Рішення

від 13.09.2023 по справі 947/21824/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/21824/21

Провадження № 2/947/218/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

представника позивача адвоката Саінчина С.О.

представника відповідача адвоката Іванова Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та розподілу спільного майна подружжя , -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Позивач ОСОБА_1 просить суд здійснити розподіл всього нерухомого і рухомого майна яке було придбано під час шлюбу а також здійснити розподіл майна яке знаходить у квартирі АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності за ОСОБА_3 на майно на загальну суму 142,097 грн. відповідно до додатку 31 та залишити за ОСОБА_2 майно на суму 776476 грн., згідно додатку №2 та стягнути залишок у розмірі 776476 грн., а також здійснити розподіл у рівних частках заощаджень на загальну суму 95000 доларів США які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 .

За змістом позовної заяви до об`єктів нерухомості, які потребують розподілу позивач відніс квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 155,7 кв.м. та машино-місць №28 та №29 29, що знаходяться у будинку АДРЕСА_2 , а до рухомого майна, яке потребує розподілу вигляді автомобіля марки "Range Rover", 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За зустрічним позовом ОСОБА_2 просить суд здійснити розподіл спільного майна у вигляді автомобіля марки "Range Rover", 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та машино-місця АДРЕСА_3 , а також визнати особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 155,7 кв.м. та машино-місце АДРЕСА_4 , яки хоча і були придбані у власність під час шлюбу але за особисті гроші чоловіка.

Також ОСОБА_2 просить відмовити у задоволені вимог щодо розподілу майна яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 а також щодо розподілу 95000 доларів США.

2. Процесуальні дії у справі

Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Київського районного суду м. Одеси 16.07.2021року року ( т.1 а/с 2 ) та оплачена судовим збором у розмірі 11350 грн.( т.1 а/с 1 ).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від16.07.2021 року головуючим визначено Луняченко В.О. ( т.1 а/с 67).

Ухвалою суду від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження ( т.1 а/с 68 ).

Ухвалою від 18.10.2021 року задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів відомостей про наявність банківських рахунків на ім`я ОСОБА_2 та рух по ним ( т.1 а/с 79).

Ухвалою суду від 08.12.2021 року , за клопотанням сторони ОСОБА_1 , витребувані завірені копії договорів щодо придбання квартирі АДРЕСА_1 та машино-місць №28 та №29 29, що знаходяться у будинку АДРЕСА_2 ( т.2 а/с 110).

10.12.2021 року від представника ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву ( т.2 а/с 112).

Постановою Одеського апеляційного суду від 23.12.2022 року відмовлено у задоволенні апеляції сторони ОСОБА_2 та залишена без змін ухвала суду від 18.10.2021 року ( т.2 а/с 173).

Відповідь на відзив подана стороною ОСОБА_1 16.02.2022 року ( т.3 а/с 128).

09.12.2021 року від ОСОБА_2 подано зустрічний позов ( т.3 а/с 141), зі сплатою судового збору у розмірі 11350 грн. ( т.3 а/с 150).

Ухвалою від 14.03.2023 року об`єднані в одне провадження справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя із цивільною справою №947/781/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю ( т.3 а/с 174).

Позовна заява позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю надійшла до суду 11.01.2023 року ( т.4 а/с 1) та оплачена судовим збором у розмірі 11350 грн. ( т.4 а/с 32) та 1055 грн. ( т.4 а/с 33).

Ухвалою суду провадження у справі викрито за правилами загального позовного провадження 04.02.2022 року ( т.4 а/с 34).

Об`єднаний зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та розподілу спільного майна подружжя поданий до суду 05.04.2023 року ( т.5 а/с 2).

Відзив на об`єднаний зустрічний позов подано 11.04.2023 року ( т.5 а/с 25).

29.05.2023 року у підготовчому засіданні,за участю учасників справи з обох сторін, закрите підготовче засідання із призначенням справи до судового розгляду по суті.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотання сторони позивача ОСОБА_1 щодо додаткового залучення в якості доказів відомостей щодо наявності у неї на банківських рахунках грошових коштів які могли бути використані на придбання квартири, так як з боку позивача та її представників не було доведено поважність порушення строку подання доказів разом із позовною заявою або під час підготовчого засідання та відсутність за весь час підготовчого провадження з 21.07.2021 року або з моменту отримання зустрічного позову в якому зазначено про придбання квартири за особисті кошти ОСОБА_2 , повідомлень про складнощі з отриманням відповідних доказів.

У зв`язку із заявою сторони ОСОБА_1 ухвалою суд від 05.06.2023 року залишені без розгляду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на банківські рахунки.

3. Фактичні обставини, встановлені судом

Як встановлено у судовому засіданні , згідно потворного свідоцтва про шлюб від 23.06.2021 року серії НОМЕР_2 ( т.1 а/с 11) ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 04 червня 2016 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.07.2021 року у справі №947/19259/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно договору купівлі-продажу від 07.06.2016 року, завіреного приватним нотаріусом Пучковою І.А., ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 155,7 кв.м ( т.1 а/с 22).

Згідно договору міни від 13.03.2020 року, завіреного приватнимнотаріусом РубінчикЛ.О., ОСОБА_2 отримав у власність машино-місце АДРЕСА_4 ( т.3 а/с 6).

Згідно договору купівлі-продажу від 23.03.2017 року, , завіреного приватнимнотаріусом РубінчикЛ.О., ОСОБА_1 придбала у власність машино-місце АДРЕСА_3 ( т.3 а/с 81).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 належить з 10.03.2017 року автомобіль марки « Range Rover», 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 ( т.1 а/с 26).

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із поділом спільного майна подружжя врегульовані Сімейним кодексом України ( далі СК України ) та Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (частини перша, друга статті 65 СК України).

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Аналогічні норми містить частина друга статті 372 ЦК України.

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін та доказів

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Також Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 року у справі № 725/1776/18 вказав, що зазначені норми закону свідчать пропрезумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно правового висновку , викладеного Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 року у справі 359/441/20, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

Системне тлумачення ст.ст. 61,63,69, 70 СК України та ст. 372 ЦК України, дає підстави для висновку, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права.

До складу майна, що підлягає поділу, входить як майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, так і те, що знаходиться у третіх осіб. Разом з тим при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

При поділі майна подружжя шляхом визначення часток кожного із подружжя майно відбувається зміна режиму права спільної власності - зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність.

Таким чином, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.1

При розгляді даної справи судом враховується що вимоги щодо розподілу спільного майна подружжя у вигляді автомобіля марки « Range Rover, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та машино-місця АДРЕСА_3 , як у первісному позові ОСОБА_1 так і зустрічному позові ОСОБА_2 є однаковими, тобто сторони визнають дане майно спільним майном подружжя і не заявляють вимог про відступлення від рівності часток при розподілі вказаного майна.

Суд, враховуючи не спростовану сторонами презумпцію рівності часток подружжя при розподілі спільного майна подружжя, та приймаючи до уваги фактичне визнання сторонами вимог один одного стосовно даного майна, приходить до висновку про те, що слід визначити спільним майном подружжя автомобіль марки "Range Rover", 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та машино-місце № НОМЕР_4 , що знаходиться у будинку АДРЕСА_2 , та здійснити розподіл даного майна шляхом визнання право власності на частку вказаного майна за кожними з них.

5.2

Що стосується спору стосовно об`єкту нерухомості у вигляді машино-місця АДРЕСА_4 , суд приходить до висновку що стороною ОСОБА_2 під час розгляду справи було спростовано належними та допустимими доказами застосування у даному випадку презумпції спільності майна придбаного у період шлюбу, а тому вказаний об`єкт нерухомості слід визнати особистою власністю ОСОБА_2 , з наступних підстав.

У власність ОСОБА_2 отримав вказане машино місце на підставі договору міни від 13.03.2020 року ( т.3 а/с 6).

Згідно п. 1 Договору предметом обміну є спірне машино місце №28 яке передається в обмін на машино місце під № НОМЕР_5 , розташоване у цьому ж будинку, яке належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, при цьому обмін здійснюється без доплати ( п.3 договору).

Саме ж машино місце №12 було отримано у власність ОСОБА_2 23.08.2016 року на підставі акту прийму-передачі майнових прав , виданого 11.10.2013 року , придбаних ОСОБА_2 у ТОВ « Лазурне узбережжя» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 10.05.2013 року ( т.3 а/с 23).

Вищевказане дозволяє суду зробити обґрунтований висновок при те, що фактичне майнові права на машино місце №12 були придбані ОСОБА_2 до укладення шлюбу, після чого вже під час шлюбу отримане право власності на вказаний об`єкт нерухомості без додаткових доплат і у подальшому обмінене без доплат на спірне машино місце №28, що дозволяє визнати вказаний об`єкт нерухомості особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

5.3

Відносно спору щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 155,7 кв.м., суд вважає що стороною позивача по зустрічному позову , було доведено належними та допустимими доказами, що у даному випадку стороною спростована презумпція спільності майна, придбаного під час шлюбу, і вказана квартира повинна бути визнана особистою приватною власністю ОСОБА_2 з наступних підстав.

Як зазначено судом у п. 3 рішення шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено 04.06.2016 року а квартира, згідно договору купівлі-продажу придбана 07.06.2016 року, тобто на третій день після укладення шлюбу, що дозволяє прийти до висновку що спільних заощаджень за період шлюбу подружжям зроблено до моменту придбання квартири ще не було ( спростування даного твердження сторони ОСОБА_2 з боку сторони ОСОБА_1 не надано), а також що для придбання квартири використовувались кошти які були зароблені кимось з подружжя вже під час шлюбу.

Будь яких доказів того, що сторони проживали разом та мали спільне господарство до моменту укладення шлюбу суду не надавалось та відповідних вимог не заявлялось.

Судом також враховуються надані стороною ОСОБА_2 докази того що на його власних банківських рахунках у період з 01.01.2014 року по 03.06.2016 року знаходились гроші, зароблені до укладення шлюбу, які у своєї сукупності перебільшували вартість квартири, та ці гроші до придбання квартири були зняти з рахунку ( т. 3 а/с 153 ), при цьому авансовий платіж за квартиру було здійснено 29.04.2016 року , тобто до укладення шлюбу, що підтверджується розпискою продавця про отримання авансу у розмірі 20000 доларів США від ОСОБА_2 ( т.4 а/с 9) та звороті цього ж аркушу справи розписка про отримання продавцем від ОСОБА_2 остаточної вартості квартири у розмірі 140000 доларів США.

Посилання сторони ОСОБА_1 про те, що фактично спільне проживання однією сім`єю почалось значно раніше ніж укладено шлюб а крім того, що для придбання квартири ОСОБА_5 знімала власні заощадження, не доведено належними та допустимими доказами, а факт спільного проживання до укладення шлюбу не був предметом розгляду у даної справі та не встановлювався судом в інших справах.

Таким чином наявність з боку позивача по зустрічному позову доказів які у своєї сукупності із іншими обставинами справи, в тому числі і строком придбання квартири, дають суду можливість застосувати принцип «більшої переконливості» та прийти до висновку про доведеність позовних вимог по зустрічному позову.

5.4

Позовні вимоги ОСОБА_1 про розподіл в якості спільного майна подружжя рухомого майна, яке знаходиться у квартирі суд вважає такими що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

В якості єдиного доказу наявності у квартирі вказаного майна, його оцінки та варіанту розподілу стороною позивача надані два переліки ( додатки 1 і 2 т.1 а/с 48,49 ), при цьому у переліку майна яке підлягає розподілу як рухоме зазначено, зокрема - вікна, шпалери, плитка, двері і душеві системи, а також матеріали які були витрачені на проведення ремонтних робіт.

Як зазначено у постанови у справі № 243/5477/15-цяку Верховний Суд прийняв 12.05.2020 року: « відповідно до положеньстатті 156 ЖК Української РСРчлени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім`ї власниказобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири)і при домової території та проведенню ремонту.

Верховний Суд вказав, що право вимагати стягнення витрат на проведення ремонту будівлі, що належить власникові, у членів сім`ї власника виникає лише у випадку, якщо їх затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на них статтею 156 ЖК обов`язок.

Колегія суддів погодилась із висновком судів попередніх інстанцій, що вказані грошові кошти за час спільного проживання подружжя були витрачені для ремонту та реконструкції житла, в якому вони проживали,з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім`ї, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову у цій частині».

Здійснені ремонтні роботи та витратні матеріали є невід`ємною частиною квартирита не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, томурозподілу не підлягають.

Таким чином в частині розподілу витратних матеріалів та майна яке стало облаштуванням квартири судом відмовляється.

Що стосується іншого рухомого майна , яке, начебто, знаходиться у квартирі, то сторона первісного позивача не надана належних та допустимих доказів знаходження вказаного майна в квартирі та його вартості.

У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази що стосуються предмету спору з власної ініціативі ( частина сьома ) та всі докази подаються сторонами та іншими учасниками справи ( частина п`ята ), а у випадку неможливості подання доказів з об`єктивних причин про це повідомляється суд ( ч.4 ст. 83 ЦПК України) та можуть бути витребувані судом за відповідним клопотанням ( ст. 84 ЦПК України).

Посилання позивачці у судовому засіданні що вона пам`ятає всі придбані під час шлюбу речі та у неї збереглись всі квитанції не може бути прийнято судом у зв`язку із неподанням зазначених доказів у спосіб визначений вимогами цивільного процесу.

5.5

Щодо розподілу, в якості спільного майна, грошових заощаджень, які, згідно позову, знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 , у загальному розмірі 95000 доларів США, суд вважає, що вказані вимоги не були доведені стороною ОСОБА_1 у судовому засіданні належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено під час розгляду справи на момент розірвання шлюбу на банківських рахунках ОСОБА_2 відсутні накопичення грошових коштів, та згідно руху по рахункам всі отримані за період шлюбу кошті знімались з банківських рахунків також у період шлюбу.

Одночасно із цим суд враховує що позовні вимоги щодо даного предмета ґрунтуються лише на фактичному розрахунку того, скільки коштів за період шлюбу повинно було бути отримано чоловіком в якості доходу, без урахування використання вказаний грошей за цей час, в тому числі на сімейні потреби.

У відповідності до вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 63 СК України існує презумпція використання грошей, одним з подружжя у період шлюбу в інтересах сім`ї, що не було спростовано у даному випадку стороною позивача по первісному позову.

6.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) про поділ спільного майна подружжя.

Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та розподілу спільного майна подружжя.

Визнати спільним майном подружжя автомобіль марки « Range Rover, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та машино-місце № НОМЕР_4 , що знаходиться у будинку АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на 1/2 частку машино-місця АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частку машино-місця АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на 1/2 частку автомобіля марки « Range Rover, 2012 р. в. реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частку автомобіля марки « Range Rover, 2012 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 155,7 кв.м.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) машино-місце АДРЕСА_4 .

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільним майном подружжя квартири АДРЕСА_1 , визнання права власності в натурі за ОСОБА_1 на майно, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 на загальну суму 142 097,00 гривень відповідно до додатку №1; визнання права власності за ОСОБА_2 на майно, яке залишається у квартирі АДРЕСА_1 згідно додатку № 2 на суму 776 476,00 гривень; зобов`язання ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 вартість майна на суму 776 476,00 гривень, згідно додатку № 2, яке залишається на праві власності відповідачу; зобов`язання ОСОБА_2 сплатити 50% відсотків від суми 95 000 доларів США - ОСОБА_1 , що складає 47500 доларів США, по курсу Національного Банку України, як такі кошти, що є сумісною власністю подружжя та зароблені під час сумісного шлюбу.

Питання розподіл судових витрат розглянути окремо у відповідності до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22.09.2023 року.

Суддя Луняченко В. О.