Рішення

від 20.09.2023 по справі 910/14341/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/14341/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу 910/14341/22

за первісним позовом Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України та Центрального матеріального складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

та Центрального матеріального складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Державного підприємства «Інвестжитло»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарницяжилбуд»

та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача МОУ - Київське квартирно-експлуатаційне управління

про визнання недійсним Договору; закриття розділу за реєстраційним номером, скасування державної реєстрації, витребування нерухомого майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарницяжилбуд»

до Міністерства оборони України код

та Центрального матеріального складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Фонд державного майна України

державних реєстраторів Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Зеленського Сергія Олександровича та Рисак Олену Олександрівну

про визнання недійсними рішень та усунення перешкод у користуванні майном,

за участю представників відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - МОУ, Міністерство, позивач-1) та Центрального матеріального складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - Склад, ЦМС, позивач-2) з вимогами до державного підприємства "Інвестжитло" (далі- Підприємство, відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Дарницяжилбуд» (далі- Товариство, відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.02.2006 (далі- Договір), укладеного відповідачами;

- визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України (далі- КМУ) права власності та право користування в особі МОУ на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:63:389:0015;

- витребування у Товариства комплексу будівель загальною площею 6 315,кв.м у м. Києві по вул. Бориспліьській, 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2287859680000 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю права розпорядження спірним майном у Підприємства та вибуттям такого майна поза волею власника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 позов прийнято до провадження, розгляд справи №910/14341/22 здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.02.2023; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача МОУ - Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Управління, третя особа-1); на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру, третя особа-2).

24.01.2023 від імені Київського квартирно-експлуатаційного управління подано представником Науменко Яною, клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для надання пояснень у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 вказане клопотання повернуто заявнику без розгляду.

30.01.2023 від Управління до суду надійшло клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для надання пояснень у справі.

08.02.2023 від третьої особи-1 надійшли до суду письмові пояснення, в якому Управління просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13.02.2023 та 15.02.2023 від прокуратури надійшли письмові пояснення.

13.02.2023 від Товариства надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, заперечив проти задоволення позовних вимог.

Підготовче засідання 14.02.2023 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 повідомлено учасників процесу про призначення підготовчого засідання на 09.03.2023.

22.02.2023 від МОУ надійшли пояснення, в яких позивач-1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

09.03.2023 до суду надійшов зустрічний позов, який відповідачем через кур`єрську службу доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин» (код 37585398) надіслано 24.01.2023 учасникам справи та господарському суду.

Вимогами зустрічного позову є:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 58651200, дата та час державної реєстрації 03.06.2021 16:10:27, відомості внесено до Реєстру 09.06.2021 о16:55:36, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Зеленським Сергієм Олександровичем;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 58800304, дата та час державної реєстрації 10.06.2021 о 11:20:21, відомості внесено до Реєстру 17.06.2021 о 10:09:20, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Рисак Оленою Олександрівною;

- усунення перешкоди у користуванні Товариству об`єктом нерухомого майна (комплекс нежитлових будівель загальною площею 6315,кв.м , що розташований за адресою м. Києві по вул. Бориспліьській, 14 шляхом виселення Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України код 00034022 з займаного ним об`єкта нерухомості.

09.03.2023 відповідач-2 подав суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

09.03.2023 Управління подало суду додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 прийнято зустрічний позов Товариства, вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом, залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Фонд державного майна України (далі - Фонд), державних реєстраторів Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Зеленського Сергія Олександровича та Рисак Олену Олександрівну, підготовче засідання призначено на 21.03.2023.

10.03.2023 прокурор подав суду відповідь на відзив.

21.03.2023 та 22.03.2023 від Товариства до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.03.2023 від Управління до суду надійшли пояснення щодо зустрічного позову, в якому третя особ-1 просила суд у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

У підготовчому засіданні 21.03.2023 було оголошено перерву до 13.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху.

27.03.2023 та 28.03.2023 від Товариство надійшла заява.

31.03.2023 від МОУ надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

04.04.2023 від державних реєстраторів надійшли пояснення на зустрічний позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 продовжено розгляд справи 910/14341/22 за зустрічним позовом.

13.04.2023 Управління подало суду клопотання про витребування у Товариства доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 відкладено підготовче засідання на 23.05.2023 та задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом і клопотання третьої особи за первісним позовом про витребування доказів.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарницяжилбуд» (код ЄДРПОУ 33690757, юридична адреса: 03028, м. Київ, пр-т Науки, 63, поштова адреса: пров. Віце- Адмірала Жукова, буд. 21/23, оф. 51, м. Одеса) надати суду належним чином завірені копії Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 11.10.2021, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля - 2000» (Краєвська Іванна Сергіївна), який став підставою для здійснення в Державному земельному кадастрі реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:63:389:0015.

18.04.2023 Товариство подало відповідь на відзив на зустрічний позов.

19.04.2023 Фонд подав пояснення по справі, в яких, зокрема, клопотав розгляд справи проводити за відсутності представника.

03.05.2023 від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА)надійшли копії реєстраційної справи.

19.05.2023 Товариство подало суду заяву про долучення до матеріалів справи документів.

23.05.2023 від Товариства надійшли пояснення.

23.05.2023 прокурором у засіданні подано постанову для долучення до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 23.05.2023 оголошено перерву до 20.06.2023.

19.06.2023 від Управління Держгеокадастру подано заперечення на заяву.

19.06.2023 від Товариства подано заперечення на заяву про зміну предмету позову.

20.06.2023 від прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі.

Прокурором 20.06.2023 подано заяву про зміну предмету позову від 19.06.2023 №887ВИХ-23 з такими вимогами:

1. Визнати недійсним Договір, укладений Підприємством і Товариством;

2. Закрити розділ за реєстраційним номером 2287859680000 на комплекс будівель нерухомого майна, загальною площею 6315 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ТОВ «Дарницяжилбуд» на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 2287859680000, що зареєстроване на праві власності за ТОВ «Дарницяжилбуд» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56548981 від 10.02.2021 13:53:54;

3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:389:0015 в Державному земельному кадастрі».

4. Витребувати у Товариства комплекс будівель, загальною площею 6 315 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2287859680000 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), а саме:

- будівля управління та складу (літера «А»), загальною площею 2836,0 кв.м;

- будівля складу (літера «Б»), загальною площею 1 180,90 кв.м;

- будівля складу (літера «В»), загальною площею 839,2 кв.м;

- будівля контрольно-перепускного пункту (літера «Г»), загальною площею 41,0 кв.м;

- будівля контрольно-технічного пункту (літера «Д»), загальною площею 117,50 кв.м;

- будівля складу (літера «Е»), загальною площею 320,90 кв.м;

- будівля складу (літера «Ж»), загальною площею 321,40 кв.м;

- будівля складу (літера «И»), загальною площею 318,0 кв.м;

- будівля складу (літера «Л»), загальною площею 340,10 кв.м.

У підготовчому засіданні 20.06.2023 прокурор подав клопотання про долучення документів до справи.

У підготовчому засіданні 20.06.2023 оголошено про відкладення на 12.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 прийнято заяву прокуратури про зміну предмету позову до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 залучено Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (код 39765513) до участі справі в якості співвідповідача за позовом Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України код 00034022 та Центрального матеріального складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України код 07922398 до Державного підприємства "Інвестжитло" код 33294267 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарницяжилбуд» код 33690757 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача МОУ - Київського квартирно-експлуатаційного управління (код 22991617) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу; закриття розділу, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування майна; вимога звернута до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (код 39765513) - скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:389:0015 в Державному земельному кадастрі

20.06.2023 Склад подав суду заяву про підтримання позовних вимог та заяви про зміну предмета позову прокуратури.

21.06.2023 Управління подало суду пояснення з підстав долучення до матеріалів справи проєкту землеустрою.

03.07.2023 Товариство подало суду заперечення на заяву про зміну предмета позову.

06.07.2023 МОУ подало суду пояснення.

У підготовчому засіданні 12.07.2013 було оголошено перерву до 16.08.2023.

27.07.2023 Управління подало суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

16.08.2023 Склад подав суду додаткові пояснення щодо відсутності застосування наслідків позовної давності за первісним позовом.

16.08.2023 Товариство подало суду клопотання про витребування доказів.

Суд протокольної ухвалою від 16.08.2023 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12.09.2023.

12.09.2023 від Товариство надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 12.09.2023 було оголошено перерву до 20.09.2023.

Подані Товариством докази не прийняті судом, оскільки не стосуються предмету спору і доказування, а висвітлюють загальновідоме неоспорюване твердження про те, що прокуратура є єдиною системою, а прокурори мають єдиний статус.

За наслідками уточнення позовних вимог, їх обґрунтування та їх формулювання:

- предметом позову у справі є правова вимога прокурора визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі і споруди військового містечка НОМЕР_1;

- прокурор, якого підтримали позивачі просив визнати право державної власності на військове майно (будівлі та земельну ділянку, що є частиною ділянки у користуванні ЦМС), які вибули на підставі правочинів, що суперечать вимогам Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах» і Положенню про порядок відчуження та реалізації військового майна ЗС (пост 1919 КМУ від 28.12.2000), а також інтересам держави.

- Товариство, заперечуючи проти позову, вимагало усунення перешкод у користуванні приватною власністю, яка набута а законних підставах. Водночас, стверджувало, у разі виявлення незаконності в діях державних органів, підприємств і установ та їхніх посадових осіб, не може бути покладений надмірний тягар на особу приватного права і останнє позбавлено приватної власності. Дії позивачі розцінював як втручання у право на мирне володіння своїм майном ще й у строки з поза межами позовної давності.

Суд, заслухавши вступне слово учасників процесу, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 20.09.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розумність тривалості складання повного рішення повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника.

Через значний обсяг цифрових даних і фактологічної інформації, які підлягали систематизації, обробці і перенесенню із заяв сторін по суті справи у судове рішення, переліку документів, які подані учасниками справи у матеріали, а також особливістю обставин конкретної справи та відповідним обов`язком оцінки доказів та мотивування висновків суду, повне судове рішення складено у строк понад визначений судом під час проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний і зустрічний позови, відзиви, відповіді, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

У червні 1948 Начальник тилу Київського військового округу звернувся до Головного міського архітектора м. Києва з листом 1/487, у якому зазначив, що заступником голови РМ УРСР від 10.01.1948 рекомендовано винести завод 125 за межі міста у Дарницький район. Для розміщення танкового заводу №7 запроектовано земельну ділянку площею 394,75 га відведену до війни (чит - 2СВ, 1939-1945рр) для КТАРЗ №7. Втім під час оформлення реєстрації цієї земельної ділянки виявлено, що Архітектурним управлінням м.Києва без погодження з Округом (чит - КВО) частина земельної ділянки відведена під промислову та житлову забудову.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської зади депутатів трудящих від 09.08.1948 № 17-е «О возобновлении отвода второй КЕЧ Киевского района МВС СССР земельних участков в Дарницком районе», Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України відведено земельну ділянку у Дарницькому районі м. Києва загальною площею 380 га.

На підставі «Наказу начальника квартирно-експлуатаційного управлення КВО от 25 серпня 1971 р № 137» та переданий відповідно до «Акта приймання в експлуатацію Державної приймальної комісії завершеного будівництво об`єкту 68-301 (холодний склад) от 25 листопада 1971рг.» адміністративна будівля, 1 А, загальною площею 223,2 кв. м; сховище, 1Б, загальною площею 2511 кв. м; сховище металеве,1В, загальною площею 330 кв. м; сховище металеве,1Г, загальною площею 360 кв. м; камера сушильна, ІД, загальною площею 75 кв.м; сховище металеве,1Е, загальною площею 330 кв. м; підсобне приміщення №2, 1Є, загальною площею 66,3 кв.м; сховище металеве,1Ж, загальною площею 330 кв. м; підсобне приміщення №2, 1 З загальною площею 28,47 кв.м; сховище без опалення, 1 И, загальною площею 853 кв. м; сховище без опалення, 1 I, загальною площею 1188 кв. м; контрольно-пропускний пункт, 1Ї, загальною площею 52,28 кв.м; теплиця, 1Й, загальною площею 38,5 кв.м; гараж № 2 з навісом, 1К, загальною площею 62,4 кв.м; гараж, 1Л, загальною площею 141,75 кв.м.

Назву ЦМС з моменту заснування було змінено декілька разів: Окружний матеріальний інвентарний склад Квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу (ОМІС КЕУ КВО) перейменовано в Матеріальний склад Квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу МС КЕУ КВО) згідно до Директиви Квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу №37/5/7403 від 03.01.1972. У подальшому Матеріальний склад Квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу (МС КЕУ КВО) перейменовано в Матеріальний склад Управління розквартирування військ та експлуатації фондів будівельно - квартирних органів Міністерства оборони України (МС УРВ та ЕФ БКО МОУ) згідно наказу Міністра оборони України від 23.03.1992 № 38 та наказу - начальника Управління розквартирування військ та експлуатації фондів Будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України від 29.05.1992 V 94. у подальшому Матеріальний склад Управління розквартирування військ та експлуатації фондів будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України (МС УРВ та ЕФ БКО МОУ) перейменовано в Центральний матеріальний склад Центрального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства -Оборони України (ЦМС ЦКЕУ МОУ) згідно директиви начальника Генерального -Штабу Збройних Сил України від 12.04.1994 № 115/1/3440, далі Центральний матеріальний склад Центрального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (ЦМС ЦКЕУ МОУ) перейменовано в Центральний матеріальний склад Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (ЦМС ГоловКЕУ МОУ) згідно директиви Міністра оборони України від 20.12.1996 №115/1/0575.

Розпорядженням Дарницької районної державної адміністрації №762 від 02.09.1993втсановлено провести інвентаризацію земель військового містечка233.

Актом інвентаризації земель Міністерства оборони на території АДРЕСА_3 від 1995 року встановлено землекористування 30,47 га військовим містечком НОМЕР_1 земельної ділянки на підставі рішення виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.08.1948 №17с , матеріали технічного звіту по встановленню зовнішньої межі виконані 1993, з яких 20,79 використовувалось за призначенням , 12,68 га - не за призначенням.

01.08.2001 між ЦМС та ДКО «Київводоканал» укладено Договір № 9634/1-5-09 на послуги водопостачання та водовідведення. Пункт 5.1 вищезазначеного договору передбачає, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до Положення про Центральний матеріальний склад Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, затвердженого наказом начальника розквартирування військ і капітального 5удівництва Збройних Сил - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України від 23.10.2001 № 71 Центральний матеріальний склад Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України - це організація, що заснована на державній власності.

За даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської Ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1 первинна реєстрація права власності була проведена на комплекс будівель загальною площею 6 315 кв. м за Державою Україна на підставі 7 свідоцтв про право власності, виданих 12.12.2005.

Податковими розрахунками земельного податку та квитанціями стверджується сплата ЦМС земельного податку за період 2004 2022 роки за місцезнаходженням АДРЕСА_1.

Договором 63-2011340 від 01.07.2011 стверджується забезпечення ЦМС електричною енергією в межах 250кВАприєднаної потужності

ДП «Інвестжитло» (чит. Підприємство) створено на підставі наказу Міністра оборони України від 01.12.2004 №580.

Відповідно до п.5.2 , 5.3 та 5.7 Статуту Підприємства, затв наказом МОУ від 01.12.2004, майно підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання , і П-во володіє, користується, розпоряджається майном на свій розсуд ; ЦМК П-ва призначається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод».

Наказом Міністра оборони України від 19.09.2005 №556 «Про додаткове наділення основними фондами ДП «Інвестжитло» з балансу ЦМС вилучено та безоплатно передано на баланс у якості наділення основними фондами та закріплено за Підприємством на праві господарського відання комплекс будівель по АДРЕСА_1.

22.09.2005 МОУ надано Дозвіл 220/Д-384 Підприємству на відчуження.

30.12.2005 між Підприємством та ВАТ «Універсальна біржа» (код 02030198) укладено Договір на виконання послуг щодо організації проведення аукціону з продажу майна, відповідно до якого (п.1.1.) виконавцем організовано продаж на аукціоні будівлю управління та складу (літ.А) загальною площею 2836,00 кв.м., будівлю складу (літ. Б) заг.пл. 1180,90 кв.м., будівлю контрольно-перепускного пункту (літ. Г) заг.пл. 41,00 кв.м., будівлю контрольно-технічного пункту (літ. Д) заг.пл. 117,50 кв.м., будівлю складу (літ.В) заг.пл. 839.20 кв.м., будівлю складу (літ. Л) заг.пл. 340,10 кв.м., будівлю складу (літ. Е) заг.пл. 320,90кв.м., будівлю складу (літ. Ж) заг.пл. 321,40 кв.м., будівлю складу (літ. И) заг.пл. 318,00 кв.м., склад паливно-мастильних матеріалів (літ. К) - об`єкт незавершеного будівництва заг.пл. 39,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

06.01.2006 у ЗМІ «Правда і кривда» у випуску за №1 опубліковано інформацію про аукціону з продажу нерухомого мана, що є державною власністю та враховується на балансі ДП «Інвестжитло».

Витягами з протоколу аукціону з продажу нерухомого мана, що є державною власністю та враховується на балансі ДП «Інвестжитло» (код 33294267) проведеного 07.02.2006 за участь ТОВ «Грейнімпекс» (код 31545957) та ТОВ «Дарницяжилбуд» (код 33690757), стверджується, що останнє є переможцем аукціону за лотами 1-10 - вказані вище будівлі.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 17 лютого 2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. за № 387 вбачається, що продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею відчужуваних приміщень 6 315 кв.м, крім того, склад паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 39,90 кв.м - об`єкт незавершеного будівництва.

30.05.2006 покупцем і продавцем відповідно до Договору підписано акт прийому-передачі, відповідно до пункту 1 якого підтверджено факт передачі від продавця покупцю таких об`єктів:

- будівля управління та складу (літера «А»), загальною площею 2 836 кв.м;

- будівля складу (літера «Б»), загальною площею 1 180,9 кв.м;

- будівля контрольно-пропускного пункту (літера «Г»), загальною площею 41 кв.м;

- будівля контрольно-пропускного пункту (літера «Д»), загальною площею 1 117,5 кв.м;

- будівля складу (літера «В»), загальною площею 839,2 кв.м;

- будівля складу (літера «Л»), загальною площею 340,1 кв.м;

- будівля складу (літера «Е»), загальною площею 320,9 кв.м;

- будівля складу (літера «Ж»), загальною площею 321,4 кв.м;

- будівля складу (літера «И»), загальною площею 318 кв.м;

- будівля складу паливно-мастильних матеріалів (літера «К»), загальною площею 39,9 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1.

Згідно до банківської виписки БВ 0000015 за 02.03.2006 ВАТ «СЕБ БАНК» товариством сплачено на виконання Договору 387 від 17.02.2006 користь Підприємства 958085,00, гр. 84621,00 грн, 117722,00 грн, 680860,00 грн, 209060,00 грн, 209060,00 грн, 209381,00 грн, 2007167,00 грн, 31499,00 грн, 2776411,00 грн.

29.5.2006 між товариством та ДПМОУ «Київське управління начальника робіт» укладений Договір про надання послуг з переміщення майна, що не є предметом купівлі-продажу за Договором 387 і знаходиться у приміщеннях об`єкту по АДРЕСА_1, яка є власністю МОУ.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 рішення суду першої інстанції скасовано, а позов Генеральної прокуратури України в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України до Міністра оборони України про визнання наказу незаконним задоволено: скасовано наказ Міністра оборони України від 19.09.2005 №556 «Про додаткове наділення основними фондами державне підприємство «Інвестжитло». У касаційному оскарженні Міністерству оборони України відмовлено та підтверджено висновки апеляційного суду про те. що повноваження Міністра оборони України щодо управління військовим майном, передбачені ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у збройних Силах України», встановлюють, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює з дозволу Кабінету Міністрів України управління військовим майном. Міністерство Оборони України без дозволу Кабінету Міністрів України закріплює військове майно за військовими частинами у разі їх формування, переформування та розформування, а також приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

На вимогу товариства витребувані докази у Позивача-ЦМС - Інвентаризація майна. Останнім подано Інвентаризацію казарменно - житлового фонду Київського КЕУ за 2012, 2016, 2020 роки, повідомлено про наявність Інвентаризації казарменно - житлового фонду Київського КЕУ за 2007, однак така не представлена в справу через гриф ДСК.

Аудиторським звітом ТУ внутрішнього аудиту військових частин безпосередньо підпорядкованим МОУ та ГШ ЗСУ, Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю МОУ від 17.07.2015 №234/40/48про результати перевірки фгд ДП МОУ «Інвестжитло» за період 01.03.2013-01.06.2015 рр встановлено, що останнє, зокрема наказами МОУ від 19.09.20225 №556 від 14.11.2005 №684 , наділялось фондами для ведення господарської діяльності нерухомим майном в АДРЕСА_1 (територія в/мНОМЕР_1), орієнтовна площа земельної ділянки 2,34 га і в м.Одесі за адресами по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7. Згідно до дозволом майно реалізовано приватній комерційній структурі, Отримані від реалізації об`єктів нерухомості , розташованих на привабливих ділянках землі в Києві та Одесі кошти використано Підприємством для закупівлі житлових площ для безквартирних військовослужбовців в Болградському та Очаківському гарнізонах , а частина коштів перерахована на спеціальні рахунки МОУ (більш детальна інформація висвітлена у розділі 2.6.6.).

26.05.2015 Товариством подано клопотання до КМР про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою щодо земельної ділянки, орієнтовною площею 2,34 га розташованої за адресою по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для житлової і громадської забудови.

03.07.2015 Товариством укладено договір 0703/1-К з тов. «Паралель-8» предметом якої є відведення земельної ділянки, загальною площею 2,34 га розташованої за адресою по АДРЕСА_1.

21.08.2015 Департаментом земельних ресурсів на підставі листа про використання права мовчазної згоди від 21.08.2015 №МЗ0117 видано завдання на проектування №ЗВП -0507

05.06.2017 Товариством укладено додаткову угоду 0605/1-2017-К до договору 0703/1-К з тов. «Паралель-8» предметом якої є роботи з складання документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у зв`язку з тривалим погодженням проекту землеустрою.

21.07.2017 товариством здійснено технічну інвентаризацію та отримано технічний паспорт на комплекс будівель:

- будівля управління та складу (літера «А»), загальною площею 2 858.1 кв.м;

- будівля складу (літера «Б»), загальною площею 1 267,0 кв.м;

- будівля складу (літера «В»), загальною площею 896,0 кв.м;

- будівля контрольно-пропускного пункту (літера «Г»), загальною площею 63 кв.м;

- будівля ктп (літера «Д»), загальною площею 146,7 кв.м;

- будівля складу (літера «Ж»), загальною площею 330,2 кв.м;

- будівля складу (літера «Е»), загальною площею 330,1 кв.м;

- будівля складу (літера «Л»), загальною площею 343,3 кв.м;

- будівля складу (літера «И»), загальною площею 330,5 кв.м;

- будівля складу п.-мат(літера «К»), загальною площею 39,9 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1.

У кримінальному провадженні №12016100010001469 від 12.02.2016 (досудове), що розслідувалось Голосіївським УП ГУНП в м.КИєві, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, накладено арешт на комплекс будівель, а саме: будівлю управління та складу (літ.А) загальною площею 2836,00 кв.м., будівлю складу (літ. Б) заг.пл. 1180,90 кв.м., будівлю контрольно-перепускного пункту (літ. Г) заг.пл. 41,00 кв.м., будівлю контрольно-технічного пункту (літ. Д) заг.пл. 117,50 кв.м., будівлю складу (літ.В) заг.пл. 839.20 кв.м., будівлю складу (літ. Л) заг.пл. 340,10 кв.м., будівлю складу (літ. Е) заг.пл. 320,90кв.м., будівлю складу (літ. Ж) заг.пл. 321,40 кв.м., будівлю складу (літ. И) заг.пл. 318,00 кв.м., склад паливно-мастильних матеріалів (літ. К) - обєкт незавершеного будівництва заг.пл. 39,30 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ТОВ «Дарницяжилбуд», ідентифікаційний код 33690757.

19.12.2019 Рішенням Київської міської ради № 561/8134 «П ро надання в постійне користування земельної ділянки Міністерству оборони України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд військового містечка N НОМЕР_1 на АДРЕСА_2» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міністерству оборони України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд військового містечка N НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 15.01, справа N Д-7172).

Надано Міністерству оборони України, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку площею 3,9344 га (кадастровий номер 8000000000:63:389:0054, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку N НВ-8000233142015) для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд військового містечка N НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку із закріпленням на праві управління нерухомого майна за Міністерством оборони України (витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна до листа ФДМУ від 23 липня 2015 року N 10-15-13077).

Зобов`язано МОУ виконати вимоги, викладені у листах Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 червня 2015 року N 7367/0/12/19-15 та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 21 жовтня 2015 року N 19-26-7777.31-4773/20-15.

10.03.2021 та 01.06.2021 Товариство звернулось до МОУ з листом 03-03/21 в якому повідомило про своє право власності на об`єкти площею 6315,00 кв.м , про їх самовільне використання третіми особами та сприяння МОУ реалізації товариством його прав власності , звільненню об`єкта від майна ЦМС.

18.05.2021 та 16.07.2021 МОУ в особі Головного управління майні і ресурсів листами 503/5640 503/8229 поінформував Товариство про відсутність документів про відчуження об`єкту та що вказане майно обліковується на балансі ЦМС та пропонував взаємодію для з`ясування інформації.

05.10.2021 Товариством укладено договір 1005/1-2021-К з тов «Земля - 2000» предметом якої є доопрацювання документації з землеустрою - Проект відведення земельної ділянки тов. «Дарницяжилбуд» для житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1.

04.08.2021, 27.10.2021, 10.01.2022 та .17.02.2022 ЦМС звернувся до КМР з клопотанням про надання дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по по АДРЕСА_1 кадастровий номер 63:389:0057 загальною площею 23380,49 кв.м -23, 348 га, код цільового призначення 15,15,01 для розміщення та постійної діяльності ЗС.

09.11.2021 накладений арешт був скасований судом за заявою Товариства (ухвала № 752/4441/16-к, провадження №: 1-кс/752/8907/21).

Товариство вчинило дії з формування земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:389:0015. Проте жодних документів які стали підставою для здійснення в Державному земельному кадастрі реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000: віднайти заявник клопотання не в змозі.

Крім того з відповідей органів Держгеокадастру Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 11.10.2021, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля - 2000» (Краєвська Іванна Сергіївна), який став підставою для здійснення в Державному земельному кадастрі реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:63:389:0015 повернуто товариство, втім останнє не реагує на письмові запити.

13.10.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарницяжилбуд» у Державному земельному кадастрі відділом у Лугинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля - 2000» (Краєвська Іванна Сергіївна), зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:63:389:0015 цільовим призначенням 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Прокурор зазначає, що Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону у ході вивчення матеріалів кримінального провадження №4202111330000065 від 10.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 425 «Недбале ставлення до військової служби» Кримінального кодексу України, отримано відомості, що свідчать про порушення вимог чинного законодавства та встановлено підстави для представництва інтересів держави у суді під час розпорядженнями землями оборони та об`єктами державної власності відповідно до порядку, визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, прокуратурою було з`ясовано, що об`єкти нерухомості військового містечка НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, перебувають у державній власності МОУ та в оперативному управлінні Складу (військове містечко № НОМЕР_1 літ. 1 А, 1Б, 1В, 1Г, 1Д, 1Е, 1Є, 1Ж, 1З, 1И, 1I, 1Ї, 1Й, 1K, 1Л), право власності та оперативного управління зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2021 та 10.06.2021, відповідно.

Проведено державну реєстрацію права власності на військове містечко за Міністерством оборони України на підставі копії Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, виданого 20.04.2021 за № 10-15-8784 Фондом державного майна України, (далі - Витяг) та технічного паспорту від 31.05.2021, виданого фізичною особою-підприємцем Воздвиженським В.В.

Проведено державну реєстрацію права оперативного управління за Центральним матеріальним складом Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на підставі копії Витягу.

На розгляд ЦЕНТРАЛЬНОЇ КОЛЕГІЇ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ СКАРГ НА РІШЕННЯ, ДІЇ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРАТОРА, СУБ`ЄКТІВ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ, ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ передані скарги (вх.№ СК-1476-22 від 03.08.2022 та вх. № СК-1983-22 від 26.08.2022) ТОВ «Дарницяжилбуд» на рішення від 09.06.2021 № 58651200 (далі - оскаржуване рішення), прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Зеленським Сергієм Олександровичем (далі - державний реєстратор Зеленський С.О.), від 17.06.2021 № 58800304 (далі - оскаржуване рішення), прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рисак Оленою Олександрівною (далі - державний реєстратор Рисак О.О.), щодо військового містечка № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - військове містечко).

30.12.2021 МОУ звернулось до Центрального міжрегіонального управління юстиції МЮ зі скаргою на дії приватного нотаріуса щодо внесення 30.11.2021 запису кадастрового номеру 800000000:63:389:0015.

Згідно до витягу 73 від 22.09.2022 скаргу рекомендовано залишити без розгляду з підстав звернення особи права , якої не порушені.

Наказом Міністерства юстиції 608/7 від 06.03.2023 «Про залишення скарги без розгляду по суті» скарги, оскільки встановлений законом для подання скарг строк сплив до дня їх подання залишено без розгляду по суті.

04.11.2021 Дарницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону поінформувала МОУ та Управління про порушення вимог законодавства внаслідок реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:63:389:0015 (вих.лист №1627 вих.21 від 04.11.2021).

Також, 31.05.2022 Дарницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону звернулась із запитом до МОУ щодо надання згоди на вилучення спірної земельної ділянки (вих. лист №506 вих-22 від 31.05.2022).

У відповіді на вказаний лист МОУ повідомило, що згоди на вилучення оборонним відомством не надавалося.

МОУ 03.12.2021 за вих. № 503/14279 направлено лист до Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо зупинення державної реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 800000000:63:389:0015, площею 2,3348 га за адресою: АДРЕСА_1.

Головне управління майна та ресурсів повідомило прокуратуру, що заходи представницького характеру не вживалися (вих. лист від 14.11.2022 № 503/8287).

МОУ на запит спеціалізованої прокуратури щодо вжиття заходів представницького характеру стосовно повернення військового майна від 26.10.2022 № 1427 вих-22 відповідь не надало.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Отже,

09.08.1948 земельна ділянка відведена для розміщення військових містечок.

Доказів виконання наказу Міністра оборони України від 19.09.2005 №556 - фактичної передачі майна у володіння і користування і розпорядження Підприємству (у повне господарське відання) - матеріали не містять.

Земельна ділянка в Дарницькому районі відведена до початку Другої світової війни 1935 та землевідвід поновлений у 1948 для розміщення військового майна на загальній площі 394,75 га.

Аудиторський звіт ТУ внутрішнього аудиту військових частин безпосередньо підпорядкованим МОУ та ГШ ЗСУ, Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю МОУ від 17.07.2015 №234/40/48про результати перевірки фгд ДП МОУ «Інвестжитло» за період 01.03.2013-01.06.2015 рр (на стор 12-13) не містить відомостей про встановлення у 2007 році судовим рішенням незаконності наказу Міністра оборони України від 19.09.2005 №556.

Аудиторський висновок ТУ внутрішнього аудиту військових частин безпосередньо підпорядкованим МОУ та ГШ ЗСУ, Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю МОУ від 17.07.2015 №234/40/48 викладений у Розділі ІІІ на стор 64 містить відомості, що в результаті видання наказів про додаткове наділення фондів змінювався статус майна з військового на державне, а реалізація ДП «Інвестжитло» державного майна відбулась згідно з Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю від 30.07.1999 № 1477, і внаслідок видання наказів МОУ створено механізм уникнення порядку реалізації військового майна , встановленого у Положенні 1919, виведено зі сфери користування земельні ділянки на яких розташовані реалізовані об`єкти нерухомого майна та створено передумови до збитків на суму близько 100630,23 тис грн. (нормативна оцінка) і ринкова вартість близько 40661,89 долСША одна сота га

Товариство не надало доказів утримання, забезпечення водою, водовідведенням, каналізацією, енергопостачання спірних об`єктів нерухомого майна, а так само сплати податків в т.ч. земельного.

В ході розгляду справи товариство ствердно повідомило, що витрат на утримання майна та на оплату податків та обов`язкових зборів і платежів не несло.

В ході розгляду справи товариство ствердно повідомило, доступу до будівель ніколи не мало, таким майном ніколи не володіло, не використовувало і ним у будь-який спосіб не розпоряджалось, ніколи його не вимагало і про будь-які перешкоди з боку МОУ, ЦМС, КЕУ не виявляло.

Рішення, прийняті державними реєстраторами Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради оскаржені у даній справі за зустрічним позовом.

Особи, яким надано право на звернення до суду, в даному разі МОУ і ЦМС, своє право не використали.

Згідно вимог статті 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина друга стаття 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України"). Міністерство оборони України відповідно до статті 3 Закону України „Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N406/2011, є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 4 вищенаведеного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

У відповідності до статті 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Положення „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919, повноваження суб`єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Виходячи зі змісту вищезазначеного Положення, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

Відповідно до статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9,14 Закону України „Про збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

У відповідності до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

За приписами статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у статті 1 Закону України „Про використання земель оборони", згідно якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

До того ж згідно статті 6 Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004р. землі оборони є землями державної власності та не можуть передаватися до земель комунальної власності.

Пунктом б) частини третьої статті 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно пункту 44, пункту 45 діючого Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Міністерством оборони України не вносилося до Кабінету Міністрів України подання щодо відчуження об`єктів нерухомості та інших споруд військового містечка НОМЕР_1, згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки відсутня, а наказ про передачу у господарське відання будівель визнаний судовим рішенням незаконним і скасований, рішення стосовно відчуження об`єктів нерухомості військового містечка НОМЕР_1 Кабінетом Міністрів України не приймалося. При цьому Міністерство оборони України не зверталося з клопотанням до відповідних державних органів про відмову від земель оборони - земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 ні площею 2,3348 га, на площею 3,9344, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що стаття 92 ЗК не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013). При цьому обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, передбачений пунктом 6 «Перехідних положень» ЗК, визнано неконституційним.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК (в редакції на час оформлення незаконного Наказу МОУ 566 та оспорюваного правочину), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте 04.08.1948 у встановленому порядку (до 01.01.2002 набрання чинності ЗК прийнятого 25.10.2001), не втрачається внаслідок його не переоформлення КЕУ , ЦМС, МОУ, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Щодо наявності підстав для представництва

Як зазначалось, відповідно до Положення про Центральний матеріальний склад Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, затвердженого наказом начальника розквартирування військ і капітального 5удівництва Збройних Сил - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України від 23.10.2001 № 71 Центральний матеріальний склад Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України - це організація, що заснована на державній власності.

Згідно із нормою п. 7 Положення від 23.10.2001 № 71, майно ЦМС становлять основні фонди та оборотні кошти, а також матеріальні цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Майно ЦМС є державною власністю і має статус військового. Функції щодо управління майном, що є державною власністю здійснює орган управління майном, тобто Міністерство оборони України, який здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням закріпленого за позивачем державного майна; затверджує та контролює виконання фінансового плану позивача, тощо.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 30.08.2022 № 253 -Про функціональне управління об`єктами державної власності, що належить до сфери управління Міністерства оборони України» виконання завдань з функціональне управління державними підприємствами, організаціями, установами та їх об`єднаннями, у тому числі, Центральним матеріальним складом Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, покладено на Головне управління майна та ресурсів розміщено на офіційному веб сайті МОУ у розділі накази МО України за 2022 рік rnps://www.mil. gov.ua/content/mou_orders/mou_2022/253_nm.pdf).

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша);

прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина третя цієї статті);

наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (частина четверта цієї ж статті).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються;

- у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно;

- "нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною";

- "неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

За приписами статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя);

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта цієї ж статті).

Таким чином, прокурор, звертаючись із позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного уповноваженого суб`єкта про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що такий суб`єкт не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, вказано:

прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор вказував на те, що МОУ, ЦМС не вживали заходів, спрямованих на захист інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах в суді та інформували прокуратуру самостійні звернення до Міністерства юстиції , а не до суду, у зв`язку з наявністю законних процедур оскарження рішень державних реєстраторів та скасування незаконних, на їх думку, записів щодо державної реєстрації права власності щодо державного майна.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач(-чі) самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом, у цій справі прокурор належним чином обґрунтував підстави щодо представництва.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 року у справі № 910/10011/19.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права суб`єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Водночас, враховуючи, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2007 позов Генеральної прокуратури України в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України до Міністра оборони України про визнання наказу незаконним задоволено: скасовано наказ Міністра оборони України від 19.09.2005 №556 «Про додаткове наділення основними фондами державне підприємство «Інвестжитло», у суду також відсутні підстави для доказування наведених обставин (скасування підстави вибуття спірного майна із власності позивача), адже існування даних обставин підтверджуються судовим рішенням, яке також не може бути поставлені під сумнів.

Таким чином, враховуючи факт скасування в судовому порядку правочинів, що передували купівлі- продажу спірного майна та з огляду на положення ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України підстави вважати, що відповідач - 3, законно, на відповідній правовій підставі заволодів спірним майном відсутні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 встановлює, що власник має право витребувати своє майно в добросовісного набувача, якщо його було набуто за відплатною угодою у випадку, коли майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому, із змісту ст. 388 Цивільного кодексу України вирішальне значення для визначення питання витребування майна у добросовісного набувача є встановлення наявності волевиявлення (волі) власника на вибуття такого майна з володіння.

У разі вибуття майна з володіння власника за вищезазначених обставин, законодавець надає переваги у захисті власнику, а не добросовісному набувачеві.

Якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Частина перша статті 388 Цивільного кодексу України передбачає необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому перепродала це майно відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах (наприклад, договір найму, договір управління майном).

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

В даному випадку, укладання угод про відчуження цього майна, навіть при наявності формально дотриманих юридичних процедур щодо виконання цих угод, відбувалось поза волею та без участи власника.

Відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правових відносин), право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв`язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладання й до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності Фонду на балансі ЦМС перебуває 28 структурних компонентів нерухомого державного майна (будівлі, сховища, гаражі, підсобні приміщення, резервуари), загальною площею 6 590 кв. м, суб`єкт управління - Міністерство.

Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна з Державного реєстри речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 2381215280000):

- адміністративна будівля, 1 А, загальною площею 223,2 кв. м;

- сховище, 1Б, загальною площею 2511 кв. м;

- сховище металеве, 1В, загальною площею 330 кв. м;

- сховище металеве, 1Г, загальною площею 360 кв. м;

- камера сушильна, 1Д, загальною площею 75 кв.м;

- сховище металеве, 1Е, загальною площею 330 кв. м;

- підсобне приміщення №2, 1 Є, загальною площею 66,3 кв.м;

- сховище металеве, 1Ж, загальною площею 330 кв. м;

- підсобне приміщення №2, 13, загальною площею 28,47 кв.м;

- сховище без опалення, 1И, загальною площею 853 кв. м;

- сховище без опалення, 1I, загальною площею 1188 кв. м;

- контрольно-пропускний пункт, 1Ї, загальною площею 52,28 кв.м;

- теплиця, 1Й, загальною площею 38,5 кв.м;

- гараж №2 з навісом, 1К, загальною площею 62,4 кв.м; гараж, 1Л, загальною площею 141,75 кв.м.

Вказаний комплекс будівель було надано ЦМС на підставі наказу начальника квартирно-експлуатаційного управлення КВО від 25.08.1971 №137 та передано відповідно до акта приймання в експлуатацію Державною приймальною комісією закінченого будівництвом об`єкта 68-301 (холодний склад) от 25.11.1971.

Відповідно до реєстрових книг комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому фонду за адресою: АДРЕСА_1, первинна реєстрація права власності була проведена на комплекс будівель загальною площею 6 315 кв.м за Державою Україна на підставі 7 свідоцтв про право власності, які були видані12.12.2005.

Втім, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс будівель, загальною площею 6 315 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у приватній власності Товариства (комплекс будівель літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, И, Л).

Право власності було зареєстровано 04.02.2021 на підставі Договору.

Через категорії "межі здійснення суб`єктивних цивільних прав" та "обмеження здійснення суб`єктивних цивільних прав" у законі встановлюється така поведінка власника, яка не суперечить актам цивільного законодавства. Власник майна повинен враховувати межі та обмеження цивільних прав.

За наведених вище обставин суд вважає, що визнання недійсним правочину та усунення порушення законодавства у сфері розпорядження військовим майном особою, яка не має і немала відповідних повноважень та у сфері реєстрації права на об`єкти нерухомого майна , а також прав на земельні ділянки) у даному випадку є пропорційним.

З даного приводу слід зазначити, що в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Конституційний Суд України визначає принцип пропорційності, в першу чергу, як процесуальну справедливість: «Обмеження конституційних прав повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям».

Пропорційність-один із загальних принципів права Європейського співтовариства. Спочатку він був визнаний Судом ЄС, а згодом закріплений як загальний принцип в Угодах про утворення ЄС (зокрема, в статті 5 Договору про заснування Європейського співтовариства). У розгорнутому формулюванні він звучить так: для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов`язання, які перевищують установлені межі необхідності, що випливають з публічного інтересу.

Принцип пропорційності є універсальним і незмінним гарантом захисту основних прав і свобод людини за допомогою збалансованого обмеження прав і свобод та забезпечення гармонії в суспільстві

Критерій «пропорційності» передбачає, що не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються.

Вимога мінімальності державно-правового впливу на суспільні відносини означає, що засоби повинні бути якнайменш обтяжливими для суб`єктів права. В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою. Іншими словами, у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності).

Отже, під час вирішення даного спору суд також зобов`язаний керуватися принципом пропорційності та враховувати співмірність між виявленим порушенням розпорядником майном та засобам його усунення. Дотримання принципу співмірності є гарантом захисту суб`єктів права у сфері публічних відносин та застосування найменш обтяжливих засобів до них збоку держави.

Суд враховує положення статті 319 ЦК України, якою передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Однак, як вже зазначалось вище, окремі будівлі, що стали об`єктом купівлі - продажу, фактично не вибули з володіння, користування і розпорядження держави в особі ЦМС МО ні як окремі об`єкти нерухомого мана , ні як єдиний комплекс будівель, ні як цілісний (єдиний) майновий комплекс. Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:63:389:0015) , що сформована на замовлення ТОВ, не була предметом цивільного обороту, не вибувала з володіння , користування держави в особі ЦМС МО, була і залишається Землями оборони; жодних обов`язкових платежів, зборів, податків, тощо та витрат на утримання будівель ТОВ ніколи не здійснювало, не нараховувало і не сплачувало.

Інформація про будь-які скарги, заяви , вимоги Товариства щодо усунення перешкод, повернення передачу будівель до часу пред`явлення позову у даній справі відсутня, а самим товариством вказано, що такі претензії не пред`являлись ніколи.

1. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

2. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

3. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву);

замовника документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки державної, комунальної власності, у випадках, коли розроблення такої документації відбувається без дозволу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування;

власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

особи, визначені частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі власника нерухомого майна (будівлі, споруди), розташованої на земельній ділянці, що надається (передається) із земель державної чи комунальної власності, або його спадкоємця.

4. Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

У разі якщо відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

5. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

6. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена.

Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

У разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, або якщо підстави для відмови у державній реєстрації виникли після попередньої відмови).

7. У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим частини шостої цієї статті, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

8. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

9. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

10. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

11. У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Я вбачається земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:63:389:0015 площею 2,3348 га за адресою: АДРЕСА_1 накладається на (знаходиться в межах) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:389:0054 площею 3,9344 га.

Частина 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов`язковим у разі відчуження земельної ділянки.

Водночас доказів отримання у встановленому порядку Дозволу Товариству на розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:63:389:0015 цільовим призначенням 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури не представлено.

Також доказів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки категорії землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на категорію землі житлової та громадської забудови в матеріали справи не представлено.

Отже, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:63:389:0015 не відповідає вимогам ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Товариство звертається до висновків Верховного Суду відповідно до яких перекладення на добросовісного набувача, який втрачає майно необхідності пошуку способів компенсації своїх втрат і покладення індивідуального та надмірного тягар є неприйнятним.

Так, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц зроблено наступний висновок: конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №521/8368/15, від 18 березня 2020 року у справі 199/7375/16 та від 20 травня 2020 року у №199/8047/16.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.07.2021 у цій справі № 911/1014/20, при розгляді справ щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, в яких підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судам в першу чергу необхідно досліджувати питання наявності критеріїв співмірності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном, в процесі чого сторони можуть доводити наявність або відсутність обставин справи, пов`язаних з такими критеріями, шляхом подання відповідних доказів. Такими критеріями співмірності заходу втручання є те, чи ґрунтувалося зазначене втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, шо випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, шо набула де майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо нього майна тощо.

У постановах від 20 березня 2019 року (справа № 521 /8368/15-ц). від 26 вересня 2019 року (справа № 2-4352/11). Верховний Суд з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справах «Гладишева проти Росії» (Gladysheva v. Russia). «Пчелінцева та інші проти Росії» (Pchelintseva and Others v. Russia). «Алєнцева проти Росії» (Alentseva v. Russia) зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову прокуратури, поданого в інтересах держави, в частині витребування майна у добросовісного набувача, оскільки це призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

У випадку, якщо набувач речі знав чи, принаймі, повинен був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуженні, він вважається недобросовісним.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справ № 653/1096/ 16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою осо ою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним).

Вказане вище узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2022 у справі № 906/730/18.

Враховуючи відсутність згоди Міністра оборони України (судовим рішенням визнано незаконним наказ) та рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження нерухмого майна та вищевказаної земельної ділянки, станом на теперішній час земельна ділянка і майно знаходиться у формальному володінні товариства, підлягає поверненню на користь держави в особі Міністерства оборони України, про що стало відомо за результатами державної реєстрації майна, майнових та речових права на об`єкти нерухомого майна та земельної ділянки.

Суд зауважує, що жодних результатів досудових кримінальних проваджень, які в порядку ст.75 ГПК України свідчили б про виявлене порушення законодавства не представлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, майно з володіння власника (Держави) вибуло поза його волею і вибуло воно безоплатно, а по-друге ні прокурор, ні позивачі не могли висунути вимогу про стягнення коштів з одного з відповідачів на користь (в інтересах) іншого з відповідачів.

Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Відсутня необхідність для Товариства у пошуку способів компенсації втрат, адже у межах даної справи встановлені преюдиційні факти, які слугують підставою для розумної сатисфакції за рахунок ДП «Інвестжитло».

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц).

Суд враховує, що позивач весь цей обліковує військове майно в т.ч. земельну ділянку у себе, про що вказують і витребувані на вимогу Товариства докази - Інвентаризація казарменно - житлового фонду.

Очевидною є обставина, що ЦМС стало відомо про наявність зареєстрованих речових прав за ТОВ «Дарницяжилбуд» лише в 2021 році після виявлення земельної ділянки за кадастровим номером №8000000000:63:389:0015, площею 2,3348 га, що перебуває в складі військового містечка № НОМЕР_1 , зареєстрованої з ДЗК під цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

В даному випадку перебіг позовної давності починається з моменту, коли позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права укладенням відповідачами спірного договору. Особа, за захистом порушеного права якої звернувся з даним позовом прокурор - МОУ, і ЦМС права тов. «Дарницяжилбуд» і існування оспореного договору дізналось у 2021 під час оформленні вирішення земельних питань та державної реєстрації нерухомого майна , якими ЦМС впродовж всього часу безперешкодно користувався, обслуговував, утримував.

За таких обставин, суд виходить з того, що позов пред`явлений 21.12.2022, подано в межах строку позовної давності.

Отже господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати строк позовної давності пропущеним.

Суд звернув увагу, що первісно ТОВ «Дарницяжилбуд» заходилось оформлювати земельну ділянку і права на неї у 2015, коли із засобів масового зв`язку (інтернет порталів газет) принаймні йому стало відомо про незаконне відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 до ТОВ «Дарницяжилбуд» у в 2015 році за результатами звіту аудиту ДП «Інвестжитло»

Про цю дату повідомлено у відзиві.

Щодо вимог зустрічного позову.

Товариство звернулося із зустрічним позовом про:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 58651200, дата та час державної реєстрації 03.06.2021 16:10:27, відомості внесено до Реєстру 09.06.2021 о16:55:36, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Зеленським Сергієм Олександровичем;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 58800304, дата та час державної реєстрації 10.06.2021 о 11:20:21, відомості внесено до Реєстру 17.06.2021 о 10:09:20, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ Рисак Оленою Олександрівною;

- усунення перешкоди у користуванні Товариству об`єктом нерухомого майна (комплекс нежитлових будівель загальною площею 6315,кв.м , що розташований за адресою м. Києві по вул. Бориспліьській, 14 шляхом виселення Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України код 00034022 з займаного ним об`єкта нерухомості.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство є власником нерухомого майна за Договором.

Суд розуміє формулювання і обґрунтування у зустрічній позовній заяві так - Товариство просить суд усунути наявні перешкоди та зобов`язати відповідачів утриматися від вчинення дій, що призводять до загрози втрати права користування і розпорядження цілісним майновим комплексом; забезпечити усунення перешкод у подальшому здійсненні права користування та розпорядження цілісним майновим комплексом; заборонити вчиняти будь-які дії, які можуть порушити право власності та (чи) право користування позивача цілісним майновим комплексом та земельною ділянкою, яка ним була набута.

За встановлених при вирішенні первісного позову обставин не вбачається можливим дійти висновку про наявність законного права Товариства на будівлі військового містечка, земельну ділянку та наявність підстав для судового захисту такого права в т.ч. визнання неправомірними дій державних реєстраторів.

Втім, судом задоволено позовну вимогу про визнання вказаного правочину недійсним, а тому Договір не породжує правових наслідків.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам учасників процесу оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, первісний позов слід задовольнити частково, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Згідно з ч.1ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 17.02.2006 року, укладений між Державним підприємством «Інвестжитло» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарницяжилбуд».

Закрити розділ за реєстраційним номером 2287859680000 на комплекс будівель нерухомого майна, загальною площею 6315 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 з одночасним прпиненям в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарницяжилбуд» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень з відкриттям розділу індексний номер 56548981 від 10.02.2021 13:53:54.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:389:0015 в Державному земельному кадастрі.

В решті первісного позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем - Міністерством оборони України.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.11.2023

Суддя Ігор Курдельчук