Постанова

від 01.11.2023 по справі 903/585/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01 листопада 2023 року Справа № 903/585/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - Овчарук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Оіл» на рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2023, повний текст якого складено 12.09.2023 у справі №903/585/23 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Фермерського господарства «Перлина Турії»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Оіл»

про стягнення 602 856 грн 00 коп. заборгованості по розрахунках,

В червні 2023 року Фермерське господарство «Перлина Турії» (надалі в тексті Фермерське господарство) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС ОІЛ» (надалі в тексті Товариство) 602856,00 грн боргу за отриманий товар згідно Договору поставки №2301/1 від 23.01.2023.(арк. справи 1-2).

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.09.2023 у справі №903/585/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства на користь Фермерського госпо-дарства 602856,00 грн основного боргу та 9042,85 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.(арк.справи 101-103).

Суд вмотивував рішення тим, що на виконання умов договору Позивач в січні-лютому 2023 року поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 3979024,00 грн. Свої зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції Відповідач виконав частково, що призвело до утворення боргу в сумі 602856,66 грн, який не спростовано та не оспорено.

Крім того, за наслідками розгляду даної справи, у зв`язку з наявністю вини відповідача, суд першої інстанції поклав витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 9042,85 грн на Товариство.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій, з урахування змін до апеляційної скарги від 22.09.2023, просив скасувати рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2023 в частині стягнення з ТзОВ «ДС Оіл» на користь ФГ «Перлина Турії» 9042,85 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.(арк.справи 1107-109, 112-113, 120-122).

Обґрунтовуючи скаргу, Апелянт зазначає, що всупереч п.11.6 Договору та ч.2 ст.21 Закону України «Про інформацію» Позивач, звертаючись з позовом до суду поширив, а саме передав до господарського суду Волинської області видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, раху-нок на оплату, зміст яких є конфіденційним, чим порушив право Товариства на інформацію ст.5 Закону України «Про інформацію».

На переконання Скаржника, суд першої інстанції невірно застосував ч.9 ст.129 ГПК України, адже спір у справі №903/585/23 виник внаслідок неправильних дій Фермерського госпо-дарства.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 відкрито провадження у справі №903/585/23, справу призначено до розгляду на 01.11.2023. (арк.справи 128).

20.10.2023 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання, в якому Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2023 у даній справі повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ФГ «Перлина Турії», при цьому просить застосувати апеляційний суд положення ч.4 ст.269 ГПК України.(арк.справи 131-133).

24.10.2023 від представника Відповідача адвоката Овчарука А.О. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з викорис-танням власних технічних засобів, яка була задоволена апеляційним судом. (арк.справи 136).

30.10.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив, в якому від ФГ «Перлина Турії» просить апеляційну скаргу ТзОВ «ДС Оіл» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, просить розглядати справу без участі представника Позивача за наявними в матеріалах справи доказами.(арк.справи 139).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 01.11.2023 представник Відповідача просив рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2023 скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити ФГ «Перлина Турії» у задоволенні позову.

Неявка представника Позивача у судове засідання апеляційної інстанції 01.11.2023, за відсутності вимоги суду щодо обов`язкової явки сторін не перешкоджає розгляду справи, позаяк матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши наявні в справі докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2023 року ФГ «Перлина Турії»-постачальник та ТзОВ «ДС Оіл»-покупець укладено Договір поставки №2301/1 (надалі в тексті Договір), від-повідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах визначених даним договором. Найменування товару, ціна за одиницю, загальна ціна, порядок оплати та умови постачання наведені у видаткових накладних на кожну партію, які є додатками до цього договору

Пунктом 2.2 Договору визначено, що кількість товару, яка передається у власність покупця в кожній конкретній партії, вказується в накладних, які є невід`ємними частинами цього договору.

Загальна кількість товару, що передається у власність покупця за даним договором стано-вить суму всіх накладних по кількості та підтверджується ними.(п.2.3 Договору).

У п.3.1 Договору сторони погодили, що вартість однієї одиниці товару на кожну конкретну партію товару вказана в накладних та рахунках, які є невід`ємними частинами цього договору.

Порядок та умови оплати кожної конкретної партії товару визначається сторонами у під-писаних видаткових накладних.(п.3.5 Договору).

Розділом 8 Договору сторони передбачили, що всі спори, які виникають під час виконання даного Договору або в зв`язку з ним вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди, спір вирішується у судовому порядку, у відповідності з законодавством України.

Відповідно до п.11.6 Договору, сторони беруть на себе зобов`язання не розголошувати комерційну таємницю (конфіденційну інформацію) одна одної, яка стала відома у зв`язку з виконанням даного Договору. А також, ні одна із сторін не має права передавати права та обов-язки за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023 чи до його розірвання у випадках та в порядку, передбачених цим договором або чинним законодавством України, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.9.1 Договору).(арк.справи. 7-8).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов Договору Позивач в січні-лютому 2023 року поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 3 979 024 грн 00 коп., а саме:

1) 23.01.2023 на суму 566 664 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №43, товарно-транспортною накладною №73 від 23.01.2023;

2) 24.01.2023 на суму 575 736 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №44, товарно-транспортною накладною №75 від 24.01.2023;

3) 25.01.2023 на суму 536 592 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №45, товарно-транспортною накладною №81 від 25.01.2023;

4) 27.01.2023 на суму 550 032 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №46, товарно-транспортною накладною №84 від 27.01.2023;

5) 02.02.2023 на суму 616 700 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №51, товарно-транспортною накладною №Р51 від 02.02.2023;

6) 03.02.2023 на суму 611 800 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №52, товарно-транспортною накладною № Р52 від 03.02.2023;

7) 10.02.2023 на суму 521 500 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №55, товарно-транспортною накладною №Р55 від 10.02.2023.

Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні підписані сторонами, скріплені відтис-ками їх печаток.(арк.справи 9-22).

Матеріали справи свідчать, що Позивачем були виставлені Відповідачу два рахунки на оплату поставленого товару: №19 від 27.01.2023, №20 від 02.02.2023.(арк.справи 23-24).

Судом першої інстанції встановлено, що договірні зобов`язання з оплати вартості поставленого товару Відповідач виконав частково, що зумовило утворення заборгованості перед Позивачем в сумі 602 856 грн 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2023 Позивач на адресу Відповідача направив претензію №45 з вимогою сплати боргу в сумі 602 856 грн. 66 коп., а також повідомив Фермерське господарство, що у разі не виконання вимог претензії або залишення її без відповіді, буде змушений звернутися до господарського суду позовною заявою про стягнення заборго-ваності та суми штрафних санкцій, а також віднесенням усіх витрат пов`язаних з поданням позовної заяви.(арк.справи 27-28).

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач отримав дану претензію 25.04.2023, однак залишив її без відповіді та добровільно боргу не погасив, Фермерське господарство звернулося до господарського суд за захистом свого порушеного права.(арк.справи 25-26).

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Волинської області від 12.09.2023 позов задоволено. (арк.справи 101-103).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що Товариство надіславши апеляційну скаргу зі змінами, оскаржувало рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення судового збору та просило в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове, яким покласти всі судові витрати на позивача.

Поруч з тим, з наданого апеляційному суду клопотання від 16.10.2023 та з пояснень представника Відповідача в судовому засіданні 01.11.2023 вбачається, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, тому суду апеляційної інстанції необхідно застосувати положення ч.4 ст.269 ГПК України та скасувати повністю рішення господарського суду Волинсь-кої області від 12.09.2023.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції повністю з підстав та доводів апеляційної скарги.

Предметом даного спору є заборгованість за договором поставки.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) госпо-дарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.(ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України).

Договором, згідно статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, яка кореспондується з ст.173 ГК України в силу госпо-дарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учас-никами) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується з ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання (ч.2 ст.193 ГК України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності, справедливості та має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, між сторонами було укладено Договір поставки.

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов Договору Позивач в січні-лютому 2023 року передав, а Відповідачу, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 3 979 024 грн, що стверджується видатковими накладними та товаро-транспортними накладними, які підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток. Позивач виставив Відповідачеві два рахунки на оплату поставленого товару: №19 від 27.01.2023, №20 від 02.02.2023.(арк.справи 9-22, 23-24).

Судом першої інстанції встановлено, що договірні зобов`язання з оплати вартості постав-леного товару Відповідач виконав частково, що зумовило утворення перед Позивачем заборго-ваності в сумі 602 856 грн 00 коп.

Представник Відповідача надаючи пояснення у судовому засіданні апеляційної інстанції 01.11.2023, звертав увагу, що строки оплати за поставлений товар повинні зазначатися у видат-кових накладних, проте видаткові накладні таких даних не містять, а отже строк не є встанов-леним, тому звернення до суду є передчасним.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів з даним твердженням не погоджується враховуючи, що в силу положень ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тому, враховуючи положення ст.692 ЦК України та дати поставки товару згідно видаткових накладних (з 23.01.2023 до 10.02.2023 включно), у Відповідача починаючи з наступної дати після поставки продукції виник обов`язок оплатити такий товар, що Скаржником зроблено не було.

Також, представник Відповідача при наданні пояснень в суді апеляційної інстанції зазначив, що претензія, яка міститься в матеріалах справи не була направлена йому належним чином.

Натомість, матеріалами справи стверджено, що Позивачем надіслано на адресу Відповідача претензію з вимогою виконати зобов`язання за Договором поставки від 23.01.2023 та сплатити 602856,00 грн заборгованості по розрахунках. Надіслання претензії рекомендованим відправленням стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ТзОВ «ДС Оіл»: 43005, м.Луцьк, пр.Перемоги, 15, яке отримане Товариством 25.04.2023, згідно відмітки.

Враховуючи, що Скаржником не заперечувалося отримання претензії, а лише заперечу-вався спосіб надіслання такої претензії, колегія суддів вважає, що Відповідачу було відомо і про існування боргу і про намір Позивача захищати порушене право.

Матеріали справи свідчать, що основним доводом Скаржника є порушення Позивачем п.11.6 Договору та ч.2 ст.21 Закону України «Про інформацію», адже Фермерське господарство разом з позовною заявою передало господарському суду видаткові накладні, товарно-транс-портні накладні, рахунок на оплату, зміст яких на переконання Скаржника є конфіденційним.

Дане твердження на переконання апеляційного суду є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Вимогами статті 21 Закону України «Про інформацію» та статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Конфіденційна інформація інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до перед-бачених ними умов.

Поняття комерційної таємниці міститься у статті 505 ЦК України, якою передбачено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Тобто, визначення «комерційна таємниця» включає в себе тільки відомості та інформацію, яка не є легкодоступною для певних категорій осіб.

Дані ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними. Конфіден-ційність комерційної таємниці полягає в тому, що інформація, яка становить комерційну таємни-цю, в цілому чи в певній формі та сукупності її складових має бути невідомою та не бути легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить. Комерційну цінність інформації, яка становить комерційну таємницю, розуміють таким чином, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги в силу того, що його конкуренти або інші особи такою інформацією в цілому чи в певній формі та сукупності її складових не володіють.

Також, в силу статей 36, 162 ГК України, комерційною таємницею є відомості, пов`язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб-єкта господарювання, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб`єктом господарювання відповідно до закону. Суб`єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного вико рис-тання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв`язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфідент-ційності. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується в часі.

Апеляційний суд звертає увагу, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформа-цією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Поруч з цим, частиною 1 пункту 11.6 Договору, на який посилається Скаржник визначено, що сторони беруть на себе зобов`язання не розголошувати комерційну таємницю (конфіденційну інформацію) одна одної, яка стала відома у зв`язку з виконанням даного Договору.

Водночас матеріалами справи стверджуєься, що сторонами в жодний спосіб: ні в Договорі, ні в Додатках до Договору не визначено переліку інформації, що становить комерційну таємницю. Крім того, матеріали справи не містять доказів складання і підписання сторонами інших документів, які б містили перелік документів, що містять комерційну таємницю та відповідні зобов`язання щодо збереження такої таємниці.

Апеляційний суд звертає увагу, що комерційна таємниця включає в себе тільки відомості та інформацію, які, в цілому чи певній формі та сукупності її складових, не є легкодоступними для певних категорій осіб. Комерційну цінність такої інформації становить те, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги. Зобов`язання з дотримання конфідентційності можуть встановлюватись в чітко оформлюваних домовленостей і такі зобов`язання є справедливими з міркувань добросовісності в аспектах розуміння здійснення господарської діяльності в економічній конкуренції.

З огляду на відсутність переліку документів визначені керівником юридичної особи, що відносяться до комерційної таємниці, колегія суддів не вбачає правових підстав погодитись з твердженням Відповідача, що подані до суду Договір та первинні документи містять конфідент-ційну інформацію.

Щодо тверджень Скаржника про надання Позивачем документів з комерційною таємницею саме господарському суду, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що судовий захист прав і свобод людини це один із видів державного захисту прав і свобод людини, громадянина. І саме держава бере на себе таку відповідальність та обов`язок.

Основними законодавчими документами, які регламентують це право є Конституція України.

Право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України. «Права і свободи людини і громадянина» захищаються судом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (надалі в тексті Закон), суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.5 вищеназваного Закону, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Частиною 1 статті 6 Закону, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.(ч.3 ст.7 Закону).

Тлумачення Скаржником умов Договору та твердження, що ним не погоджувалося надання Позивачем господарському суду Договору та первинних документів, на переконання апеляційного суду має на меті позбавлення Позивача права на звернення до суду за захистом свого майнового права без погодження з Відповідачем, що є неприпустимим.

Приймаючи до уваги конституційні права Фермерського господарства як правоздатної особи, обставини, що стверджують відсутність добровільного виконання Товариством договірних зобов`язань з оплати товару, залишенням без відповіді претензії Позивача, колегія суддів дійшла висновку, що для захисту порушеного права Позивач правомірно звернувся з даним позовом до суду, позаяк Відповідач усунувся від врегулювання спору в досудовому порядку.

Тому, оскільки матеріали справи не містять, а Скаржником не надано суду доказів оплати за поставлений товар, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фермерського господарства та про стягнення з Товариства 602856,00 грн заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки від 23.01.2023.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправо-мірність висновків суду першої інстанції щодо покладення на Відповідача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Поруч з цим, як вбачається з апеляційної скарги Відповідача та апеляційної скарги зі змінами останній оскаржував рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2023 лише в частині покладення на нього судового збору в сумі 9042,85 грн за подання позовної заяви, з огляду на це, апеляційний суд відкрив провадження у даній справі керуючись відсутністю підстав для стягнення судового збору.

Проте, оскільки в ході розгляду скарги і дослідження доводів апелянта, колегія суддів перевіряла законність прийнятого судом першої інстанції рішення у справі №903/585/23 в цілому, як на цьому наполягав представник Відповідача, не сплативши за це судовий збір, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Оіл» в дохід Державного бюджету України 13 564,26 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, оскільки апеляційна скарга ТзОВ «ДМ Оіл» не підлягає задоволенню, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Оіл2 на рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2023 у справі №903/585/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Оіл» (43005, Волинська обл., Луцький р-н, м.Луцьк, пр.Перемоги, буд.15, код ЄДРПОУ 41390300) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК у Рівн.обл/Рiвненськ.м.тг/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012494, Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), Рахунок отримувача UA878999980313151206082017527, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від (дата оскаржуваного рішення) по справі (номер справи), Північно-західний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа) - 13 564 грн 26 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Волинської області видачу відповідного наказу на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

5. Матеріали справи №903/585/23 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.