Постанова

від 01.11.2023 по справі 903/359/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року Справа № 903/359/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 22 червня 2023 року по справі №903/359/23 (суддя -Слободян О.Г.)

час та місце ухвалення рішення: 22 червня 2023 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54а; повний текст рішення складено 30 червня 2023 року

за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-французьке підприємство "Лютоватам - ЛТД"

про визнання корпоративних прав; відновлення становища, яке існувало до порушення; визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників товариства

за участю представників:

від Позивачів 1 та 2 - не з`явилися;

від Відповідача - Таращук О.В..

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі Позивач 1) та ОСОБА_1 (надалі Позивач 2) звернулися до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-французьке підприємство Люватам-ЛТД (надалі Відповідач) про:

·визнання корпоративних прав засновника підприємства Відповідача Позивача 1;

·відновлення становища Позивача 1, яке існувало до порушення його корпоративного права, визначене Установчим договором від 19 липня 1997 року та Статутом, зареєстрованим виконкомом Нововолинської міської Ради за рішенням № 305 - р від 11 серпня 1997 року в розмірі 25 % частки у статутному капіталі Відповідача - 5 000 доларів США - 9 000 грн у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку;

· визнання розміру статутного капіталу Відповідача та розмір 25 % частки Позивача 1 як учасника Відповідача - 5 000 доларів США - 9 000 грн у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку;

·визнання корпоративні права засновника підприємства Відповідача Позивача 2;

·відновлення становища Позивача 2, яке існувало до порушення його корпоративного права, визначене Установчим договором від 19 липня 1997 року та Статутом, зареєстрованим виконкомом Нововолинської міської Ради за рішенням № 305 - р від 11 серпня 1997 року в розмірі 25 % частки у статутному капіталі Відповідача - 5 000 доларів США - 9 000 тис. гривень у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку;

· визнання розміру статутного капіталу Відповідача та розміру 25% частки Позивача 2 як учасника Відповідача - 5 000 доларів США - 9 000 грн у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку;

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Позивачі посилаються на те, що учасник Відповідача - ОСОБА_3 , якому належить 50% статутного капіталу Відповідача та 50 голосів на загальних зборах учасників, незаконно заволодів частками Позивачів 1 та 2 у Статутному капіталі Відповідача у розмірі 50 % та фактично здійснив захоплення Відповідача, оскільки, зосередив 100% голосів на загальних зборах учасників товариства, з подальшою ніби-то протиправною передачею частки у розмірі 100% особі ОСОБА_4 . Крім того, за доводами позовонї заяви ОСОБА_3 реалізував придбане засновниками підприємства нерухоме майно - приміщення складів, загальною площею 2911,5 кв.м. третім особам.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (том 1, а.с. 295-300).

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та кінцевим бенефіціарним власником Відповідача із часткою у 100 %, що становить 141 000 гривень є громадянка Франції - ОСОБА_4 , яка вступила до складу учасників Відповідача як спадкоємець майна учасника Відповідача - її чоловіка- ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції констатував, що статутний фонд Відповідача з для виходу Позивачів 1 та 2 із складу засновників змінювався шляхом збільшення його розміру за рахунок внесків учасників товариства. Відповідно до довідки Західно-українського комерційного банку для збільшення Статутного фонду Відповідача 21 грудня 2001 року внесено 3000 гривень, в тому числі: ОСОБА_6 - 2150 гривень, ОСОБА_7 - 850 гривень. Відповідно до довідки Відповідача від 25 січня 2007 року №3, засновник підприємства ОСОБА_3 свою частку 93% у сумі 131130 гривень вніс повністю.

Таким чином, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що судове рішення у цій справі (у разі задоволення позову) буде стосуватися та впливати на права та інтереси інших учасників, як колишніх, так і існуючого.

Крім того, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що втрата права власності на частку і статусу учасника за рішенням суду можлива лише у випадках витребування частки із чужого незаконного володіння або переведення на Позивача прав та обов`язків покупця частки. Такий спосіб захисту прав позивача як визначення розміру статутного капіталу та часток учасників не може призводити до втрати іншими учасниками товариства права власності на їх частки та статусу учасників (корпоративних прав). Суд першої інстанції наголосив на тому, що Позивачі реалізували своє право щодо виходу зі складу учасників Відповідача, зробивши відповідні заяви про вихід з учасників підприємства.

З огляду на вказане місцевий господарський суд констатував на обранні Позивачами неналежного способу захисту корпоративних прав учасника товариства, місцевий господарський суд вказав, що це є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Позивач 2 не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 1-7), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач 2 звертає увагу апеляційного суду на те, що подану ним заяву, вчинено ніби-то під психологічним впливом та натиском Гаєтана Ренно, який володів незаконними 90% в чому посприяла Нововолинська міська рада народних депутатів (в подальшому як державний реєстратор) та в подальшому ніби-то сприяє господарський суд Волинської області, незаконно визначивши частку у розмірі 93% - еквівалентну 131130 грн, що за доводами апелянта не підтверджується жодними доказами передачі частки Відповідача 2 в розмірі 25 % статутного капіталу, як особи, яка виходить зі складу засновників товариства, іншим засновникам Відповідача або третім особам.

Апелянт зазначає, що з огляду на положення статті 52 Закону України «Про господарські товариства», пункт 3.5 Статуту Відповідача та рішення установчих зборів засновників пунктом 19 Статуту Відповідача, яке оформлене протоколом від 19 липня 1997 року, ОСОБА_3 зобов`язаний внести свій вклад до статутного капіталу Відповідача у розмірі 30% грн не пізніше 11 серпня 1997 року до моменту державної реєстрації Відповідача. Натомість, господарський суд Волинської області не дослідив спосіб і порядок виконання взятих на себе зобов`язань ОСОБА_8 .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 серпня 2023 року (том 2, а.с. 29) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача 2 на рішення Господарського суду Волинської області від 22 червня 2023 року по справі №903/359/23. Запропоновано сторонам по справі в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доданням доказів його надсилання апелянту.

24 серпня 2023 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача, в якому Відповідач просив залишити апеляційну скаргу Позивача 2 без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 22 червня 2023 року без змін. При цьому Відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав Позивача 2 у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Відповідача, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного Позивачами способу захисту їх порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості, у разі задоволення позову поновити такі права (у цьому випадку - здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Відповідача). На переконання Відповідача, належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав (зокрема відновити розмір статутного капіталу та/або розміри часток у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства. При цьому Відповідач наголосив, що Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й 8 осіб - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Відповідач вказав, що склад учасників Відповідача відрізняється від складу учасників, яких прагнув відновити Позивач 2, оскільки склад учасників Відповідача змінювався.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 вересня 2023 року справу № 903/359/23 призначено на 27 вересня 2023 року об 15:30 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2023 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 1 листопада 2023 року об 15:15 год..

1 листопада 2023 року Позивачем 2 подано клопотання на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду, в якому апелянт вказав, що не може прибути в судове засідання по стану здоров`я, та просив суд дослідити вимоги апеляційної скарги, рішення Господарського суду Волинської області від 22 червня 2023 року в справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

В судове засідання від 1 листопада 2023 року представники Позивача 1 та Позивача 2 не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 27 вересня 2023 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України). З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача та Третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами, тим більше з огляду на закінчення стоку розгляду апеляційної скарги та зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Третьої особи в котрій і висвітлена його позиція з приводу позовної заяви та винесеного рішення.

В судовому засіданні від 1 листопада 2023 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін з огляду на його законність та обгрунтованість. Зазначив, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав Позивачів 1 та 2 у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Відповідача, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного Позивачами способу захисту їх порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості, у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку - здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Відповідача. Представник вказав, що склад учасників Відповідача відрізняється від складу учасників, яких прагнув відновити Позивач 2, оскільки склад учасників Відповідача змінювався. При цьому, представник Відповідача констатував, що в матеріалах справи є заяви Позивачів 1 та 2 про вихід з товариства, котрі нотаріально засвідчені.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача 2 стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в їх задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 19 липня 1997 року створено Відповідача.

Відповідно до Установчого договору Відповідача від 19 липня 1997 року: Позивач 1, 1955 року народження, що проживає: АДРЕСА_1 ; Позивач 2, 1951 року народження, що проживає: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , 1949 року народження, що проживає: 6, авеню Дю плато де фрер, 38370 сент клер дю Фон, Франція - 19 липня 1997 року підписали установчий договір.

Підприємства за рахунок вкладів засновників створюється статутний фонд в розмірі 36 000 гривень. Вклади засновників у статутному фонді Підприємства складають: ОСОБА_3 - 50% - 18000 грн - у вигляді технологічного обладнання; Позивач 1 - 25% - 9 000 грн та Позивач 2 - 25% - 9000 грн у вигляді «Гудвілу» - комплексу заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства, без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції, нові технології тощо.

Установчий договір був нотаріально посвідчений 19 липня 1997 року.

11 серпня 1997 року Виконкомом Нововолинської міської Ради зареєстрований Статут Відповідача, який затверджено протоколом № 1 зборів учасників Відповідача.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Відповідача, Відповідач створюється у формі товариства з обмеженою відповідальністю шляхом об`єднання коштів та майна учасників для спільної підприємницької діяльності з метою створення прибутку.

Згідно пунктів 1.2, 1.3 Статуту, учасниками (засновниками) Відповідача є: ОСОБА_3 , громадянин Франції; Позивач 1, громадянин України; Позивач 2, громадянин України. Підприємство належить учасникам на праві спільної часткової власності.

Пунктом 1.8 Договору визначено, що зміни до установчих документів вносяться за одноголосним рішенням Зборів учасників, на яких присутні всі учасники, і реєструються в порядку державної реєстрації даних документів.

В силу дії пункту 1.10 Статуту, місцезнаходження Підприємства: м. Нововолинськ, вул. Лісна, 17.

Пунктом 4.1 Статуту визначено, що вищим органом управління Підприємством є Збори учасників; учасники мають кількість голосів, пропорційну до розміру їх часток у Статутному фонді підприємства.

Як визначено пунктами 4.3, 6.7, 6.8 Статуту: до виняткової компетенції Зборів учасників належить, зокрема, внесення змін до Статутного і Установчого договору; перевагу мають Положення Установчого договору; зміни до Установчих документів вносяться за одноголосним рішенням зборів учасників /Засновників.

Для розвитку Підприємства та його діяльності відповідно до договору купівлі - продажу № 78 від 2 жовтня 1997 року придбано приміщення складів загальною площею 2911,5кв.м., що знаходилось за адресою: м. Нововолинськ, Іваничівське шосе, 3 а.

11 серпня 1998 року Позивач 1 звернуся до зборів учасників Відповідача із заявою, якою він повідомив про відступлення ОСОБА_9 належні йому 15 відсотків від належних йому 25 відсотків, що становить 9000 гривень у статутному фонді Відповідача. Заява посвідчена Нововолинською державною нотаріальною конторою, № 2-1588.

Відповідно до протоколу № 1 зборів учасників Відповідача від 11 серпня 1998 року на яких присутній Позивач 1, вирішили, за пропозицією Позивача 1, передати частку Позивача 1 у розмірі 15 % ОСОБА_3 . При цьому внески засновників в Статутному фонді розподілилися таким чином: ОСОБА_3 - 65% - 23 400 гривень, Позивач 2 - 25 % - 9 000 гривень, Позивач 1 - 10% - 3 600 гривень.

Також вирішено прийняти зміни та доповнення до Статуту Товариства та Установчого договору Відповідача у запропонованій редакції.

Підписи усіх учасників посвідчені Нововолинською державною нотаріальною конторою, № 1-3400, 1-340, 1- 3550.28.

Водночас, 26 серпня 1998 року Виконкомом Нововолинської міської ради народних депутатів була зареєстрована Додаткова угода від 11 серпня 1998 року про внесення змін та доповнень до Установчого договору про створення Відповідача, укладеного 19 липня 1997 року, якою визначено внести зміни та доповнення до пункту 18 Установчого договору і викласти його у редакції: "18. Для забезпечення створення та діяльності Підприємства за рахунок вкладів засновників створюється статутний фонд у розмірі 36000 гривень."

Вклади Засновників у Статутному Фонді підприємства складають: ОСОБА_3 - 65% - 23400 гривень, з яких 18 000 гривень у вигляді технологічного обладнання; Позивач 2 - 25 % - 9000 гривень; Позивач 1 - 10 % - 3600 гривень.

Підписи трьох засновників посвідчені Нововолинською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до протоколу зборів учасників Відповідача №1 від 28 вересня 1999 року вирішено передати частку Позивача 2 у розмірі 25% ОСОБА_10 , при цьому внески засновників в Статутному фонді розподіляються слідуючим чином: ОСОБА_3 - 90% - 32400 грн, Позивач 1 - 10% - 3600 грн. Окрім того даним протоколом вирішено прийняти зміни та доповнення до Статуту товариства та Установчого договору Відповідача у запропонованій редакції.

Як вбачається із заяви від 29 вересня 1999 року Позивач 2 заявив, що виходить із Спільного українсько - французького підприємства «Люватам ЛТД». Повідомив, що на отримання частки у Відповідача не претендує, оскільки компенсацію отримав у вигляді автомобіля модель РЕНО, двигун № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Підпис на заяві Позивача 2 посвідчено державним нотаріусом Нововолинської нотаріальної контори та зареєстровано у реєстрі за номером 1-2946.

22 листопада 1999 року виконкомом Нововолинської міської Ради народних депутатів зареєстровано зміни і доповнення в Установчому договорі Відповідача, де у пункті 1 зазначено внести зміни та доповнення до установчого договору про створення Відповідача, посвідченого Нововолинською державною нотаріальною конторою 19 липня 1997 року за № 1-5138, у зв`язку з виходом з числа засновників Позивача 2. Підписи до змін і доповнень засвідчено Нововолинською державною нотаріальною конторою 4 листопада 1999 року, № 2.8153.

У пункті 2 зазначено, що пункт 18 викласти у новій редакції, а саме: 18. ОСОБА_3 - 90 % - 32 400 гривень, у вигляді технологічного обладнання і готівкових коштів; Позивач 1 - 10% - 3600 гривень у вигляді готівкових коштів.

Дані зміни та доповнення внесені в Статут Відповідача і затверджені зборами учасників 28 вересня 1999 року. Підписи посвідчені Нововолинською державною нотаріальною конторою 22 листопада 1999 року, №-2.2187.22188.

У вищенаведених змінах зазначено, що пункт 1.2 читати у наступній редакції: учасниками (засновниками) Відповідача є: ОСОБА_3 , громадянин Франції; Позивач 1, громадянин України.

Пункт 3.4 висвітлено в наступній редакції: у створенні Статутного фонду підприємства беруть участь своїми вкладами: ОСОБА_3 90% - 32 400 гривень у вигляді технологічного обладнання і готівкових коштів; Позивач 1 - 10 % - 3600 гривень у вигляді готівкових коштів.

З даного вбачається, що вихід учасника Відповідача Позивача 2 оформлено протоколом № 1 зборів учасників Відповідача від 28 вересня 1999 року, рішення якого не оскаржувалося Позивачами.

Згідно заяви від 21 січня 2000 року Позивач 1 добровільно виходить зі складу засновників Відповідача. Свою частку майна залишає на підприємстві. Заява посвідчена 21 січня 2000 року Нововолинською державною нотаріальною конторою, № 1-120.

Відповідно до протоколу зборів засновників Відповідача від 21 січня 2000 року, Позивач 1 вийшов зі складу засновників та передав повноваження директора.

22 лютого 2000 року Виконкомом Нововолинської міської ради зареєстровано Угоду про внесення змін та доповнень до Установчого договору про створення Відповідача, укладеного 19 липня 1997 року, посвідченого Нововолинською державною нотаріальною конторою 19 липня 1997 року за №-5138, з доповненнями та змінами до нього, посвідченими Нововолинською державною нотаріальною конторою 4 листопада 1998 року за №- 2193, зареєстрованих Нововолинським міськвиконкомом 22 листопада 1999 року №407-р, якою визначено внести зміни та доповнення до Установчого договору про створення Відповідача, укладеного 19 липня 1997 року, посвідченого Нововолинською державною нотаріальною конторою 19 липня 1997 року за №-5138, з доповненнями та змінами до нього, посвідченими Нововолинською державною нотаріальною конторою 4 листопада 1998 року за №- 2193, у зв`язку з виходом з числа засновників Позивача 1 та прийняття в число засновників ОСОБА_11 .

6 квітня 2023 року (більше ніж через 20 років) Позивач 1 та Позивач 2 звернулися до суду з позовом, за захистом порушеного, на їхню думку права, в якому просили: визнати корпоративні права засновника Відповідача Позивача 1; відновити становище Позивача 1, яке існувало до порушення його корпоративного права, визначене Установчим договором від 19 липня 1997 року та Статутом, зареєстрованим Виконкомом Нововолинської міської Ради за рішенням № 305 - р від 11 серпня 1997 року в розмірі 25 % частки у статутному капіталі Відповідача - 5000 США - 9 000 гривень у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку; визнати розмір статутного капіталу Відповідача та розмір 25 % часток учасників Відповідача - 5 000 доларів США - 9 000 гривень у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку; визнати корпоративні права засновника Відповідача - Позивача 2; відновити становище Позивача 2, яке існувало до порушення його корпоративного права, визначене Установчим договором від 19 липня 1997 року та Статутом, зареєстрованим виконкомом Нововолинської міської Ради за рішенням № 305 від 11 серпня 1997 року в розмірі 25 % частки у статутному капіталі Відповідача - 5000 доларів США - 9 000 гривень у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку; визнати розмір статутного капіталу Відповідача та розмір 25% часток учасників Відповідача - 5 000 доларів США - 9 000 гривень у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку щодо Позивача 2.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин по справі.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно зі статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною 3 статтею 80 Господарського кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

У відповідності до статті 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме щодо: визнання корпоративних прав засновника підприємства Відповідача Позивача 2; відновлення становища Позивача 2, яке існувало до порушення його корпоративного права, визначене Установчим договором від 19 липня 1997 року та Статутом, зареєстрованим виконкомом Нововолинської міської Ради за рішенням № 305 - р від 11 серпня 1997 року в розмірі 25 % частки у статутному капіталі Відповідача - 5 000 доларів США - 9 000 тис. гривень у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку; визнання розміру статутного капіталу Відповідача та розміру 25% частки Позивача 2 як учасника Відповідача - 5 000 доларів США - 9 000 грн у вигляді "Гудвілу" - комплекс заходів, спрямованих на використання кращих управлінських якостей, нових технологій, домінуючої позиції на ринку.

Розглядаючи позовні вимоги Позивача 2 щодо визнання корпоративних прав з призми доводів апеляційної скарги щодо написання заяв про вихід з товариства ніби-то під психологічним тиском та щодо ніби-то неправомірного захоплення часток Позивача 2, колегія суддів досліджує дані вимоги саме з огляду на порушення прав та охоронюваних інтересів Позивача 2, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз змісту та характеру заявлених Позивачами вимог свідчить про те, що Позивачі, звертаючись до суду з вищеописаним позовом прагнув відновити себе у складі учасників Відповідача, який існував до 29 вересня 1999 року щодо Позивача 2, тобто до прийняття рішення загальними зборами про його вихід.

Дослідивши дані вимоги суд апеляційної інстанції констатує, що у спірних правовідносинах, які склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав Позивача 2 у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Відповідача, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного Позивачем 2 способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості (у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку - здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі та склад учасників Відповідача).

Поряд з тим, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

17 червня 2018 року набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-УІІІ від 6 лютого 2018 року, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Даним Законом України № 2275-УІІІ від 6 лютого 2018 року внесені зміни до законів України, зокрема до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (пункту 5 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VІІІ від 6 лютого 2018 року). Зокрема стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" доповнена пунктом 5, який визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; один із таких відповідних документів, зокрема: судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

При цьому в розумінні пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Отже, у частині 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17 червня 2018 року) міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто, у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Аналогічні висновки щодо застосування частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16 та від 18 грудня 2019 року в справі № 840/3447/18.

Колегія суду констатує, що перелік способів захисту учасників ТОВ та ТДВ міститься у статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Аналіз частини 5 статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу ТОВ/ТДВ та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ і ТДВ, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.

Відтак, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його, прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини 5 статті 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), то належним способом захисту в цьому разі є саме позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

В той же час апеляційний господарський суд наголошує на тому, що відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Крім того, у пункті 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в справі №923/876/16 зазначено, що, ухвалюючи рішення про задоволення позову одного із учасників товариства, суди мали врахувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються.

Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які у разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, протоколи загальних зборів та Статути Відповідача, колегія суду зауважує, що склад учасників Відповідача відрізняється від складу учасників, який прагне відновити Позивач 2, оскільки склад учасників Відповідача змінювався, а саме: відповідно до протоколу зборів засновників від 22 січня 2000 року, до складу засновників увійшов ОСОБА_11 , з часткою 5% - 1800 гривень; відповідно до Установчого договору від 11 грудня 2001 року, учасниками товариства є ОСОБА_3 -93 % 131130 грн - у вигляді технологічного обладнання і готівкових коштів; ОСОБА_6 - 5% - 7050 гривні у вигляді готівкових коштів; ОСОБА_7 - 2% - 2820 гривень у вигляді готівкових коштів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та кінцевим бенефіціарним власником Відповідача із часткою у 100 %, що становить 141 000 гривень є громадянка Франції - ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 вступила до складу учасників Відповідача як спадкоємець майна учасника Відповідача - її чоловіка - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, суд апеляційної інстанції констатує і факт того, що статутний фонд Відповідача з для виходу Позивача 2 із складу засновників змінювався шляхом збільшення його розміру за рахунок внесків учасників Відповідача.

Відповідно до довідки Західно-українського комерційного банку (вих. №13 від 23 січня 2002 року) для збільшення Статутного фонду Відповідача - 21 грудня 2001 року внесено 3000 гривень, в тому числі: ОСОБА_6 - 2150 гривень, ОСОБА_7 - 850 гривень.

Відповідно до довідки Відповідача від 25 січня 2007 року №3, засновник підприємства ОСОБА_3 свою частку 93% в сумі 131130 гривень вніс повністю.

Таким чином, колегія суду констатує, що рішення у цій справі (у разі задоволення позову) буде стосуватися та впливати на права та інтереси інших учасників, як колишніх, так і існуючого.

Розглядаючи дані позовні вимоги з урахуванням усього вищеописаного колегія апеляційного господарського суду наголошує, що право на мирне володіння своїм майном гарантоване та закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол).

При цьому предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків його дії.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного, "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності (рішення ЄСПЛ у справах "Колишній король Греції та інші проти Греції" (заява №25701/94), "Трегубенко проти України" (заява №61333/00)).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу'' в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо невиконання учасником Відповідача Гєтан Ренна своїх зобов`язань щодо вкладу в статутний фонд Відповідача, то колегія суддів зауважує таке.

Володіння часткою у статутному капіталі Відповідача з огляду на статтю 319 Цивільного кодексу України та відповідні норми, що регулюють діяльність ТОВ, передбачає не лише наявність у учасника прав (в тому числі корпоративних прав), однак і відповідних обов`язків, в тому числі щодо оплати такої частки. При цьому інші учасники товариства справедливо розраховували на виконання ним таких обов`язків.

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства» (у редакції чинній на момент створення Відповідача) до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен учасник зобов`язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов`язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов`язання у визначений строк, учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від недонесеної суми.

Відповідно до інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції, затвердженого Державною податковою адміністрацією Волинської області, за підписом голови ДПА м. Нововолинськ від 15 грудня 1997 року, реєстраційний номер 1307-3-1-09 від 31 грудня 1997 року, керуючись Законом України «Про режим іноземного інвестування», у редакції 1996 року, а саме, статтею 15, іноземний інвестор Гаєтан Ренна, паспорт № НОМЕР_3 від 5 квітня 1996 року, виданий префектурою Рони, інвестував деревообробні станки та інше технологічне обладнання на загальну суму 39 052 франків, формою здійснення інвестиції є часткова участь у Відповідача, доля 50 %, об`єктом здійснення інвестиції є Відповідач, форма власності приватна, м. Нововолинськ, вул. Лісна, 17, галузь деревообробна, загальна вартість інвестиції на день реєстрації становить 12 517 грн (том 1, а.с. 90-93, 192-193).

Отже, твердження Позивача 2 щодо невнесення частки ОСОБА_3 на момент створення Відповідача є безпідставними та спростовуються доказами, дослідженими судом.

крім того даний факт опосередковано підтверджується і тим, що лише ОСОБА_3 (на відміну від апелянта та Позивача 1) вносив свою частку у вигляді технологічного обладнання і з огляду на не заперечення сторонами факту функціонування Відповідача та здійснення діяльності на технологічному обладнанні (з урахуванням того, що при подачі позову та апеляційної скарги не доведено факт внесення даного обладнання іншою особою), - дане повністю спростовує такі твердження апелянта. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу Відповідача 2 і на те, що визначення частки апелянта (а саме: 9000 грн у вигляді "Гудвілу") аж ніяк не є тим, що може з нічого створити технологічне обладнання, на котрому здійснює свою діяльність Відповідач.

Частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна. Вона сама по собі не має вартості, її вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. Отже, при створенні товариства ринкова вартість частки зазвичай дорівнює її номінальній вартості. Тоді як з перебігом часу ця цифра стає "історичною, а ринкова вартість частки може суттєво зрости (якщо бізнес товариства буде успішним) або зменшитися (якщо товариство буде вести збиткову господарську діяльність). |Тобто, що у разі задоволення позову фактично матиме місце порушення принципу справедливого балансу інтересів як Відповідача так і його учасників, котрі не є відповідачами в поданому позові.

Водночас, апеляційний суд наголошує, що втрата права власності на частку і статусу учасника за рішенням суду можлива лише у випадках витребування частки із чужого незаконного володіння або переведення на позивача прав та обов`язків покупця частки. Такий спосіб захисту прав позивача як визначення розміру статутного капіталу та часток учасників не може призводити до втрати іншими учасниками товариства права власності на їх частки та статусу учасників (корпоративних прав).

Право учасника на вихід із товариства з обмеженою відповідальності, передбачене статтею 148 Цивільного кодексу України та статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», реалізується ним шляхом вчинення одностороннього правочину - подання товариству відповідної заяви про його вихід. І такий правочин не потребує зустрічного волевиявлення чи згоди ані інших учасників товариства, ані самого товариства.

Разом з тим розглядаючи подану апеляційну скаргу Позивача 2 суд констатує, що останній реалізував своє право щодо виходу зі складу учасників Відповідача, зробивши заяви про вихід з учасників підприємства (том 1, а.с. 134). При цьому доказів щодо примушування до написання їх таких заяв чи вчинення будь-якого психологічного тиску матеріали справи не містять.

Колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що за загальним правилом такі докази здобуваються саме в результаті розслідування кримінальної справи щодо таких дій підтверджених відповідним вироком. В нашому ж випадку суду не доведено не лише наявність такого вироку, а навіть не доведено звернення апелянта з відповідною заявою до правоохоронних органів (при тому, що з моменту ніби-то вчинення таких дій пройшло більше 20 років). Дане ж в розумінні з подальшим звинуваченням (і місцевого господарського суду в тому, що той сприяє покійному співвласнику в задоволенні часткою апелянта, призводить апеляційний господарський суд до висновку не лише про голослівність та безпідставність таких тверджень, але й опосередковано вказує на спробу тиску на суд з огляду на відсутність доказової бази щодо таких тверджень. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції оцінює такі доводи критично.

Відтак, з огляду на обрання Позивачем неналежного способу захисту корпоративних прав учасника товариства, це є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги у справі не відповідають належним та ефективним способам захисту, позов не підлягає до задоволення.

Колегія суду ще раз звертає увагу апелянта, що Позивач 2 добровільно з власної згоди вийшов зі складу учасників Відповідача та протягом 23 років не мав жодних претензій до Відповідача щодо його виходу, про шо свідчать заява Позивача 2 про вихід з учасників товариства, яка була нотаріально завірена. При цьому, Позивачем 2 визнається факт написання заяви про вихід з товариства, і така заява ним не відкликалася. Разом з тим Позивачем 2 не заявлялась вимога про визнання рішення зборів учасників Відповідача щодо його виходу недійсними, які не оспорювались ні питання розміру, ні питання внесення частки до статутного капіталу товариства іншими учасниками.

Також Позивачем 2 не надано доказів його звернення до Відповідача про отримання інформації щодо діяльності Відповідача після його виходу із товариства, що опосередковано також свідчить про добровільний вихід із товариства.

Зважаючи на усе вищеописане в даному судовому рішенні, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими, неправомірними, спростованими доказами, долученими до матеріалів справи та такими, що не підлягають задоволенню, та недоведеними жодними доказами зі сторони апелянта, а відтак, колегія суду відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення було прийнято й місцевим господарським судом, з огляду на що Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду.

З врахуванням усього вищеопсианого в даній судовій постанові та з врахуванням серйозності та важливості основного доводу Позивача 2 щодо незаконного вилучення його частки шляхом написання заяв під психологічним впливом та невнесення ОСОБА_12 своєї частки в статутний фонд Відповідача, що не знайшли своє підтвердження та спростовано всім вищеописаним у даній постанові, що й стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог Позивачів.

Апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 ГПК України).

Відтак, виносячи дану постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Позивача 2, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 ГПК України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Позивачем 2.

Керуючись статтями 129, 269-271,273, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 22 червня 2023 року в справі №903/359/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 22 червня 2023 року в справі №903/359/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 903/359/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 7 листопада 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.