Постанова

від 02.11.2023 по справі 286/2628/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №286/2628/20 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.

Категорія 80 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу №286/2628/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання договорів про надання послуг трудовими договорами, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 липня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Гришковець А.Л. у м. Овручі,

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив визнати договори про надання послуг, укладені між ним та ДП «Овруцьке лісове господарство» в період з 02.07.2010 по 31.08.2017 трудовими та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому за період з 02.07.2010 по 31.08.2017 заробітну плату за понаднормову працю в розмірі 52726 грн., премію 64260 грн., доплату до заробітної плати за вислугу років на підприємстві в сумі 15848грн., компенсацію за паливні норми 12400 грн., компенсацію за невикористані відпустки 15400 грн., оздоровчі до відпусток 5000 грн., доплати до свят 4000 грн., доплату до ювілейної дати 2400 грн. та відповідні податки та збори із вказаних нарахувань, а також стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору в суму 3287 грн. 14 коп.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що з 02.07.2010 по теперішній час він працює у відповідача ДП «Овруцьке лісове господарство» на посаді охоронника. В даний час йому стало відомо, що він працює не в штаті відповідача на підставі договорів про надання послуг, тому не має прав та гарантій передбачених КЗпП України. Зазначив, що 02.07.2010 між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг №92-10А, охорона території та об`єктів матеріальної цінності Гладковицького лісництва, строк дії договору до 31.10.2010. Відповідно до доповнення №1 до договору строк дії договору продовжено до 31.12.2011. 04.01.2012 з ним було укладено новий договір про надання послуг №1-Г/13, строк дії договору відповідно до 31.12.2013. 31.12.2015 з ним було укладено новий договір про надання послуг №29/16-е, строк дії договору до 31.12.2016. 01.01.2017 з ним було укладено новий договір про надання послуг №9/17в, строк дії договору до 31.12.2017.

Відповідно до доповнення від 31.12.2017 до договору про надання послуг №9/17-а від 01.01.2017 за згодою сторін Сторони домовилися розірвати цей договір з 31.08.2017. Наголосив, що в період з 02.07.2010 по 31.08.2017 він працював у відповідача за подібними договорами, частина яких у нього відсутня.

Після розірвання останнього договору про надання послуг він продовжував ходити на роботу, здійснювати охорону території за тим самим графіком, що був з 2010 року. В 2018 році його було зараховано у штат працівників ДП «Овруцьке лісове господарство», хоч він продовжував виконувати ту саму роботу. Тільки з 2018 року йому почали здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, відпускних відповідно до діючого законодавства.

Бухгалтером проводився облік чергувань та кількість відпрацьованих робіт, що означає, що він підпорядковувався графіку роботи підприємства.

Підприємством йому відкрита зарплатна картка для отримання заробітної плати, куди йому щомісячно сплачували заробітну плату, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Вважав укладені з ним договори є трудовими, оскільки підприємством проводився облік та регулювання самого процесу організації трудової діяльності, а не отримання певного матеріального результату. Його робота підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам її не організовував.

В зв`язку з неправомірними діями відповідача йому не були надані відпустки за весь період роботи, преміювання, доплати до заробітної плати за вислугу років на підприємстві, оздоровчі до відпусток, компенсації за паливні норми та доплата до заробітної плати за понаднормову роботу-переробку годин, які передбачені трудовим законодавством, колективним договором.

Орієнтований розрахунок оплати за понаднормову роботу становить 52726 грн., з яких: за 2011 рік 6080 грн., 2012 рік 6080 грн., 2013 рік 7080 грн, 2014 рік 7080 грн., 2015 рік 8100 грн., 2016 рік 8150 грн., 2017 рік- 10156 грн.

Орієнтований розрахунок премії становить 64260 грн., з яких: за 2015 рік 20720 грн., 2016 рік 23700 грн., 2017 рік 19840 грн.

Орієнтовний розрахунок доплати за вислугу років становить 15848 грн., з яких: за 2014 рік 3000 грн., 2015 рік 4140 грн., за 2016 рік 4740 грн., 2017 рік 3968 грн.

Компенсація паливної норми (вартість 6 скл. м3 дров) 12400 грн.

Орієнтовний розрахунок компенсації за невикористану відпустку становить 15400 грн, з яких: за 2011 рік 1200 грн., 2012 рік 1900 грн., 2013 рік 2000 грн., 2014 рік 2300 грн., 2015 рік -2400 грн., 2016 рік 2500 грн., 2017 рік 2600 грн.

Орієнтовний розрахунок соціальних виплат становить 11400 грн., з яких: оздоровчі 5000 грн., до свят 4000 грн., доплата до ювілейної дати (досягнення працівником 50 років) 2400 грн.

Надані ним розрахунки є орієнтовними, скільки він не є бухгалтером, та зазначені без врахування податків та зборів.

Тому він вимушений звертатися до суду із названою позовною заявою.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів позовної заяви. Окремо зазначає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин строки позовної давності, оскільки ним заявлено вимогу про стягнення заробітної плати, до якої строк позовної давності не застосовується.

У відзивіна апеляційнускаргу Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що позивачем пропущено строки звернення до суду, встановлені ст. 233 КЗпП України. Зазначив, що позивач виконував роботу за цивільно-правовими договорами і будь-яких зауважень з цього приводу адміністрації підприємства не висловлював.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи між ОСОБА_1 та ДП «Овруцьке лісове господарство» були укладені цивільно-правові договори про надання послуг №92/10-а від 02.07.2010 з доповненнями №1 від 03.01.2011, від 01.01.2012, №1-Г/13 від 04.01.2013, №29/16-а від 31.12.2015, №9/17 від 01.01.2017 з доповненням від 31.07.2017.

Відповідно до умов цих договорів, зокрема №92/10-а від 02.07.2010 з доповненнями №1 від 03.01.2011, від 01.01.2012, ОСОБА_1 , як виконавець, зобов`язувався за завданням замовника - ДП «Овруцьке лісове господарство», надавати за плату наступні послуги: охорона території, об`єктів та готової продукції Бережестський н/с дільниця №3, що знаходиться за адресою: с. Гладковичі Овруцького району Житомирської області, згідно з графіком, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги. Оплата за послуги здійснюється щомісячно згідно акту виконаних робіт по діючих нормативах лісгоспу відповідно до п.3.1 вказаного договору. Серед обов`язків сторони погодили серед іншого, що виконавець бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому підприємством матеріальних цінностей, а замовник зобов`язується ознайомити виконавця з діючим законодавством про матеріальну відповідальність, а також з діючими інструкціями, нормативами і правилами зберігання, приймання, обробки, продажу (відпускання), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей. Строк дії договору відповідно до п.6 .1 договору з моменту його підписання і до 31.10.2010. Відповідно до доповнення №1 до договору строк дії договору продовжено до 31.12.2011, відповідно до доповнення до договору від 01.01.2012 строк дії договору продовжено до 31.12.2012 (а.с. 3-6 т.1).

Також встановлено, що 04.01.2012 з ОСОБА_1 було укладено новий договір про надання послуг №1-Г/13, відповідно до умов якого він, як виконавець, зобов`язувався за завданням замовника - ДП «Овруцьке лісове господарство», надавати за плату наступні послуги: охорона території та об`єктів матеріальної цінності Гладковицького лісництва, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги. Пунктом 2.3 договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити вартість виконаних «Виконавцем» робіт, передбачених п. 1.1 договору, прийняти роботу, виконану «Виконавцем» після підписання акту виконаних робіт та оплатити їх. За виконання роботи «Замовник» зобов`язується оплачувати щомісячно по акту виконаних робіт п. 3.1 договору. Серед обов`язків сторін сторони погодили серед іншого, що виконавець зобов`язаний дотримуватися правил протипожежної безпеки, правил охорони праці в місцях виконання робіт, вживати заходів щодо збереження ввіреного йому замовником майна, а замовник зобов`язується ознайомити виконавця на місці роботи з правилами проведення робіт, пожежної безпеки в лісі, контролювати їх дотримання в процесі виконання робіт. Строк дії договору відповідно до п. 6.1 договору з моменту його підписання і до 31.12.2013, що підтверджується копією договору (а.с. 7-8 т. 1).

31.12.2015 з ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг №29/16-е, відповідно до умов якого він, як виконавець, зобов`язувався за завданням замовника - ДП «Овруцьке лісове господарство», надавати за плату наступні послуги: охорона території та об`єктів матеріальних цінностей в Гладковицькому лісництві, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги. Пунктом 2.3 договору замовник зобов`язаний оплатити вартість виконаних «Виконавцем» робіт, передбачених п. 1.1 договору, прийняти роботу, виконану «Виконавцем» після підписання акту виконаних робіт та оплатити їх. За виконання роботи «Замовник» зобов`язується оплачувати щомісячно по акту виконаних робіт п. 3.1 договору. Серед обов`язків сторін сторони погодили серед іншого, що виконавець бере на себе повну відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому підприємством об`єктів, матеріальних цінностей, а замовник зобов`язаний забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг. Строк дії договору відповідно до п. 6.1 договору з моменту його підписання і до 31.12.2016, що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 9 т. 1).

Відповідно до умов договору про надання послуг від 01.01.2017 №9/17в ОСОБА_1 , як виконавець, зобов`язувався за завданням замовника - ДП «Овруцьке лісове господарство», надавати за плату наступні послуги: коління та піднесення дров, охорона території загальною площею 23000 м.кв., об`єктів в Гладковицькому лісництві ДП «Овруцький лісгосп», що знаходиться за адресою с. Гладковичі, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги. Пунктом 2.3 договору замовник зобов`язаний оплатити вартість виконаних «Виконавцем» робіт, передбачених п.1.1 договору, прийняти роботу, виконану «Виконавцем» після підписання акту виконаних робіт та оплатити їх. За виконання роботи «Замовник» сплачує «Виконавцеві» винагороду щомісяця 2960,00 грн. згідно акту виконаних робіт п. 3.1 договору. За коління та піднесення дров Замовник сплачує Виконацю винагороду 38,85 грн. за 1 скл/м, згідно акту виконаних робіт. Серед обов`язків сторін сторони погодили серед іншого, що виконавець бере на себе повну відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому підприємством об`єктів, матеріальних цінностей, а замовник зобов`язаний створювати виконавцю умови, необхідні для нормальної роботи з забезпечення повної схоронності довірених йому матеріальних цінностей. Строк дії договору відповідно до п. 6.1 договору з моменту його підписання і до 31.12.2017.

Відповідно до доповнення від 31.12.2017 до договору про надання послуг №9/17-а від 01.01.2017 за згодою сторін сторони домовилися розірвати договір про надання послуг №9/17-а від 01.01.2017 з 31.08.2017 (а.с.10-12 т.1).

Наказом відповідача №155-к від 29.12.2017 ОСОБА_1 прийнято на посаду сторожа в Гладковицьке лісництво з 01.01.2018(а.с. 93 т.1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач помилково включив трудові відносини у форму цивільно-правових. Характер виконуваної позивачем роботи також свідчить про те, що робота виконувалась постійно, оскільки в укладених договорах не було визначено обсяг виконуваної роботи, а обумовлювався обов`язок виконувати роботу. Суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір в сфері трудових правовідносин, що регулюється законодавством про працю, а тому врахував, що нормами ст.233 КЗпП України закріплено, що працівник має право звернутися до суду для вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права. Встановивши такі обставини, суд дійшовши висновку про необхідність застосування строків позовної давності у спірних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

При цьому, Кодекс законів про працю України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

Згідно частинипершої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання (отримання) певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підряднику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, виконавець не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Однією з ознак трудових відносин є періодичність (два і більше разів) надання особі винагороди у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану в інтересах іншої особи. Тобто оплата здійснюється не одноразово при отриманні кінцевого індивідуально-визначеного результату, а носить системний характер за послуги (роботи), надані в процесі виконання конкретної трудової функції.

З такого ж тлумачення наведених норм виходив Верховний Суд у постановах 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16 (провадження № 61-10203св16-ц), від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (провадження № К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі

№ 815/954/18 (провадження № К/9901/3195/19), у справі № 1840/2507/18 (провадження № К/9901/10124/19), у справі № 824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19) та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18 (провадження № К/9901/8967/19), від 10 червня 2020 року усправі №298/827/15-ц (провадження № 61-4327св18),від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19 (провадження № К/9901/35741/19).

Судом встановлено, щоза умовами цивільно-правових договорів про надання послуг №92/10-а від 02.07.2010 з доповненнями №1 від 03.01.2011, від 01.01.2012, ОСОБА_1 як виконавець зобов`язувався за завданням замовника - ДП «Овруцьке лісове господарство», надавати за плату наступні послуги: охорона території, об`єктів та готової продукції Бережестський н/с дільниця №3, що знаходиться за адресою: с. Гладковичі Овруцького району Житомирської області, згідно з графіком, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги. Оплата за послуги здійснюється щомісячно згідно акту виконаних робіт по діючих нормативах лісгоспу відповідно до п.3.1 вказаного договору. Серед обов`язків сторін сторони погодили серед іншого, що виконавець бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому підприємством матеріальних цінностей, а замовник зобов`язується ознайомити виконавця з діючим законодавством про матеріальну відповідальність, а також з діючими інструкціями, нормативами і правилами зберігання, приймання, обробки, продажу (відпускання), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей.

Схожі умови містять і цивільно-правові договори про надання послуг від 04.01.2012 №1-Г/13, від 31.12.2015 №29/16-е, від 01.01.2017 №9/17в, а договором від 01.01.2017 №9/17в позивач, як виконавець, додатково зобов`язувався за завданням замовника - ДП «Овруцьке лісове господарство», надавати за плату послуги з коління та піднесення дров, за щомісячну винагороду в розмірі 2960,00 грн. згідно акту виконаних робіт, які укладені між сторонами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції,дійшов правильного висновку,

що міжпозивачем та ДП «Овруцьке лісове господарство» існували саме трудові, а не цивільно-правові відносини, оскільки відповідно до умов укладених між сторонами договорів позивач повинен був систематично, протягом тривалого часу виконувати певні функції на підприємстві відповідно до визначеного виду надання послуг та у встановлений строк, оплата яких згідно умов договорів проводилася на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі.

При цьому умовами цих договорів не встановлено обсяг надання послуг

у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання, а також не визначено переліку завдань, кількісних і якісних характеристик послуг. Крім того, позивач систематичноотримував заробітнуплату завідпрацьовану роботу,виконував роботуохоронника законкретно визначенимробочим місцемі підконтролем начальника,дотримувався графікувнутрішнього трудовогорозпорядку.

Враховуючи зазначене правове регулювання трудових та цивільно-правових відносин, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, який правильно визначив суть правовідносин, що виникли між сторонами, а саме, що такі правовідносини мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском позивачем тримісячного строку, встановленогостаттею 233 КЗпП України, суд першої інстанції виходив із того, що позов заявлений саме на захист трудових прав, тому застосуванню підлягають строки звернення до суду, передбачені КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 насамперед просив кваліфікувати правовідносини, які склалися, трудовими, інші позовні вимоги є похідними.

Питання визнання договорів про надання послуг - трудовими, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

В той же час відповідно до частини другої статті 235 ЦК Україниякщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Суд першої інстанції за результатами розгляду цивільної справи дійшов висновку, що між сторонами склалися трудові правовідносини, тобто були укладені трудові договори.

Отже відносини сторін регулюються нормами КЗпП України.

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, єЦивільний кодекс України, який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У свою чергу, відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статті 257 ЦК України встановлює загальний строк позовної давності три роки.

Проте Кодекс законів про працю України встановлює спеціальну позовну давність для спорів в межах трудових відносин.

Згідно з статтею 233 КЗпП України (в ред. на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду з позовом 31.08.2020, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на позовній заяві, а в 2014 році просив прийняти його на роботу на умовах трудового договору, про що надав особисті пояснення, та тоді ж звертався до управління Держпраці у зв`язку з відмовою роботодавця зарахувати його до штату, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк звернення до суду з вимогами про визнання правовідносин трудовими пропущений та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині; вимоги щодо стягнення заробітної плати, премій, доплат, компенсаційних виплат є похідними, тому також не підлягають задоволенню. Вказані висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.04.2022 у справі № № 185/1908/18.

Відтак доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів не бере до уваги з огляду на усталену практику Верховного Суду у відповідних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонами надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.11.2023.

Головуючий Судді: