Рішення

від 31.10.2023 по справі 922/2038/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023м. ХарківСправа №922/2038/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до1. Фермерського господарства "ФЕРМА-2018" , 2. ОСОБА_1 простягнення коштів

за участю представників:

позивача Левицька А.В.

відповідача-1 не з`явився;

відповідача-2 не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФГ "ФЕРМА-2018" та ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 29.12.2021 №б/н в розмірі 595.000,00 грн (500.000,00 грн - заборгованість за кредитом, 95.000,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії), а також судові витрати.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача-1 в частині повернення кредитних коштів на підставі укладеного з позивачем кредитного договору від 29.12.2021 №б/н.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2023 по справі №922/2038/23 відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи та встановлений сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2023 здійснено перехід до розгляду справи №922/2038/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/2038/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 24.10.2023 у справі №922/2038/23 було оголошено перерву на 31.10.2023 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 24.10.2023.

Присутній у судовому засіданні по суті 31.10.2023 представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Проти надання відповідачам відстрочки виконання рішення суду заперечує.

Представник відповідача-1 та відповідач-2 в призначене на 31.10.2023 судове засідання по суті не з`явились, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.

Заслухавши вступне слово представника позивача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

29.12.2021 ФГ "Ферма-2018" (клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу з використанням електронного цифрового підпису була підписана Заява про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Заява). Відповідно до якої клієнт приєднався до розділу 1.1. "Загальні положення" та підрозділу 2.2. Умови та правила надання послуги "КУБ" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" pb.ua на дату укладення Договору.

Згідно з пунктом 1.1. Заяви банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни.

Розмір кредиту - 500.000,00 грн. Строк кредиту - 12 місяців з дати видачі кредитних коштів. У період з дати підписання Заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (пункти 1.2., 1.3., 1.4. Заяви).

Пунктом 1.6. Заяви передбачено, що порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, передбачено адаптований графік: 6 місяців користування кредитом - погашення тільки процентів до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом; інші 6 місяців користування кредитом - погашення основного боргу з процентами рівними частинами щомісяця, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом.

Розділом 2 Заяви клієнт підтверджує ознайомлення з розділом 1.1. "Загальні положення", а також підрозділом "3.2.2. Умови та Правила надання кредиту "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку за адресою https://privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви.

Договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. Строк дії Договору встановлюється з дати його укладення і до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором (пункт 3.2.2.11. Умов).

Додатком №1 до Заяви визначений графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом.

Крім того, в якості забезпечення відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором, 29.12.2021 між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) був укладений Договір поруки від 17.12.2021 №POR1639748043455 (далі - Договір поруки). Згідно з його умовами поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник (ФГ "Ферма-2018), включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Як зазначає позивач, ним були виконані свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі та надано відповідачеві-1 кредитні кошти в розмірі 500.000,00 грн, про що свідчить виписка по рахунку ФГ "Ферма-2018".

Однак, відповідач-1 свої зобов`язання по погашенню кредиту в повному обсязі не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, внаслідок чого станом на 24.04.2023 за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 595.000,00 грн, яка складається з: 500.000,00 грн - заборгованість за кредитом; 95.000,00 грн - заборгованість по відсоткам у вигляді щомісячної комісії.

Неналежне виконання відповідачами своїх договірних зобов`язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з них наявних сум заборгованості.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 не заперечує проти підписання Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" та отримання коштів від позивача. Проте, внаслідок воєнних дій та тимчасової окупації з 26.02.2022 по 10.09.2022 ФГ "ФЕРМА-2018" фактично не працює та не має відповідних доходів, а тому не має можливості виконати зобов`язання по поверненню кредитних коштів. У зв`язку з чим просить суд відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 та 2 у відзиві на позов зазначає про порушення позивачем правил суб`єктної підсудності, а також зазначає про те, що договір поруки датовано 17.12.2021 року в той час як кредитний договір укладено29.12.2021 року, у зв`язку з чим вважає, що договір поруки має ознаки фіктивної угоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц.

У зв`язку з чим посилання відповідачів щодо непідвідомчості справи господарському суду є помилковим.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа; засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.

Зі змісту витягу з онлайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) вбачається, що 29.12.2021 відповідачем-1 була підписана Заява з дотриманням вищевказаних положень закону, а тому договір є таким, що укладений у письмовій формі. Дана обставини відповідачем-1 у відзиві на позов не заперечується.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли з нього між позивачем та відповідачем-1, підпадають під правове регулювання параграфа 2 глави 71 ЦК України.

Так, зі змісту Заяви вбачається, що при її укладенні сторонами погоджено усі істотні умови договору, а саме: сума кредитних коштів, які надаються відповідачу-1, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів, відповідальність за порушення строків погашення кредиту.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, у межах кредитного договору позичальник отримує кредитні кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернені позики.

Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 був укладений за допомогою КЕП кредитний договір від 29.12.2021 №б/н, на виконання умов якого позивач видав відповідачеві-1 кредит у розмірі 500.000,00 грн строком на 12 місяців з дати видачі кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи докази. Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх договірних зобов`язань. Факт отримання коштів у розмірі 500.000,00 грн відповідачем-1 у відзиві на позов не заперечується.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за укладений кредитним договором від 29.12.2021 №б/н у частині повернення кредиту, сплати процентів у повному обсязі та станом на 24.04.2023 заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитом становить 595.000,00 грн, яка складається з: 500.000,00 грн - заборгованість за кредитом; 95.000,00 грн - заборгованість по відсоткам у вигляді щомісячної комісії.

Перевіривши розрахунок заборгованості за кредитом та за відсотками у вигляді щомісячної комісії, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним. При цьому докази повернення відповідачем-1 суми кредиту в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч положень статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом) відповідачем-1 факту належного виконання зобов`язання у визначений кредитним договором від 29.12.2021 №б/н строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано.

Твердження відповідача-1 про неможливість виконання зобов`язання не є підставою звільнення від виконання зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша статті 625 ЦК України).

Статтею 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу відповідача-1, що відповідно до частини другої статті 218 ГК України не вважається надзвичайною і невідворотною обставиною недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів, як підстави звільнення боржника від відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем-1 обставин, які б зумовлювали неможливість виконання відповідачем грошового зобов`язання через обставини непереборної сили.

Таким чином, позивач правомірно пред`явив до відповідача-1 вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.12.2021 №б/н у загальному розмірі 595.000,00 грн.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Так, у забезпечення виконання зобов`язань ФГ "Ферма-2018" за кредитним договором від 29.12.2021 №б/н між позивачем та відповідачем-2 був укладений Договір поруки, предметом якого, відповідно до пункту 1.1. є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-1 (боржником) зобов`язань за угодами-приєднання.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи зазначене вище, оскільки факт наявності заборгованості за кредитним договором від 29.12.2021 №б/н у загальному розмірі 595.000,00 грн документально підтверджений та відповідачами не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем-2 укладений Договір поруки, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача-2 на фіктивність Договору поруки судом відхиляються з наступних підстав.

Як вже зазначалося вище, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (стаття 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги).

Суд зазначає, що підписання Договору поруки від 17.12.2021 №POR1639748043455 було здійснено 29.12.2021 відповідачем-2, який у відповідності до чинного законодавства є законним володільцем електронного ключа та накладає його під час створення електронного документа. При цьому, матеріали справи не містять доказів неправомірного накладення електронного цифрового підпису відповідача-2 або звернення останнього до правоохоронних органів з підстав його незаконного викрадення.

При цьому, у самому договорі поруки зафіксовано, що поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений (пункт 1.3), що само по собі свідчить про обізнаність з умовами та обсягом прийнятого відповідачем-2 зобов`язання та не потребує додаткового оформлення.

Отже, доводи відповідача-2 про фіктивність договору поруки є помилковими та безпідставними.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтеяю 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем-1 умов кредитного договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачами не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 500.000,00 грн - заборгованості за кредитом та 95.000,00 грн - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Щодо заяви відповідачів про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині судового рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частини перша статті 239 ГПК України).

Тобто, питання щодо розстрочення виконання судового рішення може бути ухвалено як одночасно з постановляння судового рішення, так і на стадії його виконання.

Частиною третьою статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Разом з тим, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Необхідною умовою при розгляді питання про відстрочення виконання рішення є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (див. постанову Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Відповідно до положень статті 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач-1 зазначає, що у зв`язку із настанням форс-мажорної обставини, а саме військової агресії російської федерації проти України, ФГ "ФЕРМА-2018" фактично не працює та не має відповідних доходів, а тому не має можливості виконати зобов`язання по поверненню кредитних коштів.

Проаналізувавши наведені доводи, суд дійшов висновку, що твердження боржника є переконливими та вказують на нездоланні причини, які виправдовують відстрочення виконання рішення у даній справі.

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) код КВЕД:01.11, а також: 52.10 Складське господарство;10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.

При цьому, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду даної справи не скасований.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, село Старовірівка Шевченківської селищної територіальної громади в період з 26.02.2022 по 08.09.2022 було тимчасово окуповано Російською Федерацією, а з 08.09.2022 є територією на яких ведуться (велися) бойові дії.

Відповідні обставини в силу приписів частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Також, ввідповідач-1 є підприємством, котре займається вирощуванням сільськогосподарської продукції (зернових культур). Як відомо вирощування товарної сільськогосподарської продукції є довготривалим виробничим циклом, успішність якого залежить не тільки від коливань попиту і пропозиції на відповідному товарному ринку, а й від багатьох інших економічних факторів.

Загальновідомим є те, що військовий стан негативно вплинув на більшість суб`єктів господарювання, у тому числі в аграрному секторі: неможливість здійснення посівів сільськогосподарських культур через замінування територій, постійні обстріли, знищення техніки та майна; скорочення обсяги товарообігу та продаж продукції; порушення логістичних ланцюгів; дефіцит робочої сили; зростання цін на всі види продукції, які використовуються у виробничому сільськогосподарському циклі тощо.

Суд також приймає до уваги, що матеріальний інтерес відповідачів полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02).

Однак, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №904/4566/18 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.

Відстрочення виконання рішення в даній справі для відповідачів у даному випадку не є інструментом ухилення від виконання такого рішення. Боржники лише намагаються через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

Відповідно до частини п`ятої статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Згідно з приписами частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

З урахуванням викладених правових норм, датою ухвалення рішення в даній справі є 31.10.2023, з урахуванням чого нормативно визначений максимум надання відстрочки виконання визначається до 30.10.2024 включно.

З огляду на встановлені вище судом обставини, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення в даній справі до 30.10.2024 включно в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції, принципам рівності сторін перед законом і судом (стаття 7 ГПК України), забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами (стаття 15 ГПК України).

Таким чином, клопотання відповідачів щодо відстрочення виконання рішення суду підлягає задоволенню.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд зазначає, що солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати зі сплати судового збору, положеннями ГПК України не передбачено.

Враховуючи задоволення позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню відповідачами в розмірі 4.462,50 грн з кожного на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «ФЕРМА-2018» (63631, Харківська обл., Шевченківський р-н, с. Старовірівка, вул. Шкільна, буд. 93, код ЄДРПОУ 42001237), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 29.12.2021 №б/н в розмірі 595.000,00 грн, яка складається з: 500.000,000 грн заборгованість за кредитом; 95.000,00 грн заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фермерського господарства «ФЕРМА-2018» (63631, Харківська обл., Шевченківський р-н, с. Старовірівка, вул. Шкільна, буд. 93, код ЄДРПОУ 42001237) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4.462,50 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4.462,50 грн.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/2038/23 строком на 1 (один) рік до 30.10.2024 включно.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "06" листопада 2023 р.

СуддяН.С. Добреля