Ухвала

від 07.11.2023 по справі 305/1647/22

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1647/22

Номер провадження 1-кп/305/169/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області в складі: судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водиця Рахівського району Закарпатської області та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Луг Рахівського району Закарпатської області, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України перебуває в провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 , заявив клопотання щодо визнання письмових доказів очевидно недопустимими у кримінальному провадженні № 62021140010000447, а саме:

- довідки б/н про надання консультацій в якості спеціаліста в ході досудового розслідування, що проводиться слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові в Державному підприємстві «Великобичківське лісомисливське господарство» за 2017-2021 року від 25.01.2022 року;

- висновки судово-економічних експертиз: № СЕ-19/107-22/3261-ЕК від 03.05.2022 року, № СЕ-19/107-22/3262-ЕК від 03.05.2022 року, що побудовані на основі довідки б/н про надання консультації в якості спеціаліста від 25.01.2022 року.

Захисник насамперед в своєму клопотанні просить визнати вищевказану довідку очевидно недопустимим доказом, та виходячи з цього визнати вищенаведені висновки судово-економічних експертиз очевидно недопустимим доказом, застосовуючи доктрину «плодів отруйного дерева», тобто такими що отримані на підставі вказаної довідки.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав та просив задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання про визнання очевидно недопустимим як доказу довідки б/н про надання консультацій в якості спеціаліста в ході досудового розслідування, що проводиться слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові в Державному підприємстві «Великобичківське лісомисливське господарство» за 2017-2021 року від 25.01.2022 року, заперечив, посилаючись на його безпідставність. Зазначив, що докази, які просить визнати недопустимими захисник, не підпадають жодному критеріям, наведеним у статті 87 КПК України.

Крім того, прокурор звернув увагу, наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2021 року № 2770/5 «Про внесення Змін до наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 998 року № 53/5», завдяки змінам зазначеним у вказаному наказі, замкнене коло в частині обов`язковасті прив`язки судово-економічної експертизи до акту ревізії, перевірки (які за теперішнім законодавством слідчий призначати не може) було розірвано, а орган досудового розслідування здобув можливість залучати фахівців у галузі аудиту в порядку ст. 71 КПК України під час огляду фінансово-господарських документів, а результати їхніх напрацювань використовувати при проведенні судових економічних експертиз.

Щодо визнання очевидно недопустимим доказами, висновки судово-економічних експертиз: № СЕ-19/107-22/3261-ЕК від 03.05.2022 року, № СЕ-19/107-22/3262-ЕК від 03.05.2022 року, що побудовані на основі довідки б/н про надання консультації в якості спеціаліста від 25.01.2022 року, просив суд відмовити оскільки такі є похідними від зазначеної вище довідки, яка на думку прокурора складена без істотних порушень ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (№ 2939-ХІІ), посилаючись на рішення ВП ВС у постанові від 20.03.2019 року у справі № 808/3230/17.

Згідно зі ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У частині 3 ст. 62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду .

Рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року надано офіційне тлумачення положення першого речення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, необхідно розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Згідно частин 1-3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим на даній стадії, як доказу, довідки б/н про надання консультацій в якості спеціаліста в ході досудового розслідування, що проводиться слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові в Державному підприємстві «Великобичківське лісомисливське господарство» за 2017-2021 року від 25.01.2022 року, а також висновків судно-економічних експертиз, як похідних від вказаної довідки, оскільки, зробити висновок про недопустимість доказів, виходячи з мотивів захисту, неможливо без детального дослідження в судовому засіданні з використанням усіх можливих процесуальних заходів. Також неможливо надати правову оцінку слідчим діям, без їх дослідження. Зокрема неможливо встановити очевидну недопустимість довідки, як доказу, без дослідження останньої, оскільки на даній стадії судового розгляду, така довідка не досліджувалась в порядку ст.ст. 357, 358 КПК України. Порядок, технічна сторона фіксації проведення слідчих розшукових дій, не є очевидною обставиною, що свідчить про нагальну необхідність вирішення питання допустимості на даній стадії судового розгляду. Стороною захисту може бути заявлено клопотання про допит спеціаліста на підставі ст. 71 КПК України, яким була складена така довідка, або заявлено клопотання про призначення проведення повторної судово економічної експертизи.

Очевидної недопустимості доказів, на даній стадії судового провадження, без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами, суд не вбачає, про що зазначив ВерховнийСуд колегієюсуддів Першоїсудової палатиКасаційного кримінальногосуду упостанові від17жовтня 2023року посправі №455/844/16-к. Постановлення ухвали без дослідження та надання оцінки доказів, у їх сукупності буде суперечити загальним засадам кримінального судочинства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про передчасність вирішення питання очевидної недопустимості зазначених стороною захисту доказів, та відмову у зв`язку з цим у задоволенні клопотання захисту, на даній стадії судового процесу.

Керуючись ст.ст. 84, 86, 87, 89 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими - відмовити за безпідставністю.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя ОСОБА_1