Постанова

від 01.11.2023 по справі 216/2916/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/224/23 Справа № 216/2916/19 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря судового засідання - Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Правовий Центр-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвансед Медіа Групп» про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПП «Правовий Центр-Гарант», ТОВ «Адвансед Медіа Групп» про захист честі, гідності та ділової репутації (т. 1 а.с. 1-16), посилаючись на те, що він є власником ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» та був учасником ТОВ «Променерголізинг».

06 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів власників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» від 01 березня 2016 року, визнання недійсними змін до установчих документів у вигляді статуту в новій редакції, визнання права на частину в статутному капіталі ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» (справа №216/2881/16-ц).

Також, 06 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ТОВ «Променерголізинг» від 23 травня 2016 року, визнання недійсними змін до установчих документів у вигляді статуту в новій редакції, визнання за ОСОБА_1 права на участь у ТОВ «Променерголізинг» на правах його учасника, зобов`язання ТОВ «Променерголізинг» внести зміни до статуту, якими включити її до складу учасників цього товариства (справа №216/2882/16-ц).

У листопаді 2016 року ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» звернулося до Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову (справа №216/5361/16-ц).

15 травня 2019 року йому стало відомо про поширення в мережі Інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_6 інформації, що описує події та явища у процесі спору між ним і ОСОБА_1 , які відбувались, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені), порушують його честь та гідність, ставлять під сумнів його ділову репутацію.

Зокрема, у статті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_18) зазначено: «Не каждый день « друг и партнер по бизнесу» ОСОБА_3 открыто «захватывает» плоды совместного двадцатилетнего труда с умершим ОСОБА_4 .

При этом, убирая со своего пути наследницу - ОСОБА_5 , ее уволили с предприятия. «Друг-партнер-рейдер» лишил наследницу средств к существованию. Учитывая, что рейдерство со стороны ОСОБА_6 находит поддержку еще и в сомнительных решениях Центрально-Городского суда, кто знает, кто следующий пострадает от подобных симбиозов предпринимателей и судей» (рос.).

Далі за посиланням у вказаній статті: «С началом истории ознакомиться можна здесь», була знайдена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_14» (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_19), де зазначено: «Выходит, можно штрафовать самого себя и рассматривать дело у квалифицированного судьи, у которого никаких сомнений в подобных доказательствах не возникнет. В том, что предприятие 06 июля 2016 года узнает о наличии запрета, а только 11 июля 2016 года проводит оплату, юристы усматривают умысел руководства предприятия. Такие действия могут квалифицироваться по нескольким статьями УК Украины». Далі за текстом: «Понимая, что в этом процессе у данного судьи доказать фиктивность документов не удастся, защитники интересов ОСОБА_7 подали новый иск о признании недействительным спорного договора купли-продажи. А на основании этого судью ОСОБА_8 просили приостановить дело. Но был получен отказ якобы из-за отсутствия сведений об открытии дела» (рос.).

Далі за посиланнями у вказаній статті: «Напомним, о конфликте мы писали в материалах за август и сентябрь 2016 года» були знайдені ще дві статті: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (рос.) ( ІНФОРМАЦІЯ_4 та « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_20).

У цих статтях зазначено: «Из вышеизложенного можно сделать вывод, что, будучи влиятельным и уважаемым бизнесменом, нельзя защититься от незаконных действий нечистых на руку партнеров и рейдерского захвата своего же предприятия. И даже принимая во внимание социальное положение стороны, что должно обеспечить беспристрастность и объективность суда, суд не может гарантировать обеспечение ОСОБА_1 защиты ее прав и законных интересов, даже имея железную поддержку закона, но, к сожалению, не судьи. А чего тогда ожидать гражданам по другим не связанным с бизнесом вопросам? Интересно, а что о таких действиях скажут коллеги-партнеры? Если их поставить в известность, будут ли они переживать за свои, кровно заработанные? Станут ли рисковать миллионным бизнесом и связываться с контрагентом сомнительной репутации? Это мы узнаем только от них самих, разумеется, после того, как посвятим их во все нюансы» (рос.).

У подальшому він шляхом пошуку за вебсайтом ІНФОРМАЦІЯ_6 знайшов статтю « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_21), де зазначено: «Участники процесса задаются вопросом: Вопросы, которые задавались нами раньше, остаются без изменений. Стоит ли рисковать репутацией, которая строилась годами, «заинтересовывая» суд, отжимая бизнес у наследницы своего партнера? Знают ли о таких не совсем прозрачных действиях нынешние партнеры, коллеги, контролирующие органы?» (рос.).

Позивач зазначає, що існує ряд ідентичних публікацій, пов`язаних одним предметом, а саме: поширення недостовірної інформації про нього, нанесення шкоди його діловій репутації, а судові процеси, описані у статтях, неодноразово ініційовані з однією метою, одними і тими самими суб`єктами, у сукупності є єдиним продовжуваним порушенням його немайнових прав.

Крім цього, ОСОБА_2 зазначає, що вказана інформація знаходиться в мережі Інтернет на постійній основі, треті особи у будь-який час з будь-якої точки світу можуть отримати вільний доступ до неї.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема рішення Господарського суду м. Києва від 21 червня 2018 року у справі №910/1546/18, власником вебресурсу ІНФОРМАЦІЯ_6, на якому регулярно використовується знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_22» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та який позиціонується як вебсайт «ІНФОРМАЦІЯ_23», є ТОВ «Адвансед Медіа Групп». На цьому вебсайті розміщені такі ідентифікатори: адреси електронної пошти: новостной портал: ІНФОРМАЦІЯ_8 ; развлекательный портал ІНФОРМАЦІЯ_9 ; жалобы и предложения: ІНФОРМАЦІЯ_10 : вопросы рекламы: ІНФОРМАЦІЯ_11 та інше. Тобто власником вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_6 є ТОВ «Адвансед Медіа Групп», яке відповідно до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності не є засобом масової інформації.

На його думку, автором цієї інформації є ОСОБА_1 разом зі своїми представниками з ПП «Правовий центр Гарант», що видно, зокрема, зі статті: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_20), «К нам в редакцию обратилась ОСОБА_1 с ЮК «Правовой центр - Гарант», защищающей ее корпоративные права, чтобы рассказать о ситуации, в которую попала ее семья» (рос.).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2019 року №1005337774 власником вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_12 (інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою містить вебсторінку garantcenter.com.ua), де була розміщена аналогічна стаття «ІНФОРМАЦІЯ_33» (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_24), є ПП «Правовий центр Гарант». Зазначений матеріал також має посилання на вебсайт ІНФОРМАЦІЯ_6 «Не так давно на нашем сайте, а также на портале 1kr.ua вы могли ознакомиться с резонансным для нашего города судебным производством относительно рейдерского захвата ООО «Промэнерголизинг» и ЧП «Приднепровская топливно-энергетическая компания». Судьями в этих спорах выступают ОСОБА_9 и ОСОБА_10 Вспомнить то, что происходило в судебных заседаниях и не только, вы можете по этим ссылкам: ІНФОРМАЦІЯ_13 » (рос.). Крім цього, у статті « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_19) прямо зазначено, що «Материал подготовлен юристами ПЦ «Гарант»» (рос.).

Ураховуючи викладене, авторами недостовірних відомостей, розміщених на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12, позивач вважає ОСОБА_1 і ПП «Правовий центр Гарант», власником та директором якого, а також представником ОСОБА_1 є адвокат Гореліков М.М., оскільки про перебіг розгляду цивільних справ було відомо саме цим особам.

На думку позивача, інформація, поширена в мережі Інтернет на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 є неповною, перекрученою і такою, що не відповідає дійсності.

Позивач зазначає, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області та постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Променерголізинг» про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, визнання недійсними змін до установчих документів у вигляді статуту в новій редакції, визнання права на участь у ТОВ «Променерголізинг», зобов`язання внести зміни до статуту (справа №216/2882/16-ц), чим повністю спростовано інформацію, яка міститься у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_15» (ІНФОРМАЦІЯ_20), «ІНФОРМАЦІЯ_26» (ІНФОРМАЦІЯ_25), «ІНФОРМАЦІЯ_27» (ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_15 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_24), оскільки під час судового розгляду інформація, зазначена у цих статтях, не знайшла підтвердження.

Крім того, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 березня 2018 року справі №216/5361/16-ц, що набуло законної сили після залишення його без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, задоволено позов ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, чим повністю спростовано інформацію, яка міститься у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_28» (ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_15 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_29), «ІНФОРМАЦІЯ_30» (ІНФОРМАЦІЯ_19), «ІНФОРМАЦІЯ_31» (ІНФОРМАЦІЯ_18), оскільки відповідного підтвердження в судових рішеннях інформація, зазначена у статтях, не знайшла.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, визнання недійсними змін до установчих документів у вигляді статуту в новій редакції, визнання права на частину в статутному капіталі, внесення змін до статуту, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди (справа №216/2881/16-ц), чим спростовано інформацію, яка міститься у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_15» (ІНФОРМАЦІЯ_20), «ІНФОРМАЦІЯ_32» (ІНФОРМАЦІЯ_25), «ІНФОРМАЦІЯ_27» (ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_15 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_24).

Також ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до ухвали Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі №216/5361/16-ц сукупний дохід ОСОБА_1 за 2018 рік становить 800 516,98 грн, тобто інформація про залишення ОСОБА_1 без засобів існування взагалі не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 отримувала щомісячний дохід у розмірі 66 709,748 грн (800 516,98 грн/12 місяців), що перевищує мінімальну суму пенсії у 44,6 рази.

Таким чином, позивач вважає, що поширена в мережі Інтернет на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 інформація щодо нього є неповною, перекрученою, спрямованою на завдання шкоди діловій репутації, такою, що не відповідає дійсності, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним правових норм, а також прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, такою, що порушує його немайнові права. Ця інформація не є оціночним судженням, тому обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідачів.

На підставі викладеного, позивач просив суд:

1. Визнати недостовірною і такою, що порушує його гідність, честь та недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий центр Гарант» та ОСОБА_1 у статтях, що містяться на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 « ІНФОРМАЦІЯ_15 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ІНФОРМАЦІЯ_19), «ІНФОРМАЦІЯ_31» (ІНФОРМАЦІЯ_18), «ІНФОРМАЦІЯ_32» (ІНФОРМАЦІЯ_25), «ІНФОРМАЦІЯ_27» (ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_15 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_29);

2. Зобов`язати ТОВ «Адвансед Медіа Групп» та ПП «Правовий центр Гарант» видалити з вебсайтів ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ІНФОРМАЦІЯ_19), «ІНФОРМАЦІЯ_31» (ІНФОРМАЦІЯ_18), «ІНФОРМАЦІЯ_26» (ІНФОРМАЦІЯ_25), «ІНФОРМАЦІЯ_28» (ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_15 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_29/);

3. Зобов`язати ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий центр Гарант» та ОСОБА_1 спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування спростування на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 в розділі Новини, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_16 такого змісту: «Інформація, яка була опублікована ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий центр Гарант» та ОСОБА_1 у статтях на вебсайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ІНФОРМАЦІЯ_19), «ІНФОРМАЦІЯ_31» (ІНФОРМАЦІЯ_18), «ІНФОРМАЦІЯ_32» (ІНФОРМАЦІЯ_25), «ІНФОРМАЦІЯ_27» (ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_15 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_29/), є недостовірною та не відповідає дійсності»;

4. Стягнути з ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий центр Гарант» та ОСОБА_1 судові витрати.

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПП «Правовий Центр-Гарант», ТОВ «Адвансед Медіа Групп», про захист честі, гідності та ділової репутації, задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_2 на повагу гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий Центр-Гарант» та ОСОБА_1 у статтях, що містяться на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (рос.)( ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (рос.)(ІНФОРМАЦІЯ_19), « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (рос.)(ІНФОРМАЦІЯ_18), « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (рос.) ( ІНФОРМАЦІЯ_25), « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_33» (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_24).

Зобов`язано ТОВ «Адвансед Медіа Групп» та ПП «Правовий Центр-Гарант» видалити з веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 поширену недостовірну інформацію: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (рос.) ( ІНФОРМАЦІЯ_4 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_19), « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (рос.)(ІНФОРМАЦІЯ_18), « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_25), « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_33» (рос.)(ІНФОРМАЦІЯ_24).

Зобов`язано ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий Центр-Гарант» та ОСОБА_1 , не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили, спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом опублікування наступного тексту спростування на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 в розділі Новини , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_16

«Інформація, яка була опублікована ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий Центр-Гарант» та ОСОБА_1 у статтях на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (рос.) ( ІНФОРМАЦІЯ_4 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_19), « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_18), « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (рос.)( ІНФОРМАЦІЯ_25), « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (рос.)(ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_33» (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_24) є недостовірною та не відповідає дійсності.».

Стягнуто з ТОВ «Адвансед Медіа Групп», ПП «Правовий Центр-Гарант» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 256,13 грн з кожного (т. 1 а.с. 191-198).

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року (т. 1 а.с. 207-208).

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року, залишено без задоволення (т. 1 а.с. 223-225).

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала через суд першої інстанції апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 3-4, 13-15), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_2 скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на необгрунтованість апеляційної скарги (т. 2 а.с. 48-52).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 квітня 2020 року скасоване в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в сумі 256,13 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишено без змін (т. 2 а.с. 85-91).

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції та постановою Дніпровського апеляційного суду, ПП «Правовий центр Гарант» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права (т. 2 а.с. 114-120).

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції та постановою Дніпровського апеляційного суду,ТОВ «Адвансед Медіа Групп» звернулосьдо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права (т. 2 а.с. 222-227).

Постановою Верховного суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Адвансед Медіа Групп» та ПП «Правовий центр Гарант» задоволено частково.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року скасовано.

Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПП «Правовий центр Гарант», ТОВ «Адвансед Медіа Групп» про захист честі, гідності та ділової репутації передано на новий розгляд до апеляційного суду (т. 3 а.с. 52-64).

При новому розгляді сторони по справі правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, а також враховуючи висновки Верховного суду викладені у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а заочне рішення суду скасувати з наступних підстав.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 є власником ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» та засновником ТОВ «Променерголізинг» (відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Іншим засновником підприємств був ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_17 .

Між ОСОБА_1 як спадкоємицею ОСОБА_14 , та ОСОБА_2 виник спір щодо корпоративних прав, а тому 06 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», треті особи - ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, визнання недійсними змін до установчих документів у вигляді статуту в новій редакції, визнання права на частину в статутному капіталі, внесення змін до статуту, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.

У цій же справі було подано позовну заяву третьою особою, яка заявила самостійні вимоги, - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», про визнання законними рішень загальних зборів учасників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», оформлених протоколом від 01 березня 2016 року (справа №216/2881/16-ц).

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08 серпня 2018 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та в задоволенні позову ОСОБА_2 як третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_17 , має право на спадкування частки у ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», а право участі у підприємстві є особистим немайновим правом особи, і питання прийняття до складу учасників може бути вирішено лише іншими учасниками цього підприємства. Суд визнав обґрунтованою заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , які випливають з трудових відносин та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення її позову в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд виходив з того, що рішення зборів власників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» від 01 березня 2016 року прийняті з дотриманням норм законодавства та уповноваженим на це органом і в подальшому були зареєстровані в установленому законом порядку. Отже, підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 немає.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі змінено в частині мотивів відмови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалюючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що факт одержання статусу спадкоємця учасника підприємства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав учасника, який помер (частки у статутному капіталі, яка йому належала), і з урахуванням змін до установчих документів ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», зареєстрованих в органах державної реєстраційної служби, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» звернення ОСОБА_1 до ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» із заявою про включення її до складу власників цього підприємства не дає їй права на безумовне включення до складу власників підприємства.

Отже, загальними зборами учасників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» від 01 березня 2016 року не було порушено права ОСОБА_1 , у зв`язку з чим немає правових підстав для задоволення позовних вимог і про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, і щодо внесення змін до статуту ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія».

Змінюючи рішення суду першої інстанції щодо мотивів у частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі, апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог саме з підстав пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Апеляційний суд встановив, що у ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, в результаті яких була скорочена штатна посада, яку обіймав позивач. При цьому, встановивши, що з моменту повідомлення про скорочення посади і до дня звільнення ОСОБА_1 на підприємстві не було вакантних посад, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства.

06 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Променерголізинг» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, визнання недійсними змін до установчих документів, визнання права на участь у товаристві, зобов`язання внести зміни до статуту (справа №216/2882/16-ц).

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , у липні 2016 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання рішення загальних зборів законним та просив залучити його до участі у справі як особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано законним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Променерголізинг», оформлене протоколом від 23 травня 2016 року, щодо виключення зі складу учасників ТОВ «Променерголізинг» ОСОБА_14 у зв`язку зі смертю та відмови ОСОБА_1 у прийняття її до складу учасників ТОВ «Променерголізинг», виплати їй суми вартості частини майна товариства, пропорційної частці у його статутному капіталі, як спадкоємиці ОСОБА_14 , зменшення розміру статутного капіталу ТОВ «Променерголізинг» зі 156 000,00 грн до 78 000,00 грн, внесення відповідних змін до статуту ТОВ «Променерголізинг» шляхом викладення його у новій редакції, проведення (здійснення) державної реєстрації нової редакції статуту ТОВ «Променерголізинг», затвердженої на загальних зборах учасників ТОВ «Променерголізинг», що відбулися 23 травня 2016 року.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 залишено без змін.

Крім того, у постанові про закриття кримінального провадження від 19 березня 2019 року слідчий слідчого відділу Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Рац О.М. встановив відсутність в діях посадових осіб ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, які, на думку заявника - адвоката Горелікова М.М., підробили та використали підроблений документ, а саме рішення зборів власників ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія».

Також встановлено, що у листопаді 2016 року ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних забезпеченням позову, поданого 06 червня 2016 року ОСОБА_1 у справі №216/2881/16-ц (справа №216/5361/16-ц).

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, позов ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційний суд виходив з того, що ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» не довело, що, знаючи про наявність ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2016 року про забезпечення позову, приватне підприємство вчиняло дії для уникнення або зменшення понесених ним фінансових втрат. Касаційний суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що ухвала Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2016 року про забезпечення позову, якою, зокрема, було накладено арешт на все рухоме майно ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія», наявність якої за твердженням позивача унеможливило виконання ним зобов`язань за договором купівлі-продажу від 23 травня 2016 року та призвело до заподіяння йому збитків, не позбавило ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» можливості повернути ТОВ «Енергопромпостач» сплачені ним грошові кошти, що знаходилися на його рахунках, а також сплатити штрафні санкції.

Разом з тим, у загальному доступі у мережі Інтернет за посиланнями:

-ІНФОРМАЦІЯ_20 від 25 серпня 2016 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_25 від 17 вересня 2016 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_21 від 16 лютого 2017 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_24 від 16 лютого 2017 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_19 від 16 квітня 2018 року;

-ІНФОРМАЦІЯ_18 від 24 травня 2018 року поширено статті, в яких вказана така інформація:

«Не кожен день «друг і партнер по бізнесу» ОСОБА_16 відкрито «захоплює» плоди спільної двадцятирічної праці з померлим ОСОБА_17 . При цьому, прибираючи зі свого шляху спадкоємицю - ОСОБА_5 , її звільнили з підприємства. «Друг-партнер-рейдер» позбавив спадкоємицю засобів до існування. З огляду на те що рейдерство з боку Сергія Помазана знаходить підтримку ще й в сумнівних рішеннях Центрально-Міського суду, хто знає, хто наступний постраждає від подібних симбіозів підприємців і суддів».

Також за посиланням у зазначеній статті: «З початком історії ознайомитися можна тут» була знайдена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_30» (рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_19), в якій міститься така інформація: «Виходить, можна штрафувати самого себе і розглядати справу у кваліфікованого судді, у якого ніяких сумнівів у подібних доказах не виникне. У тому, що підприємство 06 липня 2016 року дізнається про наявність заборони, а лише 11 липня 2016 року проводить оплату, юристи вбачають умисел керівництва підприємства. Такі дії можуть кваліфікуватися за кількома статтями КК України», далі за текстом: «Розуміючи, що в цьому процесі у даного судді довести фіктивність документів не вдасться, захисники інтересів ОСОБА_7 подали новий позов про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу. А на підставі цього суддю Онопченко просили призупинити справу. Але було отримано відмову нібито через відсутність відомостей про відкриття справи».

У зазначеній статті міститься посилання на іншу статтю, а саме: «Нагадаємо, про конфлікт ми писали в матеріалах за серпень і вересень 2016 року», за яким були знайдені ще дві статтті: «ІНФОРМАЦІЯ_15» ( ІНФОРМАЦІЯ_20) та «ІНФОРМАЦІЯ_32» (ІНФОРМАЦІЯ_25), де зазначено: «З вищевикладеного можна зробити висновок, що, будучи впливовим і шановним бізнесменом, не можна захиститися від незаконних дій не чистих на руку партнерів і рейдерського захоплення свого ж підприємства. І навіть беручи до уваги соціальний стан сторони, що має забезпечити неупередженість та об`єктивність суду, суд не може гарантувати забезпечення ОСОБА_1 захист її прав і законних інтересів, навіть маючи залізну підтримку Закону, але, на жаль, не судді. А чого тоді очікувати громадянам з інших не пов`язаних із бізнесом питаннях? Цікаво, а що про такі дії скажуть колеги-партнери? Якщо їх поставити до відома, чи будуть вони переживати за свої кровно зароблені? Чи стануть ризикувати мільйонним бізнесом і зв`язуватися з контрагентом сумнівної репутації? Це ми дізнаємося тільки від них самих, зрозуміло, після того як посвятимо їх в усі нюанси».

Також на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_6 міститься стаття «ІНФОРМАЦІЯ_28» (ІНФОРМАЦІЯ_21), де зазначено: «Учасники процесу ставлять питання: Питання, які ми ставили раніше, залишаються незмінними. Чи варто ризикувати репутацією, яка будувалася роками, «зацікавлюючи» суд, віджимаючи бізнес у спадкоємиці свого партнера? Чи знають про такі не зовсім прозорі дії нинішні партнери, колеги, контролюючі органи?».

Позивач вважав зміст цих статей неправдивою інформацією, яка спростована судовими рішеннями.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі в загальному доступі у всесвітній мережі Інтернет за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_20 від 25 серпня 2016 року; ІНФОРМАЦІЯ_25 від 17 вересня 2016 року; ІНФОРМАЦІЯ_21 від 16 лютого 2017 року; ІНФОРМАЦІЯ_24 від 16 лютого 2017 року; ІНФОРМАЦІЯ_19 від 16 квітня 2018 року; ІНФОРМАЦІЯ_18 від 24 травня 2018 року поширили оскаржувані позивачем вислови. Суд дійшов висновку, що інформація, опублікована ТОВ «Адвансед Медіа Групп» і ПП «Правовий центр Гарант» за співавторства з ОСОБА_1 є недостовірною і такою, що порушує права ОСОБА_2 на повагу гідності, честі та недоторканість ділової репутації.

Проте, з вищевказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можливо враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Разом із тим, відповідно до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача, в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Логічною основою оцінки є порівняння результатів людської діяльності з соціально-психологічними категоріями кваліфікативної сфери пізнавальної діяльності людини й винесення судження про цінність такого об`єкта. Існування цінності є необхідною умовою здійснення оцінки. Цінність і оцінка є двома полюсами в системі об`єктивно-суб`єктивних відношень: цінність характеризує об`єкт у його стосунках з суб`єктом, а оцінка - ставлення суб`єкта до об`єкта. Залежно від критерію, що береться за основу, розрізняють такі оцінки:

1) позитивна/негативна/нейтральна;

2) абсолютна/порівняльна;

3) суб`єктивна/об`єктивна;

4) інтелектуально-логічна/емоційна/емоційно-інтелектуальна;

5) сенсорна/сублімована/раціоналістична;

6) оцінка, зумовлена конкретними поняттями/оцінка, зумовлена абстрактними поняттями.

Сенс оцінки тексту залежить не лише від значення його мовних реалізаторів, важливими тут постають контекстуально-ситуативні умови його вираження, а також соціокультурні чинники.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» (№40984/07) ЄСПЛ вказав, що стаття 10 Конвенції, однак, не гарантує необмежену свободу вираження поглядів, особливо у випадках, коли така інформація, яку публікує преса, швидше за все, матиме серйозний вплив на репутацію та права приватних осіб (дифамація). Проте національна влада повинна надавати належні обґрунтування своїх рішень для того, щоб показати існування «нагальної суспільної потреби». Для обґрунтування рішення, що встановлює, що особа вчинила дифамацію в Інтернеті, національні суди повинні навести відповідні і достатні причини… Часто такі справи протиставляють захист свободи вираження поглядів відповідно до статті 10 проти права потерпілих сторін захищати свою репутацію, яка, як частина особистого життя, охороняється статтею 8 Конвенції. У таких справах Суд перевіряє, чи дійсно національна влада сформувала справедливий баланс між цими правами, які, як вважає Суд, є одинаково важливими. Для Суду ці справи вимагають «підтримання балансу між свободою вираження поглядів і правом на повагу до особистого життя» (рішення у справі «Аксель Шпрінгер проти Німеччини» (Axel Springer AG v. Germany), №39954/08 від 7 лютого 2012 року).

З огляду на викладене є обґрунтованим висновок суду першої інстанцій у цій справі про те, що характер висловів, форма та зміст статей не мають оціночного характеру, а є фактичними твердженнями, оскільки містять фактичні дані, адже у статтях вказані відомості про власника ПП «Придніпровська паливно-енергетична компанія» ОСОБА_2 , неодноразово акцентовано на тому, що він здійснює незаконну, «рейдерську» підприємницьку діяльність, отже, викладені у статтях відомості є недостовірною інформацією, яка не відповідає дійсності, є неповною та перекрученою. Те, що інформація у статтях щодо вчинення ОСОБА_2 рейдерських дій є перекрученою, підтверджено судовими рішеннями, в яких надано правову оцінку як діям ОСОБА_2 у цій частині, так і щодо права ОСОБА_1 на участь у господарських товариствах у порядку спадкування після її чоловіка.

Разом з тим, відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно з п. 12 цієї постанови належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що:

вебсайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси вебсайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина вебсайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;

власник вебсайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції. Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог. Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п. 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 (провадження №12-110гс19) викладено висновок, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі №742/3715/17 (провадження №61-9702св19), у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №310/6999/19 (провадження №61-14120св21).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховним судом було зазначено, що під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у постанові, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 зазначив відповідачів як власників вебсайтів ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 на яких розміщено негативну та недостовірну інформацію щодо нього, яка порушує його право на повагу до гідності та честі, а також на недоторканість ділової репутації.

Матеріали справи, що переглядається, не містять відомостей про те, що відповідно до процесуального законодавства України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адрес українського сегмента мережі Інтернет було витребувано відомості про власника вебсайту.

Посилання лише на довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не можуть бути визнані належними доказами щодо власників доменної назви/власника вебсайту.

Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником вебсайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий вебсайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера вебсайту.

З метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» акредитувало та підтвердило компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) у здійсненні ним функцій Центру компетенції адресного простору, що полягають у: - проведенні фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет з видачею експертних висновків; - видачі довідок з відомостями про реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення.

Надання цих послуг здійснюється Центром компетенції як структурним підрозділом Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» із застосуванням онлайн-сервісу «WEB-FIX» на підставі Порядку надання послуг з проведення фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет, затвердженого Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» 01 серпня 2016 року, та Свідоцтва про акредитацію, виданого Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» 11 квітня 2016 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року витребувано у Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет (04053, м.Київ, вул. Кудрявська, 3/5, поверх 3, office@web-fix.org): - відомості про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_6; - відомості про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_12 (т. 3 а.с. 92-94).

28 липня 2023 року на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла відповідь ДП "Центр компетенції адресного простору мережі інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес", в якій зазначило, що, а ні ОП УМІЦ, а ні акредитований ним Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет не є володільцями/розпорядниками запитуваної судом інформації. Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет надає послуги щодо видачі довідок з відомостями про власника веб-сайту/реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення та звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет із застосуванням онлайн-сервісу "WEB-FIX" відповідно до Порядку надання послуг, затвердженого ОП УМІЦ та свідоцтва про акредитацію, виданого ОП УМІЦ. Також, виходячи з принципу змагальності процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, просило суд зобов`язати сторону самостійно здійснити заходи щодо встановлення власника веб-сайту шляхом звернення до Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет (т. 3 а.с. 156).

Таким чином, судом апеляційної інстанції виконанні дії з урахуванням висновків Верховного суду викладених в постанові у даній справі під час перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач реалізуючи своє право на доказування, до своєї позовної заяви долучив лише витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та посилався на інформацію викладену в рішенні Господарського суду м. Києва від 21 червня 2018 року у справі №910/1546/18, проте, будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, зокрема, які б давали можливість встановити власників веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції, надано не було, тоді як відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/13556/18 зазначено: «у зв`язку зі внесенням з 27.03.2014 змін до ЦК України, зокрема до ст. 277, принцип презумпції добропорядності (частину 3) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку. За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості».

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» № 11681/85).

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Позивач був належним чином повідомлений під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи, однак, позивач не з`являвся у судові засідання, не повідомляв суд про причини своєї неявки, не сприяв пришвидченню розгляду справи та не вчиняв будь-яких дій направлених на встановлення власників веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 тобто сторона позивача, реалізуючи своє право на доказування, не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, оскільки самоусунулась від виконання покладених на неї процесуальних обов`язків.

При цьому, судом апеляційної інстанції було вжито всі процесуальні заходи в межах ЦПК України на встановлення обставин наявності або відсутності підстав для задоволення позову, зокрема, ухвалою суду витребував докази стосовно власників веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не доведено, що відповідачі по справі є власниками веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 , що містяться на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_12 « ІНФОРМАЦІЯ_15 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ІНФОРМАЦІЯ_19), «ІНФОРМАЦІЯ_31» (ІНФОРМАЦІЯ_18), «ІНФОРМАЦІЯ_26» (ІНФОРМАЦІЯ_25), «ІНФОРМАЦІЯ_28» (ІНФОРМАЦІЯ_21), «ІНФОРМАЦІЯ_15 (Продовження)» (ІНФОРМАЦІЯ_29), та є особою, яка поширила недостовірну та таку, що порушує права ОСОБА_2 на повагу гідності, честі та недоторканість ділової репутації інформацію, а тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що є незрозумілим, яким саме чином відповідач ОСОБА_1 могла спричинити позивачу збитки його честі, гідності та діловій репутації, так як вона не має змоги розміщувати подібну інформацію в Інтернет мережі, а сайти, на які посилається позивач, не належать відповідачу ОСОБА_1 заслуговують на увагу.

Згідно висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази дають підстави для скасування оскарженого рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведенними, а доводи апеляційної скарги частково підтверджують помилковість висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року- скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Правовий Центр-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвансед Медіа Групп» про захист честі, гідності та ділової репутації.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Ж.І. Максюта