Рішення

від 18.10.2023 по справі 914/703/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023 Справа № 914/703/23

м.Львів

за позовом: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Будівельний Альянс», м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім «Галич-Авто», м.Львів

до відповідача-3: Приватного підприємства « Галич-Моторс», м.Львів

про стягнення заборгованості з відповідачів в рівних частках. Ціна позову 96942,04 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Сосницькій А.А.

Представники сторін:

від позивача: Трофимчук Д.В.-представник

від відповідачів-1,2,3: Михайленко Є.О.-представник

Суть спору:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Львівської міської ради до відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово будівельний альянс», відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім «Галич-Авто», відповідача-3, Приватного підприємства «Галич-Моторс», про стягнення з них на користь Львівської міської ради в рівних частках суми боргу у розмірі 63 133, 86 гривень за землекористування за період 26.12.2019-26.02.2020 за Договором від 20.02.2020 №17464 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування у розмірі безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030 площею 20950 м.кв за адресою м. Львів, вул. Зелена 407, а також 28 550, 35 гривень (двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень тридцять п`ять копійок) інфляційних втрат, 5257,83 гривень (п`ять тисяч двісті п`ятдесят сім гривень вісімдесят три копійки) 3% річних.

Ухвалою суду від 06.03.2023 позовну заяву Львівської міської ради залишено без руху.

15.03.2023, за вх.№6533/23, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.04.2023.

05.04.2023,за вх.№8537/23, від відповідача-1 за підписом адвоката Михайленко Є.О. (ордер серія ВС №1193545) надійшов відзив на позовну заяву.

18.04.2023,за вх.№9568/23, від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Підготовче засідання 20.04.2023 не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. у період з 19.04.2023 по 28.04.2023. Ухвалою суду від 01.05.2023 та підготовче засідання призначено на 17.05.2023.

04.05.2023, за вх.№11139/23, від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме листа-заперечення Департаменту містобудування львівської міської ради від 04.05.2023 №24-вих-53612 на спільну заяву відповідачів про затвердження мирової угоди в редакції відповідачів.

В засіданні суду 17.05.2023, адвокатом Михайленком Є.О. надано ордери серії ВС №1200058 від 20.04.2023 та серії ВС №1200057 від 20.04.2023 на представництво інтересів відповідача-2 (ТзОВ «Автомобільний дім «Галич-Авто») та відповідача-3 (ПП «Галич-Моторс»).

Ухвалою суду від 17.05.2023 продовжено строки підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні на 14.06.2023

13.06.2023, за вх.№14636/23, від позивача поступили додаткові пояснення.

14.06.2023, за вх.№14824/23, від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 14.06.2023 суд повідомив позивача про відкладення розгляду справи на 20.06.2023.

19.06.2023, за вх.№2395/23, позивач подав заяву про зміну предмету позову.

20.06.2023, за вх.№15261/23, позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії мирової угоди від 19.04.2023 підписаної та завіреної печатками відповідачів, про результатами розгляду якої було повідомлено листом Департаменту містобудування львівської міської ради від 04.05.2023 №24-вих-53612.

В підготовчому засіданні 20.06.2023 було оголошено перерву до 29.06.2023 на 13:00 год.

29.06.2023, за вх.№16181/23, представником відповідачів 1,2,3 подано додаткові пояснення.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 29.06.2023 суд постановив заяву позивача вх.№2395/23 від 19.06.2023 про зміну предмету позову прийняти до розгляду і у подальшому розгляд справи здійснювати із врахуванням цієї заяви; усне клопотання представника позивача про оголошення перерви задовольнити; оголосити перерву в підготовчому засіданні до 12.07.2023.

11.07.2023, за вх.№17263/23, від представника позивача поступили додаткові пояснення.

Ухвалою від 12.07.2023 суд закрив підготовче провадження у справі №914/703/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.08.2023.

29.08.2023, за вх.№ 20951/23, клопотання про долучення доказів.

28.09.2023, за вх.№23518/23, від відповідачів поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалами від 30.08.2023 суд повідомив відповідачів 1,2,3 про відкладення розгляду справи на 18.10.2023.

18.10.2023, за вх.№4159/23, від представника відповідача 1 поступило клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/3061/23.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 18.10.2023 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 18.10.2023 забезпечив, позовні вимоги підтримав.

Відповідачі явку уповноваженого представника в судове засідання 18.10.2023 забезпечили, який позовні вимоги заперечив.

В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Львівською міською радою та ТзОВ «Торгово будівельний альянс», ТзОВ «Автомобільний Дім «Галич-авто», ПП «Галич-моторс» 20.02.2020 р. укладено Договір № 17464 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ділянкою площею 20950 м кв. за адресою: м. Львів, вул.Зелена, 407.

Відповідачі не виконали взяті на себе за цим Договором зобов`язання із сплати до 31.05.2020 р. позивачу 77045,72 грн. В рахунок сплати вказаної заборгованості позивач зарахував 13911,86 грн. орендної плати за землю.

В заяві про зміну предмету позивач просить стягнути з відповідачів в рівних частках суму боргу у розмірі 63 133, 86 гривень за землекористування за період 26.12.2019-26.02.2020 за договором від 20.02.2020 №17464 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування у розмірі безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030 площею 20950 м.кв за адресою м. Львів, вул. Зелена 407, а також 28 550, 35 гривень (двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень тридцять п`ять копійок) інфляційних втрат, 5257,83 гривень (п`ять тисяч двісті п`ятдесят сім гривень вісімдесят три копійки) 3% річних.

Позиція відповідача-1.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що між ним та позивачем були правовідносини по використанню земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030 відповідно до договору оренди землі від 20 лютого 2020 року, яким було встановлено розмір орендної плати - 8 (вісім) відсотка від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ст. 17 розділу II Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

04.03.2020 було зареєстровано договір оренди землі С-4727 від 20.02.2020, та зареєстроване інше речове право за № 202879079 із строком дії до 21.12.2027.

Відповідач-1 не визнає заборгованості та не зважаючи на укладений договір про відшкодування втрат за фактичне землекористування, Він не здійснював жодних платежів по погашенню заборгованості за вище вказаним договором, оскільки вважає такий договір не законним.

Окрім зазначає, що на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №1.380.2019.000737 ухвалу Львівської міської ради за № 631 від 30 червня 2016 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» - визнана протиправною та нечинною. Також даним рішенням було визнано протиправним - Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 №1792-14, затверджений Держземагенством України, яка визначала базову вартість одного м2 землі у Львові в розмірі 435,01.

Посилаючись на постанову ВП ВС від 09 листопада 2021 р. у справі № 635/4233/19 відповідач зазначає, що «суд може самостійно визначити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером, оскільки для визначення розміру нормативної грошової оцінки немає необхідності встановлювати факти, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.».

Позиція відповідачів-2,3.

Відзовів на позовну заяву відповідачі 2,3, у строки визначені ухвалою про відкриття провадження, до суду не подали.

Позиція позивача у відповіді на відзив відповідача-1.

Заперечуючи доводи відповідача-1 позивач зазначає, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності ТзОВ «Торгово будівельний альянс», ТзОВ «Галич-авто», ПП «Галич-моторс» від 20.02.2020 №17464, відповідно до п.1 якого землекористувачі ТзОВ «Торгово будівельний альянс», ТзОВ «Галич-авто», ПП «Галич-моторс», що користуються земельною ділянкою за адресою м. Львів, вул. Зелена, 407, площею 20950 кв.м., зобов`язуються сплатити до 31 березня 2020 року кошти в сумі 77 045,72 грн. за землекористування за період від 26.12.2019 року до 26.02.2020 року.

Позивач зазначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони погодили суму заборгованості та терміни сплати. Договір укладено відповідно до норм законодавства, умови визнані та погоджені сторонами та скріплені особистими підписами представників сторін та їх печатками.

Договір про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування - це двостороння угода укладена між Львівською міською радою, як власником земельної ділянки комунальної власності та суб`єктом підприємницької діяльності, який користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, та відшкодовує згідно умов договору суму коштів за користування земельною ділянкою до моменту укладення договору оренди земельної ділянки.

Між Позивачем та Відповідачем за період з 26.12.2019-26.02.2020 був укладений договір про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою на вул. Зелена, 407.

У додаткових поясненнях від 13.06.2023 позивач зазначає, що відповідно до п. 6.3.2 розділу 6 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землі у м. Львові (надалі - Порядок), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017 №1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові», договір оренди землі не може бути укладено при відсутності підписаного зі сторони орендаря (землекористувача) проекту договору оренди землі та договору (угоди) про відшкодування втрат від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою за період з часу прийняття ухвали про надання в оренду земельної ділянки до часу підписання договору оренди землі у Львівській міській раді або умов, викладених у пункті 6.3.3.

Відповідно до п. 4.1.2. ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 за №6190 «Про надання ТзОВ «Торгово будівельний альянс», ТзОВ «Автомобільний дім «Галич- Авто», ПП «Галич-моторс» земельної ділянки на вул. Зеленій, 407», відповідачі у тримісячний термін повинні укласти з Львівською міською радою договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування за користування земельною ділянкою.

На виконання п. 4.1.2. зазначеної вище ухвали, між Львівською міською радою та відповідачами укладено договір про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ділянкою площею 20950 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Зелена, 407 від 20.02.2020 за №17464.

Позивач зазначає, що ухвала Львівської міської ради від 26.12.2019 №6190 не оскаржувалась в суді. Також договір від 20.02.2020 за №17464 є чинним.

У додаткових поясненнях від 29.06.2023, поданих представником відповідачів 1,2,3 зазначається, що ухвалу Львівської міської ради за № 631 від 30 червня 2016 р. визнано протиправною та нечинною рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 р. у справі № 1.380.2019.000737, яке набрало законної сили. Тоді як нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації є базою оподаткування плати за землю і прямо впливає на розмір цієї плати. Розрахована позивачем заборгованість за договором за фактичне землекористування є не коректною та не відповідає дійсності.

Відповідач вважає, що розглядаючи вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати суд зобов`язаний встановити, зокрема: фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; площу земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі, а отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення судового спору.

Відповідач посилається на висновки Верховного Суду щодо стягнення безпідставно збережених грошових коштів, які фактичний користувач земельної ділянки мав заплатити за користування такою земельною ділянкою, що викладені у постановах від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18), від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 28.02.2020 у справі №913/169/18, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18), від 10.02.2020 р. у справі № 922/981/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.4.1.2 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6190 «Про надання ТзОВ Торгово будівельний альянс", ТзОВ Автомобільний дім Галич-авто, ПП Галич-моторс" земельної ділянки на вул. Зеленій, 407», між Львівською міською радою та ТзОВ Торгово будівельний альянс", ТзОВ Автомобільний дім Галич- авто, ПП Галич-моторс" укладено Договір від 20.02.2020 № 17464 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності ТзОВ Торгово будівельний альянс", ТзОВ Автомобільний дім Галич-авто, ПП Галич-моторс".

Відповідно до п.1 Договору землекористувачі зобов`язалися сплатити до 31.03.2020 на розрахунковий рахунок № UА458999980000031415611013002, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Отримувач - ГУК у Львів/м.Львів/24062200, ЄДРПОУ - 38008294 кошти в сумі 77 042,72 гривень за землекористування за період від 26.12.2019 - 26.02.2020.

Умови договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування Відповідачі не виконали. Факт наявності заборгованості у відповідачів за договором від 20.02.2020 № 17464 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів підтверджується листом департаменту фінансової політики від 05.12.2022 №4-2201- 11631.

Відповідно до п.2 Договору сторони погодили, що при наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою, виданою органом ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума сплати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку.

Договір підсується з однієї сторони Землевласником Львівською міською радою в особі в.о. директора департаменту містобудування та з іншої сторони Землекористувачем або його представником (п.3 Договору).

Згідно п. 4 Договору він діє до моменту сплати Землекористувачем суми, вказаної у пункті 1 або суми, зменшеної на підставі пункту 2 цього Договору.

У матеріалах справи немає доказів розірвання цього Договору у встановленому законом порядку, визнання його недійсним, чи внесення до нього змін.

За період, вказаний в договорі, сплачено орендну плату за землю в сумі 13 911,86 грн, що не заперечується відповідачем та на яку із врахуванням п.2 позивачем зменшено суму коштів, які підлягали до стягнення за Договором від 20.02.2020 №17464.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем звертався до Відповідачів з письмовими претензіями від 28.07.2022 (вих. № 2403-вих-53117) та 05.01.2023 вих. № 2403-вих-2339)

Львівською міською радою було скеровано 28.07.2022 лист на адресу Відповідача (вих. № 2403-вих-53117), в яких заявлено вимогу терміново сплатити кошти за договором від 20.02.2020 №17464 в сумі 63133,86 грн. В претензії позивач попереджував відповідачів, що випадку невиконання грошового зобов`язання за договором відповідачі будуть притягнуті до відповідальності відповідно до Закону. Однак, про результати розгляду листів Відповідачами міську раду не повідомлено, заборгованість не погашено.

З матеріалів вбачається, що вже в ході розгляду даної справи відповідачі зверталися до позивача щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

До клопотання від 26.06.2023 позивачем долучено копію підписаної зі сторони відповідачів мирової угоди, зі змісту якої вбачається визнання відповідачами заборгованості у розмірі 63133,83 грн.

Також долучено лист Департаменту містобудування Львівської міської ради від 04.05.2023 №24-вих-53612, у якому останній заперечує проти укладення мирової угоди.

За прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку ст.625 ГПК України позивачем нарахована 28 550, 35 грн інфляційних втрат, 5257,83 грн 3% річних.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Як передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положенням ст. 142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участю держави у форматуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),

Згідно зі ст. ст. 10, 265 ПК України, плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Львівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі земельних ділянок в оренду Відповідачами.

Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси місцевого самоврядування. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Щодо зобов`язань відповідачів перед позивачем з відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування відповідачами, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 20 лютого 2020 р. укладено Договір оренди землі. За цим договором позивач передає відповідачу в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030, площею 2,0950 га за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 407, для обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів (код КВЦПЗ 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики , оборони та іншого призначення. У п. 9 Договору оренди сторони визначили, що орендна плата становить 462274,32 грн. в рік, тобто 38522,86 грн. в місяць.

Враховуючи, що відповідно до пунктів 1 та 2 Договору № 17464 від 20.02.2020 р. сторони погодили, що за наявності сплати орендної плати за аналогічний період по спірній земельній ділянці, сума сплати, передбачена у п. 1 Договору № 17464, зменшується на суму сплати орендної плати, суд дійшов висновку про правомірність зарахування в рахунок відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування орендної плати у сумі 13911,86 грн., сплаченої відповідачами.

Факт використання відповідачами земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030, площею 2,0950 га за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 407, яка належить позивачу на праві власності, з 26.12.2019 р. до 26.02.2020 р. для обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів не заперечується та не спростовується відповідачами, підтверджується Договором №17464 від 20.02.2020 р. та Договором оренди землі від 20.02.2020.

У матеріалах справи немає доказів сплати відповідачами позивачу решти коштів (63133,83 грн.) в якості відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування відповідачами.

Щодо тверджень відповідача-1 у відзиві та представника відповідачів 2,3 у поясненнях стосовно нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки, то такі твердження суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмета спору у справі. Спір у справі стосується стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла на підставі Договору № 17464 від 20.02.2020. Цей договір укладено сторонами за їх взаємною згодою, а отже, й суму втрат, які підлягають відшкодуванню, теж визначено у ньому сторонами, а не позивачем одноособово, за взаємною згодою та на підставі вільного волевиявлення.

Щодо решти аргументів відповідачів, то суд не належить до встановлених ст.ст. 6 та 18 Закону України «Про оцінку земель» суб`єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель та не уповноважений проводити нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц.

Судом зазначається, що до матеріалів справи позивачем додано проект мирової угоди підписаної зі сторони відповідачів, у п.2 якої останніми визнано заборгованість перед позивачем згідно договору №17464 від 20.02.2020 у розмірі 63133,86 грн, проте у заявах по суті та поясненнях у справі представником відповідача заперечуються позовні вимоги.

Як вже зазначалось судом договір від 17464 від 20.02.2020 укладено між позивача та відповідачами 1,2,3, згідно якого землекористувачі зобов`язувались спільно сплатити суму коштів визначену у договорі без визначення конкретного розміру сплати щодо кожного з відповідачів, відтак презюмується, що така сплати відповідачами повинна була бути проведена в рівних частках.

Враховуючи викладені вище та встановлені судом обставини, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів 63133,83 грн. заборгованості в рівних частках, підлягають задоволенню повністю, а саме до стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає по 21044,61 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що такий здійснений в межах визначених законом строків, математично порахований правильно. Тому зазначена позовна вимога про стягнення з відповідачів в рівних частках 28550,35 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення, а саме до стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає по 9516,78 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що такий здійснений в межах визначених законом строків, математично порахований правильно. Тому зазначена позовна вимога про стягнення з відповідачів в рівних частках 5257,83 грн. 3% річних підлягає до задоволення, а саме до стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає по 1752,61 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на відповідачів в сумі 2684,00 грн., а саме по 894,67 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути в рівних частках з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово будівельний альянс (ЄДРПОУ 42873861, юридична адреса: 79005, м. Львів, вул. Тершаковців, 64), Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім Галич-авто (ЄДРПОУ39011711, юридична адреса: м. Львів, вул. Зелена, 407), Приватне підприємство Галич-моторс (ЄДРПОУ 41457569, юридична адреса: 79066, м. Львів, вул. Зелена, 407) на користь Львівської міської ради (Код ЄДРПОУ 04055896, юридична адреса пл. Ринок,1 , м. Львів) суму боргу у розмірі 63 133, 86 грн за землекористування за період 26.12.2019-26.02.2020 за договором від 20.02.2020 №17464 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування у розмірі безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030 площею 20950 м.кв за адресою м. Львів, вул. Зелена 407, а також 28 550, 35 грн інфляційних втрат, 5257,83 грн 3% річних.

3. Стягнути в рівних частках з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово будівельний альянс (ЄДРПОУ 42873861, юридична адреса: 79005, м. Львів, вул. Тершаковців, 64), Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім Галич-авто (ЄДРПОУ 39011711, юридична адреса: м. Львів, вул. Зелена, 407), Приватне підприємство Галич-моторс (ЄДРПОУ41457569, юридична адреса:79066, м. Львів, вул.Зелена,407) на користь Львівської міської ради (Код ЄДРПОУ 04055896, юридична адреса пл. Ринок,1, м. Львів) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 02.11.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.