Рішення

від 06.11.2023 по справі 137/770/23

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/770/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"06" листопада 2023 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог Приватне акціонерне товариство "Племзавод "Літинський", Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про конфіскацію земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Суть позову

05.07.2023 представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, звернувся з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію належних відповідачу земельних ділянок у власність держави.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , який є громадянином РФ, 27.09.2013 в порядку спадкування набув право власності на земельні ділянки кадастровими номерами 0522481800:01:000:0034, площею 5,1903 га та 0522481800:01:000:0033, площею 5,2917 га, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Громадської сільської ради Літинського району (на даний час Вінницького) району Вінницької області.

Вказані земельні ділянки ОСОБА_1 передав в оренду ПрАТ «Племзавод Літинський», про що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис.

Оскільки ОСОБА_1 є іноземним громадянином, впродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення їх не відчужив, відтак позивач просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вищевказані земельні ділянки, що належать ОСОБА_1 ..

Судовий розгляд

У судове засідання 06.11.2023 представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Рябцун С.В. не з`явився. Надіслав на електронну адресу суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. Наполягав на задоволені позову та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 120-121).

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання повторно не з`явився, хоча відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України був повідомлений належним чином про місце дату та час судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.104, 112) оскільки можливість надання доручення про вручення документів та виклик відповідача в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня внаслідок повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

Представник третьої особи ПрАТ «Племзавод Літинський» Олексюк О.П. до судового засідання не з`явився. Надав до суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити у відсутність представника третьої особи, а рішення прийняти на розсуд суду (а.с. 79).

Представник третьої особи Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області до судового засідання також не з`явилась. Часом раніше подала до канцелярії суду заяву, якою просила розгляд справи проводити у її відсутність, а проти задоволення позову не заперечувала (а.с. 108).

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заяви учасників процесу та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено що ОСОБА_1 27.09.2013 в порядку спадкування за законом набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522481800:01:000:0034, площею 5,1903 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зазначений документ що посвідчує особу останнього - паспорт громадянина росії (а.с. 17). ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на вказану земельну ділянку (а.с. 23-25).

Вказану земельну ділянку 20.09.2017 ОСОБА_1 передав в оренду ПрАТ «Племзавод Літинський», про що свідчить договір оренди землі (а.с. 26-27).

Також 27.09.2013 ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522481800:01:000:0033, площею 5,2917 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зазначений документ що посвідчує особу останнього - паспорт громадянина росії (а.с. 34-36).

Аналогічним чином зазначену земельну ділянку 01.11.2017 ОСОБА_1 передав в оренду ПрАТ «Племзавод Літинський», про що свідчить договір оренди землі (а.с. 37-39).

На момент успадкування зазначених вище земельних ділянок та державної реєстрації права власності відповідач ОСОБА_1 був громадянином російської федерації, про що зазначено у розділі «Власники» інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 24, 35).

Оцінка та висновки суду

Так, згідно положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Якщо спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч. 1 ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В разі невиконання вимог закону про невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 будучи громадянином РФ, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 27.09.2013 по даний час) не відчужив їх, є підстави для конфіскації належної відповідачеві земельної ділянки у власність держави.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які відповідача незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Згідно положенняст.1Першого протоколудо Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод,ратифікованої Україною17липня 1997року,кожна фізичнаабо юридичнаособа маєправо мирноволодіти своїммайном.Ніхто неможе бутипозбавлений своєївласності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Щодо судового збору

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2684,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 13, 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 140, 143, 145 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 19, 76-82, 141, 258-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

-земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 0522481800:01:000:0034 площею 5,1903 га, розташовану на території Літинської селищної територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

-земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 0522481800:01:000:0033 площею 5,2917 га, розташовану на території Літинської селищної територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39764547, МФО 820172, IBAN UA15820172034319006000090315), 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя : Гопкін П. В.