Рішення

від 05.09.2023 по справі 503/189/22

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/189/22

Провадження № 2/503/28/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Калашнікової Т.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Поліковської О.І.

представника позивача адвоката Люлька В.П.,

представника відповідача - адвоката Чирки О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський»</a>, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, в яких просили: стягнути з відповідача на їх користь завдану їм моральну шкоду внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що спричинило смерть батька позивача ОСОБА_1 та відповідно чоловіка позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в сумі по 500 000 гривень кожному; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 5000 гривень кожному з них, а також витрати на професійну правничу допомогу після набрання рішенням законної сили в розмірі по 5% від суми грошових коштів, що підлягають стягненню з ТОВ «Соковий завод «Кодимський» за рішенням суду, з врахуванням правового висновку Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду у справі ВС/КАС №540/16402 від 28.12.2020 року, який роз`яснює, що у разі встановлення адвокатом чи клієнтом фінансового розміру гонорару, детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потребується.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що чоловік позивача ОСОБА_2 та відповідно батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 з 27 липня 2021 року працював на посаді водія автотранспортного цеху ТОВ «Соковий завод «Кодимський». ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 годині 12 хвилин стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, несумісні з життям. Того ж дня о 22 годині 10 хвилин останній помер в КНП «Кодимська лікарня». Відповідно до акту форми Р-1 нещасний випадок стався за наступних обставин: «ІНФОРМАЦІЯ_1 начальником транспортного відділу ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_11 працівнику підприємства ОСОБА_4 було поставлено завдання автонавантажувачем HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_1 здійснити перевезення тари - так званих бінів, з відкритого майданчика до складу готової продукції. О 16 годині 12 хвилин, що зафіксовано камерою зовнішнього спостереження, ОСОБА_4 з вантажем бінів вирушив з відкритого майданчика у бік складу готової продукції, по діагоналі перетнув внутрішньозаводську дорогу, що веде від складу цеху асептики ОСОБА_4 рухався звичайним порядком, вантаж бінів знаходився попереду та заважав огляду шляху. З пояснення ОСОБА_4 вбачається, що він вирішив зупинитись на іншому боці дороги з метою відвідування побутового приміщення. Перетинаючи дорогу, ОСОБА_4 бачив на шляху руху навантажувача працівника заводу ОСОБА_3 , але потім втратив його з поля зору. О 16 годині 12 хвилин 59 секунд ОСОБА_4 здійснив наїзд на ОСОБА_3 . Почувши крик останнього, ОСОБА_4 зупинив автонавантажувач, покликав на допомогу працівників заводу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викликав швидку медичну допомогу.» ОСОБА_3 був доставлений о 16 годині 40 хвилин до КНП «Кодимська лікарня» з чисельними тілесними ушкодженнями, несумісними з життям. В ході спеціального розслідування нещасного випадку комісією було встановлено, що автонавантажувач HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_1 орендується ТОВ «Соковий завод «Кодимський» у ТОВ «Зевс» та на момент його передачі орендарю знаходився у справному стані. Крім того, аналізом матеріалів відеонагляду визначено, що відстань від місця складування бінів до місця нещасного випадку (приблизно 32,5 метрів) ОСОБА_4 проїхав за 8 секунд, тобто рухався зі швидкістю до 14,6 кілометрів на годину (32,5х3600:8:1000). Стан дороги на місці нещасного випадку не відповідає вимогам розділу І НПАОП 15.9-1.28-17 Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв, тобто ОСОБА_4 не мав права рухатись зі швидкістю понад 10 кілометрів на годину. Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 годині 12 хвилин 59 секунд нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_3 , відповідно п.п.1,2 п.52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, затвердженого Постановою КМУ №337 від 17.04.2019 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (перебування потерпілого на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, протокол засідання комісії №2 від 12 жовтня 2021 року). Основною причиною нещасного випадку комісія визначила порушення водієм ОСОБА_4 правил експлуатації автонавантажувача, а саме рух передом в умовах обмеженої оглядовості та перевищення швидкості руху, чим відповідно ним порушено вимоги п.46 НПАОП 0.00-1.83-18 «Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів», розділ І НПАОП 15.9-1.28-17 «Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв», п.3.5 Інструкції з охорони праці для водіїв автонавантажувачів, затвердженої наказом виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_10 від 21.12.2020 року, тобто в умовах обмеженої оглядовості не застосовано рух заднім ходом, не використано допомогу сигнальника та не дотримання дозволеної швидкості руху. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що смерть батька та відповідно чоловіка завдало їм сильного нервового потрясіння та призвела до зміни звичайного способу життя. Усвідомлення невідворотності нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3 , який підтримував свою сім`ю, вплинуло на емоційний стан та стан їх здоров`я, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 в перші дні після смерті батька вимушений був звернутися до лікаря-невролога. Позивачі постійно перебувають у напруженому психічному стані. Після смерті чоловіка позивач ОСОБА_2 залишилася без його піклування та матеріальної підтримки, оскільки як пенсіонер з інвалідністю має низький матеріальний дохід та до цього часу терпить матеріальні нестатки. Вказані обставини завдали їм глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя чоловіка та батька вони завжди розраховували на нього у будь-якій ситуації, але його смерть змінила їх життя. Враховуючи характер та тривалість їх моральних страждань позивачі оцінюють завдану їм моральну шкоду в розмірі по 500 000 гривень кожному з них. На думку позивачів та їх представника, саме на ТОВ «Соковий завод «Кодимський» покладається обов`язок відшкодування моральної шкоди, враховуючи, що нещасний випадок стався на виробництві.

Ухвалами Кодимського районного суду Одеської області від 04.02.2022 року позовні заяви прийняті до розгляду, у цивільних справах відкрито провадження та розгляд даних справ вирішено проводити в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 04.02.2022 року від 16.05.2022 року цивільну справу №503/190/22 (провадження №2/503/137/22) за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ «Соковий завод Кодимський» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві об`єднано в одне провадження з цивільною справою №503/189/22 (провадження №2/503/136/22) за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Соковий завод Кодимський» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, з присвоєнням об`єднаній цивільній справі №503/189/22.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник обох позивачів - адвокат Люлько В.П. підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні. Крім того, представник позивачів, посилаючись на постанову ВС від 14.12.2020 року у справі 754/4142/18 в обґрунтування своїх вимог та доводів з приводу визначення розміру моральної шкоди зазначив, що законодавство України не визначає неналежність доказів розміру моральної шкоди, а будь-який доказ, що підтверджує міркування позивача щодо розміру завданої йому моральної шкоди, є належним доказом у справі. З огляду на це, подані ним висновки соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілих, надані громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», не мають заздалегідь встановленої сили, мають лише рекомендований характер та оцінюються судом в комплексі з іншими доказами у справі.

Представник відповідача - адвокат Чирка О.О. подала відзив на позовні заяви, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог обох позивачів. В обґрунтування заперечень зазначила, що відповідно до копії Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 годині 12 хвилин в ТОВ «Соковий завод «Кодимський», згідно розділу 7 та 8 цього Акту, основною причиною нещасного випадку є порушення водієм ОСОБА_4 правил експлуатації автонавантажувача і правил охорони праці, а саме: в умовах обмеженої оглядовості водій не застосував рух заднім ходом по виробничій території Товариства та перевищив швидкість руху. Отже, за результатом проведеного розслідування чітко встановлено, що відповідальним за порушення вимог з охорони праці є водій ОСОБА_4 . Крім того, у відзиві представник ТОВ «Соковий завод «Кодимський» зазначила, що у позовних заявах позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зазначили жодної норми права (закону, підзаконного нормативного акту), які, на їх думку, порушив або не виконав відповідач, що надалі стало підставою виникнення у них права на стягнення моральної шкоди саме з відповідача. До того ж, виконавчий директор ТОВ «Соковий завод «Кодимський» 26.10.2021 року відповідно до письмової розписки надав сину ОСОБА_3 - ОСОБА_1 100 000 гривень матеріальної допомоги, яка за умов розумності і справедливості є більш ніж достатньою компенсацією моральних втрат обох позивачів у зв`язку із загибеллю батька та чоловіка за відсутності вини відповідача. Також адвокат Чирка О.О. зазначила, що надані позивачами висновки соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілих, складені громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» не є тими належними та допустимими доказами у справі, які можуть підтверджувати розмір моральної шкоди. Таким чином, за відсутності протиправності дій (бездіяльності) та вини ТОВ «Соковий завод «Кодимський» у загибелі працівника Товариства ОСОБА_3 , відсутності причинного зв`язку між діями (бездільністю) відповідача та смертю потерпілого, відсутності належних та допустимих доказів обґрунтованості суми заявлених позовних вимог і об`єму моральних страждань, позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення з відповідача по 500 000 гривень моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Чирка О.О. позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовні заяви. Крім того, додала, що позивачі не позбавлені права на подання цивільного позову в рамках кримінального провадження, порушеного відносно водія ОСОБА_4 .

Суд, вислухавши учасників цивільного процесу, дослідивши, оцінивши та проаналізувавши наявні у матеріалах цивільної справи письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, з 17 вересня 1983 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 17.09.1983 року Кодыма р/о ЗАГС (на російській мові), актовий запис №68 (т.1 а.с.95).

Позивач ОСОБА_2 з 13.10.2021 року має статус інваліда ІІІ-ї групи загального захворювання довічно. Дана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 13.10.2021 року (т.1 а.с.96) та копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 723331 (т.1 а.с.97).

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 13 вересня 1984 року Кодыма р/о ЗАГС (російською мовою), актовий запис №132. Відповідно до копії вищевказаного свідоцтва про народження в графі «батько» вказаний ОСОБА_7 (на російській мові) (т.1 а.с.6).

21.07.2021 року ОСОБА_3 на підставі наказу №44-К-П від 20.07.2021 року був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів у Товариство з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Кодимський», що підтверджується відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_5 , виданої 05.10.2015 року на ім`я ОСОБА_3 (т.1 а.с.12 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 06.10.2021 року Кодимським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т.1 а.с.27).

Відповідно до акту форми Н-1/П від 23.10.2021 року (т.1 а.с.13-21) нещасний випадок стався за наступних обставин: «ІНФОРМАЦІЯ_1 начальником транспортного відділу ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_11 працівнику підприємства ОСОБА_4 було поставлено завдання автонавантажувачем HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_1 здійснити перевезення тари - так званих бінів, з відкритого майданчика до складу готової продукції. О 16 годині 12 хвилин, що зафіксовано камерою зовнішнього спостереження, ОСОБА_4 з вантажем бінів вирушив з відкритого майданчика у бік складу готової продукції, по діагоналі перетнув внутрішньозаводську дорогу, що веде від складу цеху асептики ОСОБА_4 рухався звичайним порядком, вантаж бінів знаходився попереду та заважав огляду шляху. З пояснення ОСОБА_4 вбачається, що він вирішив зупинитись на іншому боці дороги з метою відвідування побутового приміщення. Перетинаючи дорогу, ОСОБА_4 бачив на шляху руху навантажувача працівника заводу ОСОБА_3 , але потім втратив його з поля зору. О 16 годині 12 хвилин 59 секунд ОСОБА_4 здійснив наїзд на ОСОБА_3 . Почувши крик останнього, ОСОБА_4 зупинив автонавантажувач, покликав на допомогу працівників заводу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викликав швидку медичну допомогу.» ОСОБА_3 був доставлений о 16 годині 40 хвилин до КНП «Кодимська лікарня» з чисельними тілесними ушкодженнями, несумісними з життям. В ході спеціального розслідування нещасного випадку комісією було встановлено, що автонавантажувач HELLI CPCD-30-HJH, державний номер НОМЕР_1 орендується ТОВ «Соковий завод «Кодимський» у ТОВ «Зевс» та на момент його передачі орендарю знаходився у справному стані. Крім того, аналізом матеріалів відеонагляду визначено, що відстань від місця складування бінів до місця нещасного випадку (приблизно 32,5 метрів) ОСОБА_4 проїхав за 8 секунд, тобто рухався зі швидкістю до 14,6 кілометрів на годину (32,5х3600:8:1000). Стан дороги на місці нещасного випадку не відповідає вимогам розділу І НПАОП 15.9-1.28-17 Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв, тобто ОСОБА_4 не мав права рухатись зі швидкістю понад 10 кілометрів на годину. Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 годині 12 хвилин 59 секунд нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_3 , відповідно п.п.1,2 п.52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, затвердженого Постановою КМУ №337 від 17.04.2019 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (перебування потерпілого на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, протокол засідання комісії №2 від 12 жовтня 2021 року). Основною причиною нещасного випадку комісія визначила порушення водієм ОСОБА_4 правил експлуатації автонавантажувача, а саме рух передом в умовах обмеженої оглядовості та перевищення швидкості руху, чим відповідно ним порушено вимоги п.46 НПАОП 0.00-1.83-18 «Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів», розділ І НПАОП 15.9-1.28-17 «Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв», п.3.5 Інструкції з охорони праці для водіїв автонавантажувачів, затвердженої наказом виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_10 від 21.12.2020 року, тобто в умовах обмеженої оглядовості не застосовано рух заднім ходом, не використано допомогу сигнальника та не дотримання дозволеної швидкості руху.

Відповідно до копії висновку експерта №183/183 від 24.09.2021 року (а.с.22-26) тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 , які ускладнилися розвитком шоку, у вигляді закритої травми грудної клітки і живота: садно задньої поверхні грудної клітки справа, синець лівої поперекової ділянки, обширний крововилив у м`які тканини задньої поверхні грудної клітки справа та зліва, обширний крововилив у м`які тканини лівої поперекової ділянки, переломи правих 7-12-го ребер по лопатковій лінії, переломи 6-12-го лівих ребер по лівій лопатковій лінії та 7-10-го лівих ребер по лівій задній паховій лінії, крововиливи під пристінкову плевру в проекції переломів, розриви пристінкової плеври в проекції переломів 7-11-го лівих ребер по лівій задній паховій лінії, крововиливи в обидві плевральні порожнини (в лівій - 200 мл, в правій - 170 мл рідкої, темно-червоної крові), крововилив в міждольову плевру лівої легені, обширний крововилив у брижу крововилив у судинну ніжку селезінки, розрив вісцеральної поверхні селезінки з крововиливом у черевну порожнину (250 мл темно-червоної, рідкої крові), крововилив у правий наднирник, крововиливи у жирові капсули обох нирок, крововилив у судинні ніжки обох нирок; у вигляді закритої травми тазу: багато осколковий перелом крила правої клубової кістки, верхньої гілки правої лобкової кістки, повний розрив лівої крижово-клубового зчленування, багатоуламковий перелом крила лівої клубової кістки, осколковий перелом зовнішньої та середньої третини верхньої гілки лівої лобкової кістки, з обширними крововиливами у навколишні м`які тканини, крововилив у товщу тканини сечового міхура; у вигляді травми кінцівок: синці та садна верхніх та нижніх кінцівок, перелом правої малогомілкової кістки з крововиливом у навколишні м`які тканини, заподіяні одночасно по одному механізму, складають єдиний комплекс ушкоджень, і тому оцінюються разом, були небезпечними для життя та згідно з п.п.2.1.1. (а), 2.1.3 (л), 2.1.3 (н), 2.1.3 (о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Зазначені ушкодження, з урахуванням їх масивності, поєднаності, множинності, локалізації та механізму утворення (ударна дія) могли бути заподіяні в результаті дії тупих, твердих предметів, якими могли бути деталі і поверхні рухомого транспортного засобу, а також металевої конструкції, яку перевозив автонавантажувач, яким було скоєно наїзд на ОСОБА_3 , а також за рахунок, подальшого співударяння тіла з поверхнею дорожнього покриття. Смерть ОСОБА_3 перебуває у прямому причинному зв`язку з вищевказаною поєднаною травмою тулуба, тазу та кінцівок у вигляді двосторонніх переломів ребер з крововиливами пристінкову плевру та плевральні порожнини, крововиливу у брижу кишківника, розриву селезінки, крововиливу у правий наднирник, крововиливів у жирові капсули та судинні ніжки обох нирок, закритої травми тазу у вигляді багатоосколкових переломів крила правої клубової кістки, верхньої гілки правої лобкової кістки, повного розриву лівого крижово-клубового зчленування, багатоуламкового перелому крила лівої клубової кістки, осколкового перелому зовнішньої та середньої третини верхньої гілки лівої лобкової кістки, крововиливу у товщу тканини сечового міхура; травми правої нижньої кінцівки у вигляді закритого осколкового перелому правої малогомілкової кістки. При цьому, безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 став шок, що підтверджують морфологічні дані, виявлені при експертизі трупа (тканина нирок на розрізі світло-коричнева, малокрівна «шокова») та судово-гістологічному дослідженні (еритроцитарні стази та саджі, лейкостази у просвітах деяких судин легені, жирова емболія судин легені середнього ступеню).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, які і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказала, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

У частині другій цієї статті передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України.

Відповідно до статті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

З роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп/2004 вбачається, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що особам, зазначеним в ст. 1168 ЦК України, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Крім того, як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 року у справі №210/3177/17, а також виклавши аналогічну позицію у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 219/9095/16-ц (касаційне провадження № 61-4772св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 265/379/16 (касаційне провадження № 61-5393св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 210/4786/16 (касаційне провадження № 61-8717св18), від 31 жовтня 2018 року № 592/3565/17 (касаційне провадження № 61-14410св18), від 05 грудня № 212/4799/17 (касаційне провадження № 61-36931св18) від 19 грудня 2018 року у справі № 219/5501/17 (касаційне провадження № 61-1431св18), обов`язок відшкодування моральної шкоди покладається на роботодавця, з яким позивач перебував у трудових правовідносинах.

Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Згідно з частинами першою - третьою статті 153 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Відповідно до положень статті 6 цього ж Закону умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).

У акті спеціального розслідування нещасного випадку, пов`язаного на виробництві, за формою H-1/П зазначено, що нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_3 , відповідно п.п.1,2 п.52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, затвердженого Постановою КМУ №337 від 17.04.2019 року, визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (перебування потерпілого на території підприємства під час виконання трудових обов`язків, протокол засідання комісії №2 від 12 жовтня 2021 року). Основною причиною нещасного випадку комісія визначила порушення водієм ОСОБА_4 правил експлуатації автонавантажувача, а саме рух передом в умовах обмеженої оглядовості та перевищення швидкості руху, чим відповідно ним порушено вимоги п.46 НПАОП 0.00-1.83-18 «Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів», розділ І НПАОП 15.9-1.28-17 «Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв», п.3.5 Інструкції з охорони праці для водіїв автонавантажувачів, затвердженої наказом виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_10 від 21.12.2020 року, тобто в умовах обмеженої оглядовості не застосовано рух заднім ходом, не використано допомогу сигнальника та не дотримання дозволеної швидкості руху.

Відповідно до статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці» (частина друга статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

На момент проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3 , був чинним Порядок проведення розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337 в редакції від 06.01.2021 року).

Спеціальне розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків; гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків; нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов`язків; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту). (пункт 10 Порядку № 337).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 337 спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією підприємства (установи, організації) із спеціального розслідування нещасного випадку, комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок.

Порядком № 337 передбачено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, в тому числі і виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права акт за формою Н-1 складається, якщо в ході розслідування нещасного випадку комісією (спеціальною комісією) встановлено, що такий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.

Отже, доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві. Суд звертає увагу, що Акт форми Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2021 року о 16 годині 12 хвилин в ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ніким не оспорювався. Крім того, відповідно до змісту такого Акту, чоловік позивача ОСОБА_2 та відповідно батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 виконував трудові обов`язки у ТОВ «Соковий завод «Кодимський», внаслідок чого стався смертельний нещасний випадок, що відповідачем також не оспорюється.

Як зазначалося вище, відповідно до Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України саме на підприємство покладається обов`язок щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові. Як вбачається з вищевказаного Акту, стан дороги на місці нещасного випадку не відповідає вимогам розділу І НПАОП 15.9-1.28-17 Правил охорони праці для працівників виробництва солоду, пива та безалкогольних напоїв.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, а саме, що вина підприємства у настанні нещасного випадку відсутня, оскільки порушення вимог охорони праці сталося з вини іншої особи - водія ОСОБА_4 . Крім того, посилання сторони відповідача про те, що вини підприємства у настанні з чоловіком позивачки нещасного випадку зі смертельним наслідком немає, адже смерть потерпілого наступила виключно через порушення іншою особою вимог інструкцій з охорони праці для водія навантажувача, не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, факт смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві ТОВ «Соковий завод «Кодимський» встановлений Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.

Оскільки чоловік позивачки загинув під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, з якого не знімається обов`язок виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність у встановленому законом порядку за їх невиконання, тому твердження, що ТОВ «Соковий завод «Кодимський» не вчиняло будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку для відшкодування моральної шкоди позивачу, суд не бере до уваги.

Суд погоджується з твердженням позивачів про те, що смертю ОСОБА_3 їм заподіяно моральну шкоду.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії» і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з яким розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування позивачам моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому, суд враховує характер та обсяг душевних страждань позивачів у зв`язку зі смертю близької людини, перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання, стан здоров`я внаслідок пережитого стресу та зміну звичного способу життя, враховуючи медичну документацію за результатами огляду лікаря-невролога ОСОБА_8 щодо стану здоров`я обох позивачів у перші дні після смерті ОСОБА_3 та зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 станом на 28.09.2021 року та відповідно станом на 24.09.2021 року мали діагноз «Гостра реакція на стрес». Суд також враховує ту обставину, що позивач ОСОБА_2 з 13.10.2021 року має статус інваліда ІІІ-ї групи загального захворювання довічно та внаслідок смерті свого чоловіка фактично позбавлена годувальника.

Разом з тим, при визначенні розміру моральної шкоди суд не враховує надані представником позивачів висновки соціально-психологічного дослідження №30/1-01-22 та №30/2-01-22 від 08.02.2022 року моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза), складені фахівцями громадської організації «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», як такі, що мають лише рекомендаційний характер, не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється разом з іншими доказами, і при цьому не є тими належними та допустимими доказами, які б за відсутності інших доказів у справі, можуть беззаперечно визначити розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди, враховуючи, що спеціалісти цієї громадської організації не мають статусу експертів та не попереджаються про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, шо ставить під сумнів об`єктивність та правильність інформації, вказаній у таких висновках.

Однак, суд бере до уваги й те, що позивач ОСОБА_1 отримав від виконавчого директора ТОВ «Соковий завод «Кодимський» ОСОБА_12 матеріальну допомогу в розмірі 100 000 гривень, що підтверджується відповідною розпискою про отримання матеріальної допомоги від 27.10.2021 року (т.1 а.с.198).

За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, грошові кошти в сумі по 300 000 гривень.

З вищевказаних підстав, позов підлягає частковому задоволенню.

За змістом ч. 1 п.п. 1,2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Частиною 6 цієї статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційна до задоволених вимог, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 6000 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України адвокатом позивачів разом з заявою подано до суду Договори про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, укладені між адвокатом Люлько В.П. та позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Згідно з п. 3 Договорів про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, за надання Адвокатом правничої допомоги клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, з урахуванням об`єму виконаної роботи необхідні для виконання цих Договорів за домовленістю, а саме за підготовку позову та розгляд справи в суді першої інстанції виплатити гонорар в сумі 5000 гривень. Після розгляду справи та набрання рішенням законної сили кошти в сумі 5% від суми коштів, що підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду (т.1 а.с. 28-29; 121-122).

Запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3.10.2019р. по справі № 922/445/19, дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_9 на виконання п.3 Договорів про надання правової допомоги від 17.01.2022 року сплатив адвокату Люлько В.П. обумовлений умовами вказаного правочину гонорар в сумі 5000 гривень за підготовку позову та розгляд справи в суді першої інстанції. Ця обставина підтверджується копією квитанції б/н від 27.01.2022 року (т.1 а.с.31).

Враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, ту обставину, що розмір гонорару визначений за погодженням адвоката з клієнтом та обумовлений умовами відповідних Договорів, такі витрати є реальними та співмірними з ціною позову, суд ввважає, що з ТОВ «Соковий завод «Кодимський» на користь позивачів належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п.3 Договорів про надання правової допомоги від 17.01.2022 року.

Крім того, відповідно до квитанцій №25 від 27.01.2022 року (т.1 а.с.74;166) позивачі сплатити витрати за проведення соціально-психологічного дослідження №30/1-01-22 та №30/2-01-22 від 08.02.2022 року моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза) кожен в розмірі 6500 гривень, що підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265, ч.1 ст.268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Кодимський»</a>, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, 23, офіс 518, місце знаходження: 66000, м. Кодима Подільського району Одеської області, вул. Стуса, 1, код ЄДРПОУ 36788318, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , - 300 000 (триста тисяч) грн моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", код ЄДРПОУ 36788318, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , - 300 000 (триста тисяч) грн моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", код ЄДРПОУ 36788318, на користь держави 6000 (шість тисяч) грн судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23, офіс 518, місце знаходження: 66000, м. Кодима Подільського району Одеської області, вул. Стуса, 1, код ЄДРПОУ 36788318, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн та після набрання рішенням суду законної сили відповідно до п.3 Договору про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, що був укладений між адвокатом Люльком Володимиром Пантелеймоновичем та ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду та складає суму в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн, а також 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн за проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Кодимський", юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23, офіс 518, місце знаходження: 66000, м. Кодима Подільського району Одеської області, вул. Стуса, 1, код ЄДРПОУ 36788318, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн та після набрання рішенням суду законної сили відповідно до п.3 Договору про надання правової допомоги від 17.01.2022 року, що був укладений між адвокатом Люльком Володимиром Пантелеймоновичем та ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «Соковий завод Кодимський» за рішенням суду та складає суму в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн, а також 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн за проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова