Постанова

від 16.10.2023 по справі 389/1973/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 389/1973/21

провадження № 22-ц/4809/74/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Голованя А. М., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідачі - Житлова комісія військової частини НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_1 ,

третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2022 року у складі головуючого судді Савельєвої О. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

20.07.2021 ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (далі ЖК ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький, в якому просив скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ,оформлене протоколом№3 від 08.02.2021, танаказ командира військової частини НОМЕР_1 №265 від 12.02.2021 в частинізняття йогозіскладом сім`ї три особи з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісіїпоновити йогозіскладом сім`ї три особи на такому обліку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 1970 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , під час проходження служби перебував на квартирному обліку цієї військової частини зі складом сім`ї чотири особи на отримання житлового приміщення для постійного проживання відповідно до діючого на той час законодавства. Після зміни законодавства, військовослужбовці, які перебували у черзі на отримання житла ще з радянських часів, після перевірки переносилися до нової черги, яка утворилася відповідно до нового українського законодавства. Даний факт підтверджується копією книги обліку осіб, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень військової частини НОМЕР_1 , в якій він разом з членами сім`ї за номером 77 рахувалися як такі, що потребують житла. Перед звільненням позивача з військової служби, а саме навесні 2002 року, йому та членам сім`ї, як таким, що перебували у черзі на отримання житла, надано в користування службове жиле приміщення, в якому вони досі проживають, оскільки не мають іншого житла. Наказом начальника озброєння ЗС України №17-пм від 18.07.2002 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 №170 від 12.08.2002 він звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я, на день звільнення мав календарну вислугу у ЗСУ 31 рік 1 місяць. В наказах про звільнення зазначено, що він звільняється з військової служби із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житлового приміщення за рахунок військової частини. Звільнившись з військової служби він почав працювати у військовій частині в якості службовця та продовжував перебувати на квартирному обліку. Після чергових змін у житловому законодавстві квартирна черга була перенесена з військової частини НОМЕР_1 до Кіровоградського гарнізону, протоколом житлової комісії №3 від 03.04.2003 ще раз підтверджено його право на перебування на квартирному обліку разом з членами сім`ї, а документи направлено до КЕВ м. Кропивницький для подальшого обліку в гарнізонній черзі.

Проте, рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом №3 від 08.02.2021, його знято з обліку та виключено зі списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. На підставі даного рішення командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №265 від 12.02.2021, яким позивачазнято з квартирного обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. Підставою для зняття з обліку стало те, що на час постанови позивача на квартирну чергу він був звільнений з військової служби. Позивач вважає такий висновок невірним, оскільки він перебував на квартирному обліку ще задовго до свого звільнення. На звернення до керівництва КЕВ м. Кропивницький та командиравійськової частини НОМЕР_1 з приводу поновлення його на квартирному обліку чи виділення йому житлового приміщення для постійного проживання або отримання грошової компенсації за належне йому житлове приміщення, як особі, що прослужила на військовій службі понад 31 рік, позивач отримав відповіді про відсутність законних підстав для подальшого його перебування на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, а також про відсутність права на отримання постійного житла чи відповідної грошової компенсації.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ,оформлене протоколом№3 від 08.02.2021, в частинізняття старшого прапорщика у відставці ОСОБА_2 складом сім`ї три особи, з квартирного обліку.

Скасовано наказ т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 №265 від 12.02.2021 «Про зняття з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання» в частинізняття з квартирного обліку старшого прапорщика у відставці ОСОБА_2 складом сім`ї три особи, а саме: дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісіїпоновити ОСОБА_2 складом сім`ї три особи, а саме: дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартирному обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, якіпотребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання,з 03.04.2003.

В частині позовних вимог до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частковопозов,суд першоїінстанції виходивз того,щорішення житлової комісії військової частини, яке підтверджує першочергове постановлення позивача на квартирний облік, суду не надано, зокрема, у зв`язку з його фактичною відсутністю. При цьому позивач зазначає, що таке рішення приймалося і його письмовий примірник зберігався в обліковій справі, проте за строком могло бути знищено. Представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні також вказали на відсутність такого рішення, пояснюючи неприйняттям такого рішення взагалі, а не його наявністю та подальшого знищення за строками зберігання.

Суд врахував відомості книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень військової частини НОМЕР_1 , заведеної у 2001 році, у якій порядковим номером 77 у ній містяться відомості про позивача та членів його сім`ї. Як встановлено із записів та порядку заповнення цієї книги відповідальними особами, починаючи з порядкового номера 40 у графі 5 «дата і № рішення ж/комісії частини про прийняття на облік» зазначено «протокол №34 від 23.03.2001». В подальшому, для зручності (з метою не повторюватися) проставляються відповідні прочерки, тобто графи не є пустими та свідчать про охоплення запису «протокол №34 від 23.03.2001» на всіх наступних осіб, що внесені до даної книги обліку, у тому числі і на позивача, відомості про якого містяться за номером 77.

Суд дійшов висновку, що позивач, будучи військовослужбовцем, був поставлений на квартирний облік на підставі рішення ж/комісії частини, оформленого протоколом №34 від 23.03.2001. Вказаний протокол представником відповідача суду надано не було, ставлячи під сумнів його наявність взагалі.

Під час перебування на квартирному обліку позивач щороку, починаючи з 03.04.2003, подавав оновлені документи, необхідні для перебування на такому обліку, зокрема довідку про склад сім`ї, довідку про місце проживання та ін. Тобто, протягом 18 років, а саме з моменту постановлення на квартирний облік та прийняття житловою комісією рішення про зняття з обліку, щодо позивача проводилася відповідна перевірка та позивач подавав документи, які необхідні для квартирного обліку. В період часу з 03.04.2003 до 08.02.2021 жодних недоліків у документах позивача виявлено не було, він продовжував перебувати на квартирному обліку, доказів, які б підтверджували вчинення неправомірних дій службовими особами при вирішенні питання про взяття його на квартирний облік під час постановки на квартирний облік, суду не надано.

Також суд вказував, щожитлова комісія військової частини НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у даній справі, а відтак у задоволенні позовних вимог щодо них слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач ВЧ НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Згідно витягу з наказу начальника озброєння ЗСУ від 18 липня 2002 року №17-ПМ, відповідно до «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками, мічманами ЗСУ», звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_2 із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла.

Першим та єдиним документом який підтверджував би перебування позивача на квартирному обліку є Витяг з протоколу №3 спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2003, станом на 12.08.2002, а саме на момент звільнення позивача з лав ЗСУ відсутній документ, що підтверджує факт перебування ОСОБА_2 на квартирному обліку. Тобто, позивач був поставлений на квартирний облік не перебуваючи у статусі «військовослужбовця».

При прийнятті оскаржуваного рішення, члени житлової комісії військової частини НОМЕР_1 керувалися пунктом 1 розділу 6 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», що затверджена Наказом МОУ 31.07.2018 за №380, в якій зазначено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Відповідно до абз.1 п.9 ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, військовослужбовці мають право залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби, проте позивач, був поставлений на такий облік після його звільнення, тобто норма стосується військовослужбовців які перебували на цьому обліку, а ОСОБА_2 , як військовослужбовець на такому обліку не перебував, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для залишення останнього на обліку.

Відповідач не заперечує, щодо обов`язку Держави забезпечити військовослужбовців та членів їх сімей житловою площею, проте норми, на які посилається позивач у позовній заяви є нормами, що встановлюють соціальні гарантії військовослужбовців та громадян, однак, порядок реалізації таких гарантій, тобто порядок забезпечення військовослужбовців житлом визначається спеціальними нормами.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Обставини справи.

Встановлено, що ОСОБА_2 приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.8,77).

Відповідно до витягу з наказу начальника Озброєння Збройних Сил України від 18.07.2002 №17-ПМ позивача звільнено з військової служби у відставку за п.63, підпункт «в» - за станом здоров`я із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житлового приміщення за рахунок військової частини. На день звільнення позивач мав вислугу років 31 рік 1 місяць (а.с.13).

В подальшому рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08.02.2021 (а.с.21-22),оформлене протоколом№3 (п.1), позивача складом сім`ї три особи знято з квартирного обліку відповідно до п.1 розділу 1 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Міністром оборони України від 31.07.2018 №380, оскільки на час постанови на чергу він був звільнений з лав Збройних Сил України.

На підставі вказаного рішення житлової комісії т.в.о. командиравійськової частини НОМЕР_1 видано наказ №265 від 12.02.2021 (п.1), яким на підставіп.1 розділу 1 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Міністром оборони України від 31.07.2018 №380,позивачаскладом сім`ї три особи знято з квартирного обліку у зв`язку з тим, що на період постанови на чергу він був звільнений з лав Збройних Сил України згідно з наказом начальника Озброєння Збройних Сил України від 18.07.2002 №17-ПМ (а.с.23).

У поданому позові ОСОБА_2 просив скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ,оформлене протоколом№3 від 08.02.2021, танаказ командира військової частини НОМЕР_1 №265 від 12.02.2021 в частинізняття йогозіскладом сім`ї три особи, в тому числі дружина ОСОБА_1 , з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісіїпоновити йогозіскладом сім`ї три особи на такому обліку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер (а.с.210-211).

На підставі ухвали Кропивницького апеляційного суду від 16.10.2023 до участі у справі залучено правонаступника померлого позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Мотиви апеляційного суду та норми права, якими керується суд.

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізаціїі визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичайє фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач, житлова комісія відповідача протиправно виключила його та членів його сім`ї з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 Розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі військова частина) утворюються житлові комісії (далі житлова комісія військової частини) (пункт 1 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями).

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.

Тому цей спір військовослужбовця, правонаступником якого у спірних правовідносинах є член його сім`ї, щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) та постановах Верховного Суду: від 14 липня 2022 року у справі № 359/10656/18 (провадження № 61-11574св20), від 14 вересня 2022 року у справі № 331/3641/21 (провадження № 61-5521св21), від 09 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337св22), від 14 грудня 2022 року у справі № 389/3690/21 (провадження № 61-9563св22), від 15 березня 2023 року у справі № 636/3368/21 (провадження № 61-437св23).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що цей спір щодо реалізації ОСОБА_2 як військовослужбовцем, правонаступником якого є член його сім`ї - дружина ОСОБА_1 , права на соціальну гарантію, яке, на його думку, порушено відповідачем, має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про можливість його розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначенихпунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1 ст. 256 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихстаттями 255та257цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України, рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2022 року підлягає скасуванню, а провадження у цивільній справі - закриттю.

У зв`язку з цим, необхідно повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст. 255, 256, 367, 368, 371, 374, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 червня 2022 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , дожитлової комісіївійськової частини НОМЕР_1 ,військової частини НОМЕР_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький про поновлення на квартирному обліку всписках осібна поліпшенняжитлових умов - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративногосуду,та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді А. М. Головань

О. І. Чельник