Постанова

від 25.10.2023 по справі 400/3201/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/3201/19

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 06.06.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

секретар судового засідання Недашковська Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Миколаївської окружної прокуратури до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю " ТРИА ПЛЮС" про визнання протиправним та скасування рішення від 18.03.2019 р. №52,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (далі - позивач, прокурор) звернувся з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 18 березня 2019 року № 52 "Про затвердження детального плану частини території с.Коблеве для розміщення, спорудження (будівництва) та обслуговування інших об`єктів стаціонарної рекреації та для розміщення, будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних, лінійних, протиерозійних та захисних протизсувних споруд" (далі - Рішення).

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що спірне рішення прийнято відповідачем з перевищенням своїх повноважень, а також з суттєвими порушеннями вимог містобудівного, земельного та водного законодавства.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.10.19 р. позовну заяву і додані до неї матеріали було повернуто на підставі п.1 ч.4 ст. 169 КАС України. У зв`язку із тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху у встановлений строк. Також, у вказаній ухвалі, Миколаївський окружний адміністративний суд зазначив, що прокурор не може звертатись до суду з даним позовом щодо оскарження Рішення відповідача, так як в нього відсутнє таке право відповідно до ч.2 ст. 264 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019р. вказна вище ухвала ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року була залишена без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2021р., касаційну скаргу Прокуратури Київської області задоволено. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 400/3201/19 скасовано з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2021р. відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2021р. закрито підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. Призначено судове засідання.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2023р. суд допустив правонаступництво в адміністративній справі № 400/3201/19, шляхом заміни Миколаївської місцевої прокуратури № 1 її правонаступником - Миколаївською окружною прокуратурою (Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54050, ЄДРПОУ 02910048).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року адміністративний позов Миколаївської окружної прокуратури до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, задоволено. Рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (вул. Одеська, буд. 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, ЄДРПОУ 04375748) від 18 березня 2019 р. № 52 "Про затвердження детального плану частини території с. Коблево для розміщення спорудження (будівництва) та обслуговування інших об`єктів стаціонарної рекреації та для розміщення, будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних, лінійних, протиерозійних та захисних протизсувних споруд", визнано протиправним та нечинним.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем у справі на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на процесуальні порушення суду першої інстанції, які виразились у неповідомленні відповідача жодного разу про дату, час і місце слухання справи. Також, вказує й на порушення прав осіб, на права та обов`язки яких впливає оскаржуване судове рішення, зазначаючи при цьому про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ТОВ «ТРИА ПЛЮС», як особи, за зверненням якої було прийнято рішення, що є предметом розгляду цієї справи, особи, яка в подальшому, на підставі спірного рішення отримала право оренди відповідної земельної ділянки. Однак, вказане питання як далі зазначає скаржник, судом першої інстанції не досліджувалось та не вивчалось. Щодо суті позовних вимог, апелянт зауважує, що відповідно до вимог законодавства та сталої судової практики, детальний план повинен відповідати Генеральному плану населеного пункту та плану зонування території, однак судом першої інстанції це питання також не досліджувалось. Також, в оскаржуваному судовому рішенні не визначено чиї права, свободи та інтереси порушено визначеним спірним рішенням відповідача, яке було визнано протиправним та нечинним. Крім того, апелянт також вважає, що висновки суду першої інстанції про порушення водного та містобудівного законодавства не підтверджені жодним належним доказом.

Від Миколаївської окружної прокуратури до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про необґрунтованість доводів скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін, мотивуючи зокрема тим, що відповідачем на думку прокуратури не спростовано тих порушень, допущення яких при прийнятті оспорюваного рішення Коблівською сільською радою було встановлено судом в оскаржуваному судовому рішенні.

27.09.2023р. від представника Коблівської сільської ради надійшли письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що даний позов прокурором поданий фактично в інтересах територіальної громади, представницьким органом якої є Кобліська сільська рада, при цьому відповідачем виступає Коблівська сільська рада. Даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Прокурором було порушено строк звернення до суду з даним позовом. Стосовно відсутності стратегічної оцінки вказує, що така не є обов`язковою у даному детальному плані. Також вказує про хибність висновку суду першої інстанції щодо порушень відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення вимог ст. 62 ЗК України та ст.90 ВК України.

19.10.2023р. від прокуратури до апеляційного суду надійшли заперечення на письмові пояснення Коблівської сільської ради, у яких вказується, що відповідач у справі несвоєчасно подає додаткові докази по справі, які до суду першої інстанції не подавались. Крім того, на думку прокуратури письмові пояснення сільської ради фактично є доповненням до апеляційної скарги, отже апелянт пропустив строк для подання таких до суду. Також, у своїх запереченнях прокуратура виклала свої доводи у спростування наведених апелянтом у письмових поясненнях тез по суті позовних вимог.

27.09.2023 року, протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, з урахуванням доводів апеляційної скарги Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області апеляційним судом до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

19.10.2023р. на виконання протокольної ухвали апеляційного суду від Коблівської сільської ради надійшли додаткові документи, а саме: Генеральний план графічні матеріали, пояснювальна записка до плану Зонування Книга 1, пояснювальна записка до плану Зонування Книга 2. Також, у наданому клопотанні представник апелянта зазначив зокрема, що Детальний план с. Коблево для розміщення спорудження (будівництва) та обслуговування інших об`єктів стаціонарної рекреації та для розміщення, будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних, лінійних, протиерозійних та захисних протизсувних споруд повністю відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

25.10.2023р. від Коблівської сільської ради надійшли додаткові письмові пояснення.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18 березня 2019 р. на XXXVIII сесії 8 скликання Коблівської сільради було прийнято рішення № 52 Про затвердження детального плану частини території с. Коблево для розміщення спорудження (будівництва) та обслуговування інших об`єктів стаціонарної рекреації та для розміщення, будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних, лінійних, протиерозійних та захисних протизсувних споруд (далі Рішення № 52).

Миколаївською місцевою прокуратурою №1 було виявлено порушення законодавства при прийнятті Коблівською сільською радою рішення про затвердження містобудівної документації, у зв`язку із чим було подано даний позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції проаналізувавши приписи ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ЗУ «Про стратегічну екологічну оцінку», Земельного кодексу України, Водного кодексу України виходив з того, що позивачем (прокуратурою) було доведено недотримання Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області вимог вищенаведених законодавчих актів під час прийняття Рішення №52 від 18.03.2019р.

Суд першої інстанції зазначив, що встановлені судом порушення, допущені Коблівською сільрадою при затвердженні Рішення № 52, є суттєвими, а негативні наслідки таких порушень неможливо усунути в інший спосіб ніж визнання Рішення № 52 протиправним.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Миколаївської окружної прокуратури в повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.3 ч.8 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (ч.1 ст.16 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

За приписами п.3 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4-6, 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території.

В свою чергу виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, як то визначено ст. 11 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, - є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2015р. Коблівською сільською радою було прийнято рішення №17 «Про затвердження Плану зонування території с. Коблево» (діючий на цей час).

З огляну на вищевикладене, компетенцією щодо затвердження детального плану території с. Коблево був наділений виконавчий комітет Коблівської сільради.

Пунктом 1 частини 2 КАС України, яка визначає завдання та основні засади адміністративного судочинства закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Між тим, відповідно до встановлених обставин справи, оспорюване Рішення №52 «Про затвердження детального плану частини території с. Коблеве для розміщення, спорудження(будівництва) та обслуговування інших об`єктів стаціонарної рекреації та для розміщення, будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних, лінійних, протиерозійних та захисних протизсувних споруд» було прийнято 18.03.2019р. Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області (ХХХVIII сесія 8 скликання).

Виходячи з наведеного, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване Рішення №52 від 18.03.2019р. прийнято Коблівською сільською радою не у межах своїх повноважень, адже такі повноваження у даному випадку є компетенцією виконавчого комітету сільської ради.

За вказаного, колегія суддів оцінює критично доводи скаржника з посиланням на ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно того, що в даному випадку внесення на розгляд саме сільської ради проекту відповідного Рішення про затвердження детального плану території відповідає положенням вказаного профільного закону.

Апеляційний суд ще раз звертає увагу скаржника на те, що в даному випадку, оскільки Коблівською сільською радою було прийнято рішення №17 від 14.07.2015 «Про затвердження плану зонування території с.Коблево» (яке було діючим на час прийняття оспорюваного Рішення №52), то повноваження щодо затвердження детального плану частини території села Коблево належало до повноважень саме виконавчого органу Коблівської сільської ради, що узгоджується з приписами ст. 12 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», про що було вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Саме наведена норма ст. 12 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у сфері містобудування, про що безпосередньо закріплено у ній.

Також викладеним спростовується посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не досліджувались відповідні процедурні питання прийняття відповідачем Рішення. Судове рішення у даній справі містить відповідний висновок суду першої інстанції про те, що оспорюване Рішення №52 було прийнято не виконавчим органом сільської ради, як то визначено у ст.12 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Що стосується забезпечення стратегічної екологічної оцінки Детального плану частини території с. Коблеве, який було затверджено оскаржуваним рішенням №52 від 18.03.2019р., колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутність докази здійснення такої.

При цьому, на думку скаржника - Коблівської сільської ради, у даному Детальному плані території стратегічна оцінка на довкілля не є обов`язковою.

В контексті надання оцінки з даного приводу доводам скаржника, апеляційний суд зауважує, що в силу приписів абз.2 ч.1 ст.19 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план підлягає стратегічній оцінці.

За визначенням ст. 1 ч. 1 п. 7 Про стратегічну екологічну оцінку, стратегічна екологічна оцінка - процедура визначення, опису та оцінювання наслідків виконання документів державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виправданих альтернатив, розроблення заходів із запобігання, зменшення та пом`якшення можливих негативних наслідків, яка включає визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки, складання звіту про стратегічну екологічну оцінку, проведення громадського обговорення та консультацій (за потреби - транскордонних консультацій), врахування у документі державного планування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій, інформування про затвердження документа державного планування та здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Документи державного планування - стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування (ст. 1 ч. 1 п. 3 Закону України Про стратегічну екологічну оцінку).

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України Про стратегічну екологічну оцінку цей Закон регулює відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виконання документів державного планування та поширюється на документи державного планування, які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об`єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч.4 ст.2 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України "Про стратегічну екологічну оцінку"

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає ґрунтовним висновок суду першої інстанції про те, що містобудівна документація, до якої належить в тому числі детальний план території, підлягає стратегічній екологічній оцінці у відповідності до правил встановлених Законом України Про стратегічну екологічну оцінку.

Отже, Коблівська сільська рада, як замовник детального плану території, який є документом державного планування, повинна була забезпечити його стратегічну екологічну оцінку до прийняття рішення про затвердження такого плану.

Апеляційний суд відхиляє за необґрунтованістю посилання Коблівської сільської ради в письмових поясненнях на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.08.2023р. №320/9672/21 в обґрунтування власної позиції щодо відсутності у даному випадку необхідності здійснення стратегічної оцінки затвердженого Рішенням №52 від 18.03.2019 детального плану частини територія с. Коблеве, оскільки спірні правовідносини у зазначеній справі не є подібними із цією справою №400/3201/19.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача у справі, викладені у запереченнях прокуратури (том 3 а.с. 116-119) на письмові пояснення відповідача у справі, та погоджується з позицією Миколаївської окружної прокуратури, що в даному спірному випадку, з огляду на те, що детальний план частини території села Коблеве, який був затверджений оспорюваним Рішенням №52 від 18.03.2019р. стосується таких видів діяльності, щодо яких на законодавчому рівні встановлено необхідність проведення обов`язкової оцінки впливу на довкілля. Отже, містобудівна документація детальний план частини території с. Коблево, затверджений Рішенням відповідача №52 від 18.03.2019р. підлягає стратегічній оцінці».

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України Про стратегічну екологічну оцінку визначено, що обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (відповідні підрозділи з питань охорони навколишнього природного середовища та з питань охорони здоров`я), орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони здоров`я у межах своєї компетенції: 1) надають зауваження і пропозиції до заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки проекту документа державного планування місцевого та регіонального рівнів; 2) надають зауваження і пропозиції до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку.

Втім, зі змісту наявного в матеріалах справи листа Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 20 серпня 2019 р., апеляційним судом встановлено, що звіт про стратегічну екологічну оцінку до проекту документа державного планування детального плану території земельної ділянки орієнтовною площею 0,2200 га для розміщення, спорудження та обслуговування інших об`єктів стаціонарної рекреації та для розміщення, будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних, лінійних, протиерозійних та захисних протизсувних споруд в межах Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області до Управління замовником не подавався.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у частині встановленого порушення відповідачем вимог щодо здійснення стратегічної екологічної оцінки детального плану частини території с. Коблево, який затверджувався Рішенням №52.

Відтак, оспорюване рішення Коблівської сільської ради №52 від 18.03.2019 про затвердження ДПТ прийняте без дотримання ст. 19 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 2, 10 ЗУ «Про стратегічну екологічну оцінку».

Стосовно тверджень про невідповідність оспорюваного рішення також вимогам містобудівного, земельного та водного законодавства, а також державних будівельних норм, стандартів і правил, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 5 ЗУ «Про основи містобудування» визначено, що розробка містобудівної документації повинна здійснюватися з дотриманням державних стандартів і правил.

У відповідності до ч.5 ст. 19 ЗУ «Про містобудівну діяльність», детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст.60 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно приписів ст. 88 Водного кодексу України (далі ВК України), з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Дослідивши додатково надані апелянтом на виконання протокольної ухвали суду від 27.09.2023р. документи, колегією суддів встановлено, що розташування земельної ділянки, під яку було розроблено детальний план території, знаходиться у зоні Р-2. Відповідно до плану Зонування, зонування території (зонінг) Коблеве Березанського району Миколаївської області від 14.07.2015 №17 Рекреаційна зона активного відпочинку (Р-2) Зона призначена для виконання активних рекреаційних функцій. До зони входять території загального користування з відповідними об`єктами для активного відпочинку населення; входять існуючі пляжі, припляжна зона з набором необхідних споруд.

Відповідно до графічних матеріалів детального плану, територія площею 0,2200 га складається з двох частин (верхньої та нижньої), розділених набережною шириною 3,89 м, яка проходить уздовж пляжу в с. Коблеве.

Нижня частина території (ширина 21,49 м, довжина 56,51 м) розташована на території пляжу с. Коблеве, вздовж урізу води Чорного моря. Південна межа нижньої частини території проходить по урізу води Чорного моря, північа межа знаходиться на відстані 21,49 м від урізу води.

Верхня частина території має ширину 18,81м та довжину 56,51м. відстань від її південної межі до урізу води Чорного моря становить 25,38м від північної 44,19м.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що у відповідності до ст. 88 ВК України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно матеріалів справи, пояснювальна записка до детального плану не містить буд-яких даних щодо розроблення та/або погодження проекту землеустрою щодо прибережної захисної смуги.

Проте, як визначено ч.3 ст.62 ЗК України, у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Аналогічні приписи містяться також і у ч.3 ст.90 ВК України.

Таким чином, територія площею 0,2200 га, яка зазначена у оскаржуваному Рішенні №52 від 18.03.2019р., максимально віддалена від урізу води на відстані 44,19м, що своєю чергою суперечить ст. 90 ВК України, ст.62 ЗК України , п.п. 8.5.7, п. 14.2.5 ДБН Б.2.2-12:2018.

Крім того, п. 8.5.7 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», затверджених наказом Мінрегіону №100 «ід 23.04.2018, визначено, що на курортах встановлюється округ санітарної охорони у складі трьох зон: першої (суворої), другої (обмежень) і третьої (спостережень). Територія першої зони завширшки не менше 100 м включає прибережену захисну смугу, пляжі, ділянки, що прилягають до пляжів. Має використовуватись для організації зелених насаджень загального користування, набережних, бульварів, скверів, кліматолікувальних споруд, спортивних і дитячих майданчиків.

Відповідно до п. 14.2.5 ДБН Б.2.2-12:2018 не допускається розміщення будинків, споруд і комунікацій у межах санітарних зон і прибережних захисних смуг.

Також, згідно закріплених у п.6.15 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1996) правил, у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

У свою чергу, будівельні норми відповідно до ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» є обов`язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Виходячи з встановлених обставин цієї справи, зі змісту листа Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 20 серпня 2019 р. судовою колегією встановлено, що територія площею 0,2200 га, щодо якої затверджено детальний план оспорюваним Рішенням №52 від 18.03.2019р., повністю входить у нормативно визначені межі пляжної зони та прибережної захисної смуги Чорного моря, у зв`язку із чим на її забудову поширюються всі вищевказані законодавчі обмеження, про що ґрунтовно вказував позивач у своєму позові.

Крім того, згідно п.5.4.2 пояснювальної записки та розділу 7, із 0.2200 га загальної площі території під будівництво торговельних павільйоні визначено 0 0168 га, під споруди - 0.0910 га, під проходи та майданчики - 0.1122 га.

Колегія суддів вважає за доцільне також зазначити, що у розумінні ч.2 ст.33 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території.

При цьому, детальний план території, затверджений оспорюваним Рішенням №52 від 18.03.2019. у ряді випадків не містить інформації про об`єкти будівництва та їх місце розташування, тим самим не виконує передбачену ст.19 цього Закону мету визначення планувальної організації території та параметрів її забудови.

Як слідує при цьому зі змісту листа Управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації від 20.08.2019, у п. 5.3.4 пояснювальної записки відносно характеристики будівель та споруд зазначено лише, що за детальним планом території одна із земельних ділянок знаходиться в зоні вільній від забудови. Більш детальної інформації щодо забудови на зазначеній території в даному розділі не зазначено. Відповідно до текстових матеріалів детального плану, а також його Проектного плану, Плану червоних ліній, Схеми проектних планувальних обмежень, інформація про конкретні об`єкти стаціонарної рекреації, які заплановані до розміщення, відсутня, що в свою чергу перешкоджає встановленню не тільки частини території, на якій дозволене будівництво, а й об`єктів стаціонарної рекреації, що заплановані для будівництва.

Крім того, згідно листа Управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації, текстові і графічні матеріали пояснювальної записки до детального плану території не дозволяють встановити які саме гідротехнічні, гідрометричні, лінійні, протиерозійні та захисні протизсувні споруду планується побудувати в межах прибережної захисної смуги, а також точне місце їх розташування.

Детальний план території не містить інформації, яка б дозволяла визначити, які саме об`єкти будівництва планується розмістити в межах прибережної захисної смуги та їх місце розташування, що позбавляє детальний план території інформативності в цій частині.

Проаналізувавши викладене вище у сукупності, можна дійти висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині того, що указане вище створює передумови до незаконної зміни функціонального призначення пляжної території та її забудови капітальними комерційними об`єктами, що прямо заборонено законодавством.

Підсумовуючи встановлені спірні обставини, дослідивши наявні у справі документи, доводи сторін та заперечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені судом вищенаведені порушення, допущені Коблівською сільрадою при затвердженні Рішення № 52 від 18.03.2019, є суттєвими, а негативні наслідки таких порушень неможливо усунути в інший спосіб ніж визнання Рішення № 52 протиправним.

За вказаного, враховуючи приписи ч.9 ст. 264 КАС України суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов Миколаївської окружної прокуратури, визнав протиправним та нечинним рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 18.03.2019 №52.

Отже, в частині наявності підстав для задоволення позову висновки суду першої інстанції правильні.

Досліджені під час апеляційного розгляду справи додатково надані скаржником Коблівською сільською радою на виконання протокольної ухвали суду від 27.09.2023р. документи (зокрема Генеральний план, пояснювальні записки, тощо) також не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення по суті позову прокуратури, з якими погодився апеляційний суд.

Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на не встановлення жодного негативного впливу, негативних наслідків для довкілля, населення тощо, адже оспорюване Рішення №52 від 18.03.2019р. є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, який стосується невизначеного кола осіб, та повинен прийматись у чіткій відповідності до законодавчих приписів.

Окрім того, колегія суддів також враховує викладені у відзиві на апеляційну скаргу обґрунтування прокуратури стосовно того, що відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території. Специфікою зазначеного нормативно-правового акту є те, що його наслідки не відтерміновані у часі та не пов`язані з початком/закінченням забудови території, а виникли внаслідок самого факту набрання ним чинності.

Доводи апеляційної скарги, викладені у додаткових поясненнях по справі обґрунтування Коблівської сільської ради, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та зроблених висновків по суті задоволених позовних вимог, є неґрунтовними у цій частині.

Що стосується доводів скаржника щодо участі прокурора у даній справі, наявності підстав представника інтересів держави, колегія суддів зауважує скаржнику, що виходячи з приписів ст.ст. 2, 4, 5 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У розумінні ч.ч. 3, 4 ст.53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. При цьому, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За змістом ч.4 ст.23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що питання участі прокурора у даній справі було досліджено Верховним Судом у постанові від 02 березня 2021 року у даній справі №400/3201/19, у якій скасовуючи ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 400/3201/19, Верховний Суд вказав, що прокурор подає цей позов як самостійний позивач, що передбачено статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України. Крім того, прокурор в позові обґрунтовує, що порушення інтересів держави він вбачає у тому, що прийняття оскаржуваного рішення унеможливлює реалізацію державою єдиної політики щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання територій прибережних захисних смуг морів.

Крім того, як вказував позивач у запереченнях (том 3 а.с.115) на письмові пояснення представника відповідача, пред`явлення даного позову обумовлено порушенням державних та громадських інтересів, оскільки у цій справі порушення допущені самою Коблівською сільською радою, яка за ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» і мала б захищати інтереси Коблівської об`єднаної територіальної громади, при цьому, не визнає позовні вимоги, про що свідчить її позиція під час розгляду цієї справи. Отже, прокурор в даному випадку, за доводами позивача, виступає не як альтернативний, а єдино можливий суб`єкт звернення до суду з метою захисту інтересів держави прав об`єднаної територіальної громади на територію пляжної зони він неправомірних дій органу, який відповідно до законодавчих приписів, повинен діяти в її інтересах.

Посилання апелянта на те, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства також є безпідставними, оскільки оспорюване Рішення №52 від 18.03.2019р. є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, який в силу приписів ст. 264 КАС України може бути оскаржений до адміністративного суду.

До того ж, колегія суддів ще раз звертає увагу апелянта на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 02.03.2023р. у даній справі №400/3201/19.

Також, на думку апеляційного суду не знайшли свого підтвердження доводи Коблівської сільської ради про пропуск прокурор строку на звернення до суду з цим позовом, оскільки про наявність відповідних підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор дізнався лише 12.08.2019р. після надходження від Коблівської сільської ради на запит копій текстових і графічних документів, які слугували підставою для прийняття оспорюваного Рішення №52.

Під час ухвалення даного рішення, судовою колегією враховано положення ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Інші доводи апелянта є несуттєвими, встановлених обставин справи та правильність висновків суду першої інстанції по суті задоволених позовних вимог не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування чи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Що стосується порушень процесуального права, про які вказує скаржник у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до ч.3 ст.44 КАС України, учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 194 КАС України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Як визначено ч.3 ст.126 КАС України, повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Отже, передумовою для розгляду справи судом є, зокрема, належне та своєчасне повідомлення сторін про дату, час і місце судового розгляду справи.

В силу приписів ст.124 КАС України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Згідно матеріалів справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2021р. відкрито провадження в даній справі, вирішено що справу належить розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.04.2021р. о 10:00 год. (том 2 а.с.2).

17.06.2021р. Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання було призначено на 17.08.2021р. на 10:40 год.

Однак, судове засідання, призначене на 17.08.2021р. на 10:40 год. не відбулось, а така само і подальші судові засідання.

Наступне судове засідання було призначено на 06.06.2023р. та саме 06.06.2023р. Миколаївським окружним адміністративним судом було ухвалено судове рішення у цій справі за позовом Миколаївської окружної прокуратури.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази належного та своєчасного повідомлення відповідача Коблівську сільську раду про призначення судового засідання по цій справі на 06.06.2023р., про що він і зазначає у своїй апеляційній скарзі.

Отже, відповідача не було належним чином та своєчасно повідомлено про дату, час і місце розгляду цієї справи №400/3201/19, що в свою чергу призвело до порушення прав відповідача у справі, та позбавило цього учасника справи взяти участь у судовому розгляді позову прокуратури до нього, про що останній зауважує у доводах своєї апеляційної скарги.

За вказаного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, розглянуто справу за відсутності доказів щодо належного сповіщення Коблівської сільської ради (відповідача у справі) про її розгляд, що у відповідності до п.3 ч.3 ст.317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Отже, доводи апелянта в частині неналежного його сповіщення про розгляд справи є ґрунтовними.

За вказаного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, розглянуто справу №400/3201/19 за відсутності доказів щодо належного сповіщення відповідача про її розгляд.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи та заперечення сторін не мають принципового значення для правильного вирішення справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення визначено ст.315 КАС України, у відповідності до ч.2 якої визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи викладене вище, оскільки доводи апелянта, якими обґрунтована скарга, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виразилось у розгляді справи за відсутності належного повідомлення відповідача про її розгляд знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, судова колегія приходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову, враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду справи, колегією апеляційного суду підтверджено обґрунтованість позовних вимог, про що зазначено було вище, колегія суддів вважає за доцільне ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі № 400/3201/19 за адміністративним позовом Миколаївської окружної прокуратури до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю " ТРИА ПЛЮС" про визнання протиправним та скасування рішення від 18.03.2019 р. №52 скасувати.

Ухвалити у даній справі №400/3201/19 нове рішення, яким адміністративний позов Миколаївської окружної прокуратури до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, задовольнити.

Рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (вул. Одеська, буд. 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, ЄДРПОУ 04375748) від 18 березня 2019 р. № 52 Про затвердження детального плану частини території с. Коблево для розміщення спорудження (будівництва) та обслуговування інших об`єктів стаціонарної рекреації та для розміщення, будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних, лінійних, протиерозійних та захисних протизсувних споруд, визнати протиправним та нечинним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів..

Повний текст постанови складено та підписано 06 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян