Постанова

від 15.12.2023 по справі 914/703/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2023 р. Справа №914/703/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-Будівельний Альянс б/н від 10.11.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 суддя: Кітаєва С.Б., м. Львів, повний текст рішення складено 02.11.2023,

у справі № 914/703/23

за позовом Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-Будівельний Альянс, м. Львів,

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім Галич-Авто, м. Львів,

до відповідача-3 приватного підприємства Галич-Моторс, м. Львів,

про стягнення заборгованості з відповідачів в рівних частках,

ціна позову 96 942,04 грн.,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

28.02.2023 Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-Будівельний Альянс (надалі ТОВ Торгово-Будівельний Альянс), до товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім Галич-Авто (надалі ТОВ Автомобільний дім Галич-Авто) та до приватного підприємства Галич-Моторс (надалі ПП Галич-Моторс) про стягнення заборгованості з відповідачів в рівних частках 96 942,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Львівською міською радою та ТзОВ «Торгово будівельний альянс», ТзОВ «Автомобільний Дім «Галич-авто», ПП «Галич-моторс» 20.02.2020 р. укладено Договір № 17464 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ділянкою площею 20950 м кв. за адресою: м. Львів, вул.Зелена, 407.

Відповідачі не виконали взяті на себе за цим Договором зобов`язання із сплати до 31.05.2020 р. позивачу 77045,72 грн. В рахунок сплати вказаної заборгованості позивач зарахував 13911,86 грн. орендної плати за землю.

В заяві про зміну предмету позивач просить стягнути з відповідачів в рівних частках суму боргу у розмірі 63 133, 86 гривень за землекористування за період 26.12.2019-26.02.2020 за договором від 20.02.2020 №17464 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування у розмірі безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030 площею 20950 м.кв за адресою м. Львів, вул. Зелена 407, а також 28 550, 35 гривень (двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень тридцять п`ять копійок) інфляційних втрат, 5257,83 гривень (п`ять тисяч двісті п`ятдесят сім гривень вісімдесят три копійки) 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за договором № 17464 від 20.02.2020 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування суб`єктами підприємницької діяльності ТОВ «Торгово будівельний альянс», ТОВ «Автомобільний дім «Галич-авто», ПП «Галич-моторс».

Правовою підставою позову зазначено ст.ст. 218, 222 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 265 ПК України, ст. 64 БК України, ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.10.2023 відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі в зв`язку із порушенням вимог ч.3 ст.195 ГПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто в рівних частках з ТОВ «Торгово-Будівельний Альянс», ТОВ Автомобільний дім «Галич-Авто», ПП «Галич-Моторс» на користь Львівської міської ради суму основного боргу в розмірі 63133, 86 грн. на підставі договору від 20.02.2020 №17464, укладеного між сторонами, за користування земельною ділянкою комунальної власності, з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030, площею 20 950 м.кв., що розміщена по вул. Зеленій, 407 в м. Львові, за період з 26.12.2019 по 26.02.2020, а також 28 550, 35 грн. інфляційних втрат, 5257,83 грн.- 3% річних та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що 20.02.2020 між сторонами укладено договір за № 17464 про стягнення суми боргу для відшкодування втрат Львівською міською радою за землекористування суб`єктами підприємницької діяльності: ТОВ «Торгово будівельний альянс», ТОВ «Автомобільний дім «Галич-авто», ПП «Галич-моторс».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано те, що відповідачами вчиняються дії щодо визнання недійсним договору за № 17464 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування.

Апелянт посилається на невідповідність умов договору, суми та розрахунку, оскільки розрахунок відшкодування втрат здійснено Львівською міською радою на підставі нормативної грошової оцінки, введеної в дію ухвалою ради, яка була визнана незаконною в судовому порядку.

Судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі.

Учасники справи не скористалися правом передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-Будівельний Альянс б/н від 10.11.2023 на рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі №914/703/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 914/703/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

26.12.2019 Львівською міською радою на 22-гій сесії 7-го скликання прийнято ухвалу за № 6190 «Про надання ТОВ «Торгово будівельний альянс», ТОВ «Автомобільний дім «Галич-авто», ПП «Галич-моторс» земельної ділянки на вул. Зеленій, 407» (надалі ухвала).

Відповідно до п. 4.1.2 ухвали ТОВ «Торгово будівельний альянс», ТОВ «Автомобільний дім «Галич-авто», ПП «Галич-моторс» зобов`язані у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою.

20.02.2020 Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Торгово будівельний альянс», ТОВ «Автомобільний дім «Галич-авто», ПП «Галич-моторс» (орендарі) укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець передає орендарям в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030, площею 2,0950 га за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 407, для обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів (код КВЦПЗ 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі орендна плата становить 462 274,32 грн. в рік, тобто 38 522,86 грн. в місяць.

На виконання п.4.1.2 ухвали, 20.02.2020 Львівською міською радою (землевласник) та ТОВ «Торгово будівельний альянс», ТОВ «Автомобільний дім «Галич-авто», ПП «Галич-моторс» (землекористувач) укладено договір за № 17464 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності ТОВ «Торгово будівельний альянс», ТОВ «Автомобільний дім «Галич-авто», ПП «Галич-моторс» (надалі договір), тобто з часу прийняття ухвали про надання в оренду земельної ділянки до часу підписання договору оренди землі у Львівській міській раді або умов, викладених у пункті 6.3.3. Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землі у м. Львові (надалі - Порядок), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017 №1995 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові». Ухвала Львівської міської ради від 26.12.2019 №6190 не оскаржувалась в суді, оже є чинною.

Відповідно до п. 1 договору землекористувачі зобов`язуються сплатити до 31.03.2020 на розрахунковий рахунок № UА458999980000031415611013002, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Отримувач - ГУК у Львів/м.Львів/24062200, ЄДРПОУ - 38008294 кошти в сумі 77 042,72 грн. за землекористування за період від 26.12.2019 - 26.02.2020.

За змістом п. 2 договору сторони погодили, що при наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою, виданою органом ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума сплати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку.

Договір діє до моменту сплати землекористувачем суми, вказаної у пункті 1 або суми, зменшеної на підставі пункту 2 цього договору (п. 4 договору).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участю держави у форматуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Факт використання відповідачами земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030, площею 2,0950 га за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 407, в період з 26.12.2019 до 26.02.2020 для обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів не заперечується та не спростовується відповідачами, підтверджується договором №17464 від 20.02.2020 та до моменту державної реєстрації речового права на землю в установленому законом порядку (договір оренди земельної ділянки від 20.02.2020).

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1 договору за № 17464 від 20.02.2020 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування відповідачами, які зобов`язуються сплатити до 31.03.2020 кошти в сумі 77 042,72 грн. за період з 26.12.2019 до 26.02.2020.

За змістом п. 2 договору за № 17464 від 20.02.2020 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування сторони погодили, що при наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою, виданою органом ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума сплати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку.

На виконання умов договору оренди землі від 20.02.2020 відповідачами сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою в сумі 13 911,86 грн., що не заперечується учасниками справи та узгоджується з наявними матеріалами справи, а тому в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Факт наявності заборгованості у відповідачів за договором від 20.02.2020 № 17464 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів підтверджується також листом департаменту фінансової політики за №4-2201- 11631 від 05.12.2022.

28.07.2022 та 05.01.2023 позивач скеровував відповідачам претензії (вих. № 2403-вих-53117 та вих. № 2403-вих-2339) за змістом яких просив сплатити кошти за договором від 20.02.2020 №17464 в сумі 63 133,86 грн.

Зазначені претензії залишені відповідачами без відповіді та належного реагування.

Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідачів грошових коштів, на підставі укладеного між сторонами договору, а саме відшкодування Львівській міській раді втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування земельною ділянкою, що належала Львівській міській раді (за кадастровим номером 4610136800:06:004:0030, площею 20 950 м.кв.) в розмірі 63 133,86 грн. (77 042,72 грн. - 13 911,86 грн.).

Відповідачі (в розумінні ч. 1 ст. 96 ЦК України) самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів (в рівних частках) на користь позивача 63 133,86 грн. за землекористування за період 26.12.2019-26.02.2020 за договором від 20.02.2020 №17464 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування у розмірі безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:06:004:0030 площею 20 950 м.кв. за адресою м. Львів, вул. Зелена 407.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про невідповідність умов договору, сумі та розрахунку, оскільки розрахунок відшкодування втрат здійснено Львівською міською радою на підставі нормативної грошової оцінки, введеної в дію ухвалою міської ради, яка була визнана незаконною в судовому порядку, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Спір у справі стосується стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла на підставі договору за № 17464 від 20.02.2020 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування. Цей договір укладено сторонами за їх взаємною згодою, а отже, й суму втрат, які підлягають відшкодуванню, теж визначено у ньому сторонами, а не позивачем одноособово, за взаємною згодою та на підставі вільного волевиявлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 зазначено, що за змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Об`єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Отже принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що відповідачами вчиняються дії щодо визнання недійсним договору за № 17464 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування, апеляційний господарський суд вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 07.12.2023 №209/2249/21 ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Об`єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова ОП КЦС ВС від 27.01.2020 року всправі № 761/26815/17).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).

Одночасно апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про застосування поняття «добросовісність» щодо поведінки відповідачів.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі, апеляційний господарський суд зазначає, що на момент подання відповідачем-1 клопотання про зупинення провадження - справа розглядалася по суті, а саме на стадії дослідження доказів.

Відповідно до частини 3 статті 195 ГПК України провадження в справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини 1 статті 227 та пунктом 1 частини 1 статті 228 цього ГПК України.

Можливість зупинення провадження у справі з підстав, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України на стадії розгляду справи по суті чинним ГПК України не передбачена.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Таким чином висновки місцевого господарського суду про задоволення позову відповідають встановленим обставинам по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не перевіряє рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-Будівельний Альянс б/н від 10.11.2023 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 4 026,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 142 від 22.11.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-Будівельний Альянс б/н від 10.11.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 у справі № 914/703/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 4 026,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.