Постанова

від 01.11.2023 по справі 727/766/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 727/766/18

провадження № 51-2685км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2023 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнаного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 160 Кримінального кодексу України (далі - КК) та виправданого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 160 КК, та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що рішенням Чернівецької окружної виборчої комісії від 01 жовтня 2015 року по багатомандатному виборчому округу в межах територіального виборчого округу № 25 кандидатом у депутати до Чернівецької міської ради від політичної партії «Рідне місто» зареєстрований ОСОБА_7 .

До територіального виборчого округу № 25 входила звичайна виборча дільниця № 730506, розташована в м. Чернівці на вул. Небесної Сотні, 4-Д, яка була розміщена у приміщенні спортивного залу факультету фізкультури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

23 жовтня 2015 року в період часу з 19:00 по 20:00 ОСОБА_7 , будучи діючим депутатом Чернівецької міської ради VІ скликання та кандидатом у депутати Чернівецької міської ради VІІ скликання вже від політичної партії «Рідне місто», перебуваючи в приміщенні політичної партії «Рідне місто», розташованому в м. Чернівці по вул. Університетська, 50, зустрівся із студентами юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Маючи на меті особисті інтереси вступив з ними у злочинну змову, спрямовану на підкуп виборців під час виборів 25 жовтня 2015 року до Чернівецької міської ради.

З метою реалізації свого злочинного плану, спрямованого на підкуп виборців, ОСОБА_7 визначив, що він як ініціатор (організатор) підкупу виборців бере на себе забезпечення злочинного плану грошовими коштами, а ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у період з 23 по 25 жовтня 2015 року повинні підшукати виборців, які зареєстровані, проживали у гуртожитку Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича за адресою: м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, 2-а та були включені до списку виборців на звичайній виборчій дільниці № НОМЕР_1 для голосування на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року і погодилися б за грошову винагороду у розмірі 350 гривень проголосувати за нього (Білика).

При цьому ОСОБА_7 зазначив, що підставою для виплати виборцю обіцяної грошової винагороди в сумі 350 грн буде підтвердження ним факту голосування за ОСОБА_7 як кандидата в депутати, а саме: фото або відео паспорта виборця та його виборчого бюлетеня з відміткою навпроти номера 14-кандидата в депутати до Чернівецької міської ради від політичної партії «Рідне місто» ОСОБА_7 .

Для забезпечення можливості ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виплачувати виборцям, які під час виборів проголосують за ОСОБА_7 обіцяну грошову винагороду та виконання своєї ролі в організації підкупу виборців, ОСОБА_7 24 жовтня 2015 року приблизно в період часу з 20:00 по 21:00 приїхав на автомобілі марки «BMW X5» до Чернівецького діагностичного центру, розташованого в м. Чернівці по вул. Небесної Сотні, 5, де зустрівся з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 і надав останнім гроші в сумі 20 000 грн.

У період з 23 по 25 жовтня 2015 року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за вказівкою ОСОБА_7 , відповідно до своїх злочинних ролей вчинили дії, спрямовані на підкуп виборців, які полягали у підшуканні виборців під час особистого спілкування з ними, чи листування у мережі «Інтернет» соціальної сторінки «ВКонтакте». Під час спілкування чи листування вони переконували виборців за грошову винагороду проголосувати на виборах 25 жовтня 2015 року до Чернівецької міської ради за кандидата в депутати від політичної партії «Рідне місто» ОСОБА_7 .

Також, відповідно до обвинувального акту, незважаючи на приписи ст. 7 Закону України «Про місцеві вибори», якими забороняється фотографування, відео фіксація в будь-який спосіб результатів волевиявлення виборців у кабіні для таємного голосування, а також демонстрація виборцем результатів волевиявлення у приміщенні для голосування, що є порушенням таємниці голосування, обумовлювали з виборцями, що вони, перебуваючи на виборчій дільниці у кабіні для таємного голосування, повинні за допомогою засобів мобільного зв`язку сфотографувати свій паспорт та виборчий бюлетень із відміткою напроти номера 14-кандидата в депутати Чернівецької міської ради від політичної партії «Рідне місто» ОСОБА_7 , після чого за допомогою програми «Вайбер» переслати це фото ОСОБА_8 , ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 як підтвердження факту голосування. Лише за такої умови 26 жовтня 2015 року виборці змогли б отримати обіцяну грошову винагороду.

При цьому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 узгоджено прийняли рішення про надання пропозиції виборцям отримати грошову винагороду не в сумі 350 гривень, як було обумовлено з ОСОБА_7 , а в сумі 250 гривень, а 100 гривень з кожного виборця залишати собі.

Унаслідок вказаних незаконних дій в період з 23 по 25 жовтня 2015 року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні гуртожитку Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, розташованого в м. Чернівці на вул. Небесної Сотні, 2а, запропонували виборцям, зазначеним у обвинувальному акті, неправомірну вигоду в сумі 250 грн кожному, що станом на час вчинення таких дій перевищувало 3% розміру мінімальної заробітної плати, за голосування 25 жовтня 2015 року під час виборів до Чернівецької міської ради за кандидата в депутати від політичної партії «Рідне місто» ОСОБА_7 , на що всі вони погодились та під час виборів проголосували саме за ОСОБА_7 .

Однак, з причин незалежних від ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , передати виборцям, які за грошову винагороду проголосували за кандидата в депутати ОСОБА_7 , грошову винагороду у 250 грн не змогли, оскільки були викриті у діяльності щодо підкупу виборців .

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 01 червня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишив без зміни.

Верховний Суд постановою від 21 березня 2023 року ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 01 червня 2022 року скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 19 травня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишив без зміни.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, наводить доводи про неправильне, на його переконання, визнання судами доказів недопустимими та не погоджується з висновками судів про те, що інших доказів у їх сукупності недостатньо для встановлення винуватості виправданого в інкримінованому йому злочині.

Як уважає сторона обвинувачення, районний суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які, на його думку, викривають ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Додає, що суд безпідставно не врахував та визнав неналежними доказами винуватості ОСОБА_7 : протоколи огляду мобільних телефонів, ноутбуків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які містять переписку вказаних осіб щодо голосування на виборах за конкретного кандидата, протокол обшуку помешкання ОСОБА_8 , де виявлено 20 000 грн у банківській упаковці, тощо.

Зазначає, що слідчі експерименти були проведені з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із дотриманням вимог ст. 240 КПК, однак суд трактував такі докази на власний розсуд та безпідставно не прийняв їх як доказ винуватості ОСОБА_7 .

Крім іншого прокурор вказує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції, яке полягає у необґрунтованому визнанні неналежними доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 , та застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК щодо винесення виправдувального вироку, а суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності в зазначених джерелах доказів фактів та обставин, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

У свою чергу апеляційний суд не усунув указаних порушень, які касатор вважає істотними, тому ухвалу цього суду вважає такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі та просив її задовольнити частково, захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Зі змісту ст. 370 КПК, де визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 62 Основного Закону передбачено, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації їх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.

Так, розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано жодних переконливих доказів, які б підтвердили факт пропозиції, обіцянки або надання ОСОБА_7 виборцю неправомірної вигоди за вчинення певних дій, пов`язаних з реалізацією ним свого виборчого права. Також не надано жодного доказу про вчинення таких дій за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтовуючи вказаний висновок, місцевий суд урахував показання свідків, а також надані письмові й речові докази.

При цьому докази винуватості ОСОБА_7 , на які покликалась сторона обвинувачення, перевірено судом та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК належним чином оцінено з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Не погоджуючись із виправдувальним вироком щодо ОСОБА_7 , прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не погоджувався із встановленими місцевим судом фактичними обставинами кримінального провадження, оцінкою доказів, а також стверджував про неповноту судового розгляду через те, що не проведено допит, заявлених стороною обвинувачення, свідків, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, в зв`язку з чим просив скасувати виправдувальний вирок суду першої інстанції.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами прокурора в апеляційній скарзі та повторно дослідивши докази, дійшов висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , тобто визнав, що вирок судом першої інстанції ухвалено відповідно до вимог статтей 370, 374 КПК, навівши в своїй ухвалі докладні мотиви на спростування доводів прокурора в апеляції.

Доводи прокурора про безпідставне визнання ряду доказів неналежними були предметом перевірки апеляційного суду.

Так, ОСОБА_7 категорично заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому протиправного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 160 КК. Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 підтвердили, що проголосували за кандидата в депутати до Чернівецької міської ради - ОСОБА_7 за пропозицією ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , вони не вказували на отримання ними пропозиції щодо голосування за незаконну винагороду на виборах безпосередньо від ОСОБА_7 або від нього через інших осіб, з ОСОБА_7 ніхто із свідків не був знайомим та не мав спілкування чи листування.

Показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 також свідчать про те, що жоден із вказаних свідків не вказував про участь ОСОБА_7 безпосередньо або через інших осіб у наданні пропозиції, обіцянки виборцям неправомірної вигоди в голосуванні за його кандидатуру.

Свідок ОСОБА_8 в суді першої інстанції надав показання, що навчався разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , ОСОБА_7 він не знає. Переніс багато політравм і не пам`ятає багато подій із свого життя, зокрема, що агітував за ОСОБА_7 , обставин обшуку у його кімнаті в гуртожитку і виявлення 20 000 грн, періоду навчання в університеті, того, що був притягнутий до кримінальної відповідальності, зазначив, що не знає ОСОБА_20 , однак знає, що відбуває умовне покарання через те, що потрапив в автомобільну катастрофу у 2017 році, з тих пір має проблеми із пам`яттю.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в судах попередніх інстанцій допитані не були, оскільки, не дивлячись на сприяння районного суду протягом всього часу розгляду справи, в судове засідання вони не з`явились, сторона обвинувачення не змогла забезпечити їхню явку навіть із залученням для цього органів внутрішніх справ. При цьому, в суді апеляційної інстанції прокурор відмовився від допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , оскільки вони перебувають за межами України.

На спростування доводів прокурора, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив протоколи та відеозаписи слідчих експериментів, проведених із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 26 жовтня 2015 року, в яких зафіксовано, що вказані особи заходили на власні сторінки у соцмережі «ВКонтакті», де на сторінці ОСОБА_8 була наявна переписка зі студентами щодо голосування на виборах за кошти за кандидата ОСОБА_7 ; на сторінці ОСОБА_10 зафіксовано спілкування лише із однією особою на ім`я « ОСОБА_21 » на аналогічну тему, а переписки ОСОБА_9 не було, оскільки файли були відсутні.

Апеляційним судом констатовано, що будь-яких даних щодо причетності ОСОБА_7 до підкупу виборців чи попередньої змови між ним та ОСОБА_8 , ОСОБА_22 та ОСОБА_10 у вказаних протоколах немає.

Не залишились поза увагою апеляційного суду доводи прокурора щодо визнання неналежним доказом протокол обшуку помешкання ОСОБА_8 , де виявлено 20 000 грн, які, як уважає сторона обвинувачення, ОСОБА_7 надав останньому за агітацію за його кандидатуру на виборах та зазначив, що внаслідок тимчасового доступу до речей і документів (протокол від 01 грудня 2016 року), яким сторона обвинувачення перевіряла обставини щодо видачі банком 20 000 грн у банківській упаковці не було отримано інформації, яка би вказувала на причетність ОСОБА_7 до цих коштів.

Окрім того, згідно з висновком експерта від 24 листопада 2016 року № 8-3/44, яким проводилась дактилоскопічна експертиза, на поверхнях банкнот та паперової стрічки, які були вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , слідів пальців рук ОСОБА_7 не виявлено.

Крім того, відповідно до висновку комп`ютерно-технічної експертизи від 10 травня 2016 року №617-К - техніка, вилучена під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 (2 ноутбуки, 3 флеш-накопичувачі) не містять жодних даних, які б стосувались виборчого процесу та причетності до нього ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та студентів, зазначених у обвинувальному акті.

Також суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі акцентував, що згідно з протоколом про підсумки голосування з виборів депутатів у Чернівецьку міську раду від 25 жовтня 2015 року кандидат від партії «Рідне місто» - ОСОБА_7 переміг у виборах зі значним відривом, отримавши 618 голосів виборців (43,8 %), тоді як його суперник, що зайняв 2 місце, отримав 202 голоси (14,32%). Відповідно до електорального дослідження, проведеного до виборів у жовтні 2015 року 29,7 % усіх опитаних мали намір голосувати за ОСОБА_7 , який у цьому опитуванні мав найвищий рейтинг, а наступний за ним кандидат отримав уподобання лише 11,6 % виборців.

На підставі вищевказаного, апеляційний суд підсумував, що викладене у сукупності із наведеними вище доказами також свідчить про відсутність підстав та потреби для ОСОБА_7 вживати незаконних заходів з метою підкупу виборців для голосування за його кандидатуру.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторони обвинувачення щодо визнання неналежним доказом протокол огляду інформації від 26 квітня 2017 року, отриманої від ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «МТС Україна» щодо тривалості телефонних розмов, місця знаходження, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 протягом періоду з 01 по 04 жовтня 2016 року та зазначив, що аналіз з`єднань між вказаними вище абонентами свідчить, що за вказаний період зафіксовані з`єднання між ОСОБА_7 та ОСОБА_23 протягом 23-25 жовтня 2015 року, з`єднань між обвинуваченим та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 немає.

Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій, що факт телефонних з`єднань між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не дозволяє ідентифікувати зміст розмов та не доводить викладених у обвинуваченні обставин. Перебування ОСОБА_7 24 жовтня 2015 року о 20:45 у зоні дії станції мобільного зв`язку, розташованій у АДРЕСА_2 , на що посилається прокурор, не дозволяє установити конкретне місце його знаходження в межах території, яку покриває ця станція зв`язку, а перебування осіб у зоні дії однієї вежі мобільного зв`язку не свідчить про їх перебування поряд, у одному і тому ж місці.

Таким чином, у касаційній скарзі прокурор, по суті, дав власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_7 , відмінну від оцінки суду першої інстанції, з якою погодився і суд апеляційної інстанції, однак не обґрунтував у чому полягали істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у разі доведення яких судові рішення щодо останнього підлягали би безумовному скасуванню.

З огляду на викладене твердження прокурора про неправильну оцінку судом доказів обвинувачення колегія суддів уважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та на них надано змістовні відповіді.

Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПКта погоджується з наведеними у ній висновками про законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судових рішень, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, Верховний Суд не встановив.

Враховуючи викладене, колегія Суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3