Ухвала

від 19.12.2024 по справі 757/30843/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30843/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_3 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання детектива ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної у кримінальному провадженні № 42015000000000207 від 21.02.2015 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2023 в провадження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання детектива ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_5 , за погодження прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної у кримінальному провадженні № 42015000000000207 від 21.02.2015 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого детектива Підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_8 про зміну раніше поданого клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, датоване 28.11.2023.

Клопотання обґрунтовується тим, що Підрозділом детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42015000000000207 від 21.02.2015 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до клопотання встановлено, що службові особи ДП «Держекоінвест» в період 2012-2013 років за результатами проведених ними конкурсів на утеплення (тепло санацію) об`єктів соціальної інфраструктури в рамках використання Україною коштів, отриманих від продажу Україною Японії квот на викиди парникових газів згідно Кіотського протоколу, зловживаючи своїм службовим становищем, визнали переможцями низку підприємств, а саме ТОВ «Карпатибудінвест» та інші, які пов`язані з колишнім народним депутатом України ОСОБА_6 , при цьому, в порушення ст. 3 Закону України «Про здійснення державних «закупівель» службовими особами ДП «Держекоінвест» в більшості випадків такі конкурси було проведено через процедуру закупівлі в одного учасника та загальна сума таких закупівель склала 1 220 853 115,37 грн., що дозволило вказаним особам в подальшому заволодіти державними коштами в особливо великих розмірах.

29.12.2014 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру про те що він в період з 2011 по 2014 рік, будучи службовою особою, а саме народним депутатом України, вчинив незаконне збагачення, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великих розмірах та організував розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах, тобто злочини передбачені ч. 3 ст. 368-2 та п. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановою прокурора відділу прокуратури Одеської області від 18.03.2019 кримінальне провадження № № 42015000000000207 від 21.02.2015 щодо підозрюваного ОСОБА_6 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України закрито у зв`язку із набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння передбачене ст. 368-2 КК України.

31.12.2014 на адресу ГУБОЗ МВС України направлено доручення в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України про встановлення місця перебування ОСОБА_6 та зобов`язання його явкою до Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, однак встановити його місце перебування не виявилось можливим.

Крім того, згідно з відповіддю Держаної прикордонної служби України ОСОБА_6 вилетів з міста Києва 15.12.2014 та на територію України не повертався.

У зв`язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило органу досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 29.12.2014, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачених Кримінальним процесуальним Кодексом для вручення повідомлень.

14.01.2015 винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в розшук.

В подальшому, 28.01.2015 до управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 , у якому зазначено, що ним здійснюється захист ОСОБА_6 на підставі договору про надання правової допомоги №11 від 13.01.2015 та ордеру адвоката від 28.01.2015. При цьому, відповідно до вказаного клопотання адвокату ОСОБА_9 та ОСОБА_6 відомо про те, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального провадження, передбачено ч. 5 ст. 191 КК України.

В цей же день, тобто 28.01.2015, захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 ознайомився із повідомленням про підозру ОСОБА_6 від 29.12.2014.

Таким чином, органом досудового розслідування виконано усі можливі дії направлені на вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 368-2 КК України.

Ознайомившись із повідомленням про підозру ОСОБА_6 станом на 27.11.2023 для проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не з`явився та про місце свого перебування не повідомив.

30.05.2023 винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в державний, міждержавний та міжнародний розшук.

На переконання детектива на теперішний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_6 наразі переховується від органу досудового розслідування та оголошений у міжнародний розшук що свідчить про те, що перебуваючи на волі він і у подальшому буде переховуватися від слідства та суду.

- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні.

Зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_6 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити нові кримінальні правопорушення.

За таких обставин більш м`які, передбачені ст. 176 КПК України запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків підозрюваного та не нададуть можливості під час досудового розслідування контролювати місця його перебування.

Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання та звернув увагу на порушення норм кримінального процесуального законодавства під час повідомлення ОСОБА_6 про підозру що фактично призвело до не набуття особою статусу підозрюваного, на відсутність обґрунтованої підозри, наявності складу кримінального правопорушення та будь-яких доказів на обґрунтування причетності ОСОБА_6 до вчинення злочину.

Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до повідомлення про підозру від 29.12.2014 ОСОБА_6 вчинив організацію розкрадання державних коштів в особливо великому розмірі тобто кримінальне правопорушення передбачене п. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України за наступних обставин.

Відповідно до інформації громадської організації «Центр протидії корупції» встановлено, що основним власником та вигодоодержувачем від діяльності ТОВ «Карпатибудінвест» є ОСОБА_6 .

Так, засновники ТОВ «Карпатибудінвест» є в рівних частинах ПАТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИ ФОНД «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 32588368) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 32924390). Керівником ПАТ «ЗНВКІФ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» є ОСОБА_10 . Засновниками ПАТ «ЗНВКІФ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» є компанії «PRODUCTION INVESTMENT MANAGEMENT LTD» та «GOODLIGHT CAPITAL LTD». Обидві компанії зареєстровані за адресою: SE12TU, м. Лондон, вулиця Тулей, б. 122-126. Засновниками обох компаній є в рівних частинах компанії «PALLACE LTD» та «ROLLEXA LTD». Обидві компанії зареєстровані за тією ж адресою: SE12TU, м. Лондон, вулиця Тулей, б. 122-126. Засновником компанії «ROLLEXA LTD» є Ірина та ОСОБА_11 . Засновником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛІДЕР» є ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КІНОР ЛІМІТІД» (Адреса: SE12TU, м. Лондон, вулиця Тулей, б. 122-126, СПОЛУЧЕНЕ КОРОЛІВСТВО). В свою чергу, засновниками компанії «КІНОР ЛІМІТІД» є в рівних частинах компанії «PALLACE LTD» та «ROLLEXA LTD».

04.02.2004 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об`єднаною Нації про зміни клімату» за №1430. Відповідно до статті 17 Кіотського протоколу, підписаного від імені України 15.03.1999 у ОСОБА_12 , його учасники можуть брати участь у торгівлі викидами з метою виконання своїх зобов`язань за статтею 3 цього Протоколу. Будь-яка подібна торгівля доповнює внутрішні дії, спрямовані на досягнення цілей виконання визначених кількісних зобов`язань щодо обмеження та скорочення викидів.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Кіотського протоколу його учасники, окремо або разом , забезпечують умови для того, щоб їхні сукупні антропогенні викиди парникових газів, в еквіваленті двоокису вуглецю, не перевищували встановлених для них кількісних показників, визначених з урахуванням установлених для них зобов`язань з кількісного обмеження та скорочення викидів.

Відповідно до Указу Президента України від 12.09.2005 №1239/2005 Міністерство охорони навколишнього природнього середовища України визначено координатором заходів щодо виконання міжнародних зобов`язань України за Рамковою конвенцією Організації Об`єднаних Націй про зміни клімату та Кіотським протоколом до неї.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 №612 утворено Національне агентство екологічних інвестицій України, одним із основних завдань якого є виконання вимог за Рамковою конвенцією Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.01.2009 №90-р «Про укладання договору між Національним агентством екологічних інвестицій України та Організації з розробки нових енергетичних та промислових технологій (Японія)», Агентством укладено договір від 18.03.2009 б/н на продаж у 2009 році 15 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів з Організацією з розробки нових енергетичних та промислових технологій в Національному реєстрі Японії.

19.05.2009 на валютний рахунок НОМЕР_1, відкритий Державним казначейством України в ПАТ «Укрексімбанк», на виконання протокольного доручення Прем`єр-міністра України від 31.03.2009, надійшли грошові кошти в сумі 150 млн. євро від Організації з розробки нових енергетичних та промислових технологій (Японія) як плата за 15 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів, які 18.03.2009 продало даній іноземній компанії Національне агентство екологічних інвестицій України.

Протягом березня-квітня 2009 року, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 №277-р «про укладення угод з продажу одиниць (частин) установленої кількості», Національним агентством екологічних інвестицій України укладено 3 договори з енергетичним компаніями, уповноваженими Урядом Японії, на загальний об`єм 14 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів, зокрема договір від 19.03.2009 б/н з «Тохоку Електрик Пауер Компані, Інкорпорейтед» на продаж 5 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів, договір від 19.03.2009 б/н з «Токіо Електрик Пауер Компані, Інкорпорейтед» на продаж 8 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів, на загальну суму 130 млн. євро, та договір від 27.04.2009 б/н з «Чубу Електрик Пауер Компані, Інкорпорейтед» на продаж 1 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів на суму 10 млн. євро.

Відповідно до наказів Національного агентства екологічних інвестицій України від 23.03.2009 №14 і №15 та від 29.04.2009 №25 ним проведено електронний переказ 14 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів з рахунку України в Національному електронному реєстрі антропогенних викидів та абсорбції парникових газів на рахунки «Тохоку Електрик Пауер Компані, Інкорпорейтед», «Токіо Електрик Пауер Компані, Інкорпорейтед» та «Чубу Електрик Пауер Компані, Інкорпорейтед» в Національному реєстрі Японії.

22.04.2009 на валютний рахунок №2513004004489, відкритий Державним казначейством України в ПАТ «Укрексімбанк» на виконання протокольного доручення Прем`єр-міністра України від 31.03.2009, надійшли грошові кошти в сумі 80 млн. євро від «Токіо Електрик Пауер Компані, Інкорпорейтед» (Японія) як плата за 8,0 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів, які 19.03.2009 продало даній іноземній компанії Національне агентство екологічних інвестицій України.

27.04.2009 на валютний рахунок №2513802004489, відкритий Державним казначейством України в ПАТ «Укрексімбанк» на виконання протокольного доручення Прем`єр-міністра України від 31.03.2009, надійшли грошові кошти в сумі 50 млн. євро від «Токоху Електрик Пауер Компані, Інкорпорейтед» (Японія) як плата за 5,0 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів, які 19.03.2009 продало даній іноземній компанії Національне агентство екологічних інвестицій України.

03.06.2009 на валютний рахунок №2513903004489, відкритий Державним казначейством України в ПАТ «Укрексімбанк» на виконання протокольного доручення Прем`єр-міністра України від 31.03.2009, надійшли грошові кошти в сумі 10 млн. євро від «Чубу Електрик Пауер Компані, Інкорпорейтед» (Японія) як плата за 1,0 млн. одиниць (частин) установленої кількості викидів парникових газів, які 19.03.2009 продало даній іноземній компанії Національне агентство екологічних інвестицій України.

У період з 2012 по 2014 років Урядом України прийнято рішення про використання коштів, отриманих при вищевказаних обставинах на будівництво об`єктів для зменшення викидів парникових газів, яке було погоджено з японською стороною.

При цьому, в 2012 році, в невстановлений слідством день та час, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел направлений на розкрадання вищезазначених коштів з використанням підконтрольної йому структурою ТОВ «Карпатибудінвест».

З цією метою, вступивши у злочинну змову з невстановленим слідством службовими особами ДП «Держкоінвест» на розкрадання бюджетних коштів, в невстановлених слідством час, було організовано тендер на проведення робіт по утепленню робіт об`єктів соціальної сфери , розташованих в Луганській області.

При цьому, службові особи ДП «Держкоінвест», діючи умисно за попередньою змовою із ОСОБА_6 , провели конкурсний відбір лише за участю одного учасника, якого і було визначено переможцем, а саме ТОВ «Карпатибудінвест», що і є порушенням Порядку проведення конкурсу із закупівлі товарів, робіт і послуг у рамках реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій та заходів, пов`язаних з реалізацією таких проектів і виконанням зобов`язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату за кошти, отримані від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів.

26.02.2013, за результатами проведення вказаного тендеру, службові особи державного підприємства «Держкоінвест» (далі - ДП «Держкоінвест») уклали договір № 2339/06 із ТОВ «Карпатибудінвест» на виконання робіт з капітального ремонту (теплосанація) 38 об`єктів соціальної сфери, розташованих у Луганській області, на загальну суму 204 624 223, 06 грн.

Відповідно до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Держкоінвест» за II-IV квартал 2013 року та завершений звітний період 2014 року обсяг отриманих коштів ТОВ «Карпатибудінвест» становить 176 969 671, 37 грн.

Отримавши вищезазначені грошові кошти на рахунки ТОВ «Карпатибудінвест», ОСОБА_6 організував їх подальше розкрадання шляхом перерахування їх на підприємства, які мають ознаки фіктивності.

Згідно повідомлення заявника у кримінальному провадженні ГО «Центр протидії корупції» роботи з утеплення об`єктів не виконувалась.

Таким чином ОСОБА_6 організував розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах на суму 176 969 671, 37 грн.

Щодо дотримання вимог КПК України при повідомленні особі про підозру слід зазначити наступне.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.10.2023 у справі № 757/30843/23-к, якою скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2023 щодо обрання відносно підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначено, що слідчим суддею при розгляді клопотання детектива належним чином не перевірено наявність у матеріалах клопотання доказів про вручення в порядку, передбаченому ст.ст. 135, 136, 278 КПК України, письмового повідомлення про підозру ОСОБА_6 та набуття ним у встановленому законом порядку процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Під час дослідження матеріалів встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368-2, п. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України складено та підписано першим заступником начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 29.12.2014.

Лише 31.12.2014, тобто на 2 день після складання та підписання повідомлення про підозру, прокурор у кримінальному провадженні - заступник начальника першого слідчого управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 намагався засобами поштового зв`язку направити ОСОБА_6 за місцем реєстрації останнього ( АДРЕСА_1 ) повідомлення про підозру датовану 29.12.2014 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368-2, п. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, проте відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких ограни державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» указане повідомлення про підозру фактично не було відправлене у зв`язку із відсутністю поштового зв`язку.

Згідно з частиною першою статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною третьою статті 276 КПК України передбачено, що після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Статтею 111 КПК України встановлено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Частинами першою, другою, восьмою статті 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

В силу вищевказних вимог КПК України повідомлення про підозру повинно бути вручено особі у день його складання незалежно від будь-яких обставин, а у разі його відсутності іншим визначеним особам. При цьому КПК України не передбачає обов`язку і права слідчого/прокурора відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання «сприятливих обставин для його вручення особі».

Проте, як встановлено слідчим суддею під час судового розгляду органом досудового розслідування не вживалися заходи, спрямовані на встановлення та направлення повідомлення про підозру за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 не зважаючи на те, що згідно із повідомленням про підозру від 29.12.2014, ОСОБА_6 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення у статусі народного депутата України у період з 2012 по 2014 роки. Тож, перебуваючи у статусі депутата Верховної Ради України 6-го (повноваження з 23.11.2007 по 12.12.2012) та 7-го скликань (повноваження з 12.12.2012 по 27.11.2014) та виконуючи функції представника влади він протягом семи років фактично проживав у м. Києві.

Окрім того, у матеріалах не міститься жодних відомостей щодо вжиття органом досудового розслідування будь-яких заходів на встановлення та вручення повідомлення дорослому члену його сім`ї чи іншій особі, яка з ним проживає або уповноваженій особі житлово-експлуатаційної організації за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 .

Також відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 15.12.2014 здійснив перетин державного кордону України авіарейсом № 619 «Київ-Ніцца», тобто майже за 2 тижні до складання повідомлення про підозру і орган досудового розслідування мав достатньо часу для встановлення цього факту та виконання вимог ст. 135 КПК України для дотримання порядку вручення повідомлення про підозру.

Тож, з матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування взагалі не виживались жодні заходи з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_6 .

Набуття особою процесуального статусу підозрюваного має наслідком виникнення негативних змін для такої особи та її майна, а тому порядок вручення повідомлення про підозру має відповідати вимогам національного кримінального процесуального законодавства України.

Закон надає право слідчому судді за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка або дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного слідчий суддя повинен перевірити факт набуття особою статусу підозрюваного, та з огляду на особливості розгляду клопотання, що відбувається без участі підозрюваного, додані до клопотання докази повинні піддаватися більш ретельному прискіпливому аналізу.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Втручання органами досудового розслідування у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування підстав такого втручання, і відповідно рівень перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомлення її про підозру та терміну здійснення ефективного розслідування.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного «знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють» (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК.

Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК, яка має назву «Повідомлення про підозру» та складається з таких статей: «Випадки повідомлення про підозру» (стаття 276); «Зміст письмового повідомлення про підозру» (стаття 277); «Вручення письмового повідомлення про підозру» (стаття 278). Отже, саме така побудова глави дає підстави зробити висновок, що законодавець пов`язує процесуальну діяльність із повідомлення про підозру з сукупністю процесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру (стаття 276 КПК), складанні письмового процесуального документа (повідомлення про підозру) (стаття 277 КПК) та його врученні особі (стаття 278 КПК).

Варто зауважити, що право знати та розуміти, в чому особа підозрюється (обвинувачується), є одним зі складових елементів визначеного в статті 6 Конвенції права на справедливий суд. Так, підпункт «а» пункту 3 статті 6 указує на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі. Як зазначив Європейський суд з прав людини, обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень («Камазінскі (Kamasinski) проти Австрії», пункт 79; («Пелісьє і Сассі (Pelissier і Sassi) проти Франції» [ВП], пункт 51). Підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції визнає за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про матеріальні факти, які висунені проти нього і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про «характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів «Матоціа (Mattoccia) проти Італії», пункт 59; «Пенєв (Penev) проти Болгарії», пункти 33 і 42). Обов`язок повідомити обвинуваченого повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, створюючи інформацію і не повідомляючи про це сторону захисту («Матоціа (Mattoccia) проти Італії», пункт 65).

Письмове повідомлення про підозру не може набути в процесуальному аспекті якості дійсності, реальності тільки внаслідок створення, складання та погодження його певними уповноваженими суб`єктами кримінального процесу. Сам факт складання письмового тексту повідомлення про підозру без його безпосереднього вручення відповідною особою не може бути розцінений як виконання нею усього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру».

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що порушення порядку повідомлення особі про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, що полягає в захисті охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Водночас, єдиним правовим наслідком неналежного повідомлення особі про підозру є ненабуття особою статусу підозрюваної в порядку, передбаченому кримінально процесуальним законодавством України.

За відсутності належного повідомлення особи про підозру, необґрунтованим і позбавленим правових підстав є наступне складання й самого обвинувального акта, а отже і здійснення на підставі такого обвинувального акта можливий судовий розгляд провадження. Неналежне здійснення етапу повідомлення про підозру унеможливлює правомірне здійснення наступних етапів кримінального провадження.

Відповідно до судової практики Верховного Суду, у тому числі викладеною в ухвалі від 24.01.2023 у справі № 369/3820/17, встановлено порядок повідомлення особі про підозру у разі відсутності останньої за місцем проживання та набуття відповідно статуси підозрюваного. Так, у разі відсутності особи за місцем проживання та не можливості безпосереднього вручення повідомлення про підозру таке повідомлення повинно:

- направлятися за останнім відомим місцем проживання;

- вручатися за можливості дорослому члену сім`ї чи іншій особі, яка проживає з підозрюваним;

- уповноваженій особі житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання підозрюваного.

Вищевказане повністю узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111, ч. 3 ст. 135 КПК України.

У вказаному кримінальному провадженні встановлено, що стороною обвинувачення лише вчинялись дії щодо направлення 31.12.2014 поштовим зв`язком повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 29.12.2014 за місцем реєстрації останнього на тимчасово окупованій території України. Водночас матеріали клопотання, що підтверджуються також поясненнями сторін кримінального провадження, не містять відомостей щодо:

- надіслання поштою повідомлення про підозру за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 , електронною поштою, факсимільним зв`язком, по телефону чи телеграмою;

- намагання вручення під розписку повідомлення про підозру дорослому члену сім`ї ОСОБА_6 чи іншій особі, яка з нею проживала;

- намагання вручення під розписку повідомлення про підозру уповноваженій особі житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання ОСОБА_6

- намагання вручення під розписку повідомлення про підозру за місцем роботи ОСОБА_6 (як й не встановлено чи працював останній станом на 29.12.2014).

З системного аналізу положень ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна зробити висновок, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі відсутності такої особи за місцем її постійного проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин.

Таким чином виходячи з аналізу наданих сторонами доказів та відомостей одержаних під час розгляду клопотання слідчий суддя доходить висновків, що ОСОБА_6 не набуто у встановленому законом порядку процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Як встановлено у судовому засіданні сторона обвинувачення не вжила жодних заходів упродовж майже 10 років на виправлення вищевказаних порушень КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри слід зазначити наступне.

Згідно з ч.5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.

Термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011). Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990).

Детективом обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується наступними долученими до клопотання матеріалами:

- зверненням ГО «Центр протидії корупції»;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ,

- висновками, викладеними в актах ревізії;

- матеріалами, висвітленими в засобах масової інформації, які також підтверджують та доводять факти вчинення злочинів.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри, слідчий суддя вважає, що з огляду на надані стороною обвинувачення докази, у слідчого судді відсутні жодні підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Окрім того, не оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення та виходячи виключно із конструкції статті 191 КК України під час розгляду клопотання встановлено, що у матеріалах кримінального провадження міститься висновок комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 07.07.2015 за №78 34/15-42/7835/7836/15-45/10855-10891/15-42, проведеного судовими експертами КНІСЕ на виконання постанови слідчого, відповідно до якого на виконання договору № 2339/06 від 26.02.2013 укладеного між ТОВ «Карпатибудінвест» та ДП «Держекоінвест» роботи виконані у повному обсязі, тому сума збитків внаслідок неповного виконання робіт відсутня, тобто відсутня обов`язкова ознака кваліфікуючої ознаки ч. 5 ст. 191 КК Україні «в особливо великих розмірах».

Так, відповідно до висновку зазначеної судової експертизи встановлено, що згідно наданої стороною обвинувачення документації (первинних документів з обліку в будівництві - актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат типової форми №КБ-3, а також інших документів, зокрема декларацій про готовність об`єктів до експлуатації та фотознімків об`єктів ремонту, які надані експертам прокурором, ТОВ «Карпатибудінвест» виконало роботи в повному обсязі, що передбачений договором. Оскільки ТОВ «Карпатибудінвест» виконало роботи в повному обсязі за договором від 26.02.2013 № 2339/06, вартість яких становить 201 874 624, 80 грн., то сума збитків внаслідок неповного виконання робіт відсутня.

Необхідно зазначити, що судовим експертам під час проведення судової експертизи прокурором надано фотознімки об`єктів теплосанації (на час проведення судової експертизи зазначені об`єкти вже знаходились на тимчасово окупованій території України, що відповідно унеможливлювало їх безпосередній огляд судовим експертом), аналізом яких експертами встановлено, що на об`єктах, відображених на копіях фотознімків, виконані роботи, які подібні тим, що внесені до актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-2в, складаних на виконання договорів, у тому числі від 26.06.2013 №2339/06. На даних об`єктах, зокрема, наявні такі поліпшення: «вентильовані» та оздоблені декоративними розчинами фасади; облицювання цоколів плитками керамічними; металопластикові віконні, вітражні та дверні блоки; віконні та цокольні відливи; покрівлі з хвилястих азбестоцементних листів; обрамлення парапетів оцинкованими листами; металеві пожежні драбини та огорожі покрівель.

Також захисником долучено копію довідки ГУ Міндоходів у Донецькій області від 23.04.2015 № 127/05-10-22/36404613 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Карпатибудінвест» щодо документального підтвердження господарських відносин із ДП «Держекоінвест», відповідно до якої документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ДП «Держекоінвест», а також встановлено відображення в податковому обліку ТОВ «Карпатибудінвест» господарських операцій та розрахунків із ДП «Держекоінвест».

Вказані факти також підтвердив прокурор під час судового засідання зазначивши, що у матеріалах кримінального провадження, які надійшли за підслідністю з НАБУ міститься лише цей висновок експертизи, та інші висновки експертиз, які б підтверджували завдані збитки по об`єктах зазначених у підозрі відсутні.

Також стороною захисту в судовому засіданні надано фотокопію

Доказів на підтвердження завданих збитків стороною обвинувачення не надано до клопотання, так й не долучено під час судових засідань, висновки вищевказаної експертизи не спростовано.

Крім того, підозра повідомлена ОСОБА_6 за фактом розкрадання державного майна, проте така диспозиція відсутня в КК України (об`єктивна сторона ст. 191 КК України: 1) привласнення; 2) розтрата; 3) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Таке поняття як «розкрадання» диспозиція ст. 191 КК України не містила як на момент вчинення злочину, за яким складено 29.12.2014 ОСОБА_6 повідомлення про підозру, так й на момент повідомлення про підозру та в чинній редакції даної статті КК України.

Відповідно до п. 23 Пленуму Верховного Суду України вид 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» у статті 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 277 КПК України (в редакції станом на дату складання 29.12.2014 повідомлення про підозру ОСОБА_6 ) повідомлення про підозру має містити відомості про правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Аналогічна норма також містилась в п. 2.1 Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора Україні від 17.08.2012 № 69, яке діяло станом на 29.12.2014, тобто на момент складення повідомлення про підозру ОСОБА_6 .

Водночас, як зазначено вище, повідомлення про підозру ОСОБА_6 , складене 29.12.2014, вочевидь не містить належну правову кваліфікацію кримінального правопорушення, як й, відповідно, статті КК України (ч. 5 ст. 191).

Також під час судового розгляду клопотання захисником долучено роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 та постанову Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 910/24456/13.

Відповідно до зазначених судових рішень встановлено, що ТОВ «Карпатибудінвест» звернулося до суду з позовом до ДП «Держекоінвест» про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 25 070 371,97 грн. заборгованості (з них: 24 611 401, 43 грн. основного боргу, 217 775, 96 грн. -3% річних, 241 194, 58 грн. інфляційних втрат), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт з капітального ремонту 38 об`єктів соціальної сфери у Луганській області за договором від 26.02.2013 № 2339/06 про закупівлю за державні кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/24456/13 позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 апеляційні скарги заступника прокурора міста Києва та ДП «Держекоінвест» залишені без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 зі справи № 910/24456/13 залишено без змін.

Під час розгляду вказаної судової справи встановлено, що підрядником - ТОВ «Карпатибудінвест» виконані умови договору будівельного підряду від 26.02.2013 № 2339/06, декларації про готовність зазначених 38 об`єктів соціальної сфери у Луганській області до експлуатації, зареєстровані державним архітектурним контролем в порядку, передбаченому діючої на той час постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів"».

Указані судові рішення прийняті за участю прокурора, є чинними, за нововиявленими чи виключними обставинами не переглядались.

Зазначені очевидні порушення вимог кримінального та кримінально процесуального законодавства України, допущені стороною обвинувачення, дозволяють дійти до висновку про відсутність у даному випадку обґрунтованої підозри.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1