Постанова

від 06.11.2023 по справі 922/1921/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2023 року м.Дніпро Справа № 922/1921/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Дніпровського технолого-економічного фахового коледжу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 (повне рішення складено 20.03.2023, суддя Ніколенко М.О.) у справі №922/1921/22

за позовом Дніпровського технолого-економічного фахового коледжу, м. Дніпро

до Державного біотехнологічного університету, м. Харків

про стягнення 187 570,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Дніпровський технолого-економічний фаховий коледж звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного біотехнологічного університету на свою користь основного боргу в сумі 170 576,60 грн та пені в сумі 16 994,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Харківським державним університетом харчування та торгівлі, яке 05.09.2021 реорганізовано шляхом приєднання до Державного біотехнологічного університету, умов договору №1 від 03.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на отримання орендованого нерухомого майна; продовженням користування відповідачем об`єкту оренди після закінчення цього договору та договору оренди майна, внаслідок чого нарахована вартість комунальних витрат за період з червня 2021 року по серпень 2022 року в сумі 170 576,50 грн, пеня в сумі 16 994,12 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 матеріали справи №922/1921/22 за позовною заявою Дніпровського технолого-економічного фахового коледжу до Державного біотехнологічного університету про стягнення заборгованості за договором у сумі 187 570,72 грн передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №922/1921/22 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Державний біотехнологічний університет не є правонаступником прав та обов`язків Харківського державного університету харчування та торгівлі за договором №1 від 03.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю згідно договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4119-ОД від 19.08.2010, що виключає можливість покладення на нього обов`язку виконання умов вказаного договору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Дніпровський технолого-економічний фаховий коледж звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №922/1921/22 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-відповідач є правонаступником Харківського державного університету харчування та торгівлі, що також підтверджується наказом Міністерства освіти і науки України «Про утворення Державного біотехнологічного університету» №689 від 18.06.2021;

-судом не враховані докази користування відповідачем об`єктом оренди (акти та рахунки);

-орендоване майно не було повернуто, акт приймання передачі сторонами не складався;

-відповідач фактично використовував майно та отримував комунальні послуги, тому не звільняється від обов`язку відшкодувати надані коледжем житлово комунальні послуги;

-відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Березкіна О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровського технолого-економічного фахового коледжу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №922/1921/22; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; відповідачу встановлений строк до 25.05.2023 для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4900000378580 відповідач отримав зазначену ухвалу Центрального апеляційного господарського суду 03.05.2023, процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

11.09.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу №922/1921/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М., якою ухвалою суду від 14.09.2023 справу прийнято до свого провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області ( орендодавець) та Харківським державним університетом харчування та торгівлі (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № І2/02-4119-ОД (надалі - договір оренди), погоджений із балансоутримувачем об`єкта оренди Державним вищим навчальним закладом «Дніпропетровський техніко - економічний коледж».

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно: частину нежитлових приміщень будівлі ДВНЗ «Дніпропетровський техніко - економічний коледж» (надалі - майно) площею 924,4 кв.м., розміщене за адресою: 49017, м. Дніпропетровськ, вул. Авіаційна, 33, на 4-му та 5-му поверхах 9-ти поверхової будівлі, що перебуває на балансі ДВНЗ «Дніпропетровський технолого - економічний коледж» (надалі - балансоутримувач), балансова вартість якого становить 1 877 141,36 грн.

Згідно п. 10.1 договору оренди він укладений строком на 2 роки 11 місяців та діє з 19.08.2010 до 18.07.2013 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органам державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача і органу управління державним майном, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені в договорі.

19.08.2010 між Фондом державного майна по Дніпропетровській області та Харківським державним університетом харчування та торгівлі підписаний акт приймання передачі, згідно якого останнім прийнято нежитлове приміщення площею 924,4 кв.м.

16.07.2013, 04.08.2016, 10.07.2019 до договору оренди були укладені додаткові угоди та договір про внесення змін та доповнень, якими, зокрема, внесені зміни щодо строку його дії, площі та вартості орендованого майна. Так, згідно договору про внесення змін і доповнень до договору оренди від 10.07.2019 площа орендованого майна складає 521,4 кв.м., договір є пролонгованим з 19.05.2019 по 18.04.2022 включно.

03.02.2021 між Державним вищим навчальним закладом «Дніпропетровський технолого - економічний коледж» ( балансоутримувач) та Харківським державним університетом харчування та торгівлі (орендар) було укладено договір № 1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю згідно Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № І2/02-4119-ОД від 19.08.2010 (надалі - договір про відшкодування витрат).

За умовами п. 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 49064, вул. Авіаційна, 33А, м. Дніпро (надалі - будівля), загальною площею 521,4 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Відповідно до п. 5.1 договору він діє з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Згідно п. 5.4 договору про відшкодування витрат реорганізація балансоутримувача чи орендаря або перехід права власності на приміщення чи будівлю до інших осіб не визнається підставою для зміни або припинення дії цього договору і зберігає свою дію до нового власника приміщення та будівлі (їх правонаступників), якщо інше не передбачено цим договором або законодавством.

Позивач посилається на те, що 05.09.2021 Харківський державний університет харчування та торгівлі був реорганізований шляхом приєднання до Державного біотехнологічного університету, що підтверджується листом відповідача №01-77 від 07.10.2021, в якому він не заперечував проти орендних правовідносин як правонаступник Харківського державного університету харчування та торгівлі.

В матеріалах справи міститься лист Дніпровського технолого економічного фахового коледжу від 07.02.2022 №76, яким він повідомив відповідача про заборгованість за комунальні витрати згідно договору №1 від 03.02.2021 про відшкодування витрат в сумі 90 548,79 грн та необхідність її оплати до 15.02.2022, в іншому разі буде розірваний договір оренди нерухомого майна.

Листом від 18.03.2022 №16-07-01089 Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило Харківський державний університет харчування та торгівлі та ДВНЗ «Дніпровський технолого економічний коледж про припинення терміну дії договору оренди з 19.04.2022.

07.02.2023 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях як орендодавцем та Державним біотехнологічним університетом як орендарем укладений договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №12/02-7708-ОД-ГС, за яким в оренду передані нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 220,2 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Авіаційна, 33, що перебуває на балансі Дніпровського технолого економічного фахового коледжу. Договір діє з 07.02.2023, на період дії воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування.

Позивач посилається на те, що у відповідача, який є правонаступником Харківського державного університету харчування та торгівлі та користувачем орендованого майна, виникла заборгованість з компенсації комунальних витрат за період: червень грудень 2021 року, січень вересень 2022 року в сумі 170 576,60 грн, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом, Державний біотехнологічний університет не є стороною договору № 1 від 03.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю згідно Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №І2/02-4119-ОД від 19.08.2010.

Частиною 1 ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

За таких обставин, інформація про правонаступників юридичної особи повинна бути внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що Державний біотехнологічний університет є правонаступником Харківського державного університету харчування та торгівлі.

Наданий позивачем лист Державного біотехнологічного університету № 1-77 від 07.10.2021 не є доказом правонаступництва Державного біотехнологічного університету в розумінні вимог чинного законодавства.

Крім того, судом були зроблені запити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичних осіб та з отриманих витягів встановлено, що в реєстрі відсутні відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є Державний біотехнологічний університет. Також в реєстрі відсутні відомості про юридичних осіб правонаступників Харківського державного університету харчування та торгівлі.

Тобто, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань станом на 20.03.2023 відсутня будь-яка інформація про те, що Державний біотехнологічний університет є правонаступником Харківського державного університету харчування та торгівлі.

В матеріалах справи також відсутні будь - які докази та відомості про заміну сторони в зобов`язанні з інших підстав (наприклад, угоди про заміну сторони у договорі).

За таких обставин, суд першої інстанції виснував, що Державний біотехнологічний університет не є правонаступником прав та обов`язків Харківського державного університету харчування та торгівлі за договором № 1 від 03.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю згідно Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № І2/02-4119-ОД від 19.08.2010, що виключає можливість покладення на Державний біотехнологічний університет обов`язку виконання умов вказаного договору.

До апеляційної скарги на підтвердження правонаступництва позивачем наданий новий доказ: наказ Міністерства освіти і науки України від 18.06.2021 №689 «Про утворення Державного біотехнологічного університету».

Відповідно до ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме Дніпровський технолого економічний фаховий коледж як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов`язань за договором, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог факт правонаступництва відповідача у спірних відносинах.

До суду першої інстанції належних доказів правонаступництва позивачем не надано, обґрунтована неможливість вчасного подання таких доказів не наведена, що виключає можливість їх прийняття та врахування судом апеляційної інстанції.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 Цивільного кодексу України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 Цивільного кодексу України).

Передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 Цивільного кодексу України), є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Ані передавальний акт, затверджений Міністерством освіти і науки України, ані розподільчий баланс до суду першої інстанції надані не були, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про непідтвердження факту правонаступництва відповідача у спірних відносинах.

З огляду на викладене, підстави для покладення на відповідача зобов`язань за договором №1 від 03.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю згідно договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4119-ОД від 19.08.2010, відсутні.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем заявлені до стягнення з відповідача також витрати на комунальні послуги за період з січня 2022 року по вересень 2022 року в загальній сумі 121 270,64 грн, в період, коли договір №1 від 03.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача вже не діяв та між сторонами були відсутні договірні зобов`язання. Крім того, як було встановлено, з 19.04.2022 закінчив дію договір оренди.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинного станом на 01.01.2022) Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Однак, у разі неукладення сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, позивач повинен довести надання таких послуг, що є предметом спору у даній справі.

На підтвердження заявлених витрат позивачем надані розрахунки фактично наданих комунальних послуг та витрат на утримання орендованого нерухомого майна згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4119-ОД від 19.08.2010 та договору №1 від 03.02.2021, акти про користування об`єктом оренди за вказаний період із розрахунку орендованої площі 521,4 кв.м., які підписані лише представниками позивача, тобто є односторонніми доказами. Ці документи без узгодження з відповідачем не можуть беззаперечно підтведжувати об`єм та вартість наданих послуг. Крім того, як було зазначено, відсутня правова підстава для відшкодування цих витрат відповідачем (між сторонами були відсутні договірні зобов`язання з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна), докази надіслання актів та розрахунків відповідачу не надані.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене та припинення дії договору №1 від 03.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача, яким узгоджені підстави для стягнення пені та її розмір, правові підстави для нарахування пені за період з 16.02.2022 по 26.09.2022 в сумі 10 665,13 грн відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №922/1921/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Дніпровського технолого-економічного фахового коледжу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №922/1921/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №922/1921/22 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Дніпровський технолого-економічний фаховий коледж.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв