Постанова

від 31.10.2023 по справі 902/504/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Справа № 902/504/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.07.2023 (суддя Нешик О.С., повний текст рішення складено 04.08.2023)

за позовом ОСОБА_2

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН"

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_1

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства

за участю представників:

позивача - ОСОБА_4 ,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

відповідача 3 - ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.07.2023 у справі №902/504/23 позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" та розмір часток учасників у такому товаристві наступним чином:

- розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_2 становить 190000,00 грн, що відповідає 63,3(3)% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "МВН";

- розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_3 становить 47500,00 грн, що відповідає 15,8(3)% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "МВН";

- розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_6 становить 15000,00 грн, що відповідає 5% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН";

- частка статутного капіталу в розмірі 47500,00 грн, що відповідає 15,8(3)% належить товариству з обмеженою відповідальністю "МВН".

В обґрунтування рішення судом першої інстанції зазначено, зокрема, що з огляду на матеріали реєстраційної справи товариства, витребувані ухвалою суду від 01.05.2023, підставами для прийняття рішення, оформленим протоколом загальних зборів учасників товариства №5 від 29.03.2006, слугували свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.03.2006, зареєстроване в реєстрі за №6-476 (а.с.9), свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.03.2006, зареєстроване в реєстрі за №6-480 (а.с.10) та свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.03.2006, зареєстроване в реєстрі за №6-478 (а.с.10), які стосувались земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0520680503:05:001:0241. Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення ТОВ "МВН", що оформлено протоколом загальних зборів учасників товариства №5 від 29.03.2006, є незаконним.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвами про право власності від 16.09.2022, зареєстрованого в реєстрі за №2-729 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.09.2022, зареєстрованого в реєстрі за №2-730 дружині померлого ОСОБА_7 належить: 1/2 частка у праві спільної сумісної вартості на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зокрема частки у статутному капіталі ТОВ "МВН" в розмірі 285000 грн, що становить 95% статутного капіталу, тобто 142500,00 грн, що становить 47,5% статутного капіталу товариства; 1/3 частки на 1/2 частки у статутному капіталі ТОВ "МВН" в розмірі 285000 грн, що становить 95% статутного капіталу, тобто 47500,00 грн, що становить 15,8(3)% статутного капіталу товариства. Таким чином, позивач набув права на 190000,00 грн, що становить 63,3(3)% статутного капіталу товариства.

В свою чергу, дочці померлого ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.2022, зареєстрованого в реєстрі за №2-731, належить 1/3 частки на 1/2 частки у статутному капіталі ТОВ "МВН" в розмірі 285000 грн, що становить 95% статутного капіталу, тобто 47500,00 грн, що становить 15,8(3)% статутного капіталу товариства. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визначення розміру часток учасників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є правомірним та обґрунтованим.

Стосовно вимоги про визначення частки статутного капіталу в розмірі 47500,00 грн, що відповідає 15,84%, як такої, що належить ТОВ "МВН", суд зазначає, що за відсутності доказів отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом та звернення до товариства з метою вступу до нього, вказана вимога є правомірною та обґрунтованою, позаяк не перешкоджає відповідачу ( ОСОБА_1 ) звернутись до товариства з такою заявою в подальшому.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-3 ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-3 зазначає, зокрема, що в позивача, як дружини померлого ОСОБА_7 наявне право вимоги виплати грошових коштів з частки, проте відсутнє право власності на частку в статутному капіталі товариства, а відтак свідоцтво про право власності видане на майно, яке у спірних правовідносинах не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, що свідчить про його незаконність. Таким чином, суд першої інстанції при визначенні розміру частки позивача в статутному капіталі ТОВ «МВН» неправомірно врахував свідоцтво про право власності від 16.09.2022, зареєстрованого в реєстрі за №2-729.

Також вказує, що ОСОБА_1 прийняв спадщину, а відтак набув майнову складову корпоративного права у вигляді певного розміру частки в статутному капіталі ТОВ «МВН». Відтак, зазначає, що висновок про належність ТОВ «МВН» частки статутного капіталу в розмірі 47 500 грн, що відповідає 15,8% - є необґрунтованим.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема, складено та підписано повний текст рішення 04.08.2023 року під час перебування судді у відпустці, що на думку відповідача свідчить про розгляд даної справи в суді першої інстанції неповноважним складом суду.

Позивачем подано письмові пояснення з проводу доводів апеляційної скарги, в яких позивач просив рішення господарського суду Вінницької області від 27.07.2023 року у справі №902/504/23 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

24.10.2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі №127/23784/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 року відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, з мотивів наведених в ухвалі суду.

В судовому засіданні, що відбулося 31.10.2023 року були присутні представники позивача та відповідача-3. Інші учасники справи не забезпечили явку своїх повноважних представників, про причини неявки суд не повідомили, належним чином повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів 1 та 2 за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу зборів учасників №1 від 24.06.2003 створено Товариство з обмеженою відповідальністю "МВН" (п.1 порядку денного). По п.2 другого порядку денного прийнято рішення про встановлення статутного фонду товариства в розмірі 18500,00 грн та вирішено розподілити частки між учасниками товариства таким чином: ОСОБА_7 - 17575,00 грн, що становить 95% статутного фонду; ОСОБА_6 - 925,00 грн, що становить 5% статутного фонду.

На підставі рішення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН", яке було оформлено протоколом загальних зборів учасників №3 від 11.11.2004, збільшено розмір статутного фонду товариства до 300000,00 грн та розподілено частки між учасниками Товариства наступним чином: ОСОБА_7 - 285000,00 грн, що становить 95% статутного фонду; ОСОБА_6 - 15000,00 грн, що становить 5% статутного фонду.

07.12.2004 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань включено відомості про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "МВН" (ідентифікаційний код: 32538118).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25.10.2005, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (т.1, а.с.7), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, про що в Книзі реєстрації смертей 02.09.2005 зроблений відповідний актовий запис №2566.

Згідно із положеннями пп.5.7.1., 5.7.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" (а.с.21-27, т.1), у випадку смерті, ліквідації (реорганізації) одного з учасників товариства всі права та обов`язки переходять до спадкоємця (правонаступника). При відмові спадкоємця (правонаступника) від вступу в Товариство йому видається в грошовій формі вартість внесеної частки, що належить вибувшому учаснику, отриманої на частку частини прибутку і відповідної частини майна Товариства на час вибуття учасника. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вибув з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня вибуття з відшкодуванням збитків від інфляції за строк виплати. В цьому випадку розмір статутного фонду Товариства підлягає відповідному зменшенню, але повинен бути поповнений на протязі одного року шляхом внесення додаткових внесків іншими учасниками або прийому нових учасників.

В матеріалах справи наявні свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме:

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.03.2006, зареєстроване в реєстрі за №6-476 (т.1, а.с.9), відповідно до якого ОСОБА_2 - дружині ОСОБА_7 , на підставі ст.1261 ЦК України належить одна третя частки майна - земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0520680503:05:001:0241;

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.03.2006, зареєстроване в реєстрі за №6-480 (т.1, а.с.10), відповідно до якого ОСОБА_3 - дочці ОСОБА_7 , на підставі ст.1261 ЦК України належить одна третя частки майна - земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0520680503:05:001:0241;

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.03.2006, зареєстроване в реєстрі за №6-478 (т.1, а.с.10), відповідно до якого ОСОБА_1 - сину ОСОБА_7 , на підставі ст.1261 ЦК України належить одна третя частки майна - земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0520680503:05:001:0241.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства №5 від 29.03.2006 (т.1, а.с.7 на звороті) прийняті такі рішення:

- по п.1 порядку денного - ввести до складу Товариства громадян України: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 ;

- по п.2 порядку денного - виключити зі складу учасників товариства громадянина України ОСОБА_7 у зв`язку зі смертю;

- по п.3 порядку денного - перерозподілити статутний фонд Товариства між учасниками таким чином:

- ОСОБА_6 - 15000,00 грн, що становить 5% статутного фонду;

- ОСОБА_2 - 105000,00 грн, що становить 35% статутного фонду;

- ОСОБА_3 - 90000,00 грн, що становить 30% статутного фонду;

- ОСОБА_1 - 90000,00 грн, що становить 30% статутного фонду.

Також в матеріалах справи наявні свідоцтва про право власності та про право на спадщину, зокрема:

- свідоцтво про право власності від 16.09.2022, зареєстроване в реєстрі за №2-729 (т.1, а.с.13), відповідно до якого ОСОБА_2 на підставі ст.63 Сімейного кодексу України належить 1/2 частка у праві спільної сумісної вартості на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зокрема частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" в розмірі 285000 грн, що становить 95% статутного капіталу;

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.09.2022, зареєстроване в реєстрі за №2-730 (т.1, а.с.13), відповідно до якого дружині ( ОСОБА_2 ), дочці ( ОСОБА_3 ), сину ( ОСОБА_1 ) померлого ОСОБА_2 на підставі ст.1261 ЦК України належить по 1/3 частки на 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" в розмірі 285000 грн, що становить 95% статутного капіталу. Зазначене свідоцтво про право на спадщину за законом видано ОСОБА_2 ;

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.09.2022, зареєстроване в реєстрі за №2-731 (т.1, а.с.14), відповідно до якого дружині ( ОСОБА_2 ), дочці ( ОСОБА_3 ), сину ( ОСОБА_1 ) померлого ОСОБА_2 на підставі ст.1261 ЦК України належить по 1/3 частки на 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" в розмірі 285000 грн, що становить 95% статутного капіталу. Зазначене свідоцтво про право на спадщину за законом видано ОСОБА_3 .

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі учасниками товариства є:

- ОСОБА_6 - 15000,00 грн, що становить 5% статутного фонду;

- ОСОБА_2 - 105000,00 грн, що становить 35% статутного фонду;

- ОСОБА_3 - 90000,00 грн, що становить 30% статутного фонду;

- ОСОБА_1 - 90000,00 грн, що становить 30% статутного фонду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" та розмірів часток його учасників.

Відповідно до ч.1 ст.140 ЦК України (в ред. чинній, станом на 01.09.2005) товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно з ч.5 ст.147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Згідно із положеннями пп.5.7.1. статуту ТОВ "МВН" (т.1, а.с.21-27), у випадку смерті, ліквідації (реорганізації) одного з учасників товариства всі права та обов`язки переходять до спадкоємця (правонаступника).

За правилами ст.55 Закону України "Про господарські товариства" (в ред. чинній, станом на 01.09.2005) при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Положеннями ч.1,2, 5 ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини (такий висновок наведено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.12.2022 у справі №463/1760/19).

Колегією суддів встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 16.09.2022 року державним нотаріусом на підставі ст. 63 Сімейного кодексу України посвідчено, що ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.11.1980 є пережившою дружиною ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сумісне майно подружжя складається, зокрема, із частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МВН» в розмірі 95% статутного капіталу вказаного товариства (а.с. 12, т.1).

Таким чином, вказане свідоцтво про право власності посвідчує юридичні факти, зокрема, про перебування позивача у шлюбі з померлою особою та про наявність спільного сумісного майна подружжя, що складається із частки у статутному капіталі ТОВ «МВН».

Відповідно до ч.1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

В разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні товариства зазначене майно стає власністю такої юридичної особи, а подружжя набуває право на частку в статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Частка в статутному капіталі товариства, яка придбана (набута) за рахунок спільних коштів подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя (аналогічний висновок щодо правового режиму майна подружжя, переданого до статутного капіталу викладено в постановах Верховного Суду від 16.03.2023 року у справ №911/2780/20 та від 13.06.2023 у справі 902/196/19).

З аналізу зазначених норм законодавства в їх взаємозв`язку із судовою практикою вбачається, що частка в статутному капіталі юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

При цьому, за загальним правилом ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Наведена норма за аналогією закону підлягає застосуванню і до визначення розміру частки у майні, що є у спільній сумісній власності, без його поділу.

Враховуючи вищевикладене, приписи ч.1 ст.61 Сімейного кодексу України, ч.2 ст.370 ЦК України, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачці належить 1/2 частка у праві спільної сумісної вартості на майно, набуте подружжям за час шлюбу, зокрема частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" в розмірі 285000 грн, що становить 95% статутного капіталу, тобто 142500,00 грн, що становить 47,5% статутного капіталу Товариства, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16.09.2022.

Окрім того, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.09.2022, зареєстрованого в реєстрі за №2-730 дружині померлого ОСОБА_7 належить 1/3 частки на 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" в розмірі 285000 грн, що становить 95% статутного капіталу, тобто 47500,00 грн, що становить 15,8(3)% статутного капіталу товариства.

Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач набув права на 190000,00 грн, що становить 63,3(3)% статутного капіталу товариства.

Дочці померлого ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.2022, зареєстрованого в реєстрі за №2-731, належить 1/3 частки на 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" в розмірі 285000 грн, що становить 95% статутного капіталу, тобто 47500,00 грн, що становить 15,8(3)% статутного капіталу товариства.

При цьому, підставами для прийняття рішення товариства №5 від 29.03.2006 про визначення часток його учасників були свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.03.2006, зареєстроване в реєстрі за №6-476 (т.1, а.с.9), свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.03.2006, зареєстроване в реєстрі за №6-480 (т.1, а.с.10) та свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.03.2006, зареєстроване в реєстрі за №6-478 (т.1, а.с.10), які стосувались земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 0520680503:05:001:0241. Наведене дає підстава для висновку, що вказане рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "МВН" було прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Однак, у даному випадку позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформованих у п.62, 63 постанови від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп."д" п.3 ч.5 ст.17 цього Закону).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, а тому позовні вимоги в частині визначення розміру часток учасників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є правомірним, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визначення частки статутного капіталу в розмірі 47500,00 грн, що відповідає 15,84%, як такої, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "МВН", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Матеріали справи не містять доказів про отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом щодо частки в статутному капіталі ТОВ МВН та звернення до товариства з метою вступу до нього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визначення частки статутного капіталу в розмірі 47500,00 грн, що відповідає 15,8%, як такої, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "МВН", є правомірною та обґрунтованою, оскільки не перешкоджає відповідачу ( ОСОБА_1 ) в подальшому отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину та звернутись до товариства з заявою про вступ до нього.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема, складено та підписано повний текст рішення 04.08.2023 року під час перебування судді у відпустці, що на думку відповідача свідчить про розгляд даної справи в суді першої інстанції неповноважним складом суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України метою апеляційного перегляду справи є перевірка апеляційним судом правильності й законності рішення суду першої інстанції, а спосіб досягнення цієї мети - розгляд справи по суті.

При цьому, в разі допущення процесуальних порушень, перелічених у ч. 3 ст. 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню. Зокрема, до обов`язкових підстав скасування рішення суду першої інстанції віднесено розгляд справи неповноважним складом суду (п.1 ч.3 ст. 277 ГПК України).

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що судове рішення у даній справі було проголошено судом в судовому засіданні, що відбулося 27.07.2023 року.

Згідно з протоколом судового засідання від 27.07.2023 року (т. 1, а.с. 128) участь у вказаному засіданні приймав представник позивача, представник відповідача-3 в судове засідання не з`явився. Згідно вказаного протоколу судового засідання судом оголошено вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

Однак, після виходу суду з нарадчої кімнати представники сторін в засідання не з`явилися, суддею було долучено до матеріалів справи вступну та резолютивну частину рішення датовану 27.07.2023 (а.с. 130, т.1).

Відповідно до ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

Отже, згідно з ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення, тобто у даному випадку 27.07.2023, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 27.07.2023 у справі 902/504/23 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "06" листопада 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.