Рішення

від 18.10.2023 по справі 947/21824/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/21824/21

Провадження № 2-др/947/79/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

представника ОСОБА_1 адвоката Тавлуй О.В.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні заяву ОСОБА_1 адвоката ІвановоїГ.С.про розподілсудових витратпо цивільноїсправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та розподілу спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2023 року було задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та повністю задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та розподілу спільного майна подружжя.

Вказаним рішенням було визнано спільним майном подружжя автомобіль марки « Range Rover, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та машино-місце № НОМЕР_2 , що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку машино-місця АДРЕСА_2 .

Також визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля марки « Range Rover, 2012 р. в. реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 155,7 кв.м. а також машино-місце АДРЕСА_4 .

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спільним майном подружжя квартири АДРЕСА_3 , визнання права власності в натурі за ОСОБА_2 на майно, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_3 на загальну суму 142 097,00 гривень відповідно до додатку №1; визнання права власності за ОСОБА_1 на майно, яке залишається у квартирі АДРЕСА_3 згідно додатку № 2 на суму 776 476,00 гривень; зобов`язання ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 вартість майна на суму 776 476,00 гривень, згідно додатку № 2, яке залишається на праві власності відповідачу; зобов`язання ОСОБА_1 сплатити 50% відсотків від суми 95 000 доларів США - ОСОБА_2 , що складає 47500 доларів США, по курсу Національного Банку України, як такі кошти, що є сумісною власністю подружжя та зароблені під час сумісного шлюбу.

У рішення суду було зазначено, що питання розподілу судових витрат буде розглянуто окремо у відповідності до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Іванової Г.С. 18.09.2023 року подана заява про відшкодування судових витрат у вигляді понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 40000 гривень.

Вимоги обґрунтовані тим, що згідно укладеного 15.02.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Договору про надання правничої допомоги сторонами було узгоджено фіксована сума гонорару адвоката у розмірі 40000 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі , враховуючи як факт зазначеної угоди, факт надання стороною попереднього розрахунку витрат та наявністю детального опису послуг наданих адвокатом по справі.

Стороною ОСОБА_2 було надано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, згідно якого підставами для зменшення сторона вважає невідповідність розміру гонорару складності справи та важкий майновий стан ОСОБА_2 .

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Згідно вимогп.3ч.1ст.270ЦПК Українисуд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У статті 137 ЦПК України визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Так у додаткової постанові Великої Палати Верховного Суду винесеною 13.09.2020 року по справі №755/9215/15ц зазначено, що положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі -Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону N 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Також у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Суд при розгляді даного питання враховує що частково позовні вимоги з боку ОСОБА_1 є тотожними вимогам ОСОБА_2 , поданим раніше, стосовно вимог щодо транспортного засобу та одного з машино-місць, а тому вони були заявлені зайве замість простого зазначення погодження сторони із даними обставинами.

Крім того адвокат сторони ОСОБА_1 фактично доводила вимоги письмовими доказами, наявними у самого ОСОБА_1 у вигляді надання їх суду, що безумовно свідчить про професіоналізм та високу компетенцію представника яка, правильно оцінивши предмет позову та обставини спору, своєчасно надала всі докази до суду що привело до позитивного вирішення спору для сторони, але не дає підстави вважати щодо великої кількості додаткової роботи проведеної для підготовки доказової бази.

При розгляді даного питання судом також враховується і фінансовий стан сторін , який пов`язаний не лише із розподілом майна яке сторони вважали спільним або особистим, а і факт того що після розірвання шлюбу, незважаючи на наявне рішення суду про стягнення аліментів, основний тягар витрат на утримання спільної малолітньої дитини залишився на ОСОБА_2 з якою проживає дитина.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що критеріям розумності та справедливості , враховуючи складність справи та фінансовий стан сторін відповідатиме розмір судових витрат витрачених на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень , яка і підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

При розгляді даної справи суд враховує, що окрім витрат на професійну правничу допомогу залишилось не розглянуто судом питання розподілу судових витрат витрачених на сплату судового збору.

У відповідності до вимог ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У даному випадку з відповідача підлягає стягненню розмір сплаченого ОСОБА_1 судового збору при подачі зустрічного позову, пропорційно задоволеним вимогам,у розмірі 12405 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 137,141, 270, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву . адвоката Іванової Г.С. про розподіл судових витрат по цивільної справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та розподілу спільного майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) судові витрати у загальному розмірі 22405 ( двадцять дві тисячі чотириста п`ять ) гривень які складаються у сплаченому при подачі зустрічного позову ОСОБА_1 судового збору у розмірі 12405 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Повний текст додаткового рішення буде виготовлений судом протягом десяти днів з дня постановлення його резолютивної частини.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне додаткове рішення складено 30.10.2023 року.

Суддя Луняченко В. О.