Постанова

від 01.11.2023 по справі 918/493/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01 листопада 2023 року Справа № 918/493/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання: Петрук О.В.,

представники учасників справи:

ДП «НАЕК «Енергоатом» (ВП «Рівненська атомна електрична станція») - Гутник М.А.;

ТОВ «Арсо Інвест» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2023, повний текст якого складено 06.09.2023 у справі №918/493/23 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська

атомна електрична станція» м.Вараш Рівненської обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсо Інвест» м.Київ

про стягнення 609 255,63 грн пені та штрафу

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсо Інвест» м.Київ

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ

«Рівненська атомна електрична станція» м.Вараш Рівненської обл.

про стягнення 65 937,76 грн інфляційних втрат та 3% річних,

В травні 2023 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (надалі в тексті - Підприємство), звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсо Інвест» (надалі в тексті - Товариство) 334 836,55 грн пені та 274 419,08 грн штрафу за договором поставки №53-122-01-21-10732 від 11.05.2021.(т.1, арк.справи 1-4).

Ухвалою суду від 26.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/493/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.(т.1, арк.справи 72-74).

Товариство в червні 2023 року подало зустрічний позов у даній справі про стягнення з Підприємства 52 603,71 грн інфляційних втрат та 13 334,05 грн -3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару.(т.1, арк.справи 88-91).

Місцевий суд ухвалою 13.06.2023 об`єднав зустрічну позовну заяву в одне провадження з первісним позовом у даній справі.(т.1, арк.справи 159-161).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.09.2023 у справі №918/493/23 задоволено первісний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсо Інвест». Присуджено до стягнення з Відповідача 334 836,55 грн пені та 274 419,08 грн штрафу згідно укладеного договору поставки №53-122-01-21-10732 від 11.05.2021, а також 9 138,83 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. Приймаючи рішення в частині задоволення первісного позову, місцевий суд виходив з того, що між сторонами існували зобов`язання з поставки товару на момент вчинення основного правочину, так і продовжили існувати після укладення сторонами додаткової угоди №1, якою сторони лише зменшили ціну та доповнили специфікацію продукцією двох виробників, не змінюючи предмет закупівлі - вапно будівельне, якісні показники продукції та кількість. Відтак, Товариство зобов`язане було поставити товар у строк, обумовлений основним договором, оскільки цього зроблено не було - Підприємство згідно умов договору поставки правомірно нарахувало 334 836,55 грн пені та 274419,08 грн штрафу.

Зустрічний позов Товариства до Підприємства про стягнення 65 937,76 грн інфляційних втрат та річних задоволено частково. Присуджено до стягнення 32 839,83 грн інфляційних втрат, 12 795,48 грн -3% річних та 928,80 грн витрат зі сплати удового збору за подання зустрічної позовної заяви. В частині зустрічних позовних вимог про стягнення 19 763,88 грн інфляційних втрат та 538,57 грн -3% річних в задоволенні відмовлено за безпідставністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що Підприємством було не дотримано вимог ст.692 ЦК України, тому за неналежне виконання договору в частині оплати вартості поставленого товару, нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати та річні. Перевіривши розрахунок та здійснивши обчислення заявлених до стягнення сум, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, проведений Товариством згідно положень ч.5 ст.254 ЦК України та фактичної дати отримання товару - місцевий суд установив, що за спірний період належною до стягнення сумою інфляційних втрат є 32 839,83 грн (при заявленій 52 603,71 грн), а 12 795,48 грн є сумою 3% річних (при заявленій - 13334,05 грн). Також, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Підприємства про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, вважаючи недоведеними твердження, що наслідки невиконання боржником зобов`язання є більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'-язання.(т.1, арк. справи 244-258).

Не погоджуючись із рішенням, ДП «НАЕК «Енергоатом» подало скаргу до Північно-захід-ного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2023 у справі №918/493/23 в частині задоволення зустрічного позову ТзОВ «Арсо Інвест» про стягнення 12795,48 грн 3% річних та 32839,83 грн інфляційних втрат та змінити його, зменшивши на 90% розмір інфляційних втрат та 3% річних, тим самим задоволивши надане місцевому суду клопотання Підприємства про зменшення зустрічних вимог.(т.2, арк.справи 2-4).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що суд першої інстанції частково задовольняючи зустрічний позов, не врахував доводи Підприємства наведені у клопотанні про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, а саме висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Крім того, місцевим судом не враховано надзвичайних обставин, які перешкодили Скаржнику своєчасно виконати свої зобов`язання за договором, а саме:

1) втрата відповідачем за первісним позовом значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС;

2) виконання підприємством в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу;

3) необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської')

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 відкрито провадження у справі №918/493/23, розгляд справи призначено на 01.11.2023.(т.2, арк.справи 18).

20.10.2023 на адресу апеляційного суду від представника Скаржника надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з вико рис-танням власних технічних засобів, яка була задоволена апеляційним судом.(т.2, арк.справи 22).

В судовому засіданні 01.11.2023 представник Підприємства підтримав доводи своєї скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2023 у справі №918/493/23 в частині задоволення зустрічного позову та змінити в цій частині рішення, зменшивши на 90% розмір інфляційних втрат та 3% річних.

Товариство не забезпечило явки свого уповноваженого представника у судове засідання апеляційної інстанції 01.11.2023, при цьому, явка сторін обов`язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Скаржника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарсь-кий суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2021 Підприємством-замовником та Товариством-постачальником укладено договір поставки №53-122-01-21-10732 (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1, що є додатком №1 до договору.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 01.03.2022, а в частині виконання гарантійних зобов'-язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.(п.12.1 Договору).

Предметом поставки по даному договору, відповідно до п.1.2, є товар: 44920000-5 Вапно будівельне, який передбачений специфікацією №1 до цього договору.

У пунктах 2.1 та 2.2 Договору сторони узгодили, що ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 3 354 891,75 грн, крім того ПДВ 670 978,35 грн. Загальна сума договору становить 4 025 870,10 грн.

Строк поставки продукції - по 20.12.2021. Продукція поставляється окремими партіями (поетапно), рівномірне регулярне відвантаження - не більше 2-х напіввагонів разово (при поставці з/д транспортом) або 4-х завантажених причепів на добу (при поставці авто-транспортом), на умовах DDP, згідно з Інкотермс-2010. Поставка кожної окремої партії здійснюється протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від замовника. Кількість та асортимент кожної окремої партії продукції, яка повинна бути поставлена, визначається заявкою. Місце поставки товару та вантажоодержувач: при поставці залізничним транспортом - залізнична станція Рафалівка Львівської залізниці. Заявка на поставку продукції направляється замовником рекомендованим листом з повідомленням про вручення на поштову адресу постачальника: arsoinvestltd@gmail.com. Відповідальність за достовірність вказаної постачальником поштової адреси та за отримання письмової заявки несе постачальник, який зобов`язаний при поставці автомобільним транспортом, до 14.00 год за 1 день до здійснення поставки, надавати інформацію про водія та автотранспорт, котрі рухаються на адресу замовника шляхом направлення даних на електронну адресу: tsaprv@mpp.atom.gov.ua.(п.3.1 Договору).

Сторони погодили, у розділі 4 Договору, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість продукції повинна відповідати умовам договору та технічній специфікації (додаток №2 до Договору). При здійснені постачальником фактичної поставки продукції за специфікацією №1 у місці поставки, що зазначене в п.3.1 Договору, допускається відхилення фактичних показників щодо кількості об`єму від передба-ченої специфікацією в меншу сторону, якщо це пов`язано з особливостями відвантаження та транспортування продукції, при цьому максимальний розмір допустимого відхилення не може перевищувати 5%.

Згідно п.6.1 Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з видатковою накладною або накладною протягом 45 днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.

Відповідно до пунктів 8.1-8.4 Договору, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної замовником. Перехід права власності на продукцію за Договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

Згідно із п.9.1 Договору, у випадку порушення строків поставки за письмовою заявкою, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад 30 діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.(т.1, арк.справи 5-7).

Матеріалами справи стверджено, що 13.05.2021 Підприємство направило рекомендованим листом Товариству заявку №8470/041 на поставку вапна будівельного в об`ємі 1330,00 тонн, який останній отримав 19.05.2021, про що зазначено у повідомленні про вручення поштового від-правлення.(т.1, арк.справи 14-15).

Сторонами не заперечується, що на виконання умов договору постачальник поставив замовнику продукцію на суму 3291470,38 грн з порушенням строків, що підтверджується видатковими накладними №71 від 22.07.2021 на суму 105 955,12 грн, №72 від 27.07.2021 на суму 112 066,74 грн, №74 від 27.07.2021 на суму 108 859,64 грн, №75 від 27.07.2021 на суму 109 555,52 грн, №76 від 28.07.2021 на суму 92 945,21 грн, №81 від 02.08.2021 на суму 118 027,09 грн, №82 від 03.08.2021 на суму 113 397,98 грн, №83 від 04.08.2021 на суму 112 611,35 грн, №88 від 06.08.2021 на суму 105 961,16 грн, №89 від 06.08.2021 на суму 214 609,02 грн, №91 від 10.08.2021 на суму 116 643,16 грн, №102 від 17.08.2023 на суму 120 417,29 грн, №108 від 17.08.2021 на суму 238 323,36 грн, №114 від 21.08.2021 на суму 117 936,32 грн, №119 від 26.08.2021 на суму 121 324,96 грн, №123 від 30.08.2021 на суму 119 267,58 грн, №131 від 04.09.2021 на суму 122 565,43 грн, №138 від 07.09.2021 на суму 124 653,07 грн, №141 від 12.09.2021 на суму 120 931,63 грн, №151 від 17.09. 2021 на суму 120 586,72 грн, №163 від 26.09.2021 на суму 126 498,66 грн, №168 від 30.09.2021 на суму 122 777,22 грн, №172 від 03.10.2021 на суму 125 590,99 грн, №179 від 08.10.2021 на суму 123 200,81 грн, №180 від 31.10.2021 на суму 125 742,28 грн, №181 від 18.10.2021 на суму 125 197,67 грн, №187 від 22.10.2021 на суму 132 519,53 грн, №188 від 25.10.2021 на суму 124 683,32 грн, №195 від 28.10.2021 на суму 122 383,93 грн, №204 від 03.11.2021 на суму 133 729,75 грн, №210 від 08.11.2021 на суму 123 140,29 грн, №211 від 08.11.2021 на суму 124 592,56 грн, №229 від 22.11. 2021 на суму 124 955,63 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до п.2.1. та п.2.2 Договору, а саме визначено, що загальна сума договору становить 4 023 994,80 грн та внесено зміни в додаток №1 «Специфікація №1» договору в частині доповнення виробника продукції, чим фактично зменшили суму Договору на 1875,20 грн (4 025 870,10 грн - 4 023 994,80 грн).(т.1, арк.справи 13).

Як встановлено судом першої інстанції, Підприємство стверджує, що Товариством допущено такі прострочення поставки:

ВН №71 від 22.07.2021 на суму 105 955,12 грн з простроченням у 33 дні;

ВН №72, №74 та №75 від 27.07.2021 на суму 330 481,90 грн з простроченням у 38 днів;

ВН №76 від 28.07.2021 на суму 92 945,21 грн з простроченням у 39 днів;

ВН №81 від 02.08.2021 на суму 118 027,09 грн з простроченням у 44 дні;

ВН №82 від 03.08.2021 на суму 113 397,98 грн з простроченням у 45 днів;

ВН №83 від 04.08.2021 на суму 112 611,35 грн з простроченням у 46 днів;

ВН №88, №89 від 06.08.2021 на суму 214 609,02 грн з простроченням у 48 днів;

ВН №91 від 10.08.2021 на суму 116 643,16 грн з простроченням у 52 дні;

ВН №102, №108 від 17.08.2021 на суму 238 323,36 грн з простроченням у 59 днів;

ВН №114 від 21.08.2021 на суму 117 936,32 грн з простроченням у 63 дні;

ВН №119 від 26.08.2021 на суму 121 324,96 грн з простроченням у 68 днів;

ВН №123 від 30.08.2021 на суму 119 267,58 грн з простроченням у 72 дні;

ВН №131 від 04.09.2021 на суму 122 565,43 грн з простроченням у 77 днів;

ВН №138 від 07.09.2021 на суму 124 653,07 грн з простроченням у 80 днів;

ВН №141 від 12.09.2021 на суму 120 931,63 грн з простроченням у 85 днів;

ВН №151 від 17.09.2021 на суму 120 586,72 грн з простроченням у 90 днів;

ВН №163 від 26.09.2021 на суму 126 498,66 грн з простроченням у 99 днів;

ВН №168 від 30.09.2021 на суму 122 777,22 грн з простроченням у 103 дні;

ВН №172 від 03.10.2021 на суму 125 590,99 грн з простроченням у 107 днів;

ВН №179 від 08.10.2021 на суму 123 200,81 грн з простроченням у 111 днів;

ВН №180 від 31.10.2021 на суму 125 742,28 грн з простроченням у 117 днів;

ВН №181 від 18.10.2021 на суму 125 197,67 грн з простроченням у 122 дні;

ВН №187 від 22.10.2021 на суму 132 519,53 грн з простроченням у 126 днів;

ВН №188 від 25.10.2021 на суму 124 683,32 грн з простроченням у 129 днів;

ВН №195 від 28.10.2021 на суму 122 383,93 грн з простроченням у 132 дні;

ВН №204 від 03.11.2021 на суму 133 729,75 грн з простроченням у 138 днів;

ВН №210 від 08.11.2021 на суму 123 140,29 грн з простроченням у 143 дні;

ВН №211 від 08.11.2021 на суму 124 592,56 грн з простроченням у 143 дні;

ВН №229 від 22.11.2021 на суму 124 955,63 грн з простроченням у 157 днів.

Матеріалами справи підтверджено, що Підприємство, з метою досудового врегулювання спору, звернулося до Товариства з претензією №18579/001-юр від 13.12.2022, в якій зазначило, що в порушення п.9.1 Договору, для Товариство було нараховано штрафні санкції в сумі 609225,63 грн, з яких: 334836,55 грн пені та 274419,08 грн штрафу та запропоновано протягом 10 календарних днів їх сплатити в добровільному порядку.(т.1, арк.справи 50).

Однак, оскільки Товариством дану претензію було залишено без відповіді та задоволення, Підприємство звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства за порушення строку поставки продукції 334 836,55 грн пені та 274 419, 08 грн штрафу за порушення строку поставки продукції більше як на тридцять діб.

Поруч з тим, матеріалами справи стверджено, що Товариством здійснено поставку вапна у кількості 1 305,47 тонн (весь погоджений Договором об`єм з урахуванням мінусового толерансу 5% згідно п.4.3 Договору) на загальну суму 3 291 470,38 грн, що стверджується видатковими накладними, проте Підприємство розрахувалося за поставлений товар несвоєчасно, що стало причиною звернення Товариства із зустрічним позовом до суду про стягнення з Підприємства 52 603,71 грн інфляційних втрат та 13334,05 грн -3% річних.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Рівненської області від 06.09.2023 первісний позов повністю задоволено, зустрічний позов задоволено частково.(т.1, арк.справи 244-258).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд не переглядає і залишає без змін рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2023 в частині задоволення первісного позову Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»; від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсо Інвест» 609 255,63 грн, з яких: 334 836,55 грн пені та 274 419,08 грн штрафу.

Відтак, з урахуванням оскарження рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсо Інвест», 32 839,83 грн інфляційних втрат та 12 795,48 грн -3% річних, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення по суті зустрічних позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (пере-дати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророз-порядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встанов-лений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну пере-даного товару.(ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відпо-відальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи стверджується, що за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару Товариством нараховано та заявлено до стягнення у зустрічному позові 52 603,71 грн інфляційних втрат та 13 334,05 грн 3% річних.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07. 2019).

Перевіривши розрахунки Товариства та суду першої інстанції інфляційних втрат та 3% річних (виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений), враховуючи вимоги ч.5 ст.254 ЦК України та дату фактичного отримання товару, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення зустрічного позову, оскільки обґрунтованими є 32 839,83 грн інфляційних втрат та 12 795,48 грн 3% річних, решта вимог правильно визначена як безпідставна.

Щодо посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та відхилення судом першої інстанції клопотання про зменшення нарахо-ваних інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нараху-вання інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'-язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у від-шкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

При цьому апеляційний суд відхиляє посилання Скаржника на застосування до спірних відносин за аналогією висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 про те, що суд може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК.

Як зазначалося і судом першої інстанції, у справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається Скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсут-ність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Враховуючи вищевикладене та те, що розмір перерахованої суми 3% річних та інфляційних втрат не є неспівмірним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх зменшення на 90%.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав ТзОВ «Арсо Інвест», рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про необґрунтованість заявленого зустрічного позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2023 у справі №918/493/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №918/493/23 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.