Постанова

від 07.11.2023 по справі 477/1304/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.11.23

22-ц/812/1140/23

Провадження №22-ц/812/1140/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 листопада 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Темнікової В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання:

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 477/1304/23 за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу, яку постановив Жовтневий районний суд Миколаївської області під головуванням судді Полішко Вікторії Василівни у приміщенні цього суду 19 липня 2023 року, повний текст якої складений того ж дня, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення її позову до ОСОБА_1 про стягненняматеріально таморальної шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,

у с т а н о в и в :

У червні2023р. ОСОБА_2 через свогопредставника адвоката СабановаВ.М.звернулася досуду ізпозовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 22 травня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участі автомобілю, який належить позивачці, марки «Mazda CX-5, під керуванням її чоловіка - ОСОБА_3 та автомобілю відповідача марки «Daewoo Lanos» під його ж керуванням. Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 липня 2021 року у справі за результатами розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення серії БД№334352 від 22 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль позивачки отримав значні пошкодження. Також ОСОБА_2 було сплачено за оцінку вартості збитків у розмірі 2500 грн., згідно якої збитки, заподіяні пошкодженням транспортного засобу складають 323298 грн. 01 коп., з яких 286853 грн. 92 коп. вартість відновлювального ремонту та 36444 грн. 09 коп. втрата товарної вартості автомобілю. Також позивачко було сплачено за проведення ремонту належного їй автомобілю у розмірі 294303 грн. 85 коп., а також за евакуацію з місця ДТП 2520 грн., трансфер з місця ДТП до місця проживання 1080 грн., користування таксі у період з 24 травня 2021 р. по 04 червня 2021 р. 1300 грн., оренда іншого транспортного засобу, у зв`язку з наявністю у позивачки маленької дитини - 23440 грн. Серед іншого позивач зазнала додаткової шкоди, пов`язаної з втратою поліпшень автомобілю, які були виконані нею незадовго до ДТП у сумі 41296 грн. ОСОБА_2 також зазначила, що отримала страхове відшкодування від страхової компанії у розмірі 229000 грн. З урахуванням цих обставин на теперішній час залишок невідшкодованої шкоди, завданої ОСОБА_1 , складає 173883 грн. 94 коп.

Також зазначає, що при здійсненні страхового відшкодування його розмір було зменшено на суму франшизи - 1000 грн., які ОСОБА_1 як страхувальник зобов`язаний компенсувати за рахунок власних коштів. До того ж, позивачці завдано моральної шкоди у розмірі 17488 грн. 39 коп.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача 174883 грн. 94 коп. матеріальних збитків та 17488 грн. 39 коп. моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.

У липні 2023 року представник позивачки адвокат Сабанов В.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що до теперішнього часу зазначена у позовних вимогах сума відповідачем не відшкодована.

ОСОБА_1 згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №200644724, належить транспортний засіб Daewoo Lanos, 1998 р.в., VIN номер НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 . Згідно інформаційної довідки від 18 жовтня 2021 року №279699062 підтверджується наявність у ОСОБА_1 на праві власності по 1/4 часток земельних ділянок площею 1,6052 га та 7,0399 га з кадастровими номерами 4820983200:08:000:0025 та 4820983200:06:000:0011, які знаходяться у межах Матіясівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку відсутності вказаного майна, позивачка просила суд накласти арешт на вищевказані автомобіль та частки земельних ділянок, належних відповідачу.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 липня 2023 р. заяву представника ОСОБА_2 адвоката Сабанова В.М. задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі № 477/11304/23, а саме: накладено арешт на:

транспортний засіб Daewoo Lanos, 1998 року випуску, VIN номер НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

1/4 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 1,6052 га, кадастровий номер 4820983200:08:000:0025 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1298906148209, Миколаївська область Березанський район, сільська рада Матіясівська);

1/4 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 7,0399 га, кадастровий номер 4820983200:06:000:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна 1298875948209, Миколаївська область Березанський район, сільська рада Матіясівська),

заборонивши вчинятибудь-якідії повідчуженню таперереєстрації майна.

Ухвала судумотивована тим,що обґрунтованимиє доводипредставника позивачкистосовно того,що увипадку незастосуваннязаходів забезпеченняпозову існуєвірогідність відчуженняспірного майнавідповідачем,а томуіснують підставидля забезпеченняпозову вобраний позивачемспосіб,оскільки такийвид забезпеченняпозову судвважав обґрунтованимі достатнім,виходячи зобставин справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановлена ухвала порушує права відповідача, оскільки за аналогічною заявою про забезпечення позову від 18 жовтня 2021 року позивачці у тому ж складі суду 21 жовтня 2021 року у справі за № 477/2087/21 (н/п 2-3/477/74/21) було відмовлено у забезпеченні позову, що фактично встановило преюдиціальні факти, які на сьогодні, на думку ОСОБА_1 , з незрозумілих для нього причин переглянуті судом першої інстанції. Також зазначає, що іншого пакету документів й підстав для забезпечення позову суду не надано. Так, спірні земельні ділянки з огляду на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна перебувають в оренді у TOB «Південна Агро Інвест», договір укладений до 2026 р. При цьому договором передбачено, що орендар має право заключати договори суборенди, а отже ухвалою суду першої інстанції прямо порушуються права і третіх осіб. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що позивачем не обґрунтовано захід забезпечення позову, що необхідно застосувати, та не надано доказів реальної загрози, що саме невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду тощо. До того ж відповідач вказує, що розмір заподіяних збитків відшкодовано в повному обсязі страховою компанією, а суми, що вимагає позивач у позовній заяві, значно завищені та необґрунтовані. Так, заявлений розмір збитків не є співмірним із заподіяною шкодою, обставинами справи, доходами відповідача тощо. Відповідач вважає, що до розміру матеріальних збитків безпідставно включено суми, що є вищими за фактично компенсовані страховою компанією, а за змістом позовної заяви розмір моральної шкоди та інших судових витрат є більшим ніж ті суми, які компенсують страхові компанії і суди в аналогічних справах. Належних й допустимих доказів до позову не надано, а ті що надані ретельно перевіряються відповідачем за допомогою відповідних звернень. Відповідач також зазначає, що в рамках досудового врегулювання спору позивачка не зверталась до нього із подібними письмовими й доказово обґрунтованими претензіями та лише із матеріалів судової справи він дізнався про такі вимоги, підстави, доводи й докази тих вимог, що фактично мають характер покласти на нього додаткові судові витрати за розгляд справи тощо.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися. ОСОБА_1 у заяві від 04 жовтня 2023 року (а.с. 197) просив провести розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, заяву відповідача, а також, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.

Апеляційним судом задоволено клопотання відповідача про витребування документів та долучено до матеріалів справи копію ухвали Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2021 року у справі №477/2087/21, якою відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Сабанова Віталія Михайловича про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду відповідає вказаним положенням закону.

Із матеріалівсправи вбачається,що ОСОБА_2 звернулася досуду ізпозовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є відповідач. А саме, посилаючись на те, що отримане від страхової компанії відшкодування є недостатнім для покриття усіх завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і пошкодження належного їй автомобілю, позивачка просила суд стягнути з відповідача 174883 грн. 94 коп. майнової шкоди та 17488 грн. 39 коп. моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.

Вирішуючи питання правильності висновків суду, який задовольнив вимоги про забезпечення позову, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

З матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що між сторонами існує спір щодо відшкодування майнової шкоди, завданої позивачці ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1 .

Тобто предметом позову є стягнення грошового відшкодування майнової шкоди, спричиненої пошкодженням майна позивачки, яке відповідач добровільно не відшкодував.

Позивачка ОСОБА_2 просила суд у забезпечення цих вимог про накладення арешту на належне відповідачеві майно (автомобіль та частки у праві спільної власності на дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення) (пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України).

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддане арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має, насамперед, стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

За наведених обставин суд першої інстанції на законних підставах вжив заходів забезпечення позову.

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги.

Так, не приймаються доводи про те, що ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року ОСОБА_2 було відмовлено у застосування заходів забезпечення позову, оскільки ця заява розглядалась в іншій справі, а цивільно-процесуальним законом не заборонено повторне звернення із заявою про забезпечення позову.

Аргументи щодо неспіврозмірності вартості арештованого майна заявленим вимогам відхиляються колегією суддів.

Так, разом із заявою про забезпечення позову представником ОСОБА_2 до суду надано: скріншоти із інтерентресуру сайту «auto ria», відповідно до яких вартість аналогічних до автомобілю Daewoo Lanos, 1998 року випуску, про арешт якого просила позивачка, становить, в середньому 1200 доларів США (а.с. 94-99), та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , яка сформована 13 липня 2023 року, (далі Інформація; (а.с. 100-103), відповідно до якої відповідач є власником по частки у праві спільної часткової власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4820983200:08:000:0025 та 4820983200:06:000:0011. Згідно цієї Інформації позивачем розраховано вартість належної відповідачеві частки у праві власності на земельні ділянки, виходячи з їх нормативної грошової оцінки.

Доведена позивачкою вартість майна, яке пропонувалось до арешту, не є неспіврозмірною із позовними вимогами майнового характеру.

Посилання апелянта на можливе порушення оскаржуваною ухвалою прав третіх осіб - права орендаря земельних ділянок на передачу їх у суборенду, є припущенням і не ґрунтуються на доказах.

Апеляційний суд також звертає увагу, що відповідач відповідно до положень статей 156, 158 ЦПК України за наявності відповідних підстав може просити суд про заміну одного заходу забезпечення іншим або про його скасування.

Щодо посилання відповідача на недоведеність позовних вимог, то апеляційний суд звертає увагу на те, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Також не підтверджені будь-якими доказами твердження про порушення прав відповідача як власника майна та третіх осіб, зокрема орендаря земельних ділянок, оскільки нерухоме майно залишилось у їх користуванні.

За такого аргументи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права та невірній оцінці обставин справи.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про забезпечення позову, який ґрунтується на наявних у справі доказах та вимога закону, а тому в силу положень статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на результати розгляду апеляційної скарги та положення статті 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат, який має бути здійснений за наслідками розгляду справи.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: В.І. Темнікова

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складений 07 листопада 2023 року