Постанова

від 24.10.2023 по справі 537/1348/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/1348/22 Номер провадження 22-ц/814/2597/23Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимівідеоконференції цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2022 року, ухвалене суддею Маханьковим О.В., повний текст рішення складено 29.11.2022 року,

за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

встановила:

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до Державного закладу «Науково-практичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №52«Про оголошення догани від 30.05.2022 та наказ № 001/165 від 31.05.2022Про припинення трудового договору (контракту)», поновити його на роботі фізичним терапевтом фізіотерапевтичного відділення в державному закладіНауково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2022 по день поновлення на роботі. Стягнути з Державного закладуНауково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я Українисуму компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваними наказами його звільнено з посади фізичного терапевта фізіотерапевтичного відділення Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України», за прогул без поважних причин (порушення виконання наказу МОЗ України від 09.04.2022 № 601 Про організацію діяльності Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» в умовах воєнного стану, а саме: відсутність на робочому місці 30.05.2022-31.05.2022 на базі Державного закладу«Спеціалізований (спеціальний) санаторійГірське повітряМіністерства охорони здоров`я України», за адресою: Івано-Франківська область, смт. Ворохта, вул. Данила Галицького, 5), згідно п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки звільнення відбулося безпідставно у зв`язку з особистими мотивами директора закладу ОСОБА_2 .

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» про визнання незаконними та скасування наказу №52 «Про оголошення догани» від 30.05.2022 та наказу № 001/165 від 31.05.2022 «Про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення суми компенсації за спричинену моральну шкоду відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що згідно наказу МОЗ України від 09.04.2022 № 601 до завершення дії воєнного стану Державний заклад «Науково-практичний медичний реабілітаційний центр Міністерства охорони здоров`я України», в якому він працював фізичним терапевтом, тимчасово проводить свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області на виконання вказаного наказу МОЗ України, його направлено до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій Гірське повітря МОЗ України», смт. Ворохта Надвірнянського району Івано-франківської області, з яким Державний заклад Науково-практичний медичний реабілітаційний центр Міністерства охорони здоров`я України укладено договір про співпрацю. Дата прибуття 02.05.2022. Наказом від 02.05.2022 №44 Державний заклад «Науково-практичний медичний реабілітаційний центр Міністерства охорони здоров`я України» на базі ДЗ Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря МОЗ України» створено мобільну бригаду, згідно додатку до даного наказу до складу мобільної бригади входить позивач та члени його сім`ї дружина та троє дітей.

02.05.2022 він прибув до місця роботи ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря МОЗ України».

Дізнавшись, що у вказаному санаторії лікували хворих на туберкульоз, він був змушений вивезти свою родину у більш безпечне місце до м. Кременчука Полтавської області, оскільки його сини часто хворіють на ГРВІ, а дочка на 5-му місяці вагітності.

З міста Кременчука до місця роботи до м. Івано-Франківська він не зміг виїхати, оскільки потяги Кременчук-Івано-Франківськ став ходити по парних числах, а Полтава-Чернівці змінив розклад та графік маршруту. Вказане підтверджується довідкою від 06.06.2022 видану ДЛВОК ОСОБА_3 , яка, на думку позивача, безпідставно не взята судом першої інстанції до уваги.

Щодо неприбуття на робоче місце 30.05.2022, позивач зазначає, що складені відповідачем акти засвідчують лише його відсутність на роботі, проте не свідчать про неповажність такої відсутності, враховуючи воєнний стан та переїзд у інші міста України.

Вказує, що в наказі № 001/165 від 31.05.2022 до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за відсутність на робочому місці 30.05.2022-31.05.202 на базі ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря МОЗ України».

За відсутність на робочому місці 30.05.2022 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, про що видано наказ № 52 від 30.05.2022.

Позивач вважає вказані накази незаконними, так як відсутність на робочому місці відбулася від незалежних від нього причин, відповідач не відібрав від нього пояснення до застосування дисциплінарного стягнення та застосував подвійне дисциплінарне стягнення у вигляді догани та звільнення, що неприпустимо.

Вважає, що невихід позивача на роботу через ведення воєнних дій і пов`язаних з ними обставин не може мати наслідок звільнення за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за підставою «прогул». Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я таких працівників та їхніх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин, у такому разі за працівниками зберігаються робоче місце й посада.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача та залишити без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним і обґрунтованим.

Зазначає, що звільнення відповідача, за п. 4 ч.1ст.40 КзпП Українибуло проведено з дотриманням порядку, передбаченого ст.147-149 КЗпП України.

Підставою для звільнення мав місце системний характер порушень позивача, оскільки позивач був відсутній на робочому місці 30.05.2022 р. та 31.05.2022 р.

Вважає, що надана позивачем до апеляційної скарги довідка зі станції Кременчук від 06.06.2022 р. є сумнівною, оскільки зроблена не на офіційному бланку та не містить печаток і штампів. Позивач міг доїхати до місця роботи потягом з пересадкою або автобусним сполученням, що було встановлено в ході службового розслідування. Позивачем не доведено належних підстав неприбуття 30.05.2022 на робоче місце, не надано належних доказів нерегулярної роботи усього транспорту.

Наказом від 30.05.2022 №52 позивачу було оголошено догану за невиконання обов`язків та порушення трудової дисципліни, підставою для застосування якої слугували рапорти керівника мобільної бригади, медичного директора, заступника директора з адміністративної роботи, акт про порушення трудової дисципліни.

Наказом №001/165 від 31.05.2022 звільнено ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин за відсутність на робочому місці 31.05.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно записів у трудовій книжці 02.08.2017 наказом № 001/183 позивача ОСОБА_1 прийнято до фізіотерапевтичного відділення Державного закладу«Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України на посаду сестри медичної з лікувальної фізкультури.

Наказом № 001/290 від 01.12.2017 ОСОБА_1 переведений на посаду сестри медичної з масажу.

Наказом № 001/31 від 29.03.2021 ОСОБА_1 переведений до фізіотерапевтичного відділення на посаду фізичний терапевт.

Наказом Державного закладу«Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я Україниза № 001/165 від 31.05.2022 звільнено ОСОБА_1 з посади фізичний терапевт, сумісник-фізичний терапевт 0,5 ст. ВН та Н, за прогул без поважних причин за порушення виконання наказу МОЗ України від 09.04.2022 № 601«Про організацію діяльності Державного закладу«Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я Українив умовах воєнного стану, а саме: відсутність на робочому місці 30.05.2022 року - 31.05.2022 року на базі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій«Гірське повітря»Міністерства охорони здоров`я України, за адресою: Івано-Франківська область, смт. Ворохта, вул. Данила Галицького, 5), згідно п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Згідно запису № 28 у трудовій книжці позивача від 01.07.2022 ОСОБА_1 прийнятий за основним місцем роботи на посаду фізичного терапевта неврологічного відділення на 0,75 ставки по строковому договору до КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Богаєвського»(ЄДРПОУ 01999613) відповідно до наказу № 129-вк від 24.06.2022.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходв із того, що оголошення позивачеві догани та його звільнення відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства України, та ним не надано доказів на підтвердження того, що неприбуття на робоче місце 30.05.2022 та 31.05.2022 відбулося з поважних причин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно достатті 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбаченийстаттею 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 15 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ч. 2 ст.16 ЦКзаконодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Відповідно до ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ).

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 21 КЗпП Українипередбачено, що працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, який є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до роз`яснень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4статті 40КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Як роз`яснено впостанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9«Про практику розгляду судами трудових спорівпри розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4ст.40 КЗпП», суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно доУказу Президента України №64/2022 від 24.02.2022«Про введення воєнного стану»,Закону України № 2102-IX від 24.02.2022«Про затвердження Указу Президента«Про введення воєнного стану в Україні»,Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX,Указу Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, а такожУказу Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України № 2263-IX від 22.05.2022у зв`язку з воєнною агресією РФ проти України запроваджено воєнний стан.

Відповідно до роз`яснень Державної служби з питань праці від 3 березня 2022 року «Щодо відносин працівників і роботодавців у період воєнного стану», під час дії воєнного стану в Україні не рекомендовано звільняти працівників за прогул згідно із п. 4ст. 40 КЗпПдо моменту стабілізації ситуації у країні, оскільки під час звільнення працівника, який не з`являється на роботі, не виходить на зв`язок і не надає пояснень щодо причин своєї відсутності, роботодавцю необхідно в обов`язковому порядку дотриматися процедури, передбаченої трудовим законодавством, тобто від працівника слід отримати письмове пояснення.

Згідно роз`яснень Мінекономіки, відсутність на роботі працівника саме у зв`язку із бойовими діями не може бути кваліфіковано як прогул без поважних причин, тому для з`ясування причин відсутності працівника на роботі слід отримати від нього пояснення, однак за наявності відповідних підстав у роботодавця залишається можливість для застосування до працівника положень п. 4ст. 40 КЗпП.

У ст. 3 Конституції Українизакріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченістаттями 147-149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 139 КЗпП Українивстановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч. 1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідност. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 341/1751/17 наведено правовий висновок про те, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника (постанова КЦС ВС від 05.12.2018 р. у справі № 754/16137/15-ц).

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2017 року у справі №761/30967/15-ц зазначив, що прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня .

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Таким чином, звільнення працівника за прогул передбачає здійснення низки послідовних дій, які можна розділити на декілька етапів. Зокрема, роботодавець має: 1) встановити та зафіксувати факт відсутності працівника на роботі, 2) з`ясувати причини відсутності працівника на роботі, 3) оформити звільнення працівника, який допустив прогул без поважних причин.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акту, тому він подається у довільній, простій письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на роботі. Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день не з`явлення працівника на роботі. В таких документах обов`язково вказується не тільки дата, а й конкретний час відсутності працівника. Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Працівник повинен надати відповідні пояснення та інші докази (за їх наявності) щодо поважності причин своєї відсутності.Відсутність поважної причини неявки працівника є вирішальним чинником при звільненні. Таким чином, обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку лежить на роботодавцеві.

Як пояснив суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 , у зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області він задля особистої життєвої безпеки та безпеки своєї родини виїхав до більш безпечного місця та тимчасово поселився у м. Кременчук Полтавської області.

Вказана обставина підтверджена довідкою від 28.04.2022 № 1631-5001418972 про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи, згідно якої фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим доПереліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)з подальшими змінами, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, не було включено Івано-Франківську область.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2022 № 601 до завершення дії воєнного стану Державний заклад «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я Українитимчасово проводить свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

19 квітня 2022 року між Державним закладом«Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України та ДЗ«Спеціалізований (спеціальний) санаторій«Гірське повітря» МОЗ України укладено договір № 39 про співпрацю.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору Державний закладНауково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я Українизобов`язується надавати консультативну та медико-психологічну допомогу, зокрема у режимі онлайн (дистанційно).

У зв`язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області, на виконання наказу МОЗ України від 09.04.2022 № 601«Про організацію діяльності Державного закладу«Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України та відповідно до договору про співпрацю між ДЗНПМ РДЦ МОЗ України та ДЗ«Спеціалізований (спеціальний) санаторій«Гірське повітря«МОЗ України наказом Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я Українивід 28.04.2022 № 003/16-к ОСОБА_1 , фізичного терапевта фізіотерапевтичного відділення ДЗНПМ РДЦ МОЗ України, направлено до ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України,с.м.т. Ворохта Надвірнянського району в Івано-Франківській області. Дата прибуття 02.05.2022.

Наказом від 02.05.2022 № 44 Державним закладом«Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України на базі ДЗ«Спеціалізований (спеціальний) санаторій«Гірське повітря» МОЗ Українистворено мобільну бригаду у складі: лікаря-невропатолога; лікаря-ендокринолога; лікаря-педіатра; лікаря-психіатра-психотерапевта; практичного психолога; фізичного терапевта; лікаря УЗД; медичної сестри.

Згідно додатку до даного наказу позивач ОСОБА_1 входить до складу створеної мобільної бригади.

Державним закладом«Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України направлено листа від 29.04.2022 № 317 доСпеціалізований (спеціальний) санаторій«Гірське повітря» МОЗ Україниз проханням прийняти мобільну бригаду з медико-психологічної допомоги і реабілітації та членів їх сімей відповідно до додатку до листа.

Листом від 18.11.2022 № 01-21/254 повідомлено директора ДЗНПМ РДЦ МОЗ Українипро те, що 02.05.2022 закладом прийнято мобільну бригаду з медико-психологічної допомоги і реабілітації та членів їх сімей, забезпечивши умовами для проживання та харчування.

Відповідно табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 за травень 2022 року, 30 та 31 травня позначені як робочі дні.

Наказом від 30.05.2022 за № 52«Про оголошення догани»до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни, а саме оголошено догану за відсутність на робочому місці 30.05.2022.

Крім цього наказом Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я Україниза № 001/165 від 31.05.2022 звільнено ОСОБА_1 з посади фізичний терапевт, сумісник-фізичний терапевт 0,5 ст. ВНтаН за прогул без поважних причин (порушення виконання наказу МОЗ України від 09.04.2022 № 601«Про організацію діяльності Державного закладу«Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я Українив умовах воєнного стану, а саме: відсутність на робочому місці 30.05.2022 року - 31.05.2022 року на базі Державного закладу Спеціальзований (спеціальний) санаторій«Гірське повітря»Міністерства охорони здоров`я України, за адресою: Івано-Франківська область, смт. Ворохта, вул. Данила Галицького, 5), згідно п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Відмітки про ознайомлення позивача з цими наказами відсутня.

Як пояснив представник відповідача, вказані накази були направлені позивачу по Вайберу, оскільки не було відоме місце перебування останнього. Саме з Вайберу ці накази долучено до матеріалів позову позивачем.

Підставою застосування догани до позивача слугували рапорти керівника мобільної бригади ОСОБА_4 , медичного директора ОСОБА_5 , заступника директора з адміністративної роботи ОСОБА_6 , акт № 1 про порушення трудової дисципліни та відсутність на робочому місці від 30.05.2022 р.

Відповідно до даних рапортів та акту ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 30.05.2022 р., оскільки не зміг виїхати до місця роботи у зв`язку з затримкою руху поїздів, про що повідомив керівника мобільної бригади ОСОБА_4 у телефонній розмові.

Обгрунтовуючи підстави поважності неприбуття на робоче місце до ДЗ«Спеціалізований (спеціальний)санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України за адресою: смт Ворохта, Надвірнянського району в Івано-Франківській області 30.05.2022 року та 31.05.2022 року, позивач ОСОБА_1 послався на зміни у графіку маршруту потягу, про що він повідомив роботодавця в телефонному режимі, що не заперечувалося останнім.

На підтвердження вказаної обставини позивачем було надано місцевому суду довідку від 06.06.2022 року, видану ДЛВОК ст. Кременчук ОСОБА_3 , згідно якої 29.05.2022 потяг №130 сполученням «Кременчук-Івано-Франківськ» на час відправлення 14:25 в ходу не було, так як він ходить по парних числах. У розкладі потягу №149 сполученням «Полтава-Чернівці» відбулися зміни в графіку маршруту (том 1 а.с. 18).

Поряд з цим позивачем не надано інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували неможливість виїхати з міста Кременчук 29.05.2022 та 30.05.2022 іншим транспортом, окрім залізничного.

Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Натомість стороною відповідача надано письмову довідку начальника Вокзалу ст. Кременчук від 26.07.2022, з якої вбачається, що потяг №130 зі станції відправдення «Кременчук» 28.05. о 14:25 до станції прибуття «Івано-Франківськ» 29.05. 06:40 ходить по парних числа. 29.05.2022 можливо здійснити поїздку з пересадкою по стоянці Знам`янка, Київ, Полтава-Південна (том 1 а.с. 175).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не з`явився на роботу 30.05.2022 року та 31.05.2022 року без поважних причин, відповідач правомірно видав наказ № 52 від 30.05.2022«Про оголошення догани», а також наказ за № 001/165 від 31.05.2022 про звільнення ОСОБА_1 .

Підстави для визнання вказаних наказів протиправними та їх скасування відсутні.

Крім цього суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги ту обставину, що підприємство, де працював позивач, в період воєнного стану та тимчасово проводить свою діяльність в АДРЕСА_3 , продовжує працювати у звичайному режимі, а тому тягар доказування поважності причини відсутності його на роботі перед судом покладається саме на позивача.

Позивач на власний розсуд вирішив виїхати в більш безпечне на його переконання місце до міста Кременчука Полтавської області. Разом з цим зобов`язаний бути присутнім на робочому місці згідно встановленого роботодавцем графіку роботи.

Крім того колегія суддів вважає, що позивач повинен був врахувати можливі зміни у русі транспорту в період військового стану та заздалегідь дістатися до місця своєї роботи.

Також суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги, що роботодавцем позивача відповідно до доповідної записки старшого інспектра з кадрів Спасової Г.Д. від 14.07.2022 винесено наказ ДЗНПМ РДЦ МОЗ Українивід 15.07.2022 № 58-К«Про внесення змін до наказу № 001/165 від31.05.2022 «Про припинення трудового договору (конракту)», яким виправлено допущену помилку у наказі № 001/165 від 31.05.2022, а саме дату відсутності на робочому місці з 30.05.2022-31.05.2022 змінено на 31.05.2022.

Вказаний наказ не оспорений позивачем та є чинним.

Відповідачем дотримано процедуру внесення змін до наказу№ 001/165 від 31.05.2022 про припинення трудового договору (конракту), з урахуваннямп.6 гл.1 розд.ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженихНаказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5зі змінами, яким передбачено, що розпорядчий документ може бути відмінено (змінено, доповнено) лише новим розпорядчим документом, а також п. 92 Типової інструкціїз діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженоїпостановою КМУ від 17.01.2018 № 55зі змінами, згідно якого після набрання чинності наказом (розпорядженням) внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу (розпорядження).

За змістом статті 38КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір.

Позивачем до суду першої інстанції були надані копії роздруківок повідомлень, які він надіслав у Вайбері на особистий номер працівника відділу кадрів підприємства, з відображенням фотознімків заяв на відпустку та звільнення за власним бажанням, датовані 30.05.2022.

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку вказаним документам, пославшись на те, що переписки позивача на особистий номер у Вайбері працівника кадрової служби не є офіційним засобом електронного зв`язку закладу, де працював позивач.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надіслав вказані заяви засобами поштового зв`язку чи на офіційну електронну адресу підприємства роботодавця, в тому числі з накладенням електронно-цифрового підпису, ним не надано.

Крім того при зверненні до суду з позовною заявою про поновлення на роботі позивач не заявляв підставами позову неправомірність дій відповідача щодо неприйняття заяв на відпустку та зміну підстави звільнення згідно поданої ним заяви.

Враховуючи те, що позивачем не спростовано факт прогулу та не доведено належними, допустимими і достатніми доказами факт поважності причин невиходу на робоче місце у робочі дні - 30.05.2022 р. та 31.05.2022 р., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів від 30.0.2022 №52 «Про оголошення догани» та від 31.05.2022 № 001/165 «Про припинення трудового договору (контракту), поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2022 р. по день поновлення на роботі та моральної шкоди.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на неможливість прибути до місця роботи 30.05.2022 р. та 31.05.2022 р. через зміну руху залізничного траснпорту, не є підставою для визнання оспорюваних позивачем наказів протиправними та їх скасування. Як вказувалося вище, позивачем в порушення вимог ст.76-89 ЦПК України не надано належних і допустимих доказів неможливості прибути до місця роботи у вказані дні іншим транспортом, окрім залізничного. Отже відсутність позивача на робочому місці 30.05.2022 та 31.05.2022 обумовлена неповажними причинами. Порушень трудового законодавства при винесенні відповідачем оскаржуваних позивачем наказів не встановлено.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 368, 374 ч. 1 п.1,статтею 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07.11.2023.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук