Постанова

від 25.01.2024 по справі 916/1575/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1575/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Ткаченко О.С.: Луб В.В.,

арбітражний керуючий Коваленко І.А.,

АТ "Одащбанк" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк": Шидерова Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (колегія суддів у складі: Аленін О.Ю. - головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.)

у справі № 916/1575/21

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяви та хід розгляду справи

1. ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із заявою про відкриття провадження справі про свою неплатоспроможність (далі - Заява).

2. Заява мотивована посиланням на відсутність можливості погасити заборгованість перед: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитом на загальну суму 395532,22 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 3152866,43 грн (підтверджено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2011 у справі №2/1522/9957/11); Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Приватбанк" за кредитним договором у сумі 253998,56 доларів США, що за курсом НБУ складає 2029448,48 грн (підтверджено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 у справі №2/1522/10393/11); Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Експорт" за договором про надання послуг від 05.09.2019 на загальну суму 322600,00 грн.

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. Звертаючись із Заявою, ОСОБА_1 зазначила про неможливість погасити наявні борги через незначний розмір заробітної плати - 6500,00 грн на місяць, ведення побуту та утримання дітей, а також відсутність рухомого та нерухомого майна, яке належить їй, відкритих рахунків, корпоративних прав, часток у господарських товариствах, тощо.

5. Після звернення із Заявою ОСОБА_1 надала суду декларації про майновий стан за 2018, 2019, 2020 роки, згідно з якими до членів сім`ї боржника входять: чоловік ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 .

6. У вказаних деклараціях зазначено, що єдиним доходом родини є заробітна плата, отримана ОСОБА_1 у ТОВ "ВКВ Будкомплект" у 2018 році в розмірі 36869,00 грн, у 2019 році в розмірі 40874,92 грн, у 2020 році в розмірі 46690,00 грн.

7. Інших відомостей щодо доходів, наявності рухомого та/або не рухомого майна у поданих до суду деклараціях не вказано або зазначено, що член сім`ї не надав інформацію.

8. За результатами перевірки декларацій боржника керуючий реструктуризацією склав звіт, згідно з яким за боржником та членами його сім`ї рухомого та нерухомого майна не зареєстровано та не виявлено.

9. 02.11.2022 арбітражний керуючий Коваленко І.А. надіслав кредиторам ОСОБА_1 запит про проведення зборів кредиторів шляхом опитування, в якому запропоновано провести збори кредиторів боржника шляхом опитування з наступних питань: заслуховування звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

10. У відповідь на вказаний запит АТ "Державний ощадний банк" листом від 17.11.2022 повідомило, що відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень прийняття відповідного рішення у засіданнях зборів (комітетів) кредиторів боржників банку, щодо яких відкриті провадження у справах про банкрутство/неплатоспроможність, з правом вирішального, дорадчого голосу належить виключно уповноваженим колегіальним органам центрального апарату АТ "Державний ощадний банк України". Винесення порушених арбітражним керуючим питань на розгляд колегіального органу банку потребує значного часу, що обумовлено додатковою підготовкою філією банку повного пакету документів, проведення їх аналізу та погодження відповідними підрозділами банку. Отже, без рішення уповноваженого колегіального органу АТ "Державний ощадний банк" представник (адвокат) за довіреністю не може брати участь у засіданнях зборів (комітетів) боржників банку, щодо яких відкриті провадження у справах про банкрутство/неплатоспроможність, з правом вирішального, дорадчого голосу.

11. АТ "Державний ощадний банк" також наголосило на тому, що вказані у запиті питання доцільно вирішувати лише після розгляду по суті Верховним Судом касаційних скарг арбітражного керуючого та банку, за наслідками розгляду яких буде визначено остаточний розмір кредиторських вимог АТ "Державний ощадний банк", що в подальшому буде вказаний в проекті плану реструктуризації боргів боржника.

12. 17.11.2022 керуючий реструктуризацією склав акт про визнання зборів кредиторів такими, що не відбулись.

13. У матеріалах справи міститься запропонований ОСОБА_1 проект плану реструктуризації боргів, у якому зазначено про наявність заборгованості перед кредиторами у загальному розмірі 6347795,48 грн, неможливість здійснити оплату вказаної заборгованості боржником у повному обсязі у зв`язку з відсутністю фінансової можливості через незначну заробітну плату.

14. У вказаному плані ОСОБА_1 зазначила, що з урахуванням фінансових можливостей вона може сплачувати 500 грн щомісяця у погашення загальної суми заборгованості перед кредиторами, пропорційно їх розміру, сплачувати такі кошти вона планує до повного погашення заборгованості за планом реструктуризації, розрахованим на 5 років, решту заборгованості ОСОБА_1 пропонує списати.

15. Згідно з відомостями, наданими Державною прикордонною службою України, ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 протягом 2018-2020 років неодноразово перетинали державний кордон України, у тому числі повітряним транспортом за напрямком Львів-Краків та автомобільним транспортом у пункті пропуску Старокозаче, Рені, Мачки-Удобне, Лужанка, Краківець. Зокрема, ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України на автомобільному транспорті НОМЕР_1 , відомості про власника якого та підстави використання боржником суду не надані.

16. Крім того, ОСОБА_2 (вказаного у декларації про майновий стан ОСОБА_1 як її член сім`ї - чоловік) було визнано банкрутом постановою Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 у справі №916/1580/21 із введенням щодо нього процедури погашення боргів боржника та призначенням керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну.

17. Однак постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 24.08.2023, вказану постанову Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 скасовано, а провадження у справі №916/1580/21 закрито у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 приховав та не вказав у деклараціях про майновий стан інформацію щодо доходів, наявності майна, а також наявність у члена сім`ї - його матері ОСОБА_6 частки у статутних капіталах товариств.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Постановою Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 припинено процедуру реструктуризації боргів боржника, визнано ОСОБА_1 банкрутом, введено щодо неї процедуру погашення боргів.

19. Постанову мотивовано тим, що згідно з наявними у справі доказами ОСОБА_1 неспроможна самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування процедури погашення боргів. При цьому в ході реструктуризації боргів боржника керуючий реструктуризацією не виявив факту зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

20. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність закрито.

21. Постанову мотивовано тим, що ненадання боржником повних і достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат його та членів його сім`ї, доказів сумлінного виконання обов`язків Боржника, зокрема невідображення у проекті плану реструктуризації усіх відомостей, що передбачені статтею 124 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), свідчить про недобросовісну поведінку боржника, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність за частиною 11 статті 126 КУзПБ.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

22. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

23. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 11.08.2020 у справі №918/127/20 щодо застосування статей 115, 116, 122, 123, 126, 130 КУзПБ, а також у постанові від 19.12.2019 у справі №916/1041/17 щодо застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

24. ОСОБА_1 заперечує проти висновку суду апеляційної інстанції про зазначення нею неповної інформації стосовно майна, доходів і витрат членів її сім`ї, посилаючись на подання нею разом з клопотанням про усунення недоліків від 05.07.2021 інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також пояснень щодо них.

25. ОСОБА_1 стверджує, що вона зазначила всю наявну інформацію про майновий стан, здійснила дії, направлені на отримання інформації про майно членів сім`ї з офіційних джерел, а також не порушила принцип добросовісної поведінки боржника, не за своїм неправомірним умислом потрапила у стан неплатоспроможності.

26. ОСОБА_1 наголошує, що зазначення у деклараціях про майновий стан боржника про неплатоспроможність "член сім`ї не надав інформацію" жодним чином не суперечить вимогам законодавства, а наявність чи відсутність доказів звернення до відповідних офіційних джерел для отримання інформації про членів сім`ї жодним чином не впливають на обставини справи.

27. ОСОБА_1 вважає, що саме через зволікання з реалізацією власних правомочностей за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника збори кредиторів рішення не прийняли рішення щодо його схвалення чи відмови у схваленні, що за встановлених у цій справі обставин, зокрема неплатоспроможності боржника, відповідно до статті 130 КУзПБ є підставою для визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

28. ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не досліджував наявні у справі докази, зокрема, проект плану реструктуризації боргів боржника, в якому зазначено причиною неплатоспроможності боржника отримання мінімальної заробітної плати тощо.

29. На думку ОСОБА_1 , посилання апеляційного господарського суду на наявність у члена сім`ї ОСОБА_2 - його матері ОСОБА_6 частки у статутних капіталах товариств жодним чином не впливає на правовідносини ОСОБА_1 з її кредиторами, тому справа №916/1580/21 не має преюдиційних обставин для справи №916/1575/21.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

30. Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - Банк) подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

31. Відзив мотивовано тим, що висновки апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі є правильними та обґрунтованими, а оскаржувана постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. Банк наголошує, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання фінансових зобов`язань перед кредиторами шляхом надання неповної інформації щодо членів своєї сім`ї та їх доходів, а арбітражний керуючий Коваленко І.А. не в повній мірі проаналізував та перевірив декларації ОСОБА_1 , не зазначив про відповідні порушення у деклараціях у своєму звіті про результати перевірки керуючим реструктуризацією декларацій боржника.

33. Зокрема, Банк зауважує, що згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами джерелом отриманого ОСОБА_1 доходу вказаною ТОВ "ВКВ Будкомплект", керівником якого вона є, а під час розгляду справи №916/1580/21 про банкрутство ОСОБА_2 (чоловіка ОСОБА_1 ) суди встановили, що його мати має частку в розмірі 100% в статутному капіталі зазначеного товариства, про що ОСОБА_1 мала бути обізнана.

Позиція Верховного Суду

34. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

35. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано постанову місцевого господарського суду про оголошення боржника - фізичної особи банкрутом, введення щодо нього процедури погашення боргів, а натомість закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

36. Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

37. Згідно з частиною 2 статті 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

38. Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, передбачено Книгою четвертою КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги четвертої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.

39. За наведеним у статті 1 КУзПБ визначенням, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

40. Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.

41. Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).

42. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).

43. Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у статті 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

44. Зокрема, згідно з частиною 2 статті 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).

45. План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (ч. 3 ст. 124 КУзПБ).

46. Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч.ч. 2, 3 ст. 123 КУзПБ).

47. Зокрема, частиною 2 статті 48 КУзПБ передбачено, що перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів. Якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться повторні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів. Якщо ж і ці збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться наступні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше чверті голосів.

48. Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у статті 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

49. Господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 10 ст. 126 КУзПБ).

50. Водночас якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).

51. Окрім загальних підстав закриття провадження у справі про банкрутство, встановлених частиною 1 статті 90 КУзПБ (з урахуванням статті 113 КУзПБ тією мірою, якою вони можуть стосуватися боржника - фізичної особи), відповідно до частини 7 статті 123 КУзПБ суд також приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

52. Частиною 1 статті 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

53. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 (на яку посилаються суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові та скаржник у касаційній скарзі) процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

54. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

55. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 ЦК України).

56. До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

57. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини 3 статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

58. КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

59. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

60. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

61. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 звернув увагу на те, що конструкція частини 7 статті 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж розширене коло ініціаторів застосування вказаної норми та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

62. Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною 7 статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

63. Щодо застосування частини 11 статті 126 КУзПБ Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

64. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

65. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

66. Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи частини 11 статті 126 та частини 1 статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина 1 статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

67. Як вбачається з встановлених судами обставин, провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 15.07.2021, однак станом на момент ухвалення постанови суду першої інстанції від 24.11.2022 господарському суду не було подано погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.

68. Наведене свідчить про наявність у господарського суду передумов для застосування положень частини 11 статті 126 КУзПБ, тобто відкриття процедури погашення боргів або закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , зважаючи на причини недостягнення мети процедури реструктуризації боргів, зокрема, враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

69. За змістом постанови про визнання боржника банкрутом (яку скасовано оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції), місцевий господарський суд при її ухваленні не перевірив причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації, обмежившись посиланням на неспроможність боржника самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування процедури погашення боргів, а також на невиявлення керуючим реструктуризацією факту зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

70. Натомість апеляційний господарський суд дослідив, зокрема, обставини щодо подання проекту плану реструктуризації боргів боржника для погодження кредиторам та встановив, що керуючий реструктуризацією лише один раз направив кредиторам запит про проведення зборів кредиторів 02.11.2022, а після визнання таких зборів 17.11.2022 такими, що не відбулися, повторно перші збори у передбаченому частиною 2 статті 48 КУзПБ порядку не було скликано та проведено. При цьому суд апеляційної інстанції також встановив обставини повідомлення АТ "Державний ощадний банк" листом від 17.11.2022 про причини неможливості направлення ним свого уповноваженого представника для участі у зборах кредиторів.

71. Наведене спростовує викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 про те, що прийняття рішення про схвалення чи відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника не відбулось саме через зволікання кредиторів з реалізацією власних правомочностей. Зокрема, посилання скаржника на наявність правових підстав для застосування положень статті 130 КУзПБ не ґрунтуються на обставинах подання ним у встановлений законом строк проекту плану реструктуризації боргів кредиторам для розгляду та схвалення.

72. Водночас суд апеляційної інстанції проаналізував зміст запропонованого ОСОБА_1 проекту плану реструктуризації боргів боржника щодо відповідності його положенням статті 124 КУзПБ через призму його реальності, виконуваності та відповідності самій природі реструктуризації, що спростовує аргументи скаржника про недослідження судом зазначеного доказу.

73. Апеляційний господарський суд встановив, що в порушення вимог частини 2 статті 124 КУзПБ у проекті плану реструктуризації боргів боржника, зокрема, не зазначено обставини, які спричинили його неплатоспроможність, а також передбачено суму, яка щомісяця має залишатися боржнику на задоволення побутових потреб (його та осіб, які перебувають на його утриманні), що не відповідає вимогам пункту 7 частини 2 статті 124 КУзПБ. Водночас у зазначеному плані ОСОБА_1 пропонує виділяти щомісяця 500 грн для погашення існуючих боргів без наведення належного обґрунтування того, чому саме таку суму вона має змогу виділяти щомісяця на погашення боргів перед кредиторами.

74. Заперечуючи проти таких висновків суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на зазначення в проекті плану реструктуризації, який подавався на розгляд кредиторів, сум, які залишатимуться для забезпечення прожиткового мінімуму для неповнолітніх дітей, що перебувають на утриманні боржника, у розмірі 5488 грн та на задоволення побутових потреб боржника у розмірі 512 грн. Однак такі доводи підлягають відхиленню, оскільки не відповідають вимогам пункту 7 частини 2 статті 124 КУзПБ з урахуванням, зокрема, статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (станом на час звернення із заявою про неплатоспроможність до суду) тощо.

75. У зв`язку з наведеним Верховний Суд погоджується з висновком про подання боржником завідомо невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідає вимогам статті 124 КУзПБ, що фактично призвело до створення формальної підстави для переходу до процедури погашення боргів.

76. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про зазначення ним у плані реструктуризації боргів як обставин, що спричинили його неплатоспроможність - отримання мінімальної заробітної плати та через це неможливість виконати грошові зобов`язання. Наведені аргументи не підтверджують надання боржником, з метою сумлінного виконання процесуальних обов`язків та добросовісної співпраці з керуючим реструктуризацією і боржниками, вичерпної інформації щодо дійсних причин неплатоспроможності - витрачання коштів, отриманих ОСОБА_1 від кредиторів, руху основаних активів з часу виникнення відповідних зобов`язань тощо. Водночас посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що придбане за кредитні кошти майно реалізовано банківськими установами, не ґрунтується на обставинах, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наданих учасниками справи доказів.

77. Крім того, дослідивши обставини щодо добросовісності поведінки боржника, апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_1 у деклараціях про майновий стан за 2018, 2019, 2020 роки зазначила неповну інформацію стосовно майна, доходів і витрат членів її сім`ї, обмежившись посилання на те, що вони не надали такої інформації, зокрема стосовно їх доходів, інших грошових виплат, нерухомого майна, але не зазначивши про неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів її сім`ї доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо, вчинення нею чи її представником відповідних дій задля отримання такої інформації.

78. Верховний Суд відхиляє наведені в касаційній скарзі заперечення проти наведеного висновку суду апеляційної інстанції, які ґрунтуються на посиланні на перелік документів, доданих до клопотання про усунення недоліків від 05.07.2021 (інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , пояснення щодо довідки, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 , копії витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), адже вони не спростовують відповідний висновок щодо неповноти наданої інформації стосовно майна, доходів і витрат сім`ї боржника. Наведені доводи по суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та до встановлення обставин щодо їх достатності, що були відхилені судом апеляційної інстанції, а це з огляду на визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

79. Водночас, стверджуючи про відсутність у неї можливості погасити існуючу заборгованість через отримання мінімальної заробітної плати, ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України, у тому числі авіасполученням, що безумовно потребує витрат. Також ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України на автомобільному транспорті НОМЕР_1 , але відомості щодо власника такого транспортного засобу та підстав його використання боржником не надано.

80. Твердження керуючого реструктуризацією боргів Коваленко І.А. про перетин ОСОБА_1 кордону України був обумовленим службовим відрядженням у зв`язку з виконанням обов`язків директора ТОВ "ВКВ Будкомплект" вмотивовано відхилено апеляційним господарським судом як таке, що не підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. Натомість господарський суд слушно прийняв до уваги, що разом з ОСОБА_1 державний кордон перетинав її син ОСОБА_3 .

81. У зв`язку з викладеним суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих сумнівів щодо дійсного майнового стану боржника, який ОСОБА_1 при зверненні з касаційною скаргою не спростувала.

82. Верховний Суд враховує доводи скаржника про те, що наявність у члена сім`ї ОСОБА_2 - його матері ОСОБА_6 частки в статутних капіталах товариств (зокрема, ТОВ "ВКВ Будкомплект") не впливає на правовідносини боржника з кредиторами, проте вважає, що суд апеляційної інстанції слушно прийняв до уваги наведені обставини, сукупно з іншими встановленими у справі фактами, у контексті добросовісності поведінки боржника стосовно надання повної інформації про його майновий стан.

83. Так, з встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 , працюючи директором ТОВ "ВКВ Будкомплект" (корпоративні права в якому належать матері її чоловіка), отримує мінімальну заробітну плату, що тривалий час є єдиним доходом сім`ї боржника. Наведене викликає обґрунтовані сумніви щодо джерел існування боржника та його родини протягом тривалого часу, щодо реальності та достовірності задекларованих боржником доходів та відповідності їх витрат, рівня та способу життя боржника (враховуючи неодноразове здійснення перетину державного кордону), ініціювання справ про банкрутство ОСОБА_1 та її чоловіка, в межах яких передбачено сплату авансування винагороди арбітражного керуючого та де вони користуються послугами адвоката.

84. Такі обставини у сукупності не дають можливості у повній мірі достеменно встановити ознаки платоспроможності/неплатоспроможності боржника, встановлення яких є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів.

85. Водночас згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами ОСОБА_1 не надала доказів щодо вжиття нею певних заходів, спрямованих на покращення свого фінансового стану та отримання доходів, співмірних з середнім показником у регіоні за відповідною спеціальністю тощо, а натомість у проекті плану реструктуризації заборгованості запропонувала при існуючому рівні доходів її сім`ї погашати заборгованість перед кредиторами в загальному розмірі в розмірі 500 грн щомісячно протягом 5 років, а більшу частину заборгованості списати.

86. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недобросовісне використання боржником судових процедур неплатоспроможності, адже визначені у плані умови з урахуванням інших обставин не свідчать про реальні та беззаперечні наміри боржника щодо досягнення цілей та завдань процедури реструктуризації, в якому були б враховані інтереси як боржника, так і кредиторів та який би був спрямований на реальне погашення заборгованості перед кредиторами, а не її списання/прощення.

87. Наведене свідчить про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відповідно до частини 11 статті 126 КУзПБ, оскільки боржник та керуючий реструктуризацією боргів боржника не надали на розгляд зборів кредиторів дійсного та реального плану реструктуризації боргів та, як наслідок, не подали схваленого кредиторами плану господарському суду.

88. З огляду на викладене посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 11.08.2020 у справі №918/127/20, від 19.12.2019 у справі №916/1041/17, не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Звертаючись з касаційною скаргою, ОСОБА_1 не довела неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

90. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

91. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі №916/1575/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков