Рішення

від 31.10.2023 по справі 752/7523/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/7523/22

Провадження № 2/752/2329/23

РІШЕННЯ

Іменем України

31.10.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Деміївська Слобода» до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-6», ОСОБА_2 , державний реєстратор Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Лазор Іван Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Побединська Вікторія Олександрівна, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2022 року представник позивача ОСББ «Деміївська Слобода» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , треті особи: ПрАТ «Трест Київміськбуд-6», ОСОБА_2 , державний реєстратор КП Новопетрівської сільської ради «Результат» Лазор І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Побединська В.О., в якому просив витребувати із чужого незаконного володіння відповідача у володіння позивача об`єкт нерухомого майна - групу приміщень 24, 25, 26, 27 в секції АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219630380000).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , на підставі рішення Загальних зборів ОСББ «Деміївська Слобода», оформленого протоколом № 1 від 18.04.2017 року, відповідно до якого зазначений будинок було прийнято об`єднанням до управління. Позивач вказує, що в 2015 році будинок АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію. 28.04.2015 року зазначений об`єкт ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» було передано в обслуговування та експлуатацію ТОВ «КП «Українська житлова компанія», а також зазначеному товариству було передано технічну документацію на зазначений будинок. В подальшому, після взяття будинку в управління позивача, зазначену технічну документацію було передано ОСББ «Деміївська Слобода» на підставі акту прийому-передачі технічної документації від 01.06.2017 року. Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.08.2015 року № 455, будинку було присвоєно поштову адресу як АДРЕСА_2 . Позивач вказує, що відповідно до технічної документації на вказаний будинок, у ньому наявний верхній технічний поверх, що фактично займає 17 поверх будинку, який використовується для проходження інженерних комунікацій (опалення, водопостачання, вентиляції, димовидалення, електрообладнання і електроосвітлення, та ін..), площею 2080,27 кв.м., що є допоміжним приміщенням, яке забезпечує експлуатацію будинку. Зазначене допоміжне приміщенні знаходиться у фактичному володінні позивача та використовується виключно для розміщених на ньому інженерних комунікацій будинку. Однак, з даних, що містяться в мережі Інтернет, позивачу стало відомо про розміщення оголошення про продаж нежитлового приміщення, площею 455,68 кв.м на 17 поверсі будинку АДРЕСА_1 . Детально вивчивши дані із реєстру речових прав, позивачем було встановлено, що право власності на об`єкт нерухомого майна - група приміщень АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219630380000), загальною площею 455,68 кв.м, який належав на праві власності ОСОБА_2 на підставі Інвестиційного договору № 3-Дм від 15.04.2014 року, довідки про повну оплату № 256 від 08.09.2015 року та акту приймання-передачі від 08.09.2015 року, - було зареєстровано 07.04.2017 року державним реєстратором КП Новопетрівської сільської ради «Результат» Лазором І.В. Позивач вказує, що з огляду на те, що замовником будівництва було ПрАТ «Трест Київміськбуд-6», то інвестиційний договір із ОСОБА_2 мало право укладати лише ПрАТ «Трест Київміськбуд-6». Крім того, позивачу стало відомо про те, що 21.06.2017 року власником зазначеного приміщенні на підставі договору купівлі-продажу стала ОСОБА_3 . Позивач, вважаючи, вказані вище інвестиційний договір та договір купівлі-продажу, такими, що були укладені із порушенням вимог закону, оскільки спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, та є спільним майном багатоквартирного будинку і належать його співвласникам на праві спільної сумісної власності, - звернувся в липні 2018 року до суду із позовом, в якому просив визнати недійсними зазначений інвестиційний договір, акт прийому-передачі нежилих приміщень, договір купівлі-продажу, а також скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт - групу приміщень АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219630380000). В ході розгляду справи № 752/14877/18, ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» позов визнало та вказало, що документи, які подавались для державної реєстрації прав на вказаний об`єкт нерухомого майна є сфальсифікованими та підробленими. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.09.2021 року, у справі № 752/14877/18, позов було задоволено, та судами було встановлено, що зазначений об`єкт нерухомості є допоміжними приміщеннями, та належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам будинку, та вибуло із власності співвласників будинку незаконно. Однак, постановою Верховного Суду від 22.12.2021 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2020 року, та постанова Київського апеляційного суду від 07.09.2021 року, були скасовані та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову було відмовлено. Позивач вказує, що судом касаційної інстанції було констатовано, що права позивача були порушені, однак, з огляду на те, що позивач не був стороною вказаних правочинів, належним способом захисту прав об`єднання є витребування цього майна від добросовісного набувача, а відтак були відсутні підстави для задоволення позовних вимог в заявлений позивачем спосіб. Позивач вказує, що є законним власником спірного нерухомого майна, та майнові права позивача на спірне нерухоме майно, яке вибуло з володіння позивача поза його волею, надають позивачу право на витребування спірного майна із володіння відповідача, незалежно від її добросовісності. Посилаючись на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2022 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07.12.2022 року, було замінено у даній справі первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_1 . Залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 . Розгляд справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Деміївська Слобода» до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-6», ОСОБА_2 , державний реєстратор Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Лазор Іван Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Побединська Вікторія Олександрівна, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, було продовжено в порядку загального позовного провадження, та відкладено підготовче судове засідання.

В березні 2023 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2023 року, заяву представника позивача про забезпечення позову у даній цивільній справі було задоволено. Забезпечено позов, шляхом накладення арешту, до набрання законної сили рішення суду у даній справі, - на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень 24, 25, 26, 27 в секції № 1 в будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219630380000).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2023 року, у справі закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Деміївська Слобода» в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився , просив слухати справу за його відсутності.

Треті особи ПрАТ «Трест Київміськбуд-6», ОСОБА_2 , державний реєстратор Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Лазор І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Побединська В.О., ОСОБА_3 в судове засідання явку своїх представників не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Судом встановлено, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію актом готовності об`єкта до експлуатації від 20 січня 2015 року та виданим на його підставі сертифікатом від 27 січня 2015 року серії ІV № 165150270065, яким Державною архітектурно-будівельною інспекцією України засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво житлової забудови земельної ділянки в межах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ». І черга будівництва. Житловий будинок 13 з вбудованими приміщеннями та паркінгом» (нове будівництво).

Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 466 від 26.08.2015 року, житловому будинку за будівельною адресою: в межах вул. Деміївської, проспекту 40-річчя Жовтня та АДРЕСА_4 , було присвоєно поштову адресу як АДРЕСА_2 .

Рішенням установчих зборів об`єднання співвласників будинку АДРЕСА_1 , оформленим протоколом № 1 від 22.06.2016 року, створено ОСББ «Деміївська Слобода».

Рішенням загальних зборів ОСББ «Деміївська Слобода», оформленим протоколом № 1 від 08.04.2017 року, прийнято будинок АДРЕСА_1 у самостійне утримання та управління ОСББ «Деміївська Слобода» із 01.06.2017 року.

Відповідно до готовності об`єкта до експлуатації від 20.01.2015 року, технічного паспорта на будинок та експлікації до нього та експертного звіту № 00-0387-14/ЦБ від 27.06. 2014 року «Житлова забудова земельної ділянки в межах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 », будинок АДРЕСА_1 , - має технічний поверх, позначений на плані «Технічний поверх літера «А» секція № 1», площею 626,1 кв.м., який включає: сходи, лоджію, коридор, технічне приміщення, дві венткамери, лоджію та технічний поверх, площею 525,9 кв.м.

Крім того, із зазначеної технічної документації, а також реєстрів робочої документації та планів технічного поверху вбачається, що вказаний верхній технічний поверх використовується для проходження інженерних комунікацій, опалення, водопостачання, вентиляції, димовидалення, електрообладнання і електроосвітлення.

Також наведена обставина випливає з експертного звіту № 00-0387-14/ЦБ від 27.06. 2014 року «Житлова забудова земельної ділянки в межах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 », а саме з додатку до нього, у розділі якого «Архітектурні рішення» зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_5 . Верхній технічний поверх секції № 1 використовується для проходження інженерних комунікацій.

Згідно технічного паспорта на будинок технічний поверх, позначений на плані «Технічний поверх літера «А» секція № 1», площею 626,1 кв.м., який включає: сходи, лоджію, коридор, технічне приміщення, дві венткамери, лоджію та технічний поверх, площею 525,9 кв.м.

Наявні у справі докази свідчать про те, що стороною позивача доведено належними доказами те, що спірні приміщення належать до допоміжних приміщень, та наведені обставини достатніми доказами стороною відповідача в ході розгляду даного спору спростовано не було.

Крім того, судом встановлено, що 07.04.2017 року державним реєстратором Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Лазором І.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34685132, яким проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , на групу приміщень 24, 25, 26, 27 в секції № 1 житлової нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 455,68 кв.м.

Зазначене стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого, підставою для прийняття вказаного вище рішення та виникнення права власності ОСОБА_2 на майно є: інвестиційний договір № 3-Дм від 15.04.2015 року, укладений між ПАТ «Трест Київміськбуд-6», правонаступником якого є ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» та ОСОБА_2 , довідка про повну оплату від 08.09.2015 року, а також акт прийому-передачі нежилих приміщень від 08.09.2015 року, підписаний між ПАТ «Трест Київміськбуд-6», правонаступником якого є ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» та ОСОБА_2 .

Державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. було прийнято рішення № 35794814 від 21.06.2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на групу приміщень 24, 25, 26, 27 в секції № 1 житлової нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 455,68 кв.м.

Зазначене також підтверджується витягом з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого, підставою для прийняття вказаного вище рішення та виникнення права власності ОСОБА_3 на майно є: договір купівлі-продажу, посвідчений 21.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. за реєстровим номером 91, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач, вважаючи, вказані вище інвестиційний договір та договір купівлі-продажу такими, що укладені із порушенням вимог закону, оскільки спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, та є спільним майном багатоквартирного будинку і належать його співвласникам на праві спільної сумісної власності, звернувся в липні 2018 року до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом, в якому просив визнати недійсними зазначений інвестиційний договір, акт прийому-передачі нежилих приміщень, договір купівлі-продажу, а також скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт - групу приміщень 24, 25, 26, 27 в секції АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219630380000).

Наявні у справі докази свідчать, що в ході розгляду справи № 752/14877/18, ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» позов визнало та вказало, що документи, які подавались для державної реєстрації прав на вказаний об`єкт нерухомого майна є сфальсифікованими та підробленими.

Так, відповідно до довідки ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» від 20.02.2023 року № 05/02-23, було встановлено, що товариство не укладало та не підписувало із ОСОБА_2 жодних договорів та будь-яких документів щодо купівлі-продажу майнових прав на групу приміщень 24, 25, 26, 27 в секції АДРЕСА_1 , та на рахунки товариства не надходили будь-які кошти від зазначеної особи.

Також, відповідно до довідки ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» від 03.08.2023 року, було встановлено, що проектом багатоквартирного будинку не було передбачено об`єкт нерухомого майна - група приміщень 24, 25, 26, 27 в секції АДРЕСА_1 . Всі нежитлові приміщення в будинку зазначені в технічній документації, яка є в наявності у ОСББ «Деміївська Слобода», а також переведення приміщень технічного поверху в секції № 1 багатоквартирного будинку за вказаною адресою в нежитлові приміщення, зокрема, в об`єкт - група приміщень 24, 25, 26, 27 в секції АДРЕСА_1 , за ініціативою ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» не здійснювалось.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.09.2021 року, у справі № 752/14877/18, позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Деміївська Слобода» до Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство Новопетрівської сільської ради «Результат», державний реєстратор Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Лазор І.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Побединська В.О., про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності, було задоволено. Визнано недійсним Інвестиційний договір № 3-Дм від 15.04.2014 року, укладений між ПАТ «Трест Київміськбуд-6», правонаступником якого є ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» та ОСОБА_2 , а також акт прийому-передачі нежилих приміщень від 08.09.2015 року, підписаний між ПАТ «Трест Київміськбуд-6», правонаступником якого є ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» та ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень 24, 25, 26, 27 в секції № 1 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219630380000); рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34685132 від 07.04.017 року). Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.06.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 21.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. за реєстровим номером 91. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна - групу приміщень 24, 25, 26, 27 в секції № 1 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219630380000); рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35794814 від 21.06.2017 року).

Однак, постановою Верховного Суду від 22.12.2021 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2020 року, та постанова Київського апеляційного суду від 07.09.2021 року, були скасовані та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову було відмовлено.

Судом касаційної інстанції в мотивувальній частині зазначеної постанови було зазначено, що з огляду на те, що позивач не був стороною вказаних правочинів, належним способом захисту прав об`єднання є витребування цього майна від добросовісного набувача, а відтак були відсутні підстави для задоволення позовних вимог в заявлений позивачем спосіб.

В липні 2022 року з огляду на висновки суду касаційної інстанції позивач звернувся до суду із даним позовом, вказуючи на те, що спірні приміщенні перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу вимог закону, та позивач не може реалізувати право власності на це майно, в зв`язку із протиправною реєстрацією права власності на даний час за відповідачем, а тому майнові права позивача на спірне нерухоме майно, яке вибуло із володіння позивача поза його волею, надають позивачу право на витребування цього майна із володіння відповідача, незалежно від його добросовісності.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі статтею 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ) та Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону № 2866-ІІІ, об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2866-ІІІ, управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Відповідно до статті 16 Закону № 2866-ІІІ, об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, в тому числі захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 1 Закону № 417-VIII, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 417-VIII, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з додатком Б «Терміни та визначення понять» Державних будівельних норм України «Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, приміщення технічні - приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерних, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок тощо.

Право спільної сумісної власності не передбачає визначення часток співвласників у праві спільної власності, на відміну від права спільної часткової власності, учасник якої наділений правом вимагати виділення йому в натурі частини майна у володіння та користування (частини друга-четверта статті 358 ЦК України), а також самостійно розпоряджатися своєю часткою (стаття 361 ЦК України).

У житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Також, відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно він особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Так, згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Крім того, за змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, Верховного Суду від 19 лютого 2018 року у справі № 545/696/16-ц (провадження № 61-7878св18), а тому суди повинні розмежовувати, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним.

Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів (пункт 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

У пункті 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що, відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі».

Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду Українивід 10 жовтня 2012 року у справі № 6-117цс12, Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 344/1079/15-ц (провадження № 61-2820св18), від 13 червня 2018 року у справі № 130/2573/16-ц (провадження № 61-10939св18).

В ході розгляду даного спору стороною позивача доведено те, що спірний об`єкт нерухомості є допоміжними приміщеннями, та за вимогами закону не може бути переданий у користування або у власність іншим особам без згоди всіх співвласників багатоквартирного будинку.

Крім того, наявні у справі докази свідчать про те, що спірний об`єкт нерухомості, власником якого на даний час є відповідач ОСОБА_1 , - належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам будинку, та фактично це майно вибуло із власності співвласників будинку поза їх волею.

Зважаючи на те, що позивачем доведено достатніми доказами майнові права на спірне нерухоме майно, яке фактично вибуло із володіння позивача поза його волею, а тому суд вважає, що у справі наявна сукупність обставин, які свідчать про законне право позивача на витребування спірного майна із чужого володіння відповідача.

Поруч із цим, в ході розгляду справи стороною відповідача було заявлено про застосування до позовних вимог строків позовної давності, однак, суд вважає, що в даному випадку підстави для застосування строків позовної давності відсутні за наступних підстав.

Стороною відповідача зазначалось про те, що співвласники спірного майна дізнались про порушення своїх прав ще в квітні 2015 року, а відтак позивач в липні 2022 року звернувся із даним позовом після спливу трирічного строку позовної давності.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити про те, що частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Також, слід зазначити, що в даному випадку позивачу стало відомо про вибуття вказаного нерухомого майна із його власності в квітні 2017 року, тобто після реєстрації державним реєстратором права власності на спірний об`єкт нерухомості за ОСОБА_2 .

Вперше за захистом своїх позивач звернувся до суду в липні 2018 року із позовом про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності, однак, в грудні 2021 року судом касаційної інстанції в задоволенні позову було відмовлено з огляду на те, що позивачем було обране неефективний спосіб захисту.

В липні 2022 року позивачем було подано даний позов про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Правовий висновок щодо застосування норми права про початок перебігу строку позовної давності міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року (справа №914/3224/16), згідно якого порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями.

Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи, а тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Разом з тим, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (постановами від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630 , від 19 серпня 2022 № 928, від 23 грудня 2022 року, 25 квітня 2023 року № 383).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року.

Отже, починаючи із 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону щодо загальної позовної давності тривалістю у три роки, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за всіма вимоги, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. У подальшому указами Президента України воєнний стан було неодноразово продовжено.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в України воєнного стану, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що про порушене право позивач дізнався в квітні 2017 року, а за наведеними вимогами законів пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року, а відтак суд вважає, що позовна заява подана в межах строку позовної давності, підстави для застосування до позовних вимог строків позовної відсутні, в зв`язку з чим вимоги сторони відповідача в цій частині задоволенню не підлягають.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що спірне майно вибуло із власності позивача поза його волею, на даний час належить відповідачу, останнім, обґрунтування позову належними доказами спростовані не були, та підстав для застосування до позовних вимог строків позовної давності відсутні, а відтак, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає, що позовні вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння є обгрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір на загальну суму 108947,37 грн. (т. 1 а.с. 14, т. 3 а.с. 77), слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Деміївська Слобода» до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-6», ОСОБА_2 , державний реєстратор Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Лазор Іван Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Побединська Вікторія Олександрівна, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, - задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у володіння Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Деміївська Слобода» об`єкт нерухомого майна - групу приміщень 24, 25, 26, 27 в секції АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1219630380000).

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 ), - на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Деміївська Слобода» (ЄДРПОУ 40671193, адреса: м. Київ, вул. Деміївська, 13), - судовий збір на загальну суму 108947 (сто вісім тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 37 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Н.П. Чередніченко