Рішення

від 31.10.2023 по справі 120/9077/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 жовтня 2023 р. Справа № 120/9077/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко М.О.,

представника позивача:Мусіровського О.А.,

представника відповідача:Тиховського М.О.,

третьої особи: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Пума" до Виконавчого комітету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , про визнання нечинним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

26.09.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява за підписом Мусіровського О.А., подана від імені та в інтересах Фермерського господарства "Пума" до Виконавчого комітету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, в якому просив:

- визнати нечинним та скасувати рішення Виконавчого комітету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 06.07.2022 року №135 «Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»;

- зобов`язати Виконавчий комітет Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому був або мав бути офіційно оприлюднений нормативно-правовий акт, невідкладно після набрання рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у власності ФГ «Пума» перебуває нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером 0522210100:01:002:1508.

21.02.2023 року Виконавчим комітетом Липовецької міської ради прийнято рішення № 37 «Про затвердження акту комісії щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам нанесених при використанні земельної ділянки ФГ «Пума», згідно якого вирішено, затвердити Акт комісії щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 08.11.2022 року, нанесених при використанні ФГ «Пума» в особі голови Дишканта В.М. земельної ділянки площею 2,5468 га, кадастровий номер: 0522210100:01:002:1508, цільове призначення: для іншого сільськогосподарського призначення (01.13), яка розташована по АДРЕСА_1 , з порушенням законодавства без правовстановлюючих документів за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2022 року включно у сумі 376 561, 25 грн.

Крім того вказував, що рішенням Виконавчого комітету Липовецької міської ради від 06.07.2022 року № 135 затверджено склад комісії та Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Липовецької територіальної громади.

Разом з тим, позивач вказує, що на офіційному вебсайті відповідача, за посиланням https://lyp.gov.ua/regulyatorna-diyalnist-11-22-37-09-04-2021/ відсутні дані, щодо прийняття вказаного рішення Виконавчим комітетом Липовецької міської ради в порядку та спосіб, що визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також, відсутній проект аналізу регуляторного впливу вказаного рішення та висновок Державної регуляторної служби України щодо відповідності останнього вимогам чинного законодавства.

За вказаних обставин, на переконання позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що винесене з порушенням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 06.07.2023 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 2684 грн.; уточнення суб`єктивного складу відповідачів та/або привести позовні вимоги у відповідність до заявленого складу відповідачів.

15.07.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про усунення недоліків, у якій визначив відповідачем у справі Виконавчий комітет Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та виклав прохальну частину адміністративного позову у наступній редакції:

- визнати нечинним та скасувати рішення Виконавчого комітету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 06.07.2022 року №135 «Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»;

- зобов`язати Виконавчий комітет Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому був або мав бути офіційно оприлюднений нормативно-правовий акт, невідкладно після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 24.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.08.2020 року, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача та зобов`язано його надати суду в 15-денний строк з дня отримання копії даної ухвали докази оприлюднення проекту рішення Виконавчого комітету Липовецької міської ради від 06.07.2022 року № 135 «Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» в друкованих засобах масової інформації.

Ухвалою суду від 31.07.2023 року виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року у адміністративній справі №120/9077/23 зазначивши правильно дату підготовчого судового засідання "15.08.2023 року о 10:30 год.", замість помилково зазначеної "15.08.2020 року о 10:30 год".

15.08.2023 року представник відповідача подав клопотання, у якому просить поновити відповідачу строк для подання відзиву на позов та відкласти підготовче засідання.

15.08.2023 року представник позивача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року відкладено підготовче засідання на 12.09.2023 року о 10:30 год.

23.08.2023 року представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 .

01.09.2023 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до ст.ст. 38, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 156, 157, 211 Земельного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про порядок визначення збитків власникам землі та землекористувачам" і містить норми якими: створено Комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Липовецької територіальної громади та затверджено її персональний склад; затверджено Положення про Комісію.

Отже, на думку відповідача, оскаржуване рішення стосується створення та роботи самої Комісії, та не встановлює, змінює чи скасовує норми права, а тому, процедура прийняття такого рішення не регулюється Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Вказує, що ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні Постановою КМУ від 19 квітня 1993 р. № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» не передбачено вимоги щодо опублікування проекту оскаржуваного рішення з метою отримання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, та здійснення аналізу його регуляторного впливу, натомість визначено роботу Комісії.

Враховуючи наведене, відповідач зауважує, що відсутність повної сукупності ознак регуляторного акту, передбачених статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не відносить оскаржуване рішення до регуляторного акту, до якого мають бути застосовані вимоги цього Закону.

Також відповідач вказує, що позивачем у позові зазначено, що право ФГ "Пума" порушено саме прийняттям 21.02.2023 року Виконавчим комітетом Липовецької міської ради рішення №37 "Про затвердження акту комісії щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам нанесених при використанні земельної ділянки ФГ "Пума".

Так, у власності ФГ «Пума» перебуває нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 0522210110100:01:002:1508 площею 2,5468 га.

Враховуючи те, що Липовецька міська рада є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0522210110100:01:002:1508, за адресою: вул. В.Копитка, 64, м. Липовець, як власник цієї земельної ділянки, має право на захист свого права на землю, оскільки ФГ «Пума» використовує земельну ділянку комунальної власності без плати за землю.

Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

12.09.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою суду від 12.09.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 . Цією ж ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 26.09.2023 року.

Ухвалою суду від 26.09.2023 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2023 року.

В судове засідання 17.10.2023 року представники позивача та відповідача, третя особа не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 17.10.2023 року розгляд справи відкладено на 24.10.2023 року.

Ухвалою суду від 24.10.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 31.10.2023 року.

31.10.2023 року представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов. Пояснив, що оскаржуване рішення відповідача винесене з порушеннями вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", посилався на практику Верховного Суду щодо розгляду справ з аналогічним предметом спору.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Пояснив, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Липовецької міської ради «Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» за своєю правовою природою не є регуляторним актом, відтак Виконавчим комітетом не застосовано під час його прийняття правової процедури прийняття та оприлюднення регуляторного акту визначеної нормами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Також акцентував увагу, що оскаржуване рішення визначає порядок роботи Комісії та не передбачає втручання органу місцевого самоврядування в господарську діяльність позивача, не обмежує, не встановлює, не змінює та не скасовує норми права.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, судом встановлено наступне.

ФГ "Пума" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 04.03.1993 року. Основним видом економічної діяльності згідно КВЕД 01.11 є "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур" та у його власності перебуває нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 0522210110100:01:002:1508 площею 2,5468 га.

Рішенням 76 сесії Липовецької міської ради 7 скликання від 06.10.2020 № 806 надано дозвіл ФГ «Пума», голова Дишкант В.М., на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди земельної ділянки орієнтовною площею до 2,600 га під об?єктом нерухомого майна - приміщення нежитлового будинку «Блок теплих стоянок», із цільовим призначенням 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована в АДРЕСА_1 . із земель комунальної власності Липовецької міської ради.

06.07.2022 року Виконавчим комітетом Липовецької міської ради прийнято рішення № 135 «Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення тa відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», яким вирішено:

1. Створити комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Липовецької територіальної громади та затвердити її персональний склад.

2. Затвердити Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Липовецької територіальної громади.

3. Визнати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 25.07.2019 року № 73 «Про затвердження комісії та Положення про комісію із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Вподальшому, 21.02.2023 року Виконавчим комітетом Липовецької міської ради прийнято рішення № 37 «Про затвердження акту комісії щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам нанесених при використанні земельної ділянки ФГ «Пума», згідно якого вирішено, затвердити Акт комісії щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 08.11.2022 року, нанесених при використанні ФГ «Пума» в особі голови Дишканта В.М. земельної ділянки площею 2,5468 га, кадастровий номер: 0522210100:01:002:1508, цільове призначення: для іншого сільськогосподарського призначення (01.13), яка розташована по АДРЕСА_1 , з порушенням законодавства без правовстановлюючих документів за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2022 року включно у сумі 376 561, 25 грн.

Також судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_2 на території ділянки площею 1,0160 га, кадастровий номер 0522210100:01:001:2168 цільове призначення (11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості.

В свою чергу, 22.05.2023 року Виконавчим комітетом Липовецької міської ради прийнято рішення № 120 «Про затвердження акту комісії щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам», яким затверджено Акт комісії щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 06.04.2023 року, нанесених при використанні ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,0160 га, кадастровий помер 0522210100:01:001:2168 цільове призначення (11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з порушенням законодавства без правовстановлюючих документів за період з 01.06.2021 року по 31.01.2023 року включно у сумі 193 365,41 грн.

На думку позивача, рішення Виконавчого комітету Липовецької міської ради № 135 Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення тa відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є протиправним та таким, що винесене з порушенням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради такі питання, до яких, зокрема, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 ч. 1 ст. 26).

Відповідно до частин 1, 2, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною 3 статті 157 Земельного кодексу України передбачено, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджений також постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284).

Відповідно до примітки до пункту 3 цієї Постанови неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до п. 4 Порядку № 284, розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що чиним законодавством не надано право органам місцевого самоврядування самостійно встановлювати додаткові критерії для визначення розміру збитків власникам землі і землекористувачам.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за порушення земельного законодавства настає цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність, а також визначено, за які саме порушення земельного законодавства настає така відповідальність.

Частиною 2 статті 211 Земельного кодексу України передбачено, що законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Як вже було встановлено судом, рішенням Виконавчого комітету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 06.07.2022 року №135 «Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», окрім іншого, затверджено Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Липовецької територіальної громади (далі - Положення).

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п. 5.1 Положення №135 визначено, що збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Згідно 5.3. Положення №135 розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) земельною ділянкою визначається:

для землевласників, підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, громадських організацій інвалідів України, їх підприємств, установ, організацій, релігійних організацій України у розмірі земельного податку, визначеного вимогами розділу XIII Податкового кодексу України;

для інших землекористувачів у розмірі орендної плати, встановленої рішенням міської ради для відповідної категорії землекористувачів на момент фактичного використання земельної ділянки.

Відповідно до 5.7. Положення №135 збитки відшкодовуються на рахунок власника землі або фактичного землекористувача.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 638/11790/16-а, на яку посилається позивач у позові, проаналізовано наведені вище норми та аналогічні положення Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді в особі Харківської міської ради та зроблено висновок, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено виключний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в т.ч. у вигляді неодержаного доходу, до якого неодержана орендна плата віднесена не була.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що передбачивши оскаржуваним рішенням підставу для відшкодування збитків у вигляді неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою, з порушенням вимог земельного законодавства, відповідач фактично розширив передбачені законом підстави для відповідальності за порушення земельного законодавства, цим самим вийшовши за межі наданих законом повноважень.

Додатковою підставою, якою позивач обгрунтовує свій позов є невідповідність оскаржуваного рішення вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Визначаючись щодо обгрунтувань вказаних тверджень, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV) визначено, що регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи правовий аналіз зазначеній нормі, суд зазначає, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Липовецької міської ради від 06.07.2022 року № 135 «Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» за своєю правовою природою має ознаки регуляторного акту, яким змінені норми права, оскільки він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою регулювання земельних правовідносин.

Подібна правова позиція щодо підходу до визначення ознак регуляторного акта, встановлених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №1160-IV, у рішеннях суб`єктів владних повноважень викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року №428/7176/14-а, від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а, від 08 травня 2018 року у справі № 405/5819/14-а, від 21 грудня 2018 року № 591/1335/15-а, від 01 червня 2022 року у справі № 260/2363/20.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 2 пункту "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Таким чином, суд приходить до висновку, до повноважень Виконавчого комітету Липовецької міської ради не належить розгляд питань регулювання земельних відносин, оскільки такі повноваження віднесено до виключної компетенції Липовецької міської ради.

У частині 12 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З аналізу вказаних положень чинного законодавства вбачається, що виключно міська рада може приймати нормативні та інші акти у формі рішень у межах повноважень, у тому числі й задля регулювання земельних відносин.

Щодо твердження представника позивача про недотримання Виконавчим комітетом Липовецької міської ради вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо оприлюднення проекту рішення "Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Стаття 7 Закону № 1160-IV передбачає, що регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.

Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Крім того, статтею 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:

визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;

визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

визначити цілі державного регулювання;

визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;

аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;

описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави;

обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;

оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;

оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;

визначити показники результативності регуляторного акта;

визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Відповідно до статті 13 Закону № 1160-IV план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.

Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій.

При цьому, оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акту, так і відповідний аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

З наведеного слідує, що висновок про обов`язковість оприлюднення проекту регуляторного акту і відповідного аналізу регуляторного впливу, що здійснюється з необхідності одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, чим, по суті, здійснюється забезпечення публічного обговорення проекту регуляторного акта.

За таких обставин, проект регуляторного акту має бути оприлюдненим щонайменше як за один місяць до прийняття такого проекту.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові, від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а, від 20 лютого 2019 року у справі № 812/1177/18, від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а.

Однак, в ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду належних доказів оприлюднення проекту регуляторного акту і відповідного аналізу регуляторного впливу, оскаржуваного рішення, що додатково свідчить про його нечинність.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Виконавчий комітет Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому був або мав бути офіційно оприлюднений нормативно-правовий акт, невідкладно після набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.

Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним визначені положеннями ст. 265 КАС України.

Так, згідно ч. 1 ст. 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тому, з врахуванням наведених норм, позовні вимоги у цій частині теж підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення Виконавчого комітету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 06.07.2022 року №135 «Про затвердження складу комісії та Положення про комісію щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Зобов`язати Виконавчий комітет Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому був або мав бути офіційно оприлюднений нормативно-правовий акт, невідкладно після набрання рішенням законної сили.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Пума" (вул. В.Липківського, буд.13, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20102530) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривень) за рахунок місцевого бюджету Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, буд.4, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325957).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фермерське господарство "Пума" (вул. В.Липківського, буд.13, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20102530)

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, буд.4, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325957)

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Дончик Віталій Володимирович