Ухвала

від 30.10.2023 по справі 757/30843/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.07.2023 задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_8 , та обрано відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42015000000000207 від 21.02.2015 ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалено, що у разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, захисник зазначав, що про існування оскаржуваної ухвали

---

Справа № 757/30843/23-к Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/4851/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

захисникам ОСОБА_7 за договором стало відомо лише 26.07.2023.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилався на те, що під час розгляду клопотання стороною обвинувачення не забезпечено, а слідчим суддею не перевірено додержання права особи на захист, оскільки під час розгляду клопотання залучено адвоката безоплатної правової допомоги ОСОБА_10 , яка, на переконання апелянта, не виконала функцію захисника.

При цьому, підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві та Київській області було достеменно відомо про наявність у підозрюваного ОСОБА_7 захисника за договором.

Крім того, апелянт посилався на необгрунтованість підозри та зазначав, що питання взаємовідносин між ТОВ «Карпатибудінвест» та ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» було предметом спору у справі Господарського суду міста Києва № 910/24456/13.

Жоден із допитаних у межах кримінального провадження свідків не надав показів про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому діянь.

Кримінальне провадження № 42015000000000207 від 21.02.2015 року вже було закрито двічі, та за час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000207 не одержано будь-яких доказів винуватості ОСОБА_7 .

Позицію щодо кримінального провадження № 42015000000000207 було висловлено міжнародними установами, зокрема, Комісією по контролю за файлами Інтерполу на 108-й сесії, яка відбулась з 15 по 19 квітня 2019 року, та встановлено, що збереження даних стосовно ОСОБА_7 в інформаційній системі не відповідає правилам Інтерполу, такі дані мають бути видалені, а розшук органами Інтерполу припинений.

05.03.2014 року на підставі звернення Генеральної прокуратури України, Рада Європи застосувала санкції до ОСОБА_7 , проте рішенням Загального суду Ради Європи від 08.11.2017 року вказані санкції скасовано. Даним судом встановлено недоведеність фактів кримінального правопорушення з боку ОСОБА_7 та відсутність обґрунтованості підозри у кримінальному провадженні № 42015000000000207 від 21.02.2015 року.

Також, апелянт зазначав, що в оскаржуваній ухвалі вказано про ознайомлення адвоката ОСОБА_11 із повідомленням про підозру ОСОБА_7 від 29.12.2014. Разом з тим, факт ознайомлення із змістом повідомлення про підозру не є тотожнім поняттю вручення такого документу.

З моменту ознайомлення захисника із повідомленням про підозру до винесення постанови від 30.05.2023 про оголошення підозрюваного ОСОБА_7 (вже вдруге) в державний, міждержавний та міжнародний розшук минуло більше ніж вісім років, за які органом досудового розслідування не здобуто даних на підтвердження винуватості ОСОБА_7 .

Крім того, апелянт посилався на інші порушення при постановленні ухвали, та зазначав, що вона містить ряд припущень, які викладено у формі категоричного твердження, зокрема щодо переховування підозрюваного, а також щодо наявності у ОСОБА_7 статусу власника та вигодонабувача ТОВ «Карпатибудінвест». Вказані посилання не підтверджені жодними доказами.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у них підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно ст. ст. 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016,кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання детектива розглянуто 20.07.2023 за участю прокурора та захисника за призначенням ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , із проголошенням цього ж дня вступної та резолютивної частини ухвали у відсутності учасників судового провадження, які на проголошення вступної та резолютивної частини ухвали не прибули.

Повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 25.07.2023 у відсутності учасників судового провадження.

Відомості про виконання судом вимог ч. 7 ст. 376 КПК України та направлення копії ухвали захиснику підозрюваного, який не був присутній під час проголошення судового рішення, у матеріалах справи відсутні.

Як зазначив захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який здійснює захист підозрюваного за договором, про існування оскаржуваної ухвали захиснику стало відомо 26.07.2023, та 27.07.2023 подано апеляційну скаргу.

При цьому, згідно наявної у матеріалах судового провадження розписки, копію оскаржуваної ухвали захиснику ОСОБА_6 вручено лише 09.08.2023.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обгрунтованими вказані доводи захисника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2023, оскільки матеріали справи не містять даних про обізнаність сторони захисту із прийнятим у справі рішенням, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Підрозділом детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 42015000000000207 від 21.02.2015 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що службові особи ДП «Держекоінвест», в період 2012-2013 років за результатами проведених ними конкурсів на утеплення (тепло санацію) об`єктів соціальної інфраструктури в рамках використання Україною коштів, отриманих від продажу Україною Японії квот на викиди парникових газів згідно Кіотського протоколу, зловживаючи своїм службовим становищем, визнали переможцями низку підприємств, а саме ТОВ «Карпатибудінвест» та інші, які пов`язані з колишнім народним депутатом України ОСОБА_7 , при цьому, в порушення ст. 3 Закону України «Про здійснення державних «закупівель» службовими особами ДП «Держекоінвест» в більшості випадків такі конкурси було проведено через процедуру закупівлі в одного учасника та загальна сума таких закупівель склала 1 220 853 115,37 грн., що дозволило вказаним особам в подальшому заволодіти державними коштами в особливо великих розмірах.

29.12.2014 першим заступником начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у тому, що він в період з 2011 по 2014 рік, будучи службовою особою, а саме народним депутатом України, вчинив незаконне збагачення, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великих розмірах та організував розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 368-2 та п. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановою заступника начальника першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 14.01.2015 ОСОБА_7 оголошено в розшук.

Постановою старшого детектива Підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_8 від 30.05.2023 ОСОБА_7 оголошено в державний, міждержавний, міжнародний розшук.

20.07.2023 старший детектив Підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов`язків у розмірі завданих збитків у сумі 176 969 671 грн.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.07.2023 задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_8 , та обрано відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42015000000000207 від 21.02.2015 ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів встановила, що при розгляді клопотання старшого детектива Підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_8 слідчий суддя допустив істотні порушення вимог кримінального-процесуального закону, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Процедура, регламентована в ч. 6 ст. 193 КПК, на відміну від загального порядку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного.

Хоча поняття «обрання» та «застосування» запобіжних заходів мають практично однакове змістовне наповнення, однак у випадку наявності обставин, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК, обрання запобіжного заходу щодо особи передує застосуванню такого запобіжного заходу, яке підлягає вирішенню після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження.

Крім того, відповідно до вимог абзацу 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

За таких обставин, питання про обрання щодо особи, яку оголошено у міжнародний розшук, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає вирішенню в окремому порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК, шляхом звернення слідчого/прокурора із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, щодо такої особи не може бути визначено розмір застави.

Разом з тим, подане детективом клопотання не містить відповідних посилань та обгрунтування, які б давали підстави для висновку, що воно подане саме у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, та у прохальній частині такого клопотання порушено питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням йому розміру застави, що не відповідає вимогам КПК України щодо порядку обрання запобіжного заходу стосовно особи, оголошеної у міжнародний розшук.

Не звернувши увагу на вказані обставини, слідчий суддя розглянув клопотання слідчого у порядку ч. 6 ст. 193 КПК, задовольнив подане слідчим клопотання, обрав підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, та ухвалив, що у разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Фактично слідчий суддя вийшов за межі поданого слідчим клопотання, розглянувши питання, які не порушувались у клопотанні слідчого.

Крім того, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про порушення права підозрюваного на захист під час розгляду клопотання слідчим суддею, колегія суддів вважає такі доводи обгрунтованими, виходячи з наступного.

Право особи на захист у кримінальному провадженні передбачено положеннями національного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 63, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України та п. 13 ч. 1 ст. 7, ст. 20 КПК. Так, ст. 63 Конституції України закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. Забезпечення права на захист відповідно до ст. 7 КПК є однією із засад кримінального провадження.

Конституційне право громадян на правничу допомогу та вибір захисника закріплено у ст. 59 Конституції України, зокрема зазначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При цьому, положення кримінального процесуального закону свідчать, що законодавець передбачив дві форми залучення та участі захисника у кримінальному провадженні для захисту прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого: захист за запрошенням стороною захисту, тобто за договором (ст. 51 КПК) та захист за призначенням (у встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 53 КПК і Законом України від 02.06.2011 № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» випадках).

Згідно положень ч. 1 ст. 48 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

Для здійснення захисту за призначенням відповідно до ч. 2 ст. 48 КПК захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.

Порядок залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням встановлено у ст. 49 КПК. Згідно з ч. 1 цієї статті слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

У ч. 2 ст. 49 КПК зазначено, що у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката згідно з ч. 3 ст. 49 КПК негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов`язковою для негайного виконання.

Таким органом за ст. 16 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» є центри з надання безоплатної вторинної допомоги, створені Міністерством юстиції України.

При цьому, аналіз діючого законодавства свідчить, що особа одночасно не має права користуватись послугами захисника, з яким уклала договір про надання правової допомоги, та послугами безоплатної правової допомоги, яка надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Перелік документів, що засвідчують повноваження адвоката у кримінальному провадженні, встановлено у ч. 1 ст. 50 КПК. Зокрема, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При цьому, законодавець у ч. 1 ст. 50 КПК імперативно закріпив надання адвокатом свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК) та документа з передбаченого в п. 2 ч. 1 цієї статті альтернативного переліку документів (ордеру, договору із захисником або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).

Вказаних вимог при розгляді клопотання слідчим суддею не дотримано.

Як убачається із матеріалів судового провадження, орган досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000207 обізнаний про наявність у підозрюваного ОСОБА_7 захисників за договором. Вказане підтверджується, зокрема, і змістом поданого клопотання, у якому зазначено про ознайомлення 28.01.2015 захисника ОСОБА_11 , яким здійснюється захист підозрюваного ОСОБА_7 на підставі договору про надання правової допомоги № 11 від 13.01.2015, із повідомленням про підозру.

Крім того, у межах кримінального провадження № 42015000000000207 слідчими суддями приймались ухвали за клопотаннями сторони захисту ОСОБА_7 .

Разом з тим, дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що судове засідання від 20.07.2023, під час якого прийнято рішення про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проведено за участю адвоката за призначенням ОСОБА_10 .

При цьому, слідчий суддя не з`ясовував питання про наявність у підозрюваного ОСОБА_7 захисників за договором, не вживав заходів щодо повідомлення про судове засідання захисників за договором, та не вирішував питання у визначеному ст. 48, 49 КПК України порядку про залучення захисника підозрюваному для здійснення захисту за призначенням.

Відповідне процесуальне рішення слідчого, прокурора у формі постанови, або ухвали слідчого судді про доручення відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту ОСОБА_7 за призначенням у кримінальному провадженні, у справі відсутні.

Крім того, розглянувши клопотання за участю адвоката ОСОБА_10 , особу якої встановлено на підставі посвідчення адвоката, слідчий суддя не перевірив наявність визначеного ч. 1 ст. 50 КПК України переліку документів, що засвідчують повноваження зазначеного адвоката у кримінальному провадженні, оскільки у справі наявне лише свідоцтво ОСОБА_10 про право на зайняття адвокатською діяльністю, без долучення обов`язкового у даному випадку документа з передбаченого в п. 2 ч. 1 цієї статті альтернативного переліку документів (ордеру або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).

Відсутність у наданих суду матеріалах доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, позбавило суд можливості перевірити строк дії такого доручення, а також обсяг повноважень захисника, наявність чи відсутність обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 06.02.2018 у справі № 752/11464/16-к та від 13.12.2018 у справі № 760/17411/17, від 18.11.2019 у справі № 648/3629/17, відповідно до якої, повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо на додаток до документа, передбаченого п. 1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю), захисник надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК (ордер або договір із захисником або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).

Наведене дає підстави для висновку, що слідчим суддею розглянуто клопотання детектива без повідомлення захисника підозрюваного за договором, та за відсутності належного підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_10 на участь у вказаному судовому провадженні за призначенням, що свідчить про безумовне порушення права на захист підозрюваного ОСОБА_7 .

Отже, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК є підставою для скасування такого рішення.

Крім того, як встановлено колегією суддів, слідчим суддею при розгляді клопотання детектива належним чином не перевірено наявність у матеріалах клопотання доказів про вручення в порядку, передбаченому ст.ст. 135, 136, 278 КПК України, письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 , та набуття ним у встановленому законом порядку процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Так, згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно ст. 279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або заміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язані виконати дії передбачені статтею 278 цього Кодексу.

Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно якої особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Разом з тим, слідчим суддею не перевірено дотримання органом досудового розслідування вказаних вимог кримінального процесуального закону, оскільки матеріали клопотання не містять даних про вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 29.12.2014, або направлення його у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

За наведених обставин у сукупності, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого слідчому судді належить розглянути клопотання детектива із забезпеченням реалізації права на захист підозрюваного, принципу рівності та змагальності сторін.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді слідчим суддею в суді першої інстанції.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року скасувати та призначити новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3