Постанова

від 02.11.2023 по справі 910/10845/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/10845/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ікар» - Білицький П.В., адвокат (дов. від 16.01.2023),

відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» - Гайдар С.А., адвокат (ордер від 31.10.2023),

товариства з обмеженою відповідальністю «Академтест» - не з`явився,

фізичної особи - підприємця Сігала Сергія Леонідовича - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2023 (суддя Мандриченко О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Поляков Б.М., Пантелієнко В.О.)

у справі № 910/10845/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ікар» (далі - ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ікар»)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» (далі - ТОВ «Промислова група «Вимпел»), товариства з обмеженою відповідальністю «Академтест» (далі - ТОВ «Академтест»), фізичної особи - підприємця Сігала Сергія Леонідовича (далі - ФОП Сігал С.Л.)

про припинення порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ікар» звернулося до суду з позовом до відповідачів про припинення порушення прав позивача на торговельну марку за свідоцтвом України № 109370 шляхом:

- заборони ТОВ «Промислова група «Вимпел» використовувати позначення «МТ-213/2У» у господарській діяльності, а саме, наносити позначення на такий товар, як засіб індивідуального захисту органів дихання: протигаз МТ-213/2У(МJ-4002) (маска повнолицьова та протигазовий фільтр В2РЗ), категорія ризику III, упаковку товару, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням позначення з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої зареєстровано торговельну марку за свідоцтвом України № 109370; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет;

- заборони ТОВ «Академтест» використовувати позначення «МТ-213/2У» у господарській діяльності, а саме, застосувати його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет;

- заборони Сігалу С.Л. використовувати позначення «МТ-213/2У» у господарській діяльності, а саме, застосовувати його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Також позивач просив суд визнати недійсними видані ТОВ «Академтест» декларацію про відповідність № UA.131.D.0988-22 від 08.08.2022 на товар - засоби індивідуального захисту органів дихання: протигаз МТ-213/2У(МJ-4002) (маска повнолицьова та протигазовий фільтр В2РЗ), категорія ризику III та сертифікат про експертизу зразка (Модуль В) за № UA.TR.131.B.0702-22 від 08.08.2022 на продукцію засоби індивідуального захисту органів дихання: протигаз МТ-213/2У(МJ-4002) (маска повнолицьова та протигазовий фільтр В2РЗ), категорія ризику III.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2023 зі справи № 910/10845/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, позов задоволено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані з посиланням на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Промислова група «Вимпел», з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати повністю судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 910/23355/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 27.02.2019 у справі № 910/7054/18, внаслідок чого було порушено, зокрема, приписи статей 495, 496 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 80, 238 ГПК України.

ТОВ «Промислова група «Вимпел» також посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про поновлення строку на подання доказу - висновку експерта від 27.06.2023 № 17770/23-53 та прийняття його до розгляду.

Також, за доводами скаржника, суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме щодо суб`єкта права інтелектуальної власності на торговельну марку - товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг».

Крім того, скаржник зазначає про обрання позивачем неефективного способу захисту права та/або законного інтересу.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ікар» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, посилаючись, зокрема, на їх законність та обґрунтованість.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 для розгляду справи № 910/10845/22 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ікар» є власником зареєстрованої 10.07.2009 (заявка № m200800868 від 22.01.2008) в Україні торговельної марки «МТ 213/2У» за свідоцтвом України № 109370, 09 клас Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП). Очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва - 22.01.2018.

13.07.2018 строк дії свідоцтва України № 109370 продовжено до 22.01.2028.

Позивач є юридичною особою та здійснює свою діяльність у сфері виробництва й торгівлі дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів, хімічної продукції, гумових.

Позивач, зокрема, займається реалізацією протигазів МТ 213/2У, які виготовляються товариством з обмеженою відповідальністю «Украскпол» відповідно до договору від 30.01.2014 № 04/14У, який укладений з позивачем та за розробленими ним технологіями, які реалізуються по всій території України.

Протигази МТ 213/2У представлені на офіційному веб-сайті позивача - http://ikar.com.ua/, який був створений у 2011 році.

За твердженням позивача, ТОВ «Академтест» видало ТОВ «Промислова група «Вимпел» декларацію про відповідність засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД): протигаз МТ-213/2У(MJ-4002) (маска повнолицьова та протигазовий фільтр В2Р3), категорія ризику III та сертифікат про експертизу зразка (Модуль В) за № UA.TR.131.B.0702-22 від 08.08.2022 на продукцію, а саме засоби індивідуального захисту органів дихання: протигаз МТ-213/2У(MJ-4002) (маска повнолицьова та протигазовий фільтр В2Р3), категорія ризику III.

Також позивач зазначає, що ТОВ «Промислова група «Вимпел» здійснюється виробництво протигазів МТ-213/2У на підставі виданих ТОВ «Академтест» декларації та сертифіката.

За доводами позивача, протигази МТ-213/2У виробництва ТОВ «Промислова група «Вимпел» представлені на аукціонах і беруть участь у тендерах, зокрема, позивач наводить відомості про тендер ID UA-2022-08-10-003858-а на веб-сторінці «Закупівлі 24», опублікований від імені ФОП Сігала С.Л.

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ікар» вважає, що позначення «МТ-213/2У», наведене ТОВ «Академтест» у тексті вказаних декларації і сертифіката є схожим настільки, що внаслідок такого використання його можна сплутати, зокрема асоціювати з торговельною маркою за свідоцтвом України № 109370, відповідно зазначені документи видані ТОВ «Академтест» з порушенням прав інтелектуальної власності позивача на торговельну марку «МТ 213/2У» за свідоцтвом України № 109370 та підлягають анулюванню.

Позивач вказує на те, що позначення «МТ-213/2У», яке використовується ТОВ «Промислова група «Вимпел» та ФОП Сігал С.Л. в мережі Інтернет є схожим із зареєстрованою за свідоцтвом України № 109370 торговельною маркою щодо спорідненого товару 09 класу МКТП «протигази, крім призначених для штучного дихання» настільки, що внаслідок такого використання його можна сплутати з вказаною торговельною маркою, зокрема, асоціювати з нею.

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ікар» зазначає, що 02.09.2022 направило на адресу ТОВ «Промислова група «Вимпел» претензію про припинення порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку «МТ 213/2У» за свідоцтвом України № 109370.

Також позивачем 02.09.2022 направлено на адресу ТОВ «Академтест» претензію про припинення порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку «МТ 213/2У» за свідоцтвом України № 109370.

Враховуючи наведене вище, позивач вважає, що його права інтелектуальної власності на торговельну марку «МТ 213/2У» за свідоцтвом України № 109370 порушені відповідачами, що й стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

За доводами відповідача-1 ним не здійснюється виробництво протигазів МТ-213/2У, а здійснюється виробництво масок газових (повнолицьових) на підставі угоди з власником торговельної марки «МТ-213/2У(MJ-4002)» - товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг».

За доводами відповідача-3 ФОП Сігал С.Л., заперечуючи проти позовних вимог, зазначав про те, що не здійснює виробництво товарів із порушення прав інтелектуальної власності та не здійснює введення у цивільний обіг товарів з порушення прав інтелектуальної власності, а є лише дилером з постачання товарів ТОВ «Промислова група «Вимпел», а саме протигазу МТ-213/2у(MJ-4002) (маска повнолицьова та протигазовий фільтр В2Р3), категорія ризику III (третя).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів отримання товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг» свідоцтва України на торговельну марку «МТ-213/2У(MJ-4002)».

ТОВ «Промислова група «Вимпел» надано суду лише повідомлення державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 29.08.2022 № 154898/3М/22 та розписку про одержання електронної заявки на знак для товарів і послуг (вх. від 25.08.2022 № 106487), заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг».

Згідно з наданим позивачем висновком експерта Жили Б.В. від 19.12.2022 № 235 (який прийнятий судом як належний та допустимий доказ у справі):

- такий товар, як засіб індивідуального захисту органів дихання: протигаз МТ-213/2У(MJ-4002) (маска повнолицьова та протигазовий фільтр В2Р3), категорія ризику ІІІ, є спорідненим з товаром 09 класу МКТП «протигази, крім призначених для штучного дихання», щодо якого надано правову охорону торговельній марці за свідоцтвом України № 109370.

- позначення «МТ-213/2У», наведене в тексті декларації про відповідність № .131.D.0988-22 від 08.08.2022 на товар - засоби індивідуального захисту органів дихання: протигаз МТ-213/2У(MJ-4002) (маска повнолицьова та протигазовий фільтр B2P3), категорія ризику ІІІ, сертифіката про експертизу зразка (Модуль В) за № UA.TR.131.B.0702-22 від 08.08.2022 на продукцію засоби індивідуального захисту органів дихання: протигаз МТ-213/2У(MJ-4002) (маска повнолицьова та протигазовий фільтр В2Р3), категорія ризику III та у розміщеній на електронному тендерному майданчику «Закупівлі 24» в мережі Інтернет пропозиції ФОП Сігала С.Л. щодо продажу товару - протигазу МТ213/2У на тендері ID UA-2022-08-10-003858-а, є схожим із зареєстрованою щодо спорідненого товару 09 класу МКТП «протигази, крім призначених для штучного дихання» торговельною маркою за свідоцтвом України № 109370 настільки, що внаслідок такого використання його можна сплутати з вказаною торговельною маркою, зокрема, асоціювати з нею.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати права позивача на торговельну марку за свідоцтвом України № 109370 порушеними з боку відповідачів та наявності чи відсутності підстав для їх (прав) захисту.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «Промислова група «Вимпел» посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 910/23355/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 27.02.2019 у справі № 910/7054/18, внаслідок чого було порушено, зокрема, приписи статей 495, 496 Цивільного кодексу України та статей 80, 238 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Так, у справі № 910/23355/17, на яку посилається скаржник, Верховний Суд у постанові від 26.03.2019, залишаючи без змін судове рішення попередньої інстанції про задоволення позову про визнання недійсним рішення загальних зборів юридичної особи, погодився з правильним застосуванням судом приписів частини восьмої статті 80 ГПК України, з огляду на неподання особою пояснень та доказів по справі у встановлений судом в ухвалі строк до закриття підготовчого засідання та направлення клопотання про долучення доказів до справи після закриття підготовчого провадження та під час судового розгляду справи по суті, тобто з порушенням встановлених судом строків. При цьому особа не обґрунтувала належним чином причини пропуску встановленого судом строку на подання доказів, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин втрати нею документа, на які (обставини) вона послалася в якості обґрунтування причин пропуску строку для подання доказів.

За доводами скаржника, прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми ГПК України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 зі справи № 925/2028/15, на яку також посилається ТОВ «Промислова група «Вимпел».

Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про поновлення строку на подання доказу - висновку експерта від 27.06.2023 № 17770/23-53 та прийняття його до розгляду (зазначене за своїм змістом відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Так, як зазначає скаржник, суд апеляційної інстанції в порушення принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом прийняв в якості доказу поданий позивачем висновок експерта Жили Б.В. від 19.12.2022 № 235 після встановленого законом строку, але відмовив ТОВ «Промислова група «Вимпел» у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання висновку експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд зазначає, що довід скаржника про те, що поданий позивачем висновок експерта Жили Б.В. від 19.12.2022 № 235 прийнятий до розгляду саме судом апеляційної інстанції не відповідає дійсності. Згідно з матеріалами справи такий доказ прийнятий до розгляду судом першої інстанції, при цьому позивачем у позовній заяві з посиланням на приписи частини четвертої статті 80 ГПК України зазначалося, зокрема, про намір подати до суду відповідний висновок експерта та до закриття підготовчого провадження у справі разом з відповідним висновком експерта було подано клопотання від 19.12.2022, зокрема, про поновлення строку для подання в якості доказу висновку експерта від 19.12.2022 № 235, яке (клопотання) було задоволено судом.

Водночас за приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Висновок експерта від 27.06.2023 № 17770/23-53, щодо подання якого скаржник просив суд апеляційної інстанції поновити процесуальний строк та прийняти до розгляду, був поданий ТОВ «Промислова група «Вимпел» на стадії апеляційного провадження у справі, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд з дотриманням приписів 269 ГПК України зазначив про те, що такий доказ є новим, не існував на момент прийняття оскаржуваного судового рішення, що виключає можливість його прийняття судом апеляційної інстанції незалежно від причин неподання такого доказу.

Отже, висновок у кожній зі справ щодо прийняття до розгляду/відмови у прийнятті до розгляду доказу, який не був поданий у встановлений строк, зроблений судом з урахування обставин кожної конкретної справи, що виключає підстави вважати, що судами попередніх інстанцій застосовані наведені вище загальні норми процесуального права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права, зокрема, і в справі № 925/2028/15, на яку посилається скаржник.

За доводами скаржника, суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме щодо суб`єкта права інтелектуальної власності на торговельну марку - товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг» (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України).

Так, скаржник зазначає про те, що позов поданий позивачем не до тих осіб, які повинні відповідати за позовом, а судові рішення у справі стосуються виключного права товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг» дозволяти використання торговельної марки, проте таке товариство не було залучено до участі у справі.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів отримання товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг» свідоцтва України на торговельну марку «МТ-213/2У(MJ-4002)». ТОВ «Промислова група «Вимпел» надало суду лише повідомлення державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» від 29.08.2022 № 154898/3М/22 та розписку про одержання електронної заявки на знак для товарів і послуг (вх. від 25.08.2022 № 106487), заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг».

Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позов (частини друга, третя статті 45 ГПК України).

Таким чином, правом вибору особи, до якої заявляється позовна вимога, наділений саме позивач і саме позивач несе процесуальний ризик у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Водночас судами попередніх інстанцій не встановлено обставин пред`явлення позивачем позовних вимог у відношенні до особи, у даному випадку скаржника, яка не повинна відповідати за цим позовом. Крім того, ТОВ «Промислова група «Вимпел» не надано доказів на підтвердження того, що останнє наділене повноваженнями представляти інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг» у суді та замість нього вирішувати, чи вважає останнє прийняті судові рішення у справі такими, що прийняті про його права, інтереси та (або) обов`язки.

За твердженням скаржника, позивач обрав неефективний спосіб захисту права чи законного інтересу, оскільки суб`єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку «МТ-213/2У(MJ-4002)» є товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг», відповідно останнє наділене виключним правом дозволяти використання торговельної марки і позовна заява про припинення порушення прав інтелектуальної власності повинна містити вимоги до названого товариства. Задоволення позову до відповідачів у справі не перешкоджатиме товариству з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг» надати право на використання торговельної марки «МТ-213/2У(MJ-4002)» іншим суб`єктам господарювання. Відповідно у позивача виникне потреба повторного звернення до суду, але вже до інших суб`єктів господарювання.

У даному аспекті скаржник посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.01.2021 зі справи № 916/1415/19, відповідно до якого якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Що ж до наведеного Верховний Суд зазначає, що питання обрання позивачем у відношенні, зокрема, до відповідача-1 (скаржника), як виробника товару, способу захисту порушених прав, який передбачений законом та його ефективності розглянуто судами попередніх інстанцій з урахуванням, зокрема, приписів статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а також встановлених обставин щодо відсутності у матеріалах справи доказів отримання товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «Спецвоєнторг» свідоцтва України на торговельну марку «МТ-213/2У(MJ-4002)».

Неправильне застосування та/або порушення норм права у зазначеному аспекті Судом не встановлено, а скаржником не доведено.

При цьому Суд враховує те, що ТОВ «Промислова група «Вимпел» є одним із відповідачів у справі, до якого пред`явлені окремі (самостійні) позовні вимоги. Відповідач-2 та відповідач-3 судові рішення попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржували.

Скаржник також посилається на те, що судом попередньої інстанції не враховані заперечення відповідача-1 проти висновку експерта від 19.12.2022 № 235, у зв`язку з чим порушено приписи пункту 2 частини четвертої статті 238 ГПК України.

У зазначеному аспекті скаржник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.01.2019 зі справи № 910/7054/18, згідно з яким у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Водночас у справі № 910/10845/22 відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду зі справи № 910/7054/18, оскільки судами встановлено, що висновок експерта містить відповіді на поставлені питання, які (відповіді) є обґрунтованими та узгоджуються з іншими матеріалами справи; експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України; висновок складений кваліфікованим судовим експертом без суттєвих порушень положень законодавства. При цьому відповідачами в належний спосіб, передбачений процесуальним законодавством, не було надано висновку експерта з висновками, що відрізняються від тих, що надані експертом Б. Жилою.

Суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006), «Трофимчук проти України» (рішення від 28.10.2010), відповідно до яких пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, враховуючи зміст мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень, Суд вважає наведені вище посилання скаржника необґрунтованими.

Отже, доводи касаційної скарги, обґрунтовані з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи ТОВ «Промислова група «Вимпел» про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу ТОВ «Промислова група «Вимпел» без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Вимпел» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі № 910/10845/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова