Постанова

від 25.10.2023 по справі 910/2053/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/2053/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Полякова Б.М.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»: Грищенко О.М. (в режимі відеоконференції) - за довіреністю б/н від 31.08.2023.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 (суддя Удалова О.Г., повний текст додаткового рішення складено та підписано - 03.08.2023), яке прийнято за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про ухвалення додаткового рішення

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/2053/20, що була розглянута в порядку наказного провадження

за заявою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Насіння»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростаж»

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/2053/20, розглянута в порядку наказного провадження, за заявою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Насіння» (надалі - ТОВ «Торговий Дім «Насіння») до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростаж» (надалі - ТОВ «Агростаж») про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника заборгованості.

За результатами розгляду вищевказаної справи 14.02.2020 Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з ТОВ «Агростаж» на користь ТОВ «Торговий Дім «Насіння» 158 740,50 грн основного боргу, 49 658,58 грн пені та суми судових витрат у розмірі 210,20 грн.

У лютому 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява заміну сторони (стягувача) правонаступником.

Вищевказана заява мотивована тим, що за результатами проведення аукціону № BDR001-UA-20230124-32551 від 03.02.2023 з продажу майна банкрута (ТОВ «Торговий Дім «Насіння») ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» стало переможцем, у зв`язку з чим, між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «Торговий Дім «Насіння» укладено договір купівлі-продажу права вимоги від 15.02.2023, за умовами якого (аукціону та договору) до нього перейшло право вимоги згідно з судовим наказом № 910/2053/20 у розмірі 207 764,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/2053/20 задоволено частково заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про заміну стягувача його правонаступником у справі, що була розглянута в порядку наказного провадження № 910/2053/20, замінено стягувача ТОВ «Торговий Дім «Насіння» на правонаступника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в частині невиконаного грошового зобов`язання в сумі 207 764,83 грн.

24.04.2023 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/2053/20 скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено частково, а саме: визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу від 14.02.2020 у справі № 910/2053/20, що полягає у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій під час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання із врахуванням ст.ст. 13, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження», а також закрито провадження в частині зобов`язання виконавця усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом направлення постанови (або іншого документу), прийнятої за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження.

Короткий зміст заяви

19.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про покладення на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу, в порядку передбаченому ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України (здана до відправлення відділенню зв`язку 14.07.2023), в якій заявник просить суд, зокрема, стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 100,00 грн, у відповідності до договору № 14-04-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.04.2023.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 (суддя Удалова О.Г., повний текст додаткового рішення складено та підписано - 03.08.2023) заяву задоволено частково; стягнено з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн; у задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Місцевий господарський суд посилаючись на приписи ст.ст. 16, 123, 126, 129, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу, в порядку передбаченому ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України, оскільки заявлений до стягнення гонорар адвоката у розмірі 2 600,00 грн не відповідає критеріям передбаченим ч. 4 ст. 126 ГПК України, так як не має характеру необхідного, не містить обгрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а відшкодування матиме надмірний характер для Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним додатковим рішенням, Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення витрат на правничу допомогу у справі № 910/2053/20.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що стягнені з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн є завищеними.

Крім того, скаржник зазначає про неможливість зрозуміти вартість погодинної роботи адвоката.

Поміж іншого, на переконання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), акт виконаних робіт не може бути беззаперечним доказом того, що саме вказана сума витрачена стягувачем на послуги адвоката і відсутності можливого введення суду в оману з ціллю спроби збагачення за рахунок державного бюджету України.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

10.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останнє просить суд, апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі № 910/2053/20 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2053/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» про ухвалення додаткового рішення. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 до надходження матеріалів справи.

25.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2053/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 910/2053/20, зокрема, відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 призначено на 25.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 910/2053/20, поміж іншого, задоволено клопотання ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4325/23 від 23.10.2023 у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2053/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/2053/20 апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.

Явка представників сторін

25.10.2023 у судове засідання з`явився представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (в режимі відеоконференції).

Інші представники учасників справи у судове засідання 25.10.2023 не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також, нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Слід зазначити, що копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 910/2053/20 була надіслана судом на електронну адресу і в електронний кабінет учасників справи, що підтверджується роздруківкою із електронної пошти та довідками про доставку електронного документа.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом з тим, колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 25.10.2023 представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (в режимі відеоконференції) у зв?язку з технічними неполадками наявними у останнього, не висловив позиції щодо доводів апеляційної скарги Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції взято до уваги доводи та позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу, згідно з яким, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» просило апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 - без змін.

Крім того, слід зазначити, що в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 910/2053/20 було попереджено ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про те, що за ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами суду, переривання зв?язку, тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами ст. 344 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За змістом ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В силу п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що звертаючись до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/2053/20, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» повідомило про понесення у майбутньому витрат, пов`язаних з розглядом скарги, об`єм розмір та обсяг яких станом на момент звернення зі скаргою визначити неможливо, однак зазначив, що розмір понесених судових витрат не буде перевищувати розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правових послуг та робіт в регіонах України та рекомендованих ставок, котрі пропонуються Радою Адвокатів відповідного регіону.

У заяві про покладення на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу, в порядку передбаченому ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» такий розмір визначено у розмірі 8 100,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, заявником надано: договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 14-04-2023/1 від 14.04.2023, укладений між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (замовником) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавцем); акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.07.2023.

Необхідно вказати, що представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» Грищенко О.М. є адвокатом, що підтверджується відомостями, розміщеними в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2023 між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець) укладено договір № 14-04-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, виконавець зобов`язався надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «Агростаж» та Дніпровським ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), котрі виникли під час примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 у справі № 910/2053/20, який набрав законної сили; надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Дніпровським ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 у справі № 910/2053/20, який набрав законної сили; стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів; консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства з урахування останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до Дніпровського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) різного роду заяв та клопотань із врахуванням Закону України «Про виконавче провадження»; підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 у справі № 910/2053/20, при наявності підстав для такого заходу; представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою; здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

За змістом п. 3.1 Договору, вартість виконання передбаченого цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1 100,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів відповідно до пункту 1.1 договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості здійснення аналогічного роду комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та робіт виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 1 500,00 грн; судові засідання - 2 000,00 грн за одне судове засідання; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання останніх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - з розрахунку 1 100,00 грн/год; витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

В силу п. 3.2 Договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи № 911/2053/20.

У пункті 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що заохочувальний розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, відповідно до пункту 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що останній вважається укладеним з дня його підписання та діє до його повного виконання.

Як вбачається з акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.07.2023 (підписаний у двосторонньому порядку повноважними представником позивача та адвокатом), адвокатом Грищенком О.М. у період з 14.04.2023 по 11.07.2023 було надано позивачу наступні послуги:

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належне обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. № 22-3/04 від 22.04.2023 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання судового наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 у справі № 910/2053/20 (5 годин);

- гонорар адвоката на підставі пункту 3.8 договору № 14-04-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.04.2023 у зв`язку з прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 911/2053/20 за скаргою замовника на бездіяльність державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 у справі № 911/2053/20- 2 600,00 грн.

Так, загальна вартість вказаних послуг по акту склала 8 100,00 грн, з розрахунку (5 х 1 100 + 2 600).

Під час розгляду у місцевому господарському суді, скарги на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/2053/20 та заяви про покладення на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу, в порядку передбаченому ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України, Дніпровським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу не надано.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19.

В силу ч. 5 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21.

При цьому, у п. 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення судових витрат з ініціативи суду, без клопотання заінтересованої сторони викладено також у постановах Верховного суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 та від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Стосовно гонорару адвоката у розмірі 2 600,00 грн (гонорар успіху), слід зазначити наступне.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи з власних міркувань.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи вищевикладене, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Відтак, з огляду на наведене вище, необхідно вказати, що заявлений до стягнення гонорар адвоката у розмірі 2 600,00 грн не відповідає критеріям, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки не має характеру необхідного, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а відшкодування матиме надмірний характер для Дніпровського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Близький за змістом висновок щодо гонорару успіху викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у покладенні заявлених позивачем до стягнення витрат у розмірі 2 600,00 грн на Дніпровський районний відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено також у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 911/2410/13.

Щодо вимог ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскільки органом виконання не подано до суду заперечень щодо неспівмірності/необґрунтованості таких вимог, то такі витрати є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведені вище обставини, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у даній справі та покладення на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на правничу допомогу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» у розмірі 5 500,00 грн (8 100,00 грн - 2 600,00 грн).

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у додатковому рішенні Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20, а відтак у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 244, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 910/2053/20 залишити без змін.

3. Справу № 910/2053/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 06.11.2023.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.В. Сотніков

Б.М. Поляков