Постанова

від 06.11.2023 по справі 631/257/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

06 листопада 2023 року

м. Харків

справа № 631/257/23

провадження № 22-ц/818/1741/23

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Бурлака І.В., Маміної О.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Новоабразив» провідшкодування моральноїшкоди тастягнення заробітноїплати, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоабразив» на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 30 червня 2023 року, ухвалене суддею Пархоменнко І.О., -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоабразив» про відшкодування моральної шкоди та стягнення заробітної плати.

В обгрунтуванняпозову зазначає,що з серпня 2020 року вона працює у ТОВ «Новоабразив» на посаді формувальник абразивних виробів на бакалітовій, вулканітовій та епоксидних зв`язках. 26 серпня 2021 року з нею стався нещасний випадок на виробництві, про що 06 жовтня 2021 року було складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, де зазначено що порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці допущено посадовими особами ТОВ «Новоабразив», а також нею особисто. Вказує, що свою провину в тому, що сталося з нею 26 серпня 2021 року не визнає. Зазначає, що внаслідок нещасного випадку на виробництві вона отримала травматичну ампутацію ІІ-V пальців правої кінцівки, їй було видано лікарняний лист з 26 серпня 2021 року по 22 лютого 2022 року, з 01 січня 2023 року встановлено 40 % втрати професійної працездатності. У зв`язку з виробничою травмою їй була виплачена одноразова допомога в сумі 16 702,09грн., а також вона отримує щомісячну страхову виплату в розмірі 5721,74грн. Окрім того, Фондом соціального страхування їй було виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності 46 296,54грн. Вважає, що у зв`язку з отриманою нею виробничою травмою, ампутацією чотирьох пальців правої руки, вона має право на компенсацію моральної шкоди в сумі 55000 гривень. Моральна шкода складається з наступного. Вона відчувала нестерпний біль, страх, в неї досі іноді болить права рука. Вона знаходилась у лікарні з 26 серпня 2021 року по 09 вересня 2021 року - 2 тижні, в цей період її діти були самі, вона не могла опікуватися ними. Це додавало їй душевних страждань. Зараз вона не в змозі в повній мірі виконувати хатні справи - їй важко прати, готувати їжу, прибирати. Вона взагалі не може зараз шити та в`язати. Її життя у зв`язку з травмою зазнало негативних змін і її здоров`я в частині втрати пальців вже ніколи не покращиться. Також вона вважає, що не отримала у повному обсязі заробітну плату у період знаходження на лікарняному. Згідно з формою ОК-5 її заробітна плата за червень 2021 рік складає 14495,06грн., за липень 2021 рік 10 597,83грн., середня заробітна плата 12 546,44грн. За 6 місяців роботи вона повинна була отримати 75278,67грн., але за цей період з 26 серпня 2021 року по 22 лютого 2021 року вона отримала по лікарняних листах 46296,54грн. Наполягає на компенсації їй 28982,13грн. недоотриманої заробітної плати.

Просила суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 55000грн., суму заробітку 28982,13грн., яка втрачена у зв`язку з травмою, а також витрати по справі в сумі 6000грн.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 30 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Новоабразив» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 55000грню з утриманням обов`язкових платежів, згідно з законодавством.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові витрати по справі, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, віднесено на рахунок відповідача, стягнуто з ТОВ «Новоабразив» судовий збір у розмірі 1 404,30грн. на користь держави.

В апеляційній скарзі ТОВ «Новоабразив» просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що в діях Товариства відсутня протиправна поведінка, причинно-наслідковий зв`язок між діями Товариства та завданою моральною шкодою, а також вина, що у свою чергу виключає їх відповідальність за завдану позивачеві шкоду, в результаті чого відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Також із апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_2 , яка просила рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати, стягнувши з відповідача 6000грн. понесених нею витрат на правову допомогу, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що в договорі про надання правової допомоги, який нею було долучено до матеріалів справи, зазначено, що вона сплатила адвокату 6000грн. за надані юридичні послуги, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності понесених нею витрат на правову допомогу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2023 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів,вислухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріалисправи таобговоривши доводиапеляційної скаргивважає,що апеляційнаскарга ТОВ «Новоабразив» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача 55000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості цих вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то суд вважав, що позивачем не надано доказів щодо їх понесення, тобто фактичної оплати.

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до наказу від 30 червня 2020 року № 141-К ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Новоабразив», працювала на посаді формувальник абразивних виробів на бакалітовій, вулканітовій та епоксидних зв`язках.

26 серпня 2021 року під час виконання трудових обов`язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, у результаті якого позивач отримала травматичну ампутацію II - V пальців правої кістки.

Як на підставу позову посилається на те, що у зв`язку з отриманою нею виробничою травмою, ампутацією чотирьох пальців правої руки, їй було завдано моральної шкоди, оскільки вона відчувала нестерпний біль, страх, в неї досі іноді болить права рука. Вона знаходилась у лікарні з 26 серпня 2021 року по 09 вересня 2021 року - 2 тижні, в цей період її діти були самі, вона не могла опікуватися ними. Це додавало їй душевних страждань. Зараз вона не в змозі в повній мірі виконувати хатні справи - їй важко прати, готувати їжу, прибирати. Вона взагалі не може зараз шити та в`язати. Її життя у зв`язку з травмою зазнало негативних змін і її здоров`я в частині втрати пальців вже ніколи не покращиться.

Частиною 4 ст. 43 Конституції України визначено, що Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища регулює Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону №2694-XII унормовано що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Статтею 9 визначеного закону унормовано, щовідшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Одночасно, Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

У п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105-XIV (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) прописано, що нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Правилами ч. 7 ст. 36 Закону України №1105-XIV (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України (ч. 8 ст. 36 Закону №1105-XIV (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до положення статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За приписамич.ч.1-3ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає, зокрема,у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Матеріали справи свідчать, що для розслідування обставин та причин нещасного випадку Головним управлінням Держпраці у Харківській області 31 серпня 2021 року був виданий наказ «Про призначення комісії із спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві» № 04-04/208-НВ.

06 жовтня 2021 року комісією Головного управління Держпраці у Харківській області було складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 26 серпня 2021 року о 19 год. 08 хв. з формувальником абразивних виробів на бакелітовій, вулканітовій та епоксидних зв`язках ОСОБА_1 на ТОВ «Новоабразив». Акт затверджено начальником Головного управління Держпраці у Харківській області 07 жовтня 2021 року.

Зі ст.3 Акту від 06 жовтня 2021 року вбачається що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався під час роботи за автоматичним роторним пресом для кругів 115-125 мм Модель АР-80 Т- R8, який розташований у зоні пресування, та на якому автоматично блокуються всі функції при відкритті захисних технологічних дверей.

Відповідно до ст. 8 Акту, особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складання тимчасового акта за формою Н-1) є:

ОСОБА_5 - формувальник абразивних виробів на бакелітовій, вулканітовій та епоксидній зв`язках ТОВ «Новоабразив» - не виконала вимоги п. 2.1., п. 3.1. Інструкції з охорони праці № 47-ОП для формувальника абразивних виробів на бакелітовій, вулканітовій та епоксидній зв`язках, затвердженої наказом директора ТОВ «Новоабразив» № 4 від 01 липня 2020 року;

ОСОБА_6 заступник директора з виробництва ТОВ «Новоабразив» не виконав вимоги п. 2.2, п. 2,12, п. 2,17, п. 4.1 Посадової інструкції № 9-ПІ Заступника директора з виробництва, затвердженої наказом директора № 2-П від 20 червня 2020 року;

ОСОБА_7 начальник зміни на дільницях основного виробництва ТОВ «Новоабразив» - не виконав вимоги п. 2.9, п. 2.10 Посадової інструкції № 15-ПІ Начальника зміни на дільницях основного виробництва, затвердженої наказом директора № 2-П від 20 червня 2020 року;

ОСОБА_8 головний механік ТОВ «Новоабразив» - не виконав вимоги п. 2.2, п. 2.4 Посадової інструкції Головного механіка № 4-ПІ, затвердженої наказом директора № 2-П від 20 червня 2020 року;

ОСОБА_9 бригадир на дільницях основного виробництва ТОВ «Новоабразив» - не виконав вимоги п. 2.2 Робочої інструкції № 2-РІ Бригадира на дільницях основного виробництва, затвердженої наказом директора № 2-П від 29 червня 2020 року;

ОСОБА_10 бригадир на дільницях основного виробництва ТОВ «Новоабразив» - не виконав вимоги п. 2.2 Робочої інструкції № 2-РІ Бригадира на дільницях основного виробництва, затвердженої наказом директора № 2-П від 29 червня 2020 року.

Згідно з протоколом опитування свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (гострого професійного захворювання (отруєння) / аварії), що стався (сталося/сталася) 26.08.2021 року о 19 год. 08 хв., ОСОБА_1 зазначила, що з функціональними обов`язками ознайомлена, вважає подію нещасним випадком, у функціональних обов`язках вона не мала робити видалення суміші і про це знала.

З листа першого заступника директора ТОВ «НОВОАБРАЗИВ» від 21.09.2021року № 51 вбачається, що за Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволів та виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» від 26.10.2011року № 1107, роботи на пресі АР80Т-Р8, сер. № 377 - не передбачені переліком видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі дозволу «Група А» та переліком видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці «Група Б» (а. с. 60 - 61).

Внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 26 серпня 2021 року по 09 вересня 2021 року с діагнозом: травматичний відрив II-VI пальців на рівні основних фаланг, V пальця на рівні середньої фаланги правої кисті, що вбачається з виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 3754 КНП «НОВОВОДОЛАЗЬКА ЦРЛ» (а. с. 3).

Відповідно до листа УПРАВЛІННЯ ВИКОНАВЧОЇ ДИРЕКЦІЇ ФОНДУ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ № 18-з від 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує страхові виплати в ЗМІЇВСЬКОМУ ВІДДІЛЕННІ УПРАВЛІННЯ з 26 серпня 2021 року та по теперішній час. У вересні 2021 року ОСОБА_1 виплачена одноразова допомога у сумі 16702,09 грн, також виплачується щомісячна страхова виплата: з 26 серпня 2021 року по 28 лютого 2022 року у сумі 5019,07 грн, за кожний місяць; з 01 березня 2022 року по теперішній час у сумі 5721,74 грн, за кожний місяць. Крім того, ЗМІЇВСЬКИМ ВІДДІЛЕННЯМ УПРАВЛІННЯ було профінансовано страхувальника - роботодавця ТОВ «НОВОАБРАЗИВ» згідно з наданих заяв-розрахунків на виплату ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві за рахунок коштів Фонду у сумі 46296,54 грн (а. с. 2).

За довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12ААА № 080167, виданою 29 грудня 2022 на підставі акту огляду МСЕК № 1021 ОСОБА_1 має ступінь втрати професійної працездатності 40 % з 01 січня 2023 року по 01 січня 2025 рік (а. с. 30-31).

З довідки ТОВ «НОВОАБРАЗИВ» від 23 травня 2023 року вбачається, що за період втрати працездатності з 26 серпня 2021року ОСОБА_1 було нараховано та сплачено лікарняних за рахунок підприємства 2 030,55 грн та за рахунок ФСС України 46 296,54 грн. Загальна сума допомоги по тимчасовій втраті працездатності складає 48327,09 грн.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, через травмування внаслідок нещасного випадку на виробництві ТОВ «НОВОАБРАЗИВ», оскільки остання у зв`язку з отриманою нею виробничою травмою, ампутацією чотирьох пальців правої руки, відчувала нестерпний біль, страх, в неї досі іноді болить права рука. Вона знаходилась у лікарні з 26 серпня 2021 року по 09 вересня 2021 року - 2 тижні, в цей період її діти були самі, вона не могла опікуватися своїми дітьми. Це додавало їй душевних страждань. Зараз вона не в змозі в повній мірі виконувати хатні справи - їй важко прати, готувати їжу, прибирати. Вона взагалі не може зараз шити та в`язати. Її життя у зв`язку з травмою зазнало незворотних негативних наслідків і потребує додаткових фізичних та матеріальних зусиль для налагодження повсякденного побуту. Відтак наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу через ушкодження здоров`я у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

При цьому, колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром спричиненої моральної шкоди 55 000грн., оскільки такий розмір є достатнім та доведеним, враховує принцип розумності і справедливості, що повністю відповідає вимогам ст.1167 ЦК України, а також роз`ясненням, даним в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині витрат правову допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1-3 ст.137ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 було надано наступні документи:

Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 08 грудня 2022 року;

договір про надання правової допомоги, укладений 08 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Борисовою І.М., що діє на підставі свідоцтва №375 від 30 червня 1993 року.

Згідно п.3.1 вказаного договору вартість послуг по правовій допомозі по даному договору складає 6000грн. (складання двох запитів, підготовка та складання позову, участь в судових засіданнях).

Як свідчать матеріали справи адвокатом Борисовою І.М. складався адвокатський запит до ТОВ «Новообразив». Крім того, адвокат Борисова І.М. приймала участь в судовому засіданні 17 травня 2023 року, 26 червня 2023 року, 30 червня 2023 року, подавалось клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.

Положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.19Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характер виконаної адвокатом Борисовою І.М. роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі сторони представника позивача Борисової І.М., значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість та доведеність витрат позивача на правову допомогу в розмірі 6000грн.

Висновки суду щодо відсутності актів приймання-передачі або документів, що свідчать про оплату гонорару, що є підставою для відмови в задоволенні витрат на правову допомогу є помилковими.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Як зазначалось вище, умовами договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2022 року, зокрема п.3.1, погоджено сторонами вартість послуг, що будуть надаватися представником 6000грн. та перелік таких послуг. Матеріалами справи підтверджено, що послуги, обсяг яких обумовлено сторонами, були надані позивачу.

З урахуванням викладеного, у суду першої інстанції не було підстав для відмови в задоволенні вимог позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Разом з тим, оскільки фактично розмір задоволених позовних вимог становить 65,4%, тому розмір понесених позивачем витрат на правову допомого, що підлягає стягненню становити 3924грн. (6000грн. * 65,4%), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача 3924грн. понесених позивачем витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Новоабразив» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 30 червня 2023 року в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоабразив» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу 3924грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді І.В. Бурлака

О.В. Маміна