критики за певних обставин можуть бути ширшими, коли йдеться про державного службовця, що виконує або виконував свої повноваження, ніж коли йдеться про фізичних осіб, проте не можна стверджувати, що державні службовці свідомо піддають ретельному обстеженню кожне своє слово чи дію в тій самій мірі, як це роблять політики, і, отже, до них повинні застосовуватись ті самі механізми, що й до останніх, коли йдеться про критику їх діяльності. Державні службовці повинні користуватися громадською довірою в умовах, позбавлених надзвичайного занепокоєння, що зробить вдалим виконання ними своїх завдань. Отже, може постати необхідність у їх захисті від образливих словесних нападок під час виконання ними своїх обов`язків (Janowski, п. 33, and Nikula v. Finland, no. 31611/96, п. 48, ECHR 2002-11).

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Судом встановлено, що позивач є відомим спортсменом, тобто публічною особою, а тому межі допустимої критики та обсяги поширення інформації щодо нього є значно ширшими, ніж щодо непублічної особи, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у житті суспільства та його дії становлять підвищений суспільний інтерес.

Позивач як публічна особа мав би усвідомити, що він самостійно та свідомо відкриває себе для критику та оцінку, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватись у формі, яка не є обов`язково приємною для позивача, навіть шокуючою; він має бути готовий до того, що оцінка його дій та в його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для позивача.

Судом встановлено, що поширена стосовно позивача інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес.

Із аналізу всього змісту поширеної відповідачем інформації вбачається, що відповідач ОСОБА_2 висловлював свою думку стосовно діяльності позивача, текстуальний зміст якої містив приховану оцінку діяльності позивача.

Суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_2 є популярним професійним журналістом.

Журналіст під час провадження професійної діяльності користується загальновизнаною свободою думки і слова, свободою вираження поглядів та має право: збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію в усному, письмовому або іншому вигляді - на свій вибір.

Тому поширену відповідачем ОСОБА_2 інформацію щодо позивача, яка згодом поширилася мережею інших інтернет ресурсів зі збереженням посилання на першоджерело, суд розцінює лише як оцінку його можливих дій, тобто, спірні вислови є оціночним судженням, а не фактичним твердженням, які підлягають доведенню під час судового розгляду.

Отже, судом встановлена відсутність порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, або таких, що перешкоджають позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, що є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 завданої моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. та матеріальної шкоди, витраченої на лікування у розмірі 71 550,00 грн.

При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.

У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" указується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазнавшим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 цієї постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Враховуючи роз`яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, тому вони задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 32, 34, 68, 129 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 277, 297, 1167, 1168 ЦК України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про телекомунікації»,п.п. 12, 15, 19, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 12, 13, 79, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення 03 листопада 2023 року.

Суддя Н.Є.Арапіна