Постанова

від 15.10.2024 по справі 537/1348/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 537/1348/22

провадження № 61-2988св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державний заклад «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Ніколаєва Юлія Володимирівна, на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2022 року у складі судді Маханькова О. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного закладу «Науково-практичниймедичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України», в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ № 52 від 30 травня 2022 року «Про оголошення догани» та наказ № 001/165 від 31 травня 2022 року «Про припинення трудового договору»; поновити його на роботі фізичним терапевтом фізіотерапевтичного відділення в Державному закладі «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01червня 2022 року по день поновлення на роботі; стягнути з Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» суму компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що 03 серпня 2017 року позивача було прийнято на роботу до Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України».

Наказом № 52 від 30 травня 2022 року ОСОБА_1 фізичному терапевту фізіотерапевтичного відділення Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» було оголошено догану за відсутність на робочому місці 30 травня 2022 року.

Наказом № 001/165 від 31 травня 2022 року ОСОБА_1 фізичного терапевта фізіотерапевтичного відділення Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» було звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, а саме: відсутність на робочому місці 30 травня 2022 року - 31 травня 2022 року.

Оголошену догану та своє звільнення вважає незаконними та такими, що порушують його конституційні та трудові права, пов`язує їх з особистими мотивами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оголошення позивачу догани та його звільнення відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства України, та останнім не надано доказів на підтвердження того, що неприбуття на робоче місце 30 травня 2022 року та 31 травня 2022 року відбулося з поважних причин.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29 лютого 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ніколаєвої Ю. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Також представник позивача посилалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 03 квітня 2024 року Державний заклад «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

16 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Ніколаєвої Ю. В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечила проти доводів відповідача та підтримала вимоги касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

08 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що з 02 серпня 2017 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним закладом «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України, з 29 березня 2021 року працював на посаді фізичного терапевта фізіотерапевтичного відділення.

Наказом № 52 від 30 травня 2022 року фізичному терапевту фізіотерапевтичного відділення Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_1 було оголошено догану за відсутність на робочому місці 30 травня 2022 року.

Підставою застосування догани до позивача є рапорти керівника мобільної бригади ОСОБА_2 , медичного директора Пугач Є. О. , заступника директора з адміністративної роботи Макушева В. В. , акт № 1 про порушення трудової дисципліни та відсутність на робочому місці від 30 травня 2022 року.

Наказом Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України за № 001/165 від 31 травня 2022 року звільнено ОСОБА_1 з посади фізичний терапевт, сумісник-фізичний терапевт 0,5 ст. ВН та Н, за прогул без поважних причин за порушення виконання наказу МОЗ України від 09 квітня 2022 року № 601 «Про організацію діяльності Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України в умовах воєнного стану, а саме: відсутність на робочому місці 30 травня 2022 року-31 травня 2022 року на базі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України», за адресою: Івано-Франківська область, смт Ворохта, вул. Данила Галицького, 5, згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Підставою застосування догани до позивача слугували рапорти керівника мобільної бригади ОСОБА_2 , медичного директора Пугач Є. О. , заступника директора з адміністративної роботи Макушева В. В. , акт № 1 про порушення трудової дисципліни та відсутність на робочому місці від 31 травня 2022 року.

Відповідно до даних рапортів та акту ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 31 травня 2022 року без поважних причин.

Відповідно до доповідної записки старшого інспектра з кадрів Спасової Г. Д. від 14 липня 2022 року винесено наказ Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України від 15 липня 2022 року № 58-К «Про внесення змін до наказу № 001/165 від 31 травня 2022 року «Про припинення трудового договору», яким виправлено допущену помилку у наказі № 001/165 від 31 травня 2022 року, а саме дату відсутності на робочому місці з 30 травня 2022 року-31 травня 2022 року змінено на 31 травня 2022 року.

Також судами встановлено, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2022 року № 601 до завершення дії воєнного стану Державний заклад «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» тимчасово проводить свою діяльність за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Смордна, пров. Санаторний, 4.

19 квітня 2022 року між Державним закладом «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України» та ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України укладено договір № 39 про співпрацю.

Відповідно до вказаного договору, наказом Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України від 28квітня 2022 року № 003/16-к ОСОБА_1 , фізичного терапевта фізіотерапевтичного відділення Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» направлено до ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України, смт Ворохта Надвірнянського району в Івано-Франківській області. Дата прибуття 02 травня 2022 року.

Наказом від 02 травня 2022 року № 44 Державним закладом «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр» Міністерства охорони здоров`я України на базі ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України створено мобільну бригаду у складі: лікаря-невропатолога; лікаря-ендокринолога; лікаря-педіатра; лікаря-психіатра-психотерапевта; практичного психолога; фізичного терапевта; лікаря УЗД; медичної сестри. Згідно додатку до даного наказу позивач ОСОБА_1 входить до складу створеної мобільної бригади.

02 травня 2022 року ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України прийнято мобільну бригаду з медико-психологічної допомоги і реабілітації та членів їх сімей, забезпечивши умовами для проживання та харчування, зокрема фізичного терапевта ОСОБА_1 з дружиною та донькою.

Відповідно табелю обліку робочого часу ОСОБА_6 за травень 2022 року, 30 та 31 травня позначені як робочі дні. Всього фактично відпрацьованих днів у травні - 20, прогули - 2 (30 та 31 травня).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Вказані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 727/3114/21, від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

Зазначені висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19, від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами (див. постанови Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі № 643/19450/20, від 14 лютого 2024 року у справі № 537/4343/20).

Згідно актів про відсутність на роботі від 30 травня 2022 року та від 31 травня 2022 року ОСОБА_1 30 травня 2022 року та 31 травня 2022 року був відсутній на робочому місці без поважних причин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів поважності причин неявки на роботу позивачем не надано.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не з`явився на роботу 30травня 2022 року та 31 травня 2022 року без поважних причин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач правомірно видав наказ № 52 від 30травня 2022 року «Про оголошення догани», а також наказ за № 001/165 від 31 травня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому підстави для його поновлення на роботі відсутні.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними вимогами, а тому задоволенню також не підлягають.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Посилання позивача на неможливість звільнення працівників, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул), не може бути колегією суддів Верховного Суду прийнято до уваги з огляду на місце роботи ОСОБА_1 станом на 30 - 31 травня 2022 року: смт. Ворохта Івано-Франківської області.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання представника позивача, як на підставу касаційного оскарження, на відсутність висновку Верховного Судущодо питання питання застосування норми права у подібних правовідносинах є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Верховний Суд неодноразово висловлював подібні за змістом висновки.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Ніколаєва Юлія Володимирівна, залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов