Ухвала

від 03.11.2023 по справі 363/6188/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"03" листопада 2023 р. Справа № 363/6188/23

УХВАЛА

Іменем України

02 листопада 2023 року слідчий суддя Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Вишгороді клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваної ОСОБА_4 та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №42023112330000156 від 03.03.2023 року за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

встановив:

слідчий з прокурором звернулися до суду з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про дозвіл на її затримання з метою приводу.

Заслухавши прокурора на підтримання клопотання, дослідивши подані матеріали, суд дійшов наступного.

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судима, підозрюється у в тому, що, будучи ФОП, службовою особою та сертифікованим інженером технічного нагляду, з відома та за участі відповідального за здійснення технічного нагляду за будівництвом, внесла неправдиві відомості до акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 19.09.2022 року форми КБ-2 щодо обсягів та вартості виконаних робіт на суму 137 450 грн., що стало підставою для незаконного перерахування під час воєнного стану бюджетних коштів на рахунок ФОП ОСОБА_4 з казначейського рахунку Вишгородського ліцею «Сузір`я» Вишгородської міської ради згідно договору про закупівлю робіт від 12.09.2022 року №25.

Згідно рапорту старшого уповноваженого УСР в Київській області ДСР НП України ОСОБА_5 зареєстрованого в ЖЄО 14.02.2023 року № 22 проведено усне опитування осіб, які виконували роботи згідно договору підряду між ФОП ОСОБА_4 та Вишгородського ліцею «Сузір`я», та встановлено, що роботи частково не виконані, умисно занижується кількість будівельних матеріалів. Дані заниження не відповідають проектно-кошторисній документації.

Згідно витягу з ЄРДР досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 191 КК України розпочато 03.03.2023 року за фактом розкрадання бюджетних коштів службовими особами Вишгородського ліцею «Сузір`я».

23.06.2023 року до ЄРДР внесено відомості за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із встановленням достатніх доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_6 у видачі завідомо неправдивого документу акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 19.09.2022 року форми КБ-2.

28.09.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, яке вручено її брату ОСОБА_7 та адвокату ОСОБА_8 .

Висловлені братом письмові заперечення на документі С-891 від 28.09.2023 року суду не надано. Повноваження адвоката в наданих суду матеріалах відсутні, які і відсутні дані про те, чиї інтереси захищає адвокат, коли той при повідомленні про підозру застеріг, що вручення йому повідомлення про підозру суперечить п. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру».

В той же день ОСОБА_4 оголошено в розшук і досудове розслідування зупинено.

Також установлено, що всі повістки про виклик ОСОБА_4 датовані 20.09.2023 року, в яких всупереч вимог ст. 137 КПК України процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа, не зазначено.

Згідно роздруківки адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.09.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.03.2023 року виїхала за межі України. Встановлено також і те, що остання неодноразово виїжджала за межі України та в`їжджала до України протягом липня, вересня, грудня 2018 року, травня, серпня 2019 року, травня 2021 року, березня, серпня 2022 року.

Згідно вимог п.п. 1 і 2 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом (ч. 1 ст. 183 КПК України), при обранні якого згідно п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Проте, в матеріалах клопотання відсутні достатні для переконання стороннього спостерігача докази про обґрунтовану підозру ОСОБА_4 такого ступеня тяжкості, які б виправдовували необхідність втручання в права особи на свободу та особисту недоторканність (ст. 12 КПК України, стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), її затримання й тримання під вартою.

Хоча, підозра на досудовому слідстві й вимагає меншої уваги доказів і стосується нижчого стандарту доведення ніж переконання поза розумним сумнівом, в матеріалах цього клопотання дані про наявність обґрунтованої підозри для вказаної мети є недостатніми.

Так, єдиними даними на підтвердження існування підозри ОСОБА_4 слугують самі тільки відомості в дослідницькій частині висновку будівельно-технічного експерта ОСОБА_10 № 1551/06-2023 від 05.06.2023 року про вартість невиконаних робіт (137 450,18 грн.) під час візуально-інструменального об`єкту обстеження (без здійснення демонтажних робіт).

Втім, за тими ж висновками експерта зазначено, що встановити обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт на вказаному об`єкті згідно згаданого вище договору на відповідність узгодженої проектно-кошторисної та фінансово-звітної документації не в`явилося за можливе в зв`язку з відсутністю такої документації, коли експертом за результатами порівняння відмінностей не встановлено.

Відтак висновки експерта є взаємовиключними, які іншими матеріалами розслідування в суді не підтверджуються. Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_4 діянь, які становлять об`єктивну сторону кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України і тих, які викладено в повідомленні про підозру, суду не надано.

Так, з матеріалів справи не вбачається і суду не надано:

-документів (доказів), які б підтверджували, що ОСОБА_4 має статус зареєстрованої фізичної особи підприємця згідно чинного законодавства України;

-документів (доказів), які б підтверджували, що ОСОБА_4 , будучи ФОП, є службовою особою, виконувала організаційно-управлінські та адміністративно-господарські функції під час виконання згаданого договору (наявність в неї в підпорядкуванні найманих працівників, майна, основних засобів виробництва тощо, щодо якого вона здійснювала позначені функції, оскільки сам по собі статус «ФОПа» повноваженнями службової особи її не наділяє);

-документів (доказів), які б підтверджували, що ОСОБА_4 є сертифікованим інженером технічного нагляду;

-доказів (допитів свідків), які б підтверджували, що роботи частково не виконані, умисно занижено кількість будівельних матеріалів, які не відповідають проектно-кошторисній документації;

-документів (доказів) того, що способом заволодіння бюджетними грошовими коштами є саме використання ОСОБА_4 свого службового становища всупереч інтересів служби, коли сам тільки статус в особи «ФОПа» не утворює способу заволодіння державними грошовими коштами, внаслідок укладання і виконання робіт за господарським договором, що є обов`язковим для кваліфікації за ст. 191 КК України щодо зловживання особою, своїм службовим становищем.

До справи долучено тільки показання свідка ОСОБА_6 , як ФОП, який підтвердив виконання робіт в повному і належному обсязі.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що наявність обґрунтованої підозри у ОСОБА_4 такого ступеня тяжкості, який б виправдовував її затримання і тримання під вартою та, які є необхідними в демократичному суспільстві, стороною обвинувачення не доведено.

Так, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 року в справі 346/883/15-к під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).

При цьому, суд зазначає, що переховування - це насамперед активні дії особи спрямовані на зникнення, зміну місця проживання, виїзд в іншу місцевість, зміну засобів зв`язку з метою ухилення від слідства та перешкоджання провадженню тощо.

Проте, будь-які підтверджені дані про вчинення подібних дій ОСОБА_4 у поданих матеріалах відсутні.

Встановлено, що ОСОБА_4 виїхала за кордон задовго до того, як слідчим вирішено повідомити останню про підозру. Відомості про те, що її виїзд закордон пов`язаний з розслідування кримінального провадження щодо неї суду не надано, які з наявних матеріалів також не висновуються. Показання її брата ОСОБА_7 про те, що остання разом з трьома своїми неповнолітніми дітьми і чоловіком поживає і працює в Швеції та до України повертатися не планує, про її переховування від слідства в розумінні висновків ВС не вказує.

За таких умов, сама тільки постанова про оголошення ОСОБА_4 в розшук про переховування останньої від органів досудового розслідування не свідчить.

З огляду на подані суду матеріали, дані про особу підозрюваної, її сімейний стан, відсутність даних про застосовані в кримінальному провадженні інші дієві його засоби, суд доходить висновку про відсутність підстав для тримання ОСОБА_4 під вартою та відсутність підстав вважати, що остання переховується від слідства.

За таких обставин, в клопотанні про надання дозволу на затримання з метою приводу й обранні запобіжного слід відмовити в зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, і за відсутністю обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 132, 188, 189, 372 КПК України,

ухвалив:

у задоволенні клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляції безпосередньо до апеляційного суду Київської області.

Суддя: