Постанова

від 01.11.2023 по справі 389/746/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 389/746/21

провадження № 61-5810св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Знам`янська агропромислова компанія»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінський Ігор Дмитрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 травня 2022 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Знам`янська агропромислова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінський Ігор Дмитрович, про визнання недійсним договору міни, повернення земельної ділянки та скасування запису про інше речове право.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Знам`янська агропромислова компанія» (далі - ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінський І. Д., про визнання недійсним договору міни, повернення земельної ділянки та скасування запису про інше речове право.

Позов мотивовано тим, що позивач з 2010 року здавала в оренду ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія», генеральним директором якого був ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3522286300:02:000:1669, площею 3,1439 га, яка знаходиться на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградська області.

У 2013 році їй необхідні були кошти на лікування, в зв`язку з чим ОСОБА_4 погодився надати їй 50 000,00 грн в рахунок майбутньої орендної плати за земельні ділянки, що належать їй та її чоловіку.

В зв`язку з скрутним матеріальним становищем, викликаним хворобою вона з чоловіком, погодилися на зазначені умови та підписали в тому ж році у нотаріуса відповідні угоди.

В 2020 році вважаючи, що сума в 50 000,00 грн, яка отримана в 2013 році повністю погашена та термін дії договору оренди закінчився, звернулася до TOB «Знам`янська агропромислова компанія» з метою врегулювання подальших правовідносин та дізналася, що директором TOB є ОСОБА_2 , який повідомив, що у позивача із TOB «Знам`янська агропромислова компанія» відсутні будь-які правовідносини та зобов`язання.

15 вересня 2020 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Приходька О. В. з метою отримання угоди, що була укладена в 2013 році. Їй було повідомлено, що 21 вересня 2013 року оформлено довіреність на розпорядження її землею на ім`я ОСОБА_3 (зазначену довіреність 15 вересня 2020 року вона скасувала).

В подальшому, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав за № 243577607 встановила, що 19 травня 2017 року на підставі договору міни № 376, посвідченого приватним нотаріусом Бєлінським І. Д. вона набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522280400:02:000:2766 площею 0,01 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

04 березня 2021 року на її запит нотаріус надав договір міни від 19 травня 2017 року № 376 з усіма додатками та документами, які подавалися з метою його укладання.

Позивач зазначала, що відповідно договору міни від 19 травня 2017 року № 376, від її імені при укладенні якого діяла ОСОБА_3 , вона передала у власність ОСОБА_2 (син ОСОБА_3 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3522286300:02:000:1669, вартістю 110 625,33 грн, а взамін від ОСОБА_2 отримала земельну ділянку з кадастровим номером 3522280400:02:000:2766, вартістю 419,15 грн.

В пункті 5 договору міни зазначено, що обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати.

На момент укладання договору міни № 376 був наявний договір оренди землі терміном дії до 07 жовтня 2020 року, укладений між нею та TOB «Знам`янська агропромислова компанія».

Відповідно інформаційної довідки № 243318056 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 3522286300:02:000:1669 передана в оренду TOB «Знам`янська агропромислова компанія» терміном дії до 16 червня 2070 року.

Позивач зазначала, що 21 вересня 2013 року вона під впливом обману видала довіреність на представлення своїх інтересів з питань користування власною земельною ділянкою.

Саме на підставі цієї довіреності 19 травня 2017 року ОСОБА_3 уклала від її імені договір міни, за яким належна їй земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_2 без доплати.

Зазначила, що договір міни № 376 укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та суперечить закону. ОСОБА_3 за довіреністю від 21 вересня 2013 року діяла недобросовісно та всупереч інтересам довірителя.

В мережі Інтернет за наступним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявна інформація про те, що генеральним директором TOB «ТРИ СТАР» є ОСОБА_4 , його дружиною є ОСОБА_3 та сином ОСОБА_2 , тобто зазначені фізичні особи є членами сім`ї першого ступеня спорідненості.

Зокрема, відповідно до публічних відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 та її син ОСОБА_2 є засновниками TOB «Знам`янська агропромислова компанія», якому після укладання договору міни № 376 передана земельна ділянка з кадастровим номером 3522286300:02:000:1669 до 16 червня 2070 року.

Отже, договір міни відбувся за наявності зловмисної домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто за відсутності внутрішньої волі довірителя на вчинення договору міни земельних ділянок такого змісту, а представник не діяв в інтересах особи, яку він представляє.

Позивач просила суд:

- визнати недійсним договір міни від 20 травня 2017 року, який зареєстрований в реєстрі за номером 376, укладений від її імені ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 21 вересня 2013 року та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності від 04 травня 2017 року діяла ОСОБА_5 ;

- скасувати запис про право власності від 19 травня 2017 року № 20489636 приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінського І. Д., який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35269509 від 19 травня 2017 року;

- зобов`язати ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» повернути їй земельну ділянку з кадастровим номером 3522286300:02:000:1669, площею 3,1439 га, яка розташована на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області;

- скасувати запис про інше речове право від 06 липня 2020 року № 37240366 приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз В. І., який внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53042990 від 09 липня 2020 року.

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судовий збір та витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2021 року у складі судді Берднікової Г. В.позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір міни від 20 травня 2017 року, який зареєстрований в реєстрі за № 376, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності від 21 вересня 2013 року діяла ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності від 04 травня 2017 року діяла ОСОБА_5 .

Скасовано запис приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінського І. Д. про право власності від 19 травня 2017 року № 20489636, який внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35269509 від 19 травня 2017 року.

Зобов`язано ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» повернути

ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3522286300:02:000:1669 площею 3,1439 га, що розташована на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Скасовано запис приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Томаз В. І. про інше речове право від 06 липня 2020 року № 37240366, який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53042990 від 09 липня 2020 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_3 , будучи представником позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 21 вересня 2013 року та укладаючи від її імені договір міни земельних ділянок від 19 травня 2017 року № 376, діяла за зловмисною домовленістю з іншою стороною оспорюваного правочину ОСОБА_2 як у своїх інтересах так і в інтересах останнього, при цьому всупереч інтересам довірителя. Про зазначене свідчать ті обставини, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доводяться один одному близькими родичами (син і мати), мають один бізнес та є засновниками ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія», земельна ділянка перебуває в оренді вказаного товариства. Крім того, обмін земельних ділянок відбувся без грошової доплати, що у свою чергу вказує на несприятливі наслідки для особи, від імені якої представник вчинив оспорюваний правочин. Розписка про отримання ОСОБА_1 17 270,00 грн, не свідчить про те, що вказана грошова сума передана як доплата за обмін земельної ділянки, оскільки передана не іншим контрагентом за договором, а її представником, призначення цієї суми у розписці не вказано, договір міни укладено майже через чотири роки з дня отримання вказаних грошових коштів. Зрештою, обмін земельної ділянки площею 3,1439 га, вартістю 110 625,33 грн на земельну ділянку площею 0,01 га, вартістю 419,15 грн свідчить про недобросовісність та нерозумність у поведінці представника позивача, оскільки є очевидним, що більша за площею та вартістю земельна ділянка, дає більший дохід, який позивач могла б отримувати і в майбутньому, проте такої можливості її позбавлено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 травня 2022 року апеляційну скаргуТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» задоволено. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2021 року скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно із довіреністю від 21 вересня 2013 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, незалежно від їх підпорядкування чи форм власності, з питань, пов`язаних з розпорядженням, а саме: оренди належної йому на праві приватної власності спірної земельної ділянки. Для цього ОСОБА_3 , зокрема, надано право укладати договір міни. Обмеження відносно укладення договору міни в довіреності відсутні.

В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що 21 вересня 2013 року позивач під впливом обману видала довіреність на представлення своїх інтересів з питань користування власною земельною ділянкою.

Установивши, що довіреність підписана особисто ОСОБА_1 і не визнана недійсною, позивач не довела факту існування зловмисної домовленості його представника ОСОБА_3 з представником відповідача.

Сам по собі факт родинних відносин сторін таких угод у спірних правовідносинах не свідчить про їх недійсність. При цьому позивачем не доведено, що відповідачі отримали особисту вигоду від укладення оспорюваних угод чи виникнення негативних наслідків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області.

20 січня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 27 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 жовтня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 399/1034/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 623/2518/17, від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц та від 21 лютого 2020 року у справі № 182/3593/17.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що договір міни відбувся за наявності зловмисної домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто за відсутності внутрішньої волі довірителя на вчинення договору міни земельних ділянок такого змісту, а також, представник не діяв в інтересах особи, яку він представляє.

Скаржник вказує, що законодавство не вимагає визнання зазначеної довіреності недійсною, зокрема, відразу після того як позивачу стало відомо про довіреність, позивач скасувала її у нотаріуса.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 3522286300:02:000:1669, яка розташована на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, площею 3,1439 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору міни, серія та номер № 376, посвідченого 19 травня 2017 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І. Д. Номер запису про право власності: 20489636 від 19 травня 2017 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35269509 від 19 травня 2017 року. На підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, укладеного 17 червня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія», вказана земельна ділянка передана ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» у користування. Строк дії договору - до 16 червня 2070 року. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53042990 від 09 липня 2020 року, приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз В. І. (т. 1 а. с. 32-34).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522280400:02:000:2766, розташована на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, площею 0,01 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору міни, серія та номер 376, посвідченого 19 травня 2017 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І. Д., номер запису про право власності 20489942 (т. 1 а. с. 34, 35).

Відповідно до договору міни від 19 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І. Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 376, ОСОБА_1 (сторона 1) від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 21 вересня 2013 року приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходьком О. В. за № 2104, діяла ОСОБА_3 (представник сторони 1) та ОСОБА_2 (сторона 2) від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 (представник сторони 2) уклали цей договір про таке: За цим договором сторона 1, передає у власність належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а сторона 2, взамін передає у власність, належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У власність сторони 1 переходить земельна ділянка площею 0,0100 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 3522280400:02:000:2766, розташована на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровооградської області, а у власність сторони 2 переходить земельна ділянка, площею 3,1439 га в межах згідно із планом, кадастровий номер 3522286300:02:000:1669, розташована на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. Земельна ділянка, що відчужується за даним договором стороною 1 у власність сторони 2, належить стороні 1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р3 № 429070, виданого 01 квітня 2003 року Знам`янською райдержадміністрацією. Земельна ділянка, що відчужується за даним договором стороною 2 у власність сторони 1, належить стороні 2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 85570989 від 21 квітня 2017 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що відчужується стороною 1 за цим договором складає 110 625,33 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що відчужується стороною 2 за цим договором складає 419,15 грн. Обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати. Сторони домовилися, що вартість земельної ділянки, яка належить стороні 1 відповідає вартості земельної ділянки належної стороні 2. Вказаний договір міни підписано представником сторони 1 - ОСОБА_3 та представником сторони 2 - ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 11-14).

На момент укладення договору міни належна ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3522286300:02:000:1669 перебувала в оренді ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія». Дата реєстрації речового права - 07 жовтня 2010 року, строк дії речового права 10 років (т. 1 а. с. 17-19).

При укладенні цього договору міни ОСОБА_3 діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 21 вересня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходьком О. В., зареєстрованої в реєстрі за № 2104, за якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах, чи організаціях, незалежно від форми власності чи підпорядкування, з питань, пов`язаних з реалізацією її прав щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності, площею 3,14 га, кадастровий номер 3522286300:02:000:1669, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. Для цього надала їй право здійснювати нагляд за належною їй земельною ділянкою; мати вільний доступ до ділянки; при настанні сезону - вживати заходів до обробки землі; вносити необхідні платежі, які стосуватимуться реалізації її права власності на земельну ділянку; представляти її інтереси в будь-яких установах чи підприємствах незалежно від форми їх власності та підпорядкування, в органах нотаріату, органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, в органах управління земельними ресурсами, землевпорядних організаціях, відповідних експертних організаціях, у відповідному підрозділі Державного земельного кадастру, у відповідній реєстраційній службі, а також укладати та реєструвати від її імені договори оренди земельної ділянки, додаткові угоди до них, договори міни та інші правочини, що не заборонені діючим законодавством України, розривати договори оренди, подавати заяви, з правом їх підпису, та одержувати будь-які документи в разі виникнення такої потреби; отримувати державні акти та їх дублікати в разі їх втрати, розписуватися за неї, в тому числі на договорах оренди земельної ділянки (визначаючи умови на свій розсуд), що укладатимуться, сплачувати належні з неї платежі, включаючи державне мито (плату), одержувати належні їй гроші згідно укладених договорів, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю згідно вимог чинного законодавства. Довіреність видана строком до 21 вересня 2033 року. Також, нотаріусом роз`яснено ОСОБА_1 зміст статей 240, 248, 249 ЦК України (т. 1 а. с. 30, 31).

21 вересня 2013 року ОСОБА_1 видала розписку про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 17 270,00 грн (т. 1 а. с. 172).

04 березня 2021 року на запит ОСОБА_1 від 19 лютого 2021 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І. Д. направлено копію вказаного вище договору міни, з документами, які надавалися йому для його укладення (т. 1 а. с. 36).

15 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Олександрійського районного нотаріального округу Приходьку О. В. заяву про скасування довіреності на ім`я ОСОБА_3 . Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, вказана довіреність скасована на підставі заяви довірителя від 15 вересня 2020 року (т. 1 а. с. 37-40).

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками ТОВ «Знам`янська агропромислова компанія» є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Директором призначений ОСОБА_6 . Державну реєстрацію товариства проведено 05 травня 2006 року (т. 1 а. с. 41).

Встановлено, що ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_3 та їхній син ОСОБА_2 є співвласниками ТОВ «ТРИ СТАР» (т. 1 а. с. 42-44).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 ЗК України).

У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин.

За змістом частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно із частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

За загальним правилом, довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов`язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, повинно встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Загальним правилом належного функціонування цивільних відносин представництва є вчинення представником правочинів від імені особи, яку він представляє, в межах наданих повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2013 року ОСОБА_1 видала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходьком О. В., зареєстровану в реєстрі за № 2104.

Зазначеною довіреністю ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , зокрема, укладати та реєструвати від її імені договори оренди земельної ділянки, додаткові угоди до них, договори міни та інші правочини, що не заборонені діючим законодавством України, розривати договори оренди, подавати заяви, з правом їх підпису, та одержувати будь-які документи в разі виникнення такої потреби.

Довіреність видана строком до 21 вересня 2033 року з правом передоручення. Нотаріусом роз`яснено ОСОБА_1 зміст статей 240, 248, 249 ЦК України (т. 1 а. с. 30, 31).

Матеріали справи не містять доказів, що вказана довіреністьна момент укладення спірного правочину була скасована чи визнана недійсною.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша - третя статті 715 ЦК України).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

19 травня 2017 року ОСОБА_1 (сторона 1) від імені якої та на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 (сторона 2) уклали договір міни. Відповідно до вказаного договору до сторони 1 переходить земельна ділянка площею 0,0100 га (кадастровий номер 3522280400:02:000:2766), а у власність сторони 2 переходить земельна ділянка, площею 3,1439 га (кадастровий номер 3522286300:02:000:1669). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що відчужується стороною 1 за цим договором складає 110 625,33 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що відчужується стороною 2 за цим договором складає 419,15 грн.Обмін земельних ділянок проводиться без грошової доплати. Сторони домовилися, що вартість земельної ділянки, яка належить стороні 1 відповідає вартості земельної ділянки, належної стороні 2 (т. 1 а. с. 11-14).

15 вересня 2020 року ОСОБА_1 подано приватному нотаріусу Олександрійського районного нотаріального округу Приходьку О. В. заяву про скасування довіреності на ім`я ОСОБА_3 .

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц дійшов висновку, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення «у своїх інтересах» необхідно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17 та від 07 грудня 2021 року у справі № 627/79/20.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 383/1486/15-ц зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що «під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють».

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що сам по собі факт родинних відносин сторін таких правочинів у спірних правовідносинах не свідчить про їх недійсність. При цьому позивачем не доведено, що відповідачі отримали особисту вигоду від укладення оспорюваних правочинів.

Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 551/1325/19.

За умов недоведеності позивачем зловмисної домовленості її представника з другою стороною договору міни, сам по собі факт неспівмірності у площі та вартості обмінюваних земельних ділянок не може бути підставою для задоволення позову. Необхідно врахувати також попередню поведінку позивача, яка вже після укладення договору оренди строком на 10 років, видала довіреність та отримала від представника певну суму грошей, при цьому відомості про те, що такі кошти були виплачені в рахунок орендної плати в матеріалах справи відсутні.

Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 399/1034/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 623/2518/17, від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц та від 21 лютого 2020 року у справі № 182/3593/17 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров