Постанова

від 23.08.2023 по справі 369/11909/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 369/11909/20

провадження № 61-1882св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

позивачі: Громадська організація «Стоп корупції», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Громадської організації «Стоп корупції» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Томин О. О., Баркова В. М., Луганської В. М., у справі за позовом Громадської організації «Стоп корупції», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року Громадська організація «Стоп корупції» (далі - ГО «Стоп корупції»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування збитків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год. 21 хв. у соціальній мережі «Facebook» на сторінці, якою володіє та користується відповідач ( ОСОБА_4 ), останній опублікував та розповсюдив недостовірну інформацію, що стосується ГО «Стоп корупції» та її засновників (орфографія та пунктуація автора збережені): « ОСОБА_5 , якщо про вас пишуть аферисти з НЕприбуткової організації «Стоп корупції», то знайте, що вас замовили. І на вашій дискредитації заробляють керівники даної організації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (ОСОБА_7)».

Вказували, що з наведеного фрагменту зрозуміло, що інформація у публікації стосується саме вказаної організації та її засновників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто позивачів. У вказаному фрагменті автор використовує вислів «аферисти», що зумовлює поширення інформації про цю організацію як шахрайську, нечесну. Однак ця організація здійснює свою діяльність виключно згідно зі своїм статутом, в якому вказані мета та напрямки її діяльності. Отже, вказана інформація є недостовірною.

Розповсюдження такої інформації та висловлювань може свідчити виключно про заангажованість та упередженість автора відносно згаданих у публікації осіб.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не є керівниками цієї організації і не очолюють її, а є лише її засновниками. У зв`язку з цим вказана інформація є недостовірною.

Крім того, автором зазначено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нібито заробляють на дискредитації ОСОБА_8 (оскільки публікація являє собою звернення до останнього), тобто позивачі умисно, на замовлення, з корисливих мотивів применшують авторитет та підривають довіру ОСОБА_8 і до того ж «заробляють» на цьому. Жодних доказів наведеного автор у публікації не надає, вводячи в оману читачів, та доносить хибну думку про діяльність ГО «Стоп корупції» та окремих осіб. Абсолютно очевидно, що автор застосовує суцільні маніпуляції, демонструє завідомо неправдиву інформацію, явно прагне нав`язати широкому загалу думку про нібито незаконну діяльність позивачів.

Викладена інформація стала доступна для необмеженого кола осіб, завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дискредитує їх.

Також 27 травня 2020 року між позивачем ОСОБА_2 як адвокатом та ОСОБА_9 як клієнтом укладено договір-доручення про надання правової допомоги. Вартість таких послуг становила 100 000,00 грн. Однак після та внаслідок розповсюдження вказаної негативної інформації відповідачем, ОСОБА_9 повідомив про розірвання цього договору через сумніви в доброчесності та законній діяльності позивача.

Розміщена та поширена відповідачем інформація є недостовірною, має на меті довести до відома необмеженої кількості осіб викривлену інформацію про них, є неправдивою, а тому не є оціночними судженнями. Поширення такої інформації принижує їх честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації, а також такими діями позивачу ОСОБА_2 завдано збитки.

У зв'язку із викладеним ГО «Стоп корупції», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів інформацію, викладену 06 липня 2020 року у соціальній мережі «Facebook» на сторінці ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), що розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , такого змісту: « ОСОБА_5 , якщо про вас пишуть аферисти з НЕприбуткової організації «Стоп корупції», то знайте, що вас замовили. І на вашій дискредитації заробляють керівники даної організації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 »;

- зобов`язати ОСОБА_3 вилучити вказану інформацію;

- зобов`язати ОСОБА_3 протягом трьох днів після набрання рішенням законної сили спростувати зазначену інформацію;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної, касаційної інстанцій

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2022 року позов ГО «Стоп корупції», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів інформацію, викладену 06 липня 2020 року у соціальній мережі «Facebook» на сторінці ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), інтернет-посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 , такого змісту: « ОСОБА_5 , якщо про вас пишуть аферисти з НЕприбуткової організації «Стоп корупції», то знайте, що вас замовили. І на вашій дискредитації заробляють керівники даної організації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (ОСОБА_7)».

Зобов`язано ОСОБА_3 вилучити зазначену інформацію з його сторінки у соціальній мережі «Facebook».

Зобов`язано ОСОБА_3 протягом 3 (трьох) днів після набрання цим рішенням законної сили спростувати зазначену інформацію шляхом розміщення відповідної публікації на його сторінці ( ОСОБА_4 ) у соціальній мережі «Facebook».

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час судового розгляду доведено факт вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширені інформації, яка є недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особам позивачів повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права. Відповідачем не спростовано того факту, що оспорювана інформація, опублікована 06 липня 2020 року саме у соціальній мережі «Facebook» на сторінці відповідача, і що ця інформація стосується саме позивачів, вона є доступною для невизначеного кола осіб, недостовірною (оскільки не підтверджена будь-якими доказами) та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення завданих збитків судом зазначено, що позивачем ОСОБА_2 не надано жодних доказів на підтвердження того, що йому як адвокату дійсно перераховувалися чи надавалися ОСОБА_9 як клієнтом 100 000,00 грн як оплата за надання правової допомоги, а також документи, які свідчать про повернення вказаним позивачем зазначених коштів ОСОБА_9 .

Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 842,00 грн судових витрат.

У задоволенні заяви про розподіл інших судових витрат відмовлено.

Суд першої інстанції погодився із заявленими витратами, пов`язаними з переїздом представника позивача ОСОБА_1 з м. Києва до м. Коломия, враховуючи, що його представник брав особисто участь у судових засіданнях 07 та 17 грудня 2021 року, а ним заявлено про компенсацію витрат за одноразовий проїзд та лише в одному напрямку в розмірі 1 807,90 грн, а також за найм житла в розмірі 1 035,00 грн.

Зазначені в акті приймання-передачі від 15 січня 2022 року № 2 тривалість та вартість робіт і послуг є занадто завищеними. Враховуючи передбачені частинами другою та третьою статті 141 ЦПК України обставини, а також те, що вартість витрат за участь представника позивача в судових засіданнях визначено в розмірі 4 076,00 грн, то вартість витрат на професійну правничу допомогу, включаючи підготовку процесуальних документів, суд визначив у розмірі 8 000,00 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 січня 2022 року та додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 лютого 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а також зазначив, що зі змісту публікації відповідача вбачається, що така є реакцією на факт опублікування на сторінці громадської організації позивача інформації щодо публічного діяча. При цьому в дописі відповідача вказується на конкретні обставини щодо публікації громадською організацією на своїй сторінці такої інформації, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Водночас позивачі посилалися на такий факт, як здійснення діяльності громадської організації виключно згідно зі своїм Статутом, в якому вказані мета та напрямки її діяльності, а відповідачем не надано будь-яких доказів, якими підтверджується існування викладених ним у публікації обставин.

Суд вважав безпідставними твердження відповідача про те, що конкретна ідентифікація ГО «Стоп корупції» за допомогою оскаржуваної публікації є неможливою, а інших позивачів - неочевидною, суперечливою і обґрунтовано сумнівною, оскільки одночасне згадування у публікації найменування організації, прізвищ та імен позивачів, які відповідно до даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є засновниками організації, а також, що така є реакцією на факт публікування на сторінці громадської організації позивача інформації, свідчить про можливість точної ідентифікації позивачів.

Відповідачем не спростовано те, що сторінка у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 належить йому. Відповідачем не надано доказів щодо звернення до адміністратора соціальної мережі «Facebook» чи відповідних компетентних органів з приводу того, що під такими ім`ям та прізвищем здійснює його права та обов`язки і використовує такі інша особа.

У додатковому рішенні суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, загальний час участі представника ОСОБА_1 в судових засіданнях, зробив обґрунтований висновок про те, що визначений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним. При цьому судом першої інстанції правильно визначено суму, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, що встановлено згідно із умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, якими підтверджено здійснення відповідних витрат.

Оскільки витрати у зазначеній позивачем сумі суд першої інстанції не визнав належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги та правильно вважав за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката до 10 842,90 грн, не заслуговують на увагу посилання відповідача на необґрунтованість таких заявлених витрат як підставу скасування оскаржуваного додаткового рішення суду.

Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Веремійчук К. О., задоволено частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 травня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ГО «Стоп корупції», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформації, викладену

06 липня 2020 року у соціальній мережі «Facebook», зобов`язання вилучити інформацію з сторінки відповідача та протягом трьох днів після набрання рішенням законної сили спростувати зазначену інформацію шляхом розміщення відповідної публікації та залишення додаткового рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року без змін, скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що при залишенні без змін рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, апеляційний суд не звернув увагу, що ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Апеляційний суд не надав оцінки оспорюваній інформації на предмет того, чи є оспорювана інформація суб`єктивною думкою автора, та чи може ця інформація бути витлумачена як така, що містить фактичні дані (в чому полягають аферистські дії позивачів, чим доводяться ці дії тощо). Апеляційний суд не дослідив зміст оспорюваної інформації та не встановив, чи є у ній висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів.

Суд апеляційної інстанції не дослідив зміст зазначених ОСОБА_3 у публікації словосполучень: «...пишуть аферисти», «...заробляють керівники», не встановив, чи є ці словосполучення оціночними судженнями, чи можливо перевірити їх правдивість на предмет їх дійсності.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко П. С., задоволено частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 січня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ГО «Стоп корупції», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, викладену 06 липня 2020 року у соціальній мережі «Facebook», зобов`язання вилучити інформацію з Facebook-сторінки та протягом трьох днів після набрання рішенням законної сили спростувати зазначену інформацію шляхом розміщення відповідної публікації та стягнення судових витрат скасовано, ухвалено нове рішення в цій частині, яким відмовлено в задоволенні цих вимог.

Додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 лютого 2022 року скасовано.

Стягнено з ГО «Стоп корупції» на користь ОСОБА_3 3 783,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 5 044,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 783,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 5 044,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 783,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 5 044,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задоволено заяву ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Веремійчук К. О., про поворот виконання рішення.

Допущено поворот виконання рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 січня 2022 року та додаткового рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 лютого 2022 року.

У порядку повороту виконання рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 січня 2022 року стягнено з ГО «Стоп корупції», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 2 522,00 грн сплачених судових витрат з кожного.

У порядку повороту виконання додаткового рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 лютого 2022 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 842,00 грн сплачених судових витрат.

Постанова суду мотивована тим, що вказані висловлювання не містять фактичних даних, а є вираженням погляду автора на події, пов`язані з діяльністю політичних осіб та ГО «Стоп корупції». В цьому висловлюванні відсутнє твердження про винуватість позивачів у вчиненні конкретних протиправних діянь, у тому числі в категоричній формі, а фрази «аферисти з НЕприбуткової організації ГО «Стоп корупції»» та «на вашій дискредитації заробляють керівники даної організації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (ОСОБА_7)» не є інформацією про вчинення позивачами конкретних злочинів, яка може бути перевірена на предмет її відповідності. Характер таких висловлювань та контекст, в якому вони були здійснені, призводить до їх сприйняття саме як висловлення оцінки, а не твердження.

При цьому інформація, поширена у спірній публікації, є оцінкою автора змісту іншої інформації, що міститься в відеозаписі, посилання на який є в тексті цієї публікації, про що свідчать електронні докази, досліджені у судових засіданнях за клопотанням представника відповідача, а оціночні судження щодо діяльності ГО «Стоп корупції» та її керівників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (Хмельницького) ґрунтувалися на особистому трактуванні відповідачем інформації, отриманої з інших джерел.

Таким чином, викладена у соціальній мережі «Facebook» на сторінці відповідача інформація є вираженням його суб`єктивної думки, фактично коментарем тієї ситуації, про яку йшлося у вищевказаному відео, тобто є не твердженням про факти, висловлені особисто, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками від цієї інформації.

У цій справі оспорювана інформація не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не містить безспірних тверджень про достовірні факти, що стосуються позивачів, та є оціночним судженням.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2023 року ГО «Стоп корупції»звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій, із урахуванням уточнень, просить скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2022 року та додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано норми права без урахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2021 року в справі № 761/32924/19-ц (провадження № 61-6986св21), від 06 березня 2019 року в справі № 760/2753/17-ц (провадження № 61-20354св18).

Скаржник зазначає, що матеріалами справи підтверджується наявність в оскаржуваній публікації фактичних тверджень, які завдають шкоди діловій репутації позивачів, натомість судом апеляційної інстанції це було проігноровано та неправильно досліджено зміст публікації.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову неправильно застосував норми матеріального права, а саме: помилково встановив факт приналежності оспорюваної інформації до оціночних суджень, а також не встановив очевидний факт завдання шкоди діловій репутації позивача внаслідок публікації оспорюваної інформації. При цьому суд апеляційної інстанції взагалі не застосував норми матеріального права в контексті обставин саме цієї справи, водночас обмежився згадкою зазначеного складу юридичного правопорушення (без дослідження оспорюваної інформації з використанням такого складу правопорушення), і необґрунтовано дійшов висновку про приналежність оспорюваної інформації до оціночних суджень.

Крім того, було проігноровано доводи представника позивача щодо умисного характеру поширення відповідачем «компрометуючої» (фактично негативної) інформації про позивачів. Зокрема те, що відповідачем на належній йому сторінці у соціальній мережі «Facebook», починаючи з 2019 року, здійснюються публікації негативної інформації про ГО «Стоп корупції» із частотою приблизно 4, 5 публікацій на місяць. При цьому характер цих публікацій однаковий - в ньому повідомляється недостовірна інформація, що принижує ділову репутацію позивачів.

Вказує, що в разі підтвердження того, що дії з поширення інформації, спрямованої на приниження ділової репутації особи, мали свідомий характер, то така інформація є такою, що принижує ділову репутацію. У вказаній справі підставою вважати, що поширення інформації було свідомим, є той факт, що відповідач є засновником конкуруючого суб`єкта. Водночас у цій справі можна дійти висновку про свідомий характер поширення негативної інформації у зв`язку із твердженням відповідача про наявність певного конфлікту між ним та позивачем ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, зробивши висновок, що оспорювана інформація заснована на трактуванні відповідачем інформації, отриманої із відеозапису, не врахував той факт, що відповідачем впродовж одного року до моменту публікації вказаного відеозапису вже публікувалася інформація негативного/«компрометуючого» характеру щодо позивачів, так само і той факт, що коментар, у якому відповідач зазначає, що у нього є конфлікт із ОСОБА_12 , після вирішення якого він перестане публікувати інформацію про позивачів, викладений на десять днів раніше, ніж вказаний відеозапис.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Веремійчук К. О., заперечує проти доводів касаційної скарги, просить закрити касаційне провадження або залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відзив обґрунтовано тим, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, не є релевантними до обставин справи, яка переглядається у касаційному порядку.

Зазначає, що позивачі не ставлять питання у касаційній скарзі про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог ЦПК України щодо неприйняття та неврахування доказів, не наводять аргументів щодо дотримання встановленого порядку їх подання.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу № 369/11909/20 із Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Справа № 369/11909/20 надійшла до Верховного Суду у квітні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

З позиції правової природи право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Колегія суддів наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено правовий висновок про те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Визначення поняття «аудіовізуальна інформація» міститься у статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до якої аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.

При цьому згідно зі статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, якого суд дійшов, оцінюючи висловлювання в соціальній мережі як коментар тієї ситуації, про яку йшлося у відеозаписі, посилання на який є у тексті цієї публікації, тобто не є твердженням про факти, висловлені особисто, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками від цієї інформації.

У касаційній скарзі заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі № 761/32924/19-ц (провадження

№ 61-6986св21), від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц (провадження № 61-20354св18).

У справі № 761/32924/19-ц встановлено, що поширена відповідачами інформація про позивача є фактичним твердженням, а не критикою чи оціночним судженням, тому обставини у розглядуваній справі та у справі № 761/32924/19-ц, наведеній як приклад, не є подібними.

Посилання на висновок про застосування норм права, що викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, також не стосується подібних правовідносин, оскільки рішення суду першої інстанції, із яким погодився касаційний суд, мотивоване тим, що «ОСОБА 3, який є засновником суб`єкта надання охоронних послуг, а саме - ПП «Сіріус», шляхом розміщення такого характеру відеоматеріалів поширив недостовірну інформацію, що призвело до приниження ділової репутації компанії конкурента».

Разом із тим, у справі, що переглядається, не встановлювалися та не перевірялися обставини про те, що відповідач є конкурентом будь-якому із позивачів або є засновником їх конкурента, що може впливати на відмінну оцінку спірної публікації ніж та, що була зроблена судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Правові висновки, викладені у вказаних постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки є нерелевантними з урахуванням предмета спору у справі, яка перегладається.

З огляду на вказане Верховний Суд відхиляє доводи відзиву ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Веремійчук К. О., про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації «Стоп корупції» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк