Ухвала

від 01.11.2023 по справі 515/1060/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"01" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 515/1060/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача-1: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

відповідача-2: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: державного реєстратора Татарбунарської районної державної реєстрації Крутової Ольги Анатоліївни (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Горького, 1)

про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя

за участю представників сторін:

від позивача: Кострич М.П., адвокат

від відповідача-1: Дімов Ю.П., адвокат

від відповідача-2: Дімов Ю.П., адвокат

від третьої особи: не з`явився

в с т а н о в и в :

У липні 2019 Стогній О.М. звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до відповідачів, в якому просила визнати недійсним рішення про передачу будівель до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018", викладене у протоколі загальних зборів власників ТОВ "Буджак 2018" від 19.04.2018 №1; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на це майно за ТОВ "Буджак 2018"; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 це майно; у порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини зазначеного майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 2002 року до 01.07.2007 проживала із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а з 01.07.2007 до 07.09.2018 перебувала із ним у зареєстрованому шлюбі; разом вони набули право власності на будівлі, відчуження яких як спільного сумісного майна подружжя відбулося без згоди позивачки.

Татарбунарський районний суд Одеської області заочним рішенням від 23.07.2020 позов ОСОБА_1 задовольнив частково; визнав рішення про передачу до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018" будівель недійсним, скасував запис про державну реєстрацію права власності на це майно за ТОВ "Буджак 2018"; витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 будівлі, у порядку поділу майна визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівель та вирішив питання розподілу судових витрат.

Одеський апеляційний суд постановою від 08.04.2021 заочне рішення Татарбунарським районного суду Одеської області від 23.07.2020 залишив без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду постановою від 08.09.2021 рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23.07.2020, додаткове рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 26.08.2020 та постанову Одеського апеляційного суду від 08.04.2021 скасував, провадження у справі закрив.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалою від 17.11.2021 задовольнив заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передав справу №515/1060/19 для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Господарський суд Одеської області рішенням від 11.07.2022 закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання в порядку поділу майна за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини будівель; позов задовольнив частково: визнав недійсним рішення про передачу будівель ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018", викладене у протоколі загальних зборів засновників ТОВ "Буджак 2018" від 19.04.2018 №1, скасував записи про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Буджак 2018" на будівлі; в іншій частині позову відмовив.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 в частині відмови у задоволенні позову скасував та ухвалив у цій частині нове рішення: витребував з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 будівлі; рішення в частині закриття провадження у справі скасував та направив справу в частині позовних вимог про визнання в порядку поділу майна за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини нерухомого майна для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Постановою Верховного Суду від 24.05.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №515/1060/19 змінено, виклавши пункти 3 та 4 її резолютивної частини у такій редакції: "3. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок відпочинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . 4. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю їдальні, що розташована за адресою вулиця Курортна, 70-б (Расєйка) Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області." В іншій оскарженій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №515/1060/19 залишено без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 справу №515/1060/19 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Сулімовській М.Б.

Ухвалою від 24.07.2023 справу прийнято до провадження, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 23.10.2023 та відкладено підготовче засідання на 28.09.2023.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 28.09.2023, не відбулося.

Ухвалою від 29.09.2023 призначено підготовче засідання на 13.10.2023.

11.10.2023 позивачем та відповідачами подано до суду спільну заяву про затвердження мирової угоди разом з примірником мирової угоди.

В судовому засіданні 13.10.2023 було оголошено перерву до 01.11.2023.

В судове засідання 01.11.2023 з`явились представники позивача та відповідачів, які підтримали спільну заяву про затвердження мирової угоди та просили її задовольнити і затвердити укладену між сторонами мирову угоду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч. ч. 1-4 ст. 192 ГПК України).

За своїм змістом мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити. У зв`язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Дослідивши умови мирової угоди, суд звертає увагу на наступне.

Так, за умовами підпункту 1.3 пункту 1 мирової угоди позивач зобо`язується перерахувати на рахунок відповідача-1 грошові кошти у розмірі 82636,41 грн., які будуть отримані позивачем у зв`язку із виконанням зведеного ВП №72392815 (де стягувачем є позивач, а боржником відповідач-1) протягом 3 календарних днів з моменту зарахування коштів на рахунок позивача від виконавця, що здійснює примусове стягнення. В рамках визначеної у цьому пункті суми грошових коштів, сторони узгодили, що в разі, якщо за ВП №72392815 виконавцем, що здійснює примусове стягнення, предмет обтяження (земельна ділянка) не буде реалізований через систему електронних торгів "Прозорро" два рази поспіль, в результаті чого буде знижуватися ціна предмету обтяження, то відповідач-1 зможе надати виконавцю, що здійснює примусове стягнення, нотаріальну заяву від позивача про відмову від примусового стягнення за ВП №72392816, яку позивач повинна нотаріально посвідчити на протязі 3 календарних днів і передати відповідачу-1, для можливості відповідача-1, при настанні вказаних обставин, закінчити ВП №72392815 на підставі зазначеної заяви, і отримати назад предмет обтяження, в результаті чого у позивача автоматично анулюється обов`язок стосовно перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 82636,41 грн.

Суд констатує, що означений пункт викладено нечітко і двозначно. Суду не доведено обставин виникнення обов`язку відповідача-1 сплатити позивачу кошти в розмірі 82636,41 грн., а також щодо реалізації земельної ділянки. Незрозумілим є автоматичне анулювання обов`язку позивача щодо перерахування коштів на рахунок самого позивача. Вказаний пункт мирової угоди містить ряд умов, невиконання яких, на переконання суду, може призвести до виникнення нового спору.

Крім того, за умовами підпункту 2.1 пункту 2 мирової угоди, відповідач-1 зобов`язується передати позивачу належну на праві власності відповідачу-1 частини квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості №2804798651100).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо осіб, які зареєстровані у вказаній квартирі (її частині), у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що умовами мирової угоди в цій частині не будуть порушені права та охоронювані законом інтереси третіх осіб.

Згідно ч.5 ст.192 ГПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Отже, оскільки у даному випадку умови мирової угоди суперечать приписам ст.192 ГПК України, як такі, що викладені нечітко і двозначно, містять умови, що можуть призвести до виникнення нового спору; суду не доведено належними і допустими доказами, що умови мирової угоди не порушують прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди у справі.

Керуючись ст.ст.192, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні спільної заяви сторін про затвердження мирової угоди відмовити.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 01.11.2023 та не підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали складено і підписано 06.11.2023.