Рішення

від 25.10.2023 по справі 904/3205/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3205/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

про стягнення боргу

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія"

про стягнення пені за Договором №21600

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Позивача (за первісним позовом) Косовська А.О.

Відповідача (за первісним позовом) Мельник М.С.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3205/23 за позовом ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" до ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення боргу.

Від ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" про стягнення пені за Договором №21600.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" 380 654,82 грн. основного боргу, 5 329,17 грн. пені, 5 789,76 грн. судового збору. У решті первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" на користь ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 120 466,52 грн. пені, 2 684,00 грн. судового збору. Проведено зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнути з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" 265 517,47 грн. боргу, 3 105,76 грн. судового збору.

В подальшому, у тексті рішення, для зручності його сприйняття, ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" зазначається Позивачем, ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" Відповідачем.

До Господарського суду Дніпропетровської області від Позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.10.2023 призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на 11:00 год. 25.10.2023.

25.10.2023 від Відповідача надійшло заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу по справі № 904/3205/23, в якому зазначено, що заявлена Позивачем сума витрат на правову допомогу є неспівмірною із складністю справи, реального обсягу виконання адвокатом робіт, часом витраченого адвокатом на виконання робіт та обсягом наданих адвокатом послуг. Також Відповідач вважає, що укладений між Позивачем та адвокатом Косовською А.О. Договір не містить всіх обов`язкових істотних умов Договору, зокрема не зазначено строк дії Договору. В Договорі, акті прийому-передачі наданих послуг від 11.10.2023 до Договору та розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 11.10.2023 не зазначається в рамках якої судової справи або щодо яких відносин Позивача адвокатом Косовською А.О. надається правнича допомога. Додатково Відповідач наголошує, що заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають реальності понесених адвокатських витрат та розумності їх розміру.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2023 Адвокат Косовська А.О. (далі Адвокат) та ТОВ "Перша Дніпровська будівельна компанія" (далі Клієнт) уклали Договір про надання правничої допомоги (далі Договір) за п. 1.1. якого Клієнт доручає,Ю а Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу в господарському суді Дніпропетровської області шляхом складання позовної заяви, інших необхідних процесуальних документів та участь у судових засіданнях.

Вартість послуг становить 30 000 грн. (п. 1.2. Договору).

На підтвердження факту надання правничої допомоги, Адвокат складає та надає Клієнту для підписання Акт прийому-передачі наданих послуг із зазначенням найменування послуг (їх перелік), обсяг та вартість (п. 2.2. Договору).

Користуючись статусом представника і дотримуючись чинного законодавства, здійснювати представництво інтересів Клієнта, використовуючи всі надані йому повноваження (п. 3.1. Договору).

11.10.2023 сторони підписали Акт прийому-передачі послуг до Договору про надання правничої допомоги від 20.06.2023, відповідно до якого сторони уклали цей Акт на підтвердження отримання останньою правничої допомоги, яка складається з: зустрічі з клієнтом, консультація клієнта щодо порядку розгляду справ Господарським судом Дніпропетровської області, надання консультації Клієнту з питань відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, порядку оскарження рішень суду першої інстанції, пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання позовної заяви, складання та подання до суду Відповіді на відзив та направлення за допомогою пошти копії Відповіді на відзив, ознайомлення 27.07.2023 в привішенні суду з матеріалами справи, складання та подання до суду відзиву на зустрічну позовну заяву та направлення за допомогою пошти копії учаснику, участь у судових засіданнях 13.09.2023 та 11.10.2023. Загальна вартість отриманих послуг становить 30 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 11.10.2023, Адвокат надав таку правничу допомогу:

- консультація 2 год. 5 000,00 грн.;

- позовна заява 3 год. 7 500,00 грн.;

- ознайомлення 27.07.2023 з матеріалами справи в приміщенні суду 1 год. 2 500,00 грн.;

- відповідь на відзив 2 год. 5 000,00 грн.;

- відзив на зустрічний позов 3 год. 7 500,00 грн.;

- участь у судових засіданнях: 13.09.2023р. 10:30, 11.10.2023р. 14:30 1 год. 2 500,00 грн.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 ГПК України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги..

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Законодавчо передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з Відповідача за надані Позивачеві послуги.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини Позивача з Адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг Відповідачем.

Щодо першого аспекту, суд виходить з основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.

Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката, по-суті, є оплатою Відповідачем наданих Позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг Позивачем не має беззаперечного статусу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Перевіривши доводи сторін, суд частково погоджуєтться з кожною з них.

Так, дійсно Договір, акт прийому-передачі наданих послуг до Договору, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу не містять посилання на номер справи чи сам спір.

Однак, 17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

За таких обставин, суд бере до уваги, що саме адвокат Косовська А.О. надавала правничу допомогу Позивуачеві, приймаючи участь у справі, як представник, за ордером на надання правничої (правової) допомоги Серії АЕ № 1027155 від 20.06.2023; дата видачі ордеру співпадає з датою укладання Договору, дати надання певних послуг співпадають з датами ознайомлення представником з матерідалами справи і з судовими засіданнями. Тому суд, виходячи з стандарту доказування "вірогідність доказів", погоджується з Позивачем, що правнича допомога адвокатом Косовською А.О. надавалася саме за Договором від 20.06.2023 у даній справі.

Вивчивши надані Позивачем документи (докази), зокрема, акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 20.06.2023, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки зустрічну позовну заяву задоволено повністю, витрати Відповідача (за зустрічним позовом) на правничу допомогу покладаються на останнього, у зв`язку з чим 7 500,00 грн. за підготовку відзиву на зустрічний позов не підлягають розподілу.

Щодо решти заявлених витрат, враховуючи конкретні обставин справи, її складність, обсягу необхідних для представництва Позивача робіт, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що розподілу підлягають 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, решта витрат не підлягають розподілу.

Таким чином, з урахуванням підп. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, стягненню з Відповідача підлягають 14 793,00 грн. витрат на правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Керуючись ст.126, 129, 221, 244 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" (49000, м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 20, кв. 37, код 34824159) 14 793,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У розподілі решти заявлених вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду в строк, передбачений статтею 256 ГПК України.

Повне судове додаткове рішення складене 06.11.2023.

Суддя С.Г. Юзіков