Постанова

від 07.11.2023 по справі 904/2082/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2082/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023р. та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023р. (суддя Фещенко Ю.В., м. Дніпро, повний текст рішення та додаткового рішення складено 26.06.2023 та 13.07.2023р., відповідно) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" (м. Дніпро)

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 88 965 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" безпідставно набуті грошові кошти, у розмірі 88 965 грн. 00 коп..

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, у сумі 3 000 грн. 00 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс" до Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 88 965 грн. 00 коп. задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс" 88 965 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс" про ухвалення додаткового рішення задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс" 3 000 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеними рішеннями суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство "Дніпрограджилбуд", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023р. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Позивач не надав відповідно до вимог ст. 73-78 ГПК України належних, допустимих доказів неможливості виконання зобов`язання та підтвердження факту форс-мажорних обставин.

Скаржник вважає, що на момент направлення на елетрону пошту повідомлення у Позивача вже були відсутні підстави для посилання на лист ТТП України від 28.02.2022 р. та відповідно до вимог п 92 та п. 9.3. Договору взагалі на форс-мажорні обставини. В порушення п 9.5. Договору Позивач не надав сертифікат ТТП України відносно не можливості виконання зобов`язань за Договором.

Скаржник вважає, що посилання, що жодний розділ попереднього договору № 43 від 16.02.2022 р. не покладає такого обов`язку на Орендодавця, як повідомлення Позивача про можливість укладення договору оренди.

Скаржник зауважує, що умовами попереднього договору № 43 від 16.02.2022 р. не передбачений порядок повернення гарантійного платежу.

Скаржник також вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог та вимог про сплату правничої допомоги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити оскаржувані рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законними та обгрунтованими, ухваленими на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог.

В обгрунтування своїх заперечень Позивач зазначає на тому, що підписані між сторонами спору угоди відсутні, а тому грошові кошти, в сумі 88 965,00 грн. Відповідач утримує без достатніх правових підстав, відповідно ця сума коштів підлягає поверненню Позивачу.

Позивач зауважує на тому, що між Позивачем та Відповідачем не був підписаний попередній договір в проекті якого передбачалися певні умови виконання зобов`язань при настанні форс-мажору, тому безпідставними є посилання Відповідача на прострочення з боку Позивача строку його повідомлення про настання форс-мажору.

Позивач вказує на те, що в частині оскарження додаткового рішення від 13.07.2023 р. по справі №904/2082/23 представник Апелянта не надав жодних фактичних та юридичних підстав його скасування, неспівмірності або нерозумності стягнутих витрат на професійну правничу допомогу за рахунок Відповідача.

Одночасно Позивач повідомляє, що у зв`язку із переглядом апеляційним судом рішення від 26.06.2023р. та додаткового рішення від 13.07.2023р. Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/2082/23 понесе витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., заява про розподіл яких буде подана до суду додатково.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2082/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023р. та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023р. у справі № 904/2082/23 відкласти до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

23.08.2023р. матеріали справи № 904/2082/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.08.2023р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023р. та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023р. у справі № 904/2082/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 4026 грн. 00 коп. та доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс"), листом з описом вкладення.

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.2023 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, тощо, по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2023р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023р. та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», врахувавши розпорядження керівника апарату суду від 11.09.2023 р., ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023р., колегія суддів у визначеному складі, прийняла апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023р. та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023р. до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

У лютому 2022 р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс" та Приватним підприємством "Дніпрограджилбуд" тривали попередні перемовини про укладення попереднього договору щодо наступного укладення договору оренди.

21.02.2022р. на підтвердження намірів позивач направив відповідачу підписаний зі своєї сторони проект попереднього договору № 43 від 16.02.2022р., а також перерахував на поточний банківський рахунок відповідача грошові кошти, у загальному розмірі 88 965 грн. 00 коп., згідно з платіжним дорученням № 13283 від 21.02.2022р., з призначенням платежу: "Оплата за оренду приміщення (гарантійний платіж) lог. № 43 від 16.12.2022р., зг. Рах. № 15 від 16.02.2022р., без ПДВ" (а.с.14).

Позивач зазначає, що підписаний примірник попереднього договору відповідач не повернув позивачу, тому позивач вважає, що такий не був підписаний зі сторони відповідача.

Позивач посилається на те, що 24.02.2022р. розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти Української держави, яка триває й по сьогодні, і ця обставина є загальновідомою. Крім того, листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. Торгово-промислова палата України засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів господарської діяльності. Вказана обставина стала для Позивача непереборною силою через скорочення замовлень та обсягу послуг, які надавалися підприємством, а також внаслідок відмови представників операторів стільникового зв`язку, діючих під брендами "Vodafone" та "Київстар", від планів розширення мережі в непередбачуваних умовах, спричинених військовим станом та активними бойовими діями.

Як наслідок між позивачем та відповідачем не були укладені попередній та основний договори оренди, так само позивач та відповідач не вчиняли подальших дій спрямованих на передання (отримання) об`єкту нерухомості за адресою м. Днiпро, вул. Березинська, 2ЗА.

В свою чергу позивач направив відповідачу засобами електронної пошти лист вих. №2504/22 від 25.04.2022р., про неможливість виконання зобов`язань (а.с. 19).

У подальшому, позивач також направив лист вих. № 0706/22 від 07.06.2022р. про відмову від попередніх домовленостей щодо укладення договору оренди, у зв`язку із дією форс-мажорних обставин (а.с. 20), який не був отриманий за закінченням строку зберігання, що підтверджується поштовими документами АТ "Укрпошта" за штрихкодовим ідентифікатором № 0505079302265 (а.с.28-29).

За твердженням Позивача, станом на 01.08.2022р., відповідач не повідомляв позивача про готовність передати в оренду приміщення, що свідчить про відмову зі сторони відповідача від домовленостей, які були предметом попередніх перемовин сторін. Таким чином, грошові кошти, в сумі 88 965 грн. 00 коп. відповідач утримує без достатніх правових підстав, відповідно ця сума коштів підлягає поверненню позивачу.

Крім того, 10.11.2022р. позивач також направляв відповідачу претензію вих. № 1011/22 щодо повернення перерахованих коштів, у сумі 88 965 грн. 00 коп. (а.с 15), проте лист був повернутий АТ "Укрпошта" за закінченням строку зберігання, що підтверджується поштовими документами за штрихкодовим ідентифікатором № 0504513924206 (а.с 8-9).

Отже, позивач зазначає, що відповідач безпідставно утримує майно у вигляді чужих грошових коштів в сумі 88 965 грн. 00 коп..

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини, дійшов висновку, що грошові кошти, в сумі 88 965 грн. 00 коп. є майном позивача, яке відповідач набув та зберігає їх без достатньої правової підстави, оскільки за результатом попередніх домовленостей сторони не вчинили необхідних правочинів та не здійснили подальших зустрічних дій на їх підтвердження, відповідно вбачається безпідставне набуття відповідачем грошових коштів у сумі 88 965 грн. 00 коп., які, в силу ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри і волевиявлення учасників правочину та забезпечувати їх ідентифікацію.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладено в постанові від 21.12.2020р. у справі № 916/401/17.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 ГК України).

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.

За приписами ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду, від 23.04.2019р. у справі № 918/47/18, від 01.04.2019р. у справі № 904/2444/18.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у лютому 2022 р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс"(Позивач) та Приватним підприємством "Дніпрограджилбуд" (Відповідач) тривали попередні перемовини про укладення попереднього договору щодо наступного укладення договору оренди нерухомості за адресою м. Дніпро, вул. Березинська, 23А.

21.02.2022р. на підтвердження намірів позивач направив відповідачу підписаний зі своєї сторони проект попереднього договору № 43 від 16.02.2022р., а також перерахував на поточний банківський рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 88 965 грн. 00 коп. згідно з платіжним дорученням № 13283 від 21.02.2022р. з призначенням платежу: "Оплата за оренду приміщення (гарантійний платіж) lог. № 43 від 16.12.2022р., зг. Рах. № 15 від 16.02.2022р. без ПДВ".

Доказів укладення попереднього договору та основного договору оренди в письмовій формі чи у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, тощо) чи будь-яких інших документів, що свідчили б про наявність договірних чи інших правовідносин між сторонами, до матеріалів справи не долучено.

Доказів вчинення сторонами подальших дій спрямованих на передання (отримання) об`єкту нерухомості за адресою м. Днiпро, вул. Березинська, 2ЗА матеріали справи також не містять.

Отже, враховуючи вищевказані законодавчі положення, а також встановлені факти набуття спірних коштів відповідачем без достатніх правових підстав, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що кошти, у розмірі 88 965 грн. 00 коп., з урахуванням приписів ст. 1212 ЦК України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем, тому підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок ВС викладений у постанові від 16.02.2021р. у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача і запереченням відповідача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота-Альянс" на підтвердження обставини безпідставності перерахування коштів, є більш вірогідними, ніж надані Приватним підприємством "Дніпрограджилбуд".

Доводи Скаржника відносно того, що умовами попереднього договору № 43 від 16.02.2022р. на прострочення з боку Позивача строку його повідомлення про настання форс-мажору колегія суддів вважає безпідставними, оскільки між Позивачем та Відповідачем не був підписаний попередній договір в проекті якого передбачалися певні умови виконання зобов`язань при настанні форс-мажору.

З тих же підстав, Не заслуговують на увагу і доводи Скаржника відносно того, що умовами попереднього договору № 43 від 16.02.2022р. не передбачений порядок повернення гарантійного платежу., оскільки Скаржник посилається на проект попереднього договору, умови якого не були схвалені сторонами спору.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, оскаржуючи додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, у тому числі, витрат на правову допомогу, відповідач посилався на те, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування, , відсутні підстави і для скасуваня додаткового рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі мають бути залишеними без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дніпрограджилбуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023р. у справі № 904/2082/23 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023р. залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду покласти на Приватне підприємство "Дніпрограджилбуд".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус