Постанова

від 01.11.2023 по справі 916/1575/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1575/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

за участю представників учасників справи:

від АТ Державний ощадний банк - адвокат Шидерова Н.С.

арбітражна керуюча Коваленко І.А. особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк

на постанову Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 (повний текст складено та підписано 24.11.2023, суддя Лепеха Г.А.)

по справі №916/1575/21

за заявою боржника ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Коваленко І. А.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2022 у попередньому засіданні судом визнано вимоги кредиторів до боржника.

Постановою Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Коваленко І.А., визнано банкрутом ОСОБА_1 , введено відносно ОСОБА_1 процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну.

В мотивах оскаржуваної постанови суд першої інстанції зазначив, що в ході процедури реструктуризації боргів боржника керуючим реструктуризацією встановлено, що факту зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї не виявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування процедури погашення боргів, а тому суд визнав за можливе визнати ОСОБА_1 банкрутом і відкрити процедуру погашення боргів.

Не погодившись із даною постановою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ Державний ощадний банк з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 року у справі №916/1575/21 та прийняти нове рішення, яким провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 - закрити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Так, за твердженням апелянта, арбітражним керуючим направлено на адресу кредиторів запит про проведення зборів кредиторів шляхом опитування разом з проектами рішень із запропонованих питань, зокрема щодо звіту керуючого реструктуризацією, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до Господарського суду Одеської області про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Втім, 17.11.2022 арбітражним керуючим складено Акт про визнання зборів кредиторів таким, що не відбулося, у зв`язку із недостатністю голосів кредиторів.

Відтак, апелянт вважає, що у відповідності до приписів ст. 48 КУзПБ повторні перші збори кредиторів мали відбутися протягом наступних двох тижнів, та на яких зборами кредиторів мав бути розглянутий звіт керуючого реструктуризацією, проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про подальший хід процедури неплатоспроможності.

Однак, як на тому наголошує скаржник, під час судового засідання від 24.11.2022 місцевим господарським судом прийнято оскаржувану постанову та введено процедуру погашення боргів боржника, що позбавило кредиторів можливості, зокрема вирішити питання щодо погодження/відмови у погодженні проекту плану реструктуризації заборгованості боржника та розгляду звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника, надати свої зауваження на зазначений звіт та звернутися до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

Скаржник також наголошує на тому, що боржником у деклараціях про майновий стан було вказано, що до членів її сім`ї належать чоловік, син, дочка та мати. Однак, у відповідних рядках щодо доходів, майна та витрат членів сім`ї боржником вказано, що член сім`ї не надав інформацію. При цьому, боржником не надано доказів звернення до офіційних джерел щодо отримання інформації про наявності у членів сім`ї доходу, майна, витрат тощо, а також не зазначено про об`єктивну неможливість отримання такої інформації.

До того ж апелянт зазначає, що арбітражним керуючим у звіті відображена інформація щодо відсутності факту декларування майна при перетині кордону боржником, проте не надано інформації щодо факту декларування майна при перетині кордону членів сім`ї, що прямо суперечить вимогам п.9 ч.5 ст. 119 КУзПБ.

Наголошує апелянт й на тому, що з листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що боржник протягом 2018-2020 років неодноразово перетинала державний кордон України, зокрема і на автомобілі, однак відомості кому належить на праві власності такий транспортний засіб матеріали господарської справи не містять.

3 урахуванням вищевикладеного, АТ «Ощадбанк» вважає, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання фінансових зобов`язань, зокрема перед Банком, шляхом надання неповної інформації щодо членів своєї сім`ї та їх доходів, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

Окрім того, АТ «Ощадбанк» вважає, що арбітражним керуючим Коваленко І.А. не у повній мірі проаналізовано та перевірено декларації ОСОБА_1 і не зазначено про такі порушення у деклараціях у своєму звіті про результати перевірки керуючим реструктуризацією декларації боржника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1575/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Державний ощадний банк на постанову Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 та призначено справу до розгляду на 01.11.2023.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від арбітражної керуючої Коваленко І.А. в якому остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В обґрунтування своїх заперечень арбітражна керуюча зазначає, що поза увагою апелянта залишено те, що визначені КУзПБ судові процедури, в тому числі процедура реструктуризації боргів, мають строковий характер, а тому відсутність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури не перешкоджає прийняттю судом відповідного рішення, зокрема про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів.

Крім того, як відзначає арбітражна керуюча, участь у зборах кредиторах є правом кредитора, а не його обов`язком, при цьому, апелянт мав можливість прийняти участь у зборах кредиторів, однак своїм правом не скористався.

Арбітражна керуюча також вважає, що зазначення боржником в відповідних розділах декларацій про те, що член сім`ї не надав інформацію жодним чином не суперечить вимогам законодавства, а наявність чи відсутність доказів звернення до відповідних офіційних джерел для отримання інформації про членів сім`ї жодним чином не впливають на обставини справи.

На переконання арбітражної керуючої, боржником було надано усі передбачені КУзПБ документи на підтвердження неплатоспроможності, наявності заборгованості перед кредиторами та відсутності активів для її погашення. Також боржником було подано до суду проект плану реструктуризації боргів, який був предметом розгляду на зборах кредиторів 17.11.2022, у яких апелянт мав право прийняти участь та прийняти відповідне рішення щодо його затвердження або відхилення, однак своїм правом не скористався.

Відтак, з огляду на не затвердження кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, відсутність у боржника майнових активів, арбітражна керуюча вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

Під час судового засідання від 01.11.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Арбітражна керуюча надала пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Боржник та/або його представник у судове засідання не з`явились, про причини неможливості прибуття до суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Враховуючи наведене, а також те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2011 у справі №2/1522/9957/11 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитом на загальну суму 395 532,22 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ становить 3 152 866,43.

Також, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 у справі №2/1522/10393/11 з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 253 998,56 дол. США, що за курсом НБУ складає 2 029 448,48 грн.

Крім того, за твердженням ОСОБА_1 останньою було укладено договір від 05.09.2019 про надання послуг з ТОВ «ГРАНД ЕКСПОРТ» загальна заборгованість за яким становить 322 600 грн.

За твердженням ОСОБА_1 , у неї відсутня можливість погасити вищевказані борги у зв`язку з незначним розміром заробітної плати у розмірі 6500 грн на місяць у ТОВ «Будкомплект», веденням побуту та утриманням дітей.

Зазначила ОСОБА_1 у заяві й про відсутність рухомого та нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, відкритих рахунків, корпоративних прав, часток у господарських товариствах, тощо.

Після звернення до суду із відповідною заявою, ОСОБА_1 було надано до суду першої інстанції декларації про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки (т.1, а.с. 60-92).

У відповідності до вказаних декларацій до членів сім`ї боржника входять чоловік ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 .

В названих деклараціях боржник зазначила, що єдиним доходом родини є її заробітна плата, отримана у ТОВ «ВКВ БУДКОМЛЕКТ», а саме у 2018 році у розмірі 36 869 грн, у 2019 році у розмірі 40 874,92 грн та у 2020 році у розмірі 46 690 грн.

Інших відомостей щодо доходів, наявності рухомого та/або не рухомого майна боржником у поданих до суду деклараціях не вказано або зазначено, що член сім`ї не надав інформацію.

Наявними матеріалами справи підтверджуються, що за результатами перевірки керуючим реструктуризації декларацій боржника було складено звіт у відповідності до якого за боржником та членами його сім`ї рухового та нерухомого майна не зареєстровано та не виявлено (т. 4, а.с. 22-24).

02.11.2022 арбітражною керуючою Коваленко І.А. надіслано кредиторам запит про проведення зборів кредиторів шляхом опитування (т.6, а.с. 12-18) в якому запропоновано провести збори кредиторів боржника шляхом опитування з наступних питань: заслуховування звіту керуючого реструктуризації про результати перевірки декларації про майновий стан ОСОБА_1 , розгляд проекту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 або про звернення з клопотанням до суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У відповідь на даний запит АТ Державний ощадний банк листом від 17.11.2022 повідомило, що відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень, прийняття відповідного рішення у засіданнях зборів (комітетів) кредиторів боржників АТ «Ощадбанк», щодо яких відкриті провадження у справах про банкрутство/неплатоспроможність, з правом вирішального, дорадчого голосу належить виключно уповноваженим колегіальним органам центрального апарату Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Винесення порушених арбітражною керуючою питань на розгляд колегіального органу банку потребує значного часу, що обумовлено додатковою підготовкою філією АТ «Ощадбанк» певного пакету документів, проведення їх аналізу та погодження відповідними підрозділами банку. Таким чином, без рішення уповноваженого колегіального органу АТ «Ощадбанк» представник (адвокат) за довіреністю не може брати участь у засіданнях зборів (комітетів) боржників АТ «Ощадбанк», щодо яких відкриті провадження у справах про банкрутство/неплатоспроможність, з правом вирішального, дорадчого голосу.

АТ Державний ощадний банк також наголошено на тому, що вказані у запиті арбітражної керуючої питання, доцільно вирішувати лише після розгляду по суті Верховним Судом касаційних скарг арбітражного керуючого та АТ «Ощадбанк», за наслідками розгляду яких буде визначено остаточний розмір кредиторських вимог АТ «Ощадбанк», який в подальшому буде вказаний в проекті плану реструктуризації боргів боржника.

17.11.2022 арбітражною керуючою Коваленко І.А. складено Акт про визнання зборів кредиторів такими, що не відбулись (т. 6, а.с. 31-32).

Оскаржуваною постановою Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Коваленко І.А., визнано банкрутом ОСОБА_1 , введено відносно ОСОБА_1 процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна Ткаченко Олени Сергіївни призначено арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну, тощо.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та запровадження процедури погашення боргів боржника.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Із введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ запроваджено новий інститут, який застосовується до врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Саме тому, реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

У справах про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб поняття "член сім`ї боржника" закріплено в частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Означені норми самостійно і вичерпно врегульовують зміст поняття "член сім`ї боржника", яке є спеціальним, встановленим саме для цілей визначення змісту правовідносин щодо відновлення платоспроможності фізичної особи. У цьому контексті положення статті 3 Сімейного кодексу України для регулювання відносин у процедурі розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб не застосовуються.

Тлумачення частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім`ї такого боржника в обов`язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків.

Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 по справі №910/6639/20 зауважила на необхідності врахування, в порядку частини четвертої статті 236 ГПК України, господарськими судами наведеної правової позиції у вирішенні питання включення відповідної інформації про майно, доходи й витрати членів сім`ї до декларації про майновий стан боржника, яка є невід`ємною складовою при його зверненні до суду зі заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Зміст п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність встановлює, що боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".

Отже, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри).

Посилаючись у декларації про майновий стан на те, що члени сім`ї не надали інформації про доходи, витрати, майно чи зобов`язання згідно з пунктом 9 Приміток до вищенаведеної форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім`ї не передбачено, натомість у частині п`ятій статті 116 цього Кодексу імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 22.09.2022 у справі №916/2372/20.

Так, колегія суддів зазначає, що у поданих до суду першої інстанції деклараціях про майновий стан за 2018-2020 роки ОСОБА_1 зазначила, що члени її сім`ї не надали відповідної інформації про доходи, витрати та наявність майна.

В той же час, ані звертаючись з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані вподальшому, ОСОБА_1 не зазначила про об`єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів його сім`ї, доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо, вчиненню нею відповідних дій задля отримання такої інформації особисто боржником та/або її представником.

Судова колегія зазначає, що КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

Пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

Отже, суд апеляційний інстанції вважає, що ОСОБА_1 у деклараціях про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки зазначила неповну інформацію стосовно майна, доходів і витрат членів його сім`ї, обмежившись посиланням на те, що члени сім`ї не надали такої інформації, зокрема стосовно їх доходів, інших грошових виплат, нерухомого майна.

Щодо поданого боржником до суду першої інстанції проекту плану реструктуризації боргів, колегія суддів зазначає таке.

Реструктуризація боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник згідно з планом реструктуризації боргів може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати заборгованості з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

На цьому етапі задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності КУзПБ покладає на боржника, серед іншого, обов`язок подати проєкт плану реструктуризації боргів, співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні та доповненні його змісту відповідно до вимог статті 124 КУзПБ.

Ця норма визначає обов`язкові та факультативні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника.

Відповідно до частини другої статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника обов`язково мають бути зазначені: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Розгляд проєкту плану реструктуризації боргів боржника, а також прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність входять до переліку основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів (частина друга статті 123 КУзПБ).

За змістом частини восьмої статті 123 КУзПБ за результатами розгляду плану реструктуризації боргів зборам кредиторів належить прийняття рішення про: (1) схвалення плану реструктуризації боргів боржника; (2) відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Системний аналіз приписів статей 116, 123, 124 КУзПБ свідчить про те, що проєкт плану реструктуризації боргів, що доданий боржником до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, набуває ознак власне плану реструктуризації боргів боржника, який може бути поданий для схвалення зборам кредиторів, лише після включення до такого проєкту всіх передбачених законом обов`язкових положень, зміст яких має ґрунтуватися на компромісі між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань, з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.

За змістом частини восьмої статті 123 КУзПБ саме стосовно плану реструктуризації боргів боржника, що містить принаймні обов`язкові положення згідно статті 124 КУзПБ, збори кредиторів приймають рішення про схвалення або відмову у його схваленні

Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов`язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.

З наведеного та аналізу положень статті 116 КУзПБ, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов`язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, колегія суддів вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов`язань.

У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 по справі №925/473/20, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

Так, у наявних матеріалах справи міститься запропонований ОСОБА_1 проект плану реструктуризації боргів в якому остання зазначила, що має заборгованість перед кредиторами у загальному розмірі 6 347 795,48 грн, однак здійснити оплату виниклої заборгованості боржник не може в повному обсязі, оскільки не має фінансової можливості через незначну заробітну плату.

Також, у названому плані боржниця зазначила, що з урахуванням її фінансових можливостей, вона може сплачувати 500 грн щомісяця у погашення виниклої загальної суми заборгованості перед кредиторами, пропорційно їх розміру, і сплачувати такі кошти боржниця планує до повного погашення заборгованості за планом реструктуризації розрахованим на 5 років, решту заборгованість боржниця пропонує списати.

Однак, у порушення частини другої статті 124 КУзПБ у запропонованому боржником плані реструктуризації боргів не зазначено:

- обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника;

- інформацію про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);

- інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів;

- вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів;

- розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у запропонованому плані реструктуризації пропонує виділяти щомісяця 500 грн для погашення існуючих боргів. Однак, боржниця у запропонованому проекті плану реструктуризації не зазначає, із посиланням на відповідні докази (обставини), чому саме таку суму боржниця має змогу виділяти щомісяця на погашення боргів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що п. 7 ч. 2 ст. 124 КУзПБ визначено, що у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються, зокрема розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (станом на час звернення із заявою про неплатоспроможність до суду) установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень.

З огляду на наведене, розмір суми, яка щомісяця має залишатися боржнику на задоволення побутових потреб, а також на кожну особу, яка перебуває на його утриманні складає принаймні 6567 грн, з урахуванням самої боржниці та двох її дітей.

Разом з цим, у заяві про порушення справи про неплатоспроможність, ОСОБА_1 зазначила, що отримує заробітну плату у розмірі 6500 грн на місяць, що відповідно є менше ані ж визначений п. 7 ч. 2 ст. 124 КУзПБ розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку, з огляду на наведені обставини, боржником подано завідома невиконуваний план реструктуризації, який не відповідає вимогам статті 124 КУзПБ, що фактично призвело до створення формальних підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з іншими нормами, що регламентують закриття провадження на стадії реструктуризації боргів свідчить про те, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування. Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ (див. пункт 167 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Виходячи із зазначених положень та за встановлених у цій справі обставин, ненадання боржником повних і достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат його та членів його сім`ї, доказів сумлінного виконання обов`язків боржника, зокрема невідображення у проєкті плану реструктуризації усіх відомостей, що передбачені статті 124 КУзПБ, свідчить про недобросовісну поведінку боржника, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що згідно з ст. 123 КУзПБ протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 48 КУзПБ визначено, що перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів. Якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться повторні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться наступні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів. Кількість голосів кредиторів на зборах визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Наявні матеріли справи свідчать про те, що протягом розгляду справи у суді першої інстанції, арбітражною керуючої Коваленко І.А. було лише один раз направлено кредиторам запит про проведення зборів кредиторів 02.11.2022. При цьому, такі збори 17.11.2022 визнано арбітражною керуючою такими, що не відбулись з об`єктивних причин, зокрема через відсутність представників кредиторів.

Відтак, з огляду на наведені законодавчі приписи, протягом двох тижнів після перших зборів кредиторів, які не відбулись через відсутність кредиторів, мали б бути проведені повторні перші збори.

Втім, як свідчать наявні матеріли справи, повторні перші збори у порушення наведених законодавчих приписів не були ані скликані, ані проведені.

При цьому, як слушно зауважено АТ Державний ощадний банк, під час направлення арбітражною керуючої Коваленко І.А. кредиторам запиту про проведення зборів кредиторів 02.11.2022, в якому запропоновано провести збори кредиторів боржника шляхом опитування з наступних питань: заслуховування звіту керуючого реструктуризації про результати перевірки декларації про майновий стан ОСОБА_1 , розгляд проекту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 або про звернення з клопотанням до суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, судом касаційної інстанції у даній справі переглядались рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині розгляду та визнання кредиторських вимог АТ "Державний ощадний банк України", що безумовно могло вплинути на загальний розмір кредиторських вимог, які б підлягали погашенню під час процедури реструктуризації боргів.

Крім того, у відповідь на даний запит АТ Державний ощадний банк листом від 17.11.2022 повідомило про об`єктивну неможливість направлення свого уповноваженого представника для участь у зборах кредиторів, зокрема через те, що таке рішення розглядається та приймається уповноваженим колегіальним органам центрального апарату Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та потребує значного часу.

Однак, приймаючи рішення про визнання боржника банкрутом та запровадження процедури погашення боргів, місцевий господарський суд наведені обставини залишив поза увагою.

До того ж, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги й інші обставини, які викликають у суду обґрунтовані сумніви щодо добросовісності боржника.

Так, колегія суддів зазначає, що згідно з відомостями, що були надані Державною прикордонною службою України, боржниця ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 протягом 2018-2020 років неодноразово перетинали державний кордон України (т.1, а.с. 143).

Зокрема, повітряним транспортом за напрямком Львів-Краків, автомобільним транспортом у пункті пропуску Старокозаче, Рені, Мачки-Удобне, Лужанка, Краківець.

Отже, боржниця, яка стверджує, що не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, неодноразово перетинала державний кордон України, в тому числі авіасполученням, що безумовно потребує витрат, та відповідно викликає обґрунтовані сумніви щодо дійсного майнового стану боржниці.

Слід також наголосити на тому, що ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України на автомобільному транспорті НОМЕР_1 , однак боржниця не надала відповідних відомостей з приводу того хто є власником такого транспортного засобу та на якій підставі боржниця його використовує.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження арбітражної керуючої Коваленко І.А. висловлені під час судового засідання з приводу того, що перетин боржницею державного кордону України був обумовлений службовим відрядженням у зв`язку із виконанням обов`язків директора ТОВ «ВКВ БУДКОМЛЕКТ», де працевлаштована боржниця, оскільки такі твердження не підтвердженні жодними з наявних у матеріалах справи доказами.

До того ж, як свідчить відповідна інформація з Державної прикордонної служби України, разом з боржницею державний кордон, в той самий час, перетинав й її син ОСОБА_3 .

Судова колегія також вважає за необхідне наголосити на тому, що у деклараціях про майновий стан ОСОБА_1 вказала, що до членів її сім`ї належить, зокрема чоловік ОСОБА_2 .

Так, Південно-західним апеляційним господарським судом переглядалась постанова Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 по справі №916/1580/21, якою серед іншого, визнано банкрутом ОСОБА_2 , введено процедуру погашення боргів боржника та призначено керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_2 арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну, тощо.

За результатами перегляду даної постанови, судом апеляційної інстанції прийнято постанову від 12.06.2023, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.08.2023, якою постанову Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 по справі №916/1580/21 скасовано, а провадження у справі №916/1580/21 за заявою боржника ОСОБА_2 про неплатоспроможність закрито.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 , який є чоловіком боржниці ОСОБА_1 , приховав та не вказав у деклараціях про майновий стан інформацію щодо доходів, наявності майна, а також наявність у члена сім`ї матері ОСОБА_6 частки у статутних капіталах товариств.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про можливість застосування до боржника наступної судової процедури, зокрема визнання його банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника, оскільки це призводить до недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 по справі №916/1575/21 скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 по справі №916/1575/21 скасувати.

Провадження у справі №916/1575/21 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність закрити.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Поліщук Л.В.

Суддя Таран С.В.