Ухвала

від 17.10.2023 по справі 2-320/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 року місто Київ

справа № 2-320/11

апеляційне провадження № 22-ц/824/14238/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Шевченко Н.М. від 27 січня 2011 року у справі позовом ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах неповнолітніх Дніпровської районної у місті києві державної адміністрації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах неповнолітніх Дніпровської районної у місті києві державної адміністрації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на квартиру.

Позов обґрунтовано тим, що 19 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого позивач продала відповідачу 52/300 частин квартири, а її донька ОСОБА_2 - 248/300 частин квартири.

Обов`язковою умовою укладення вказаного договору було дарування відповідачем на користь доньки частини житлового будинку з належними будівлями і спорудами, який

знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; збереження житлових та майнових прав їх спільної дитини. Однак, у подальшому було виявлено, що будинок знаходиться в аварійному стані та є непридатним для проживання. Відчужуючи квартиру на користь відповідача, позивачка була впевнена, що житлові права дитини не будуть порушені, а проживання у будинку буде безпечним, проте помилилась щодо обставин, які мають істотне значення.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 19 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н. С., зареєстрований в реєстрі за № 3344; визнати за позивачем право власності на 52/300 частин квартири АДРЕСА_3 , а за донькою ОСОБА_2 - на 248/300 частин указаної квартири.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2011 року затверджено мирову угоду, якою: квартира АДРЕСА_3 є власністю ОСОБА_1 , якій належить 52/300 частини квартири, та ОСОБА_2 , якій належить 248/300 частин квартири; право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 підлягає державній реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна; ОСОБА_3 не має майнових претензій до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку із поверненням їм квартири АДРЕСА_3 , а так само і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мають майнових претензій до ОСОБА_3 ; витрати по сплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи несе позивач та не відшкодовуються відповідачем. Провадження у справі закрито.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі АТ "Універсал Банк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник зазначає, що АТ "Універсал Банк" не брало участі у справі в суді першої інстанції, незважаючи на те, що предметом спору була квартира, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладеного між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 та на яку було накладено заборону відчуження.

Так, 27 червня 2008 року між "Універсал Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав 97 300 доларів США зі сплатою відсотків 14,95 % річних за користування коштами зі строком повернення до 10 червня 2028 року. У забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку було передано двокімнатну квартиру загальною площею 44,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В цей же день між

ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором.

ОСОБА_3 не виконував взяті на себе зобов`язання по кредитному договору та в подальшому знаючи про наявність заборгованості по кредитному договору з метою уникнення відповідальності за договором іпотеки, вчинив дії по відчуженню предмету іпотеки на підставі мирової угоди, за якою право власності перейшло до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Сторонами свідомо не було залучено до участі у справі АТ "Універсал Банк" та не повідомлено суду про наявність обтяження нерухомого майна з метою завдання шкоди кредиторові шляхом позбавлення його можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - адвокат Гудзера Т.С. зазначив, що права Банку оскаржуваною ухвалою не порушені, оскільки іпотека є дійсною для позивачів після затвердження судом укладеної сторонами мирової угоди, такий висновок підтверджений судами у справі № 755/ 15969/20 щодо набуття позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прав іпотекодавців за іпотечним договором. Крім того, з наданого до суду витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 серпня 2020 року, судового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 червня 2021 року, Банк не пізніше 10 червня 2021 року дізнався, що на підставі мирової угоди позивачі по справі набули права власності на вказану квартиру, а відтак пропустив строк на апеляційне оскарження, а тому поновлення пропущеного строку може свідчити про порушення принципу правової визначеності на що звертав увагу Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.

Служба у справах неповнолітніх Дніпровської районної у місті києві державної адміністрації правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Короткий зміст судових рішень апеляційного та касаційного судів

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Універсал Банк" на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2011 року, оскільки оскаржуваним судовим рішенням права Банку не порушено.

Постановою Верховного Суду від 9 серпня 2023 року ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження справи та процесуальні дії, вчинені судом апеляційної інстанції

17 серпня 2023 року матеріали справи отримані Київським апеляційним судом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року задоволено заяву АТ "Універсал Банк" про забезпечення позову. Накладено арешт на належну ОСОБА_1 52/300 частини квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 44,50 кв.м, житловою площею 29,50 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33534904. Накладено арешт на належні ОСОБА_6 248/300 частини квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 44,50 кв.м, житловою площею 29,50 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33534904.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник АТ "Універсал Банк" - Задорожний А.Г. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - адвокат Гудзера Т.С. проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

19 квітня 2008 року між ОСОБА_3 (покупець) та ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 (продавці), укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н. С., відповідно до умов якого ОСОБА_3 набув право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

27 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 010-2008-2171, згідно умов якого останній отримав від банку на споживчі потреби кредит у розмірі 97 300 доларів США, зі строком повернення до 10 червня 2028 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,95% річних.

В цей же день у забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором, між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 010-2008-2171-Р, відповідно до умов якого остання зобов`язалася відповідати за невиконанням ОСОБА_2 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 010-2008-2171 від 27 червня 2008 року в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Крім того, 27 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенюк Л.О., відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав в іпотеку ВАТ "Універсал Банк" двокімнатну квартиру, загальною площею 44,50 кв. м, житловою площею 29,50 кв. м, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2008 року.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією заяви ОСОБА_1 від 27 червня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенюк Л.О., остання надала згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_3 договору на отримання кредиту з ВАТ "Універсал Банк" на будь-яку суму та на умовах на його розсуд та укладання іпотечного договору в забезпечення виконання ним зобов`язань по кредитному договору з цим банком на квартиру АДРЕСА_3 , придбану ними в зареєстрованому шлюбі на умовах на його розсуд.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року у справі № 2-1070/11 задоволено позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу та стягнуто з останніх у солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 010-2008-2171 від 27 червня 2008 року у розмірі 1 229 768 грн. 53 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 1 823 грн. 20 коп. та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього - 1 231 711 грн. 73 коп.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором № 010-2028-2171 від 27 червня 2008 року у розмірі 1 229 768 грн. 53 коп., судового збору у розмірі 1 823 грн. 20 коп. та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

З метою примусового виконання вказаного судового рішення Дніпровським районним судом міста Києва 3 серпня 2016 року видано виконавчий лист № 2-1070/11.

19 лютого 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58425326 з виконання виконавчого листа № 2-1070/11 від 3 серпня 2016 року про стягнення боргу з ОСОБА_3 , спірна квартира була виставлена на торги.

6 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. із заявою, в якій просив зняти з реалізації ДП "Сетам"квартиру АДРЕСА_3 , посилаючись на те, що на даний час власниками указаної квартири є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2011 року про затвердження мирової угоди.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 19 серпня 2020 року виконавчий лист № 2-1070/11, а також авансовий внесок у розмірі 20 634 грн. 23 коп. на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто стягувачу.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (станом на 10 серпня 2020 року) вбачається, що 28 квітня 2011 року за ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на підставі мирової угоди від 10 грудня 2010 року, затвердженої ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2011 року, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Частка власності ОСОБА_2 складає 248/300 частини квартири, а ОСОБА_1 - 52/300 частини квартири.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням передбаченого статтею 6 Конвенції права на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційна скарга АТ "Універсал Банк"мотивована тим, що Банк не брав участі у справі, незважаючи на те, що предметом спору була спірна квартира, яка є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 27

серпня 2008 року, укладеного між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 та на яку було накладено заборону відчуження.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку"передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку"іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, ухвалення судового рішення щодо зміни власника іпотечного майна у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки впливає на можливість реалізації прав іпотекодержателя.

Про порушення прав іпотекодержателя у подібних правовідносинах зазначено у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2513св16, постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/3901/16-ц (провадження № 61-20786св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 2-1905/1/2010 (провадження № 61-15857св18) та від 18 березня 2020 року у справі № 667/3883/15-ц (провадження № 61-45004св18).

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 3 липня 2023 року у справі № 523/8641/15 (провадження № 61-9085сво21) дійшов висновків, що "потекодержатель залежно від конкретних обставин справи може мати процесуальний інтерес до участі у справі про поділ майна подружжя, який може бути реалізований через його залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (статті 52, 53 ЦПК України). Такими обставинами є, зокрема: існування матеріально-правового зв`язку зі стороною, на боці якої виступає третя особа, при обов`язковій відсутності спору про право з протилежною стороною у справі; можливість виникнення у майбутньому у третьої особи права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Суд залучає іпотекодержателя у справі за позовом одного з подружжя до іншого з подружжя про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за умови, якщо з урахуванням конкретних обставин справи встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки іпотекодержателя".

Під час розгляду справи ні ОСОБА_3 , ні нові власники квартири ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) не повідомили про необхідність залучення до участі у справі іпотекодержателя спірного майна - АТ "Універсал Банк".

Твердження представника ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - адвоката Гудзери Т.С.про те, що права Банку незалученням до участі у справі не порушені, оскільки згідно зі статтею 23 Закону України"Про іпотеку" при переході права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, є безпідставними, оскільки зазначена норма закону регулює абсолютно інші правовідносини, а саме ті, які стосуються спадкування та

правонаступництва. У випадку визнання права власності на предмет іпотеки за одним із подружжям або третьою особою, то тут до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно у період первинного придбання майна.

Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції не перевірив правовий статус спірного майна як предмета іпотеки, не з`ясував коло учасників справи, які повинні брати участь у її розгляді та ухвалив судове рішення, яке стосується зміни власника іпотечного майна та впливає на права та обов`язки іпотекодержателя.

Ураховуючи наведене, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2011 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: